Рішення

від 30.04.2025 по справі 183/13309/24

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/13309/24

№ 2/183/2555/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2025 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі головуючого судді Дубовенко І.Г., розглянувши, в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) осіб, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика», про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, -

у с т а н о в и в :

Представник ОСОБА_1 адвокат Рябчук Святослав Володимирович звернувся до суду з позовом до Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика», в якому, у рахуванням уточнень просив стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 03.06.2024 року по 16.12.2024 року в сумі 63898,62 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 16.08.1994 року, ОСОБА_1 була прийнята на роботу до Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції державного геофізичного підприємства «Укргеофізика».

03 червня 2024 року наказом № 17 по Придніпровській геофізичній розвідувальний експедиції державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» ОСОБА_1 була звільнена за власним бажанням, на підставі заяви.

На 11 червня 2024 року заборгованість Придніпровської ГРЕ по заробітній платі позивачу становить 96476,84 грн, але виплатити її внаслідок відсутності грошових коштів підприємство відмовилося.

Постановою Дніпровського апеляційного суду у справі № 183/6973/24 від 10.12.2024 року на користь позивача стягнуто заборгованість по заробітній платі в розмірі 96476,84 грн, яка виплачена частково: їй виплачувалася у серпні, жовтні 2024 року. Кінцевий розрахунок підприємством здійснило 16.12.2024 року.

А тому просить стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток, за час затримки розрахунку за період з 03 червня 2024 року по 16.12.2024 року із розрахунку 10649,77 грн (середньомісячна заробітна плата), тобто за 6 місяців (10649,77 грн*6 міс. = 63898,62 грн.

Державне геофізичне підприємство «Укргеофізика» у відзиві заперечує проти задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Заборгованість із виплати заробітної плати виникла через нестачу коштів, внаслідок відсутності державного замовлення на виконання геологорозвідувальних робіт, а також через те, що площі, на яких виконувались роботи, та виробничі потужності Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції на даний час знаходяться на територіях, тимчасово окупованих російською федерацією або в зоні активних бойових дій.

Оскільки між сторонами виник спір щодо порушення роботодавцем обов`язку виплатити належні звільненому працівникові суми та спірні правовідносини виникли 03.06.2024 року в день звільнення позивача,відповідальність за порушення законодавства про працю несе саме роботодавець, яким є Придніпровська геофізична розвідувальна експедиція державного геофізичного підприємства «Укргеофізика», незважаючи на його статус відокремленого підрозділу. Саме його відповідальність за обставин, що виникли, чітко визначена правовстановлюючим документом та для чого Придніпровська геофізична розвідувальна експедиція державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» є головним підприємством, у тому числі, наділено повноваженнями і окремим балансом.

Вказує, що після звільнення позивача під час перебування позову про стягнення заборгованості по заробітній платі частина коштів, а саме 30792,54 грн були сплачені позивачу у серпні-жовтні 2024 року. 16 грудня 2024 року з позивачем після набрання судовим рішенням сили здійснений кінцевий розрахунок та виплачено суму в розмірі 62684,3 грн.

Крім цього, не погоджується із заявленою сумою та розрахунком середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, оскільки з урахуванням положень п.п. 2 та 8 Порядку № 100 середня заробітна плата позивача, яка використовується при обрахунку середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільнені повинна бути обрахована від виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому позивача звільнено (червню 2024 року), та які є останніми двома повністю відпрацьованими місяцями роботи позивача, тобто за травень та квітень 2024 року. Так, згідно з наданою позивачем довідкою, його дохід за вказані місяці роботи становив суму в розмірі 15043,03 грн. (квітень 2024 року7107,96 грн., травень 2024 року7935,07 грн.). Кількість робочих днів за вказаний період- 45 (22 у квітні та 23 у травні). Отже відповідно до розрахунків відповідача, середньоденна заробітна плата позивача становить 334,29 грн.

Ухвалою суду від 20 січня 2025 року відкрите провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці закріпленоКодексом законів про працю України.

Кодекс законів про працю Українирегулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 Кодексу законів про працю України).

Статтею 43 Конституції Українизакріплено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності зі ст.ст.12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно дост. 43 Конституції Українидержава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно дост. 115 КЗпП Українизаробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч. 3ст. 38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Ч. 1ст. 47 КЗпП Українипередбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Статтею 233 КЗпП Українивстановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлено, що 16.08.1994 року, ОСОБА_1 була прийнята на роботу Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції державного геофізичного підприємства «Укргеофізика».

03 червня 2024 року наказом № 17 по Придніпровській геофізичній розвідувальний експедиції державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» ОСОБА_1 була звільнена за власним бажанням, на підставі заяви.

17 червня 2024 року за № 142 видана довідка, відповідно до якої станом на 11 червня 2024 року заборгованість відповідача по заробітній платі позивачу становила 96476,84 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду у справі № 183/6973/24 від 10.12.2024 року на користь позивача стягнуто заборгованість по заробітній платі в розмірі 96476,84 грн, яка частково їй виплачувалася у серпні, жовтні 2024 року на загальну суму 30792,54 грн. Кінцевий розрахунок підприємство здійснило 16.12.2024 року в сумі 62684,3 грн.

Згідно наданої позивачем бухгалтерської довідки, також виданої Придніпровською геофізичною розвідувальною експедицією державного геофізичного підприємства «Укргеофізика», загальна заборгованість по заробітній платі, станом на 11 червня 2024 року, становить 96476,84 грн.

Згідно довідки № 175 від 24 червня 2024 року, ОСОБА_1 , з січня 2023 року по червень 2024 року була нарахована заробітна плата в сумі 191595,94 грн.

Таким чином, матеріли справі містять переконливі, не спростовані відповідачем, докази про те, що у день звільнення позивачеві не була виплачена в повному обсязі нарахована заробітна плата у розмірі 96476,84 грн.

Відповідно до відомостей нарахування коштів № 52 від 14.08.2024 року, позивачу було виплачено заробітну плату в сумі 1790,39 грн; № 74 від 09.10.2024 року 20000 грн; № 75 від 09.10.2024 року 8617,15 грн; № 81 від 18.10.2024 року 385 грн. Остаточний розрахунок з Пісковою по виплаті заборгованості по заробітній платі при звільненні в сумі 62684,3 грн здійснений 16 грудня 2024 року (платіжна інструкція № 884 від 16.12.2024).

Статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

З огляду на наведене, доводи відповідача про скрутне фінансове становище та залежність виплати заробітної плати від стану виконання зобов`язань споживачами послуг товариства, як підстава для відмови у задоволенні позову, є неспроможними.

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимПостановою Кабінету міністрів України від 08 лютого 1995 № 100.

Абзацом третім пункту 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана ця виплата. Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати).

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 гнити 2018 року у справі №365/470/17, яка відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК Українивраховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

У правовій позиції Верховний Суд в постанові від 18 липня 2018 року за № 359/10023/16-ц дійшов наступного висновку: крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що суму, яку суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

Суд не погоджується з розрахунком, наведеним позивачем, оскільки він містить суттєві помилки та не враховує ключові обставини справи. Розрахунок середнього заробітку наданий відповідачем, також містить суттєві помилки. Зважаючи на це, суд здійснює власний розрахунок, ґрунтуючись на наданих доказах та враховуючи всі релевантні аспекти.

Обчислюючи розмір середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимогст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановленийчастиною першоюцієї статті.

При цьому, суд не знаходить підстав для звільнення відповідача від сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у невиплаті належних позивачу сум в день звільнення. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до п. 21постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 р., при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з такого, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою КМУ №100 від 08.02.1995 року.

З урахуванням положень п. 2 та 8 Порядку № 100 середня заробітна плата ОСОБА_1 , яка використовується при обрахунку середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільнені повинна бути обрахована від виплат за останні два календарні місяці роботи, що передуються місяцю, в якому позивача було звільнено, та які є двома останніми відпрацьованими місяцями роботи позивача, тобто за травень та квітень 2024 року. Згідно з довідкою № 175 від 24 червня 2024 року, дохід позивача за вказані місяці роботи становить суму в розмірі 18345,22 грн, кількість робочих днів за вказаний період45 (22 у квітні, 23 у травні), а отже, виходячи з розрахунку: 18345,22 грн. / 45, середньоденна заробітна плата позивача становить 407,67 грн.

Таким чином, періодом за який підлягає нарахуванню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є 04.06.2024 року по 03.12.2024 року включно. Кількість робочих днів за вказаний період становить 145. Отже розмір середнього заробітку позивача за час затримки становить 53404,77 грн (без вирахування податків та інших обов`язкових платежів), з розрахунку: 131 робочих днів х 407,67 грн (середньоденна заробітна плата позивача на день звільнення), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Як зазначалося вище, відповідно до вимогст. 13 ч.ч. 1 та 2 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.76, ч.1,2ст. 77, ч.2 ст.78, ч.1 ст.95 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи все вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що з ДГП «Укргеофізика» належить стягнути середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 04.06.2024 року по 03.12.2024 року включно в сумі 53404,77 грн.

Суд зазначає, що обов`язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з`ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склались. Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.

А тому позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 03.06.2024 року по 16.12.2024 року в сумі 63898,62 грн, підлягають задоволенню частково, а саме за період з 04.06.2024 року по 03.12.2024 року включно в сумі 53404,77 грн.

В решті вимог належить відмовити.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 1211,2 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,76-82,89,141,212,263,265,274, ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 до Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика», про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати задовольнити частково.

Стягнути з Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 04.06.2024 року по 03.12.2024 року включно в сумі 53404 (п`ятдесят три тисячі чотириста чотири) гривні 77 копійок (без вирахування податків та інших обов`язкових платежів).

Стягнути з Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

відповідач:Державне геофізичне підприємство «Укргеофізика», код ЄДРПОУ 01432761, місцезнаходження: вул. Мірошниченко Євгенії, буд. 10, м. Київ, 03057.

Суддя І.Г.Дубовенко