Ухвала

від 30.04.2025 по справі 705/1015/25

НЕ ВКАЗАНО

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/392/25 Справа № 705/1015/25 Категорія: ст. 81 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засіданняОСОБА_5 за участі: прокурора ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7

(в режимі відеоконференції),

представника ДУ «Старобабанівська

ВК № 92» ОСОБА_8

(в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 лютого 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

У с т а н о в и л а :

Засуджений ОСОБА_7 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі, оскільки він сумлінною працею та поведінкою довів своє виправлення і перестав бути суспільно небезпечним.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25.02.2025 у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 відмовлено.

Судове рішення вмотивовано тим, що характеризуючі дані на ОСОБА_7 та його поведінка свідчать про певні нестабільні зміни у свідомості засудженого, та про те, що він стоїть на шляху виправлення, однак беззаперечно не вказують на досягнення мети покарання і не дають правових підстав для його умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 фактично просить скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25.02.2025 та звільнити його від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі умовно-достроково, на підставі ст. 81 КК України.

Зазначає, що суд підтримав сторону прокурора і, при вирішенні заявленого клопотання, прийняв до уваги ті стягнення та судимості, які зняті, і погашені в установленому законом порядку, однак не врахував, що вони не є предметом цього кримінального провадження. При цьому звертає увагу на те, що врахування відомостей щодо характеру підозрюваного чи обвинуваченого, або його окремих рис є неприпустимим, з огляду на положення ст. 88 КПК України.

Стверджує, що він працевлаштований на виробництві і щоденно своєю сумлінною працею доводить своє виправлення.

Окремо просить врахувати, що після умовно-дострокового звільнення він має намір долучитися до лав ЗСУ.

Заслухавши суддю-доповідача, думки: засудженого ОСОБА_7 в підтримку апеляційної скарги у повному обсязі з наведених в ній підстав; прокурора про законність, обґрунтованість ухвали суду першої інстанції і безпідставність апеляційних вимог засудженого; представника ДУ «Старобабанівська ВК № 92» ОСОБА_8 , який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_7 до задоволення не підлягає, з огляду на таке.

Статтею 81 КК України передбачено, що до осіб, що відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Відповідно до сформованої судової практики «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» № 2 від 26.04.2002, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню ними нових кримінальних правопорушень, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України.

Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, у тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним не є факт відбуття певної частини покарання, а факт доведеності того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції при розгляді клопотання ОСОБА_7 про звільнення умовно-достроково, наведених вимог закону в повному обсязі дотримано.

Як установлено з матеріалів провадження, вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17.08.2022 ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Початком строку відбування покарання ОСОБА_7 є 29.09.2021, а кінцевим строком визначено 10.08.2026.

З характеристики начальника відділення СПС ДУ ОСОБА_9 , погодженої заступником начальника відділу СВПР ДУ ОСОБА_10 та затвердженої т.в.о. начальника ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№92)» ОСОБА_11 , на засудженого ОСОБА_7 , вбачається, що він має 6 судимостей за вчинення злочинів проти власності, при цьому тричі був звільнений умовно-достроково від відбування покарання, з яких двічі вчиняв наступні кримінальні правопорушення у період умовно-дострокового звільнення. За час перебування в ДУ «Київський слідчий ізолятор» характеризувався посередньо, до праці не залучався, стягнень і заохочень не мав. За час відбування покарання в ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№92)» позитивно характеризувався не завжди, допускав порушення режиму відбування покарання, за що 19.01.2022 та 04.07.2023 притягувався до дисциплінарної відповідальності, у тому числі із поміщенням в дисциплінарний ізолятор строком на 10 діб. 16.07.2023 за порушення вимог режиму відбування покарання переведений до дільниці ресоціалізації. Крім того 7 разів заохочувався правами начальника установи за виконання покладених обов`язків, дотримання правил поведінки, трудового розпорядку, вимог безпеки праці та активну участь у самодіяльній секції. Працював на виробництві установи каменотесом тесального цеху, наразі працевлаштований в господарській обслузі установи в котельні. Бере участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу за напрямком «Фізкультура і спорт» та у роботі самодіяльних організацій. Ризик вчинення ОСОБА_7 повторного кримінального правопорушення та ймовірної небезпеки для суспільства оцінений як середній.

Наведене свідчить про досягнення позитивних змін у поведінці засудженого ОСОБА_7 .

Разом з цим, вирішуючи апеляційні вимоги ОСОБА_7 щодо доцільності застосування щодо нього положень ст. 81 КК України, колегія суддів зауважує про те, що прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення не є обов`язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.

Згідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.

Перевіривши дані про сумлінну поведінку та ставлення особи до праці за весь період відбування покарання, врахувавши тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та особу засудженого в сукупності, в тому числі і те, що засудженому раніше надавалась довіра і він звільнявся умовно-достроково, однак належні висновки робив не завжди, вчиняючи нові кримінальні правопорушення у період умовно-дострокового звільнення, колегія суддів виходить з того, що саме по собі дотримання умов і порядку відбування покарання, не є достатньо переконливим важелем для ствердження про готовність ОСОБА_7 до самокерованої правослухняної поведінки і доведення ним свого виправлення, оскільки дотримання порядку та умов відбування покарання в установі є обов`язком засудженого, який він виконував формально, з огляду наявні у нього стягнення в період з 19.01.2022 по 04.07.2023 за порушення режиму і порядку відбування покарання. Дані стягнення хоч і погашені у встановленому законом порядку, однак беззаперечно свідчать про те, що за весь період відбування покарання поведінка ОСОБА_7 не була бездоганною, як наразі.

Судом першої та апеляційної інстанцій не встановлені переконливі дані про те, що процес виправлення ОСОБА_7 досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання перестає бути доцільним і подальше його виправлення можливе в умовах перебування на волі, а сам факт працевлаштування та успішного виконання трудових обов`язків не свідчить про його виправлення та сумлінне ставлення до праці.

Викладені ОСОБА_7 в апеляційній скарзі обставини були в повній мірі перевірені та враховані судом першої інстанції при прийнятті рішення про відмову у задоволенні клопотання останнього про умовно-дострокове звільнення, а додаткових підстав для застосування положень ст. 81 КК України, колегією суддів не встановлено.

Бажання ОСОБА_7 долучитися до лав ЗСУ вказує на позитивну спрямованість останнього, однак не нівелює вимоги, передбачені ст. 81 КК України.

Наразі колегія суддів цілком погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що процес виправлення та перевиховання має бути стабільним і послідовним протягом всього періоду перебування засудженого в установі виконання покарання, а позитивні зрушення у свідомості і поведінці ОСОБА_7 вказують лише на те, що він стає на шлях виправлення, однак цього не достатньо для застосування положень ст. 81 КК України.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність, на даний час, підстав для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 , оскільки він своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці не довів свого виправлення.

Керуючись ст. 404, п. 1 ч. 1 ст. 407, ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати

у х в а л и л а :

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 лютого 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає

Головуючий

Судді