Рішення від 06.05.2025 по справі 303/2703/25

Справа № 303/2703/25

2-о/303/79/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Желізняк К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачево цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. В обґрунтування своїх вимог заявник зазначає, що ОСОБА_1 перебувала з ОСОБА_3 у фактичних шлюбних відносинах, а саме проживала з ним у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з 2015 року. Проживали вони за адресою АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов`язки подружжя, тобто проживали однією сім`єю, як чоловік та жінка. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер у віці 56 років. Зазначає, що встановлення факту проживання однією сім`єю необхідне заявнику для реалізації права отримання одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця. Таким чином просить встановити факт проживання ОСОБА_3 однією сім`єю без шлюбу із ОСОБА_1 в період з 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 15.04.2025 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі з призначенням справи до розгляду за участю заявника та заінтересованої особи.

В судове засідання заявник та її представник не з`явилася. Представник заявника подала до суду заяву від 06.05.2025 року про проведення засідання без участі заявника та представника.

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.

За таких обставин, суд вважає за можливе провести судовий розгляд за відсутності заявника (представника заявника) та заінтересованих осіб та ухвалити рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.

В силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 5 ЦПК України закріплено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, не визнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21.02.1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Colder v. The United Kingdom), п.п. 28-36). Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення «спору судом».

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За змістом ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник зазначає про те, що факт її спільного проживання без шлюбу з ОСОБА_3 підтверджується показаннями свідків. При цьому позивач зазначила, що метою встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 є отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

На підтвердження цього заявник надала суду наступні докази.

Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 28.11.2023 року відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заповіт від 22.11.2023 року, зареєстрований в реєстрі за № 1211, відповідно до якого ОСОБА_3 усе його майно, що буде належати йому на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, а також усе те, на що він за законом матиме право заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Договір оренди квартири у приватної особи від 15.08.2015 року з якого встановлено, що орендодавець ОСОБА_4 передає, а орендарі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 беруть у тимчасове користування квартиру, що є об`єктом оренди і знаходиться в м. Харків.

Заява від 20.02.2025 року, посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, зареєстрована в реєстрі за № 254, в якій ОСОБА_2 , повідомляє про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували у цивільному шлюбі, а саме: спільно проживали як чоловік та жінка, між ними склалися відносини, що притаманні подружжю, без реєстрації шлюбу в органах ДРАЦС з 2015 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) зазначено, що згідно з абзацом п`ятим п. 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Водночас покази свідків та спільні світлини самі собою не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (див. постанови Верховного Суду від 18.12.2024 року в справі № 185/11061/21, від 18.10.2023 року в справі № 201/11673/20 та ін.).

У постановах від 12.02.2025 року в справі № 361/5996/19, від 23.12.2024 року в справі № 177/1163/16-ц, від 30.06.2022 року в справі № 694/1540/20 та інших Верховних Суд виснував, що факти спільного відпочинку сторін, спільної присутності на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивача, самі собою, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть однозначно свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

У постанові від 03.07.2019 року в справі № 554/8023/15 (провадження № 14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Факт місця реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04.12.2023 року у справі № 543/563/22).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26.05.2022 року у справі № 362/3705/20).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У ст. 80 ЦПК України зазначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Аналізуючи подані до суду докази на підтвердження заявлених вимог суд зазначає про таке.

Так, заява ОСОБА_2 від 20.02.2025 року не може бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю заявника та ОСОБА_3 без шлюбу з огляду на зазначені вище правові позиції Верховного Суду. Крім того, жодних доказів про те, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 суду не надано. Додатково суд зауважує, що подана заява не може розцінюватися як показання свідка (п. 3 ч. 2 ст. 76 ЦПК України) так як ОСОБА_2 не була допитана в судовому засіданні в порядку, визначеному ст. 230 ЦПК України, клопотання про виклик свідка ОСОБА_2 до суду подано не було.

Щодо договору оренди квартири у приватної особи від 15.08.2015 року, то суд звертає увагу на те, що такий не підписаний ОСОБА_1 .

Таким чином, суд вважає надані докази недостатніми та неповними, враховуючи відсутність будь-яких інших доказів на підтвердження факту спільного проживання без шлюбу, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю за період з 2015 року.

При цьому суд зауважує, що ч. 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, заявник, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, самостійно формує заявлені нею вимоги, визначає докази, якими підтверджуються доводи заяви, доводиться їх достатність та переконливість.

З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявником не надано суду достатніх доказів на підтвердження окреслених в заяві вимог у зв`язку з чим в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 315, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Заявник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Заінтересована особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 )

Заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (пл. Духновича, 2, м. Мукачево, Закарпатська область)

Суддя А.М.Заболотний