Рішення від 07.05.2025 по справі 910/1334/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.05.2025Справа № 910/1334/25Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Фізичної особи-підприємця Сайфутдінова Андрія Валерійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄМД УА" (02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, 21, офіс 813, ідентифікаційний код 44594927)

про стягнення 243 000,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Сайфутдінов Андрій Валерійович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄМД УА" про стягнення заборгованості за договором № 01092022 від 01.09.2022 на транспортні та експедиційні послуги у розмірі 243 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 залишено позов без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення ухвали суду, у визначений спосіб.

12.02.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено процесуальні строки для подання пояснень по суті спору.

На адресу суду від відповідача відзив на позов не надходив.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2022 між Фізичною особою-підприємцем Сайфутдіновим Андрієм Валерійовичем (далів - позивач, експедитор/перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄМД УА" (далі - відповідач) було укладено договір №01092022 на транспортні та експедиційні послуги, відповідно до умов якого експедитор/перевізник зобов`язується за плату і за рахунок клієнта виконатии, а при необхідності також і організувати виконання визначених цим договором послуг, пов`язаних з перевезенням ватажу, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору конкретний перелік послуг і інформація про них зазначаються в заявці на перевезення вантажу (далі «заявка»), підписаної обома сторонами, яка є невід`ємною частиною цього договору. Заявка, підписана уповноваженою на те особою клієнта і скріплена печаткою клієнта, направляється експедитору/перевізнику в сканованому вигляді засобами електронного зв`язку з подальшим направленням оригіналу цієї заявки (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, кур`єрською службою або шляхом вручення під розписку). Якщо експедитор/перевізник не має можливості виконати заявку клієнта, він зобов`язаний в день отримання цієї заявки в сканованому вигляді засобами електронного зв`язку повідомити клієнта про неможливість виконання цієї заявки шляхом направлення в сканованому вигляді засобами електронного зв`язку письмового повідомлення за підписом уповноваженої на те особи експедитора/перевізника і печаткою експедитора/перевізника. В цьому випадку клієнт має право розірвати цей договір в односторонньому порядку.

Згідно з п. 1.3. договору експедитор/перевізник за цим договором може надавати клієнту за його дорученням наступні послуги:

- забезпечення оптимального транспортного обслуговування, а також організовувати перевезення вантажів територією України та іноземних держав відповідно до умов цього договору і договорів (контрактів), що оформляють перевезення вантажів;

- залучення транспортних засобів і забезпечення їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об`єкти, зазначені Клієнтом, для своєчасної доставки вантажів;

- здійснення робіт, пов`язаних з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів;

- ведення обліку надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об`єктів;

- організацію охорони вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання;

- організацію експертизи вантажів;

- здійснення оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю;

- надання в установленому законодавством порядку учасникам транспортного перевезення та експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження;

- забезпечення виконання комплексу заходів з відправлення назад вантажовідправнику вантажів, які надійшли в некондиційному стані, з недостачею, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників;

- здійснення страхування вантажів та своєї цивільної відповідальності перед Клієнтом за шкоду, заподіяну втратою, нестачею або пошкодженням (псуванням) вантажу, його несвоєчасну доставку вантажоодержувачу, іншим невиконанням або неналежним виконанням експедитором/перевізником своїх зобов`язань за цим договором;

- забезпечення підготовки та додаткового обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно - правових актів;

- забезпечення відповідності характеристик транспортних засобів, що подаються під завантаження, виду і характеру вантажу, що перевозиться і умов перевезення з метою забезпечення його безпеки;

- забезпечення оптимізації руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат;

- здійснення розрахунків з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів;

- оформлення документів і організацію робіт відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог;

- надання підготовленого транспорту, який має необхідне (холодильне та ін..) обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством, і є придатним для транспортування відповідного виду вантажу та забезпечує його зберігання і якість в процесі перевезення до передачі вантажоодержувачу;

- надання інших допоміжних та супутніх перевезенню транспортних та експедиторські послуги, які не суперечать законодавству.

Згідно з п. 3.1. договору вартість послуг по забезпеченню перевезення та експедирування конкретного вантажу вказується в заявці клієнта і може бути змінена тільки за письмовою згодою обох сторін.

Відповідно до п. 3.2. договору після надання послуг експедитор/перевізник направляє клієнту акт приймання - передачі наданих послуг та рахунок на оплату наданих послуг. В акті приймання - передачі наданих послуг та рахунку також зазначається сума додаткових витрат експедитора/перевізника що підлягає відшкодуванню йому Клієнтом. У випадку, якщо додаткові витрати були понесені експедитором/перевізником в іноземній валюті, сума відшкодування визначається сторонами за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ на дату надання експедитором/перевізником рахунку на оплату.

Згідно з п. 3.3. договору клієнт підписує наданий експедитором/перевізником акт приймання - передачі наданих послуг протягом 7 (семи) робочих днів з дати його отримання або надає мотивовану письмову відмову від прийняття послуг.

Відповідно до п. 3.5. договору оплата послуг експедитора/перевізника за цим договором і додаткових витрат експедитора/перевізника здійснюється клієнтом в безготівковій формі в на підставі наданих експедитором/перевізником акта приймання - передачі наданих послуг та рахунку.

Згідно з п. 3.6. договору клієнт сплачує послуги і додаткові витрати експедитора протягом 7 (семи) банківських днів з дати підписання обома сторонами акту приймання - передачі наданих послуг і отримання від експедитора/перевізника оригіналу рахунку на оплату.

Позивач зазначає, що 01 вересня 2022 на електронну адресу ФОП Сайфутдінова А.В. від замовника перевезення (клієнта) - ТОВ «ЄМД УА» надійшла заявка №13 на перевезення вантажу автомобільним транспортом. Заявка прийнята експедитором. До безпосереднього виконання перевезення залучений перевізник ФОП Барсуков О.О. З перевізником укладений відповідний договір-заявка. На підтвердження укладення договору перевезення була складена міжнародна товаротранспортна накладна типу CMR №1122895 від 01 вересня 2022.

Так, позивач стверджує, що організація транспортування вантажу, за маршрутом м. Тарнув (Польща) - м. Київ, була виконана ФОП Сайфутдіновим А.В. без зауважень та застережень з боку вантажоодержувача. Вказану обставину підтверджує відсутність будь-яких приміток у накладній CMR та наявність підпису уповноваженої особи вантажоодержувача в графі 24 CMR.

Відповідно до пункту «ставка фрахту» заявки, вартість наданої послуги складає 113000,00 грн.

Також позивач зазначає, що 03.11.2022 на адресу відповідача була направлені документи на оплату. Вказане відправлення було отримано відповідачем 04.11.2022, що підтверджується даними з реєстру.

30 листопада 2022 замовником послуги на користь ФОП Сайфутдінова А.В. було сплачено 20000,00 грн та 30 грудня 2022 - 15000,00 грн.

Таким чином, позивач вважає, що урахуванням вказаних платежів, борг за виконане перевезення склав 78000,00 грн.

16 вересня 2022 на електронну адресу ФОП Сайфутдінова А.В. від замовника перевезення (клієнта) - ТОВ «ЄМД УА» надійшла заявка №19 на перевезення вантажу автомобільним транспортом. Заявка прийнята експедитором. До безпосереднього виконання перевезення залучений перевізник ФОП Барсуков О.О. З перевізником укладений відповідний договір-заявка. На підтвердження укладення договору перевезення була складена міжнародна товаротранспортна накладна гину CMR №945006 від 26 вересня 2022.

Організація транспортування вантажу, за маршрутом м. Бохня (Польща) - м. Вінниця, була виконана ФОП Сафутдіновим А.В. без зауважень та застережень з боку вантажоодержувача. Вказану обставину підтверджує відсутність будь-яких приміток у накладній CMR та наявність підпису уповноваженої особи вантажоодержувача в графі 24CMR.

Відповідно до пункту «Ставка фрахту» заявки, вартість наданої послуги складає 85 000,00 грн.

За змістом пункту «Умови оплати» заявки, кошти сплачуються безготівково, протягом 14 днів згідно оригіналів документі. Водночас, згідно з п.2 заявки оплата по даній заявці проводиться протягом 10 днів після отримання оригіналів документів.

Документи, що є підставою для проведення оплати цього та наступного перевезення, були направлені на адресу відповідача 03 листопада 2022 поштовим перевізником ТОВ «НОВА ПОШТА» за експрес- накладною №59000838392917. За даними цієї ж експрес-накладної, вказане поштове відправлення було вручене адресату 04 листопада 2022.

Втім, як зазначає позивач, в погоджені строки, оплата проведена не була.

Таким чином, позивач зазначає, що борг за виконане перевезення складає 85 000,00 грн.

30 вересня 2022 на електронну адресу ФОП Саифутдінова А.В. від замовника перевезення (клієнта) ТОВ «ЄМД УА» надійшла заявка №21 на перевезення вантажу автомобільним транспортом. Заявка прийнята експедитором. До безпосереднього виконання перевезення залучений перевізник ФОП Барсуков О.О. З перевізником укладений відповідний договір-заявка. На підтвердження укладення договору перевезення була складена міжнародна товаротранспортна накладна типу СMR №б/н від 30 вересня 2022.

Організація транспортування вантажу, за маршрутом м. Бохня (Польща) - м. Вінниця, була виконана ФОП Сафутдіновим А.В. без зауважень та застережень з боку вантажоодержувача. Вказану обставину підтверджує відсутність будь-яких приміток у накладній CMR та наявність підпису уповноваженої особи вантажоодержувача в графі 24CMR.

Відповідно до пункту «Ставка фрахту» Заявки, вартість наданої послуги складає 80000,00 грн.

За змістом пункту «Умови оплати» заявки, кошти сплачуються безготівково, протягом 14 днів згідно оригіналів документі. Водночас, згідно з п.2 заявки оплата по даній заявці проводиться протягом 10 днів після отримання оригіналів документів.

Документи, що є підставою для проведення оплати цього та попередніх перевезень, первинно були направлені на ім`я уповноваженої особи ТОВ «ЄМД УА» 03 листопада 2022 поштовим перевізником ТОВ «НОВА ПОШТА» за експрес- накладною №59000838392917. За даними цієї ж експрес-накладної, вказане поштове відправлення було вручене адресату 04 листопада 2022.

Позивач зазначає, що оплата проведена не була, а тому борг відповідача за виконане перевезення складає 80000,00 грн.

Отже, звертаючись до суду з даним позовом позивач стверджує, що загальна заборгованість за три організовані на замовлення ТОВ «ЄМД УА» перевезення склала 243000,00 грн (78 000,00 грн +85 000,00 грн + 80 000, грн.)

Вищевикладене і стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Внаслідок укладення договору № 01092022 від 01.09.2022 згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

В силу вимог ч. 1 ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору за заявками № 13,19,21 на транспортно-експедиторське обслуговування на суму 278 000,00 грн останній надав послуги з експедирування.

Відповідно до п. 3.2. договору після надання послуг експедитор/перевізник направляє клієнту акт приймання - передачі наданих послуг та рахунок на оплату наданих послуг. В акті приймання - передачі наданих послуг та рахунку також зазначається сума додаткових витрат експедитора/перевізника що підлягає відшкодуванню йому Клієнтом. У випадку, якщо додаткові витрати були понесені експедитором/перевізником в іноземній валюті, сума відшкодування визначається сторонами за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ на дату надання експедитором/перевізником рахунку на оплату.

Згідно з п. 3.3. договору клієнт підписує наданий експедитором/перевізником акт приймання - передачі наданих послуг протягом 7 (семи) робочих днів з дати його отримання або надає мотивовану письмову відмову від прийняття послуг.

Судом встановлено, що дані акти виконаних робіт та рахунки на оплату направлялись відповідачу, однак останній не підписав, не повернув та не оплатив у повному обсязі надані позивачем послуги.

Суд зазначає, що мотивованої відмови від прийняття послуг матеріали справи не містять.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується надання позивачем транспортно-експедиторських послуг відповідачеві.

Разом з тим, судом враховано, що відповідачем було сплачено 35 000,00 грн за перевезення по заявці №13.

Відповідно до п. 3.5. договору оплата послуг експедитора/перевізника за цим договором і додаткових витрат експедитора/перевізника здійснюється клієнтом в безготівковій формі в на підставі наданих експедитором/перевізником акта приймання - передачі наданих послуг та рахунку.

Згідно з п. 3.6. договору клієнт сплачує послуги і додаткові витрати експедитора протягом 7 (семи) банківських днів з дати підписання обома сторонами акту приймання - передачі наданих послуг і отримання від експедитора/перевізника оригіналу рахунку на оплату.

Згідно зі статтею 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.

Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

За таких обставин сума основної заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню складає 243 000,00 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 21 000,00 грн та 4 000,00 грн у якості відшкодування гонорару успіху, який має бути сплачений відповідачем.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з матеріалами справи, 01.11.2024 між позивачем та Адвокатським бюро «ЛОЗИ» було укладено договір про надання правничої допомоги.

Так, позивач зазначає, що розрахунок витрат проведений шляхом додавання вартості окремих дій адвоката, визначних договором про правову допомогу, а саме: 4900,00 грн- за огляд, вивчення, аналіз та попередню правову оцінку документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням, 200,00 грн - за проведення переговорів на предмет повернення боргу, 1000,00 грн - за аналіз судової практики вищих судів, 500,00 грн - за проведення арифметичних розрахунків, 9500,00 грн - за підготовку позовної заяви та пакету документів, необхідних для звернення до суду, 4900,00 грн. - за вчинення інших дій необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (в т.ч. підготовка пояснень, заяв на виконання ухвал та заяв по суті, клопотань, тощо), в тому числі, забезпечення виконання судового рішення. У договорі про правову допомогу сторони домовилися про премію (гонорар успіху) який повинен бути сплачений адвокату у випадку вирішення спору на користь клієнта. Гонорар успіху складає 4000,00 грн.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6.672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3.000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд дійшов висновку, що в частині стягнення «гонорару успіху» в розмірі 4 000,00 грн такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування «гонорару успіху» за рахунок відповідача.

Також слід зазначити, що предметом спору у даній справі є розрахунковою, і така категорія спорів не належить до складних. Вивчення нормативно-правового регулювання таких правовідносин відбувається під час здобуття вищої освіти в галузі права і не потребує додаткових зусиль і часу адвоката, який професійно займається діяльністю багато років.

Суд зазначає, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ, вирішуючи питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху», зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Крім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у справі №910/7032/17.

З огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги обсяг наданих послуг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, враховуючи, що справа №910/1334/25 є малозначною, розгляд якої проводиться за правилами спрощеного позовного провадження (без проведення судового засідання), враховуючи ціну позову, виходячи з характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів позовної заяви, розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 21 000,00 грн є явно завищеними порівняно зі складністю справи та підлягають зменшенню.

Враховуючи те, що відповідачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг, а також не співмірність розміру витрат із складністю справи, суд дійшов висновку що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача частково в сумі 5 000,00 грн.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄМД УА" (02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, 21, офіс 813, ідентифікаційний код 44594927) на користь Фізичної особи-підприємця Сайфутдінова Андрія Валерійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 243 000 (двісті сорок три тисячі) грн 00 коп. та 3 645 (три тисячі шістсот сорок п`ять) грн 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 07.05.2025

Суддя І.О. Андреїшина