Рішення

від 07.05.2025 по справі 910/14973/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.05.2025Справа № 910/14973/24Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Волинського апеляційного суду (43016, м. Луцьк, вул. Червоного Христа, 10; ідентифікаційний код 42255369)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ГРУПП ЛТД" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4а, офіс 139; ідентифікаційний код 38772399)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз Збут» (43025, проспект Молоді, 14 А, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 39589216)

про стягнення 15 512,60 грн та 3 028,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Волинський апеляційний суд звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ГРУПП ЛТД" про відшкодування збитків, зокрема,15 512,60 грн вартості безпідставно набутого майна та 3 028,00 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору, які було сплачено Волинським апеляційним судом за рішенням Господарського суду Волинської області від 15.04.2024, з метою повернення зазначених коштів до Державного бюджету України у 2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 залишено позов без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення ухвали суду, у визначений спосіб.

23.12.2024 засобами поштового зв`язку від позивача надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено процесуальні строки для подання пояснень по суті спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз Збут» третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

18.03.2025 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Судом встановлено, що сторони належним чином повідомлялися про здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На адресу суду від відповідача відзив на позов не надходив.

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Волинським апеляційним судом 16 листопада 2020 року були оголошені відкриті торги для закупівлі природного газу у розмірі 59 тисяч метрів кубічних на очікувану вартість 472 000 грн. 00 коп. за ідентифікатором закупівлі UA-2020-11-16-014339-C. Протоколом розкриття тендерних пропозицій від 08 грудня 2020 року системою було визнано переможця Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ГРУПП ЛТД» (надалі - ТОВ «СЕРВІС ГРУПП ЛТД»), з яким 23 грудня 2020 було укладено договір про постачання природного газу з 01 січня 2021 по 31 грудня 2021 №77/21/133-20. На підтвердження свої доводів подає копію договору про постачання природного газу №77/21/133-20.

Відповідно до п.1.1 договору №77/21/133-20 від 23.12.2020 між Волинським апеляційним судом та ТОВ «СЕРВІС ГРУПП ЛТД», постачальник зобов`язувався поставити у 2021 році споживачу природний газ, код ДК 021:2015: 09120000-6 Газове паливо, у необхідних для споживачу об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язався своєчасно оплачувати постачальнику вартість газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Згідно з п.1.2. плановий обсяг постачання природного газу 59 тисяч метрів кубічних, а строк поставки газу: з 01.01.2021 по 31.12.2021 року.

Станом на 16-19 лютого 2021 року договір про постачання природного газу між Волинським апеляційним судом та ТОВ «СЕРВІС ГРУПП ЛТД» не був у стані припинення чи розірвання, а сторонами виконувались договірні зобов`язання.

Згідно з актами прийому-передачі природного газу та на виконання пункту 4.2. договору постачання природного газу № 77/21/133-20 від 23 грудня 2020 Волинський апеляційний суд сплачував кошти постачальнику, тобто ТОВ «СЕРВІС ГРУПП ЛТД» за поставлений природний газ.

Листом № 949/21 від 26 січня 2021 року від Товариства з обмеженою відповідальність «СЕРВІС ГРУПП ЛТД», який зареєстрований у системі документообігу КП «Д-3» Волинського апеляційного суду 27 лютого 2021 року, було повідомлено Волинський апеляційний суд про намір розірвання договору №77/21/133- 20 від 23.12.2020 року та припинення газопостачання з 16 лютого 2021 року, через неможливість постачати природний газ за цінами, за якими укладено договір, оскільки у січні 2021 року зафіксовано стрімке підвищення ціни природного газу на ринку, що підтверджується листом № 949/21 від 26 січня 2021 року.

Листом №1503/21 від 16 лютого 2021 року, який зареєстрований у системі документообігу КП «Д-3» Волинського апеляційного суду 17 лютого 2021 року, ТОВ «СЕРВІС ГРУПП ЛТД» було повідомлено, що в результаті переговорів між Волинським апеляційним судом та ТОВ «СЕРВІС ГРУПП ЛТД», сторони дійшли згоди про продовження дії договору №77/21/133-20 від 23.12.2020 року, а лист-повідомлення про намір розірвати договір № 949/21 від 26 січня 2021 року слід вважати таким, що втратив свою чинність.

У 2024 році з метою підтвердження спожитого Волинським апеляційним судом обсягу природного газу ТОВ «Волиньгаз Збут» звернулося до оператора газорозподільної системи, яким на території Волинської області є Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз". AT "Волиньгаз" направило позивачу листа, у якому підтвердило обсяги спожитого природного газу в лютому 2021 року - 8764,11 м.куб., з яких 1566,93 м.куб. - постачальника ТОВ «Волиньгаз Збут» за період 16.02.-19.02.2021.

Позивач зазначає, що тариф постачальника "останньої надії" (а саме ТОВ «Волиньгаз Збут») перевищував тариф, який був встановлений Волинському апеляційному суду за спірним договором.

Наказом ТОВ "Волиньгаз Збут" №44 від 28.12.2020 з 01.01.2021 встановлено відпускну ціну на постачання природного газу для промислових споживачів та інших суб`єктів господарювання, установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів за 1 м.куб. у розмірі 9,90 грн. з ПДВ.

Вартість природного газу, поставленого ТОВ "Волиньгаз Збут", у лютому 2021 року становила 15512,60 грн, виходячи з розрахунку: 1566,93 м.куб. х 9,90 грн.

При цьому позивач зазначає, що згідно з Актом № 1827 від 18 березня 2021 року тариф ТОВ «СЕРВІС ГРУПП ЛТД» (в період з 13.02.2021 по 28.02.2021 року) за 1 м.куб. становив 6,53 грн. з ПДВ, Отже, позивач вважає, що виходячи з розрахунку: 1566,93 м.куб. х 6,53 грн. Волинський апеляційний суд мав би сплати ТОВ «СЕРВІС ГРУПП ЛТД» 10 232 грн. 05 коп., якби ТОВ «СЕРВІС ГРУПП ЛТД» виконувало всі договірні зобов`язання.

Згідно з рішенням Господарського суду Волинської області від 15 квітня 2024 року у справі № 903/100/24 було вирішено стягнути з Волинського апеляційного суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" 15512,60 грн вартості безпідставно набутого майна, 3028,00 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Відповідно до абзацу другого підпункту 6.3-3 пункту 6 договору від 23 грудня 2020 №77/21/133-20 між Волинським апеляційним судом та ТОВ «СЕРВІС ГРУПП ЛТД», відшкодування збитків постачальником споживачу здійснюється у наступних випадках, зазначених у абзаці другому п.6.3.3 договору, зокрема якщо постачальник не забезпечив своєчасне включення споживача до власного Реєстру споживачів у погодженому зі споживачем періоді постачання (за умови, що споживачем не порушувались зобов`язання за договором), що призвело до припинення розподілу природного газу Оператором ГРМ, споживач має право вимагати від постачальника відшкодування вартості або об`єму недовідпущеного природного газу, який обчислюється виходячи з підтвердженого обсягу природного газу, визначеного договором на відповідний період, з урахуванням періоду припинення газопостачання та вартості робіт з припинення і повторного відновлення подачі природного газу після його безпідставного припинення.

Таким чином, Волинський апеляційний суд вважає, що неналежне виконання відповідачем умов договору №77/21/133-20 від 23.12.2020 року в частині постачання Волинському апеляційному суду природного газу за тарифами та протягом визначеного умовами договору строку, призвело до того, що суду завдано збитків у розмірі 15512,60 грн вартості безпідставно набутого майна, тобто, природного газу, який мав постачатись ТОВ «СЕРВІС ГРУПП ЛТД» згідно з умовами договору, та вартістю природного газу, яка фактично у лютому 2021 року постачалась позивачу постачальником "останньої надії", у зв`язку з відмовою відповідача від виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором, та 3028,00 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору, які Волинським апеляційним судом було сплачено за рішенням Господарського суду Волинської області від 15 квітня 2024 року.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що відповідачем були порушені вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, п.1 ст. 193 Господарського кодексу України, та укладеного між сторонами договору, що завдало позивачу збитків в 15512,60 грн вартості безпідставно набутого майна та 3028,00 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору, які Волинським апеляційним судом було сплачено за рішенням Господарського суду Волинської області від 15 квітня 2024 року у справі № 903/100/24, право на відшкодування яких позивач має відповідно до ч.1 та 2 ст. 22, п.4 ч.1 ст. 611 та ст. 623 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач - Волинський апеляційний суд є державною неприбутковою установою, що здійснює діяльність у сфері юстиції та правосуддя та керується при здійсненні процедур закупівель Законом України № 922 від 25 грудня 2015 року «Про публічні закупівлі» та є замовником у розумінні ст. 2 цього Закону.

Згідно з п. 1 глави 3 розділу IV Кодексу газотранспортної системи для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб`єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов`язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.

З огляду на визначене главою 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи нормативне регулювання, функціонування інформаційної платформи та ведення Реєстру споживачів відбувається в безперервному автоматичному режимі.

Інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якої забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог Кодексу( абзац 46 пункту 5 глави 1 розділу Кодексу газотранспортної системи/Кодексу ГТС). Адміністрування платформи здійснює Оператор ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС України. Головним призначенням створення і впровадження Державою платформи була автоматизація процесів електронної взаємодії та документообігу між всіма суб`єктами ринку природного газу - Оператором ГТС, операторами газорозподільчих мереж (Оператори ГРМ), постачальниками газу та споживачами під час здійснення діяльності по забезпеченню потреб споживачів природним газом.

Згідно з абз.1 п.2 глави 5 розділу IV Кодексу з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача ( крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем.

У разі якщо за п`ять днів до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником інформаційна платформа не фіксує такого споживача в Реєстрі іншого постачальника, у тому числі постачальника із спеціальними обов`язками або постачальника «останньої надії», Інформаційна платформа одночасно направляє оператору газорозподільної системи (оператору газотранспортної системи по прямих споживачах) інформаційне повідомлення про відсутність у споживача постачальника з певної дати за формою оператора газотранспортної системи, погодженою з Регулятором. Оператор газорозподільної системи (оператор газотранспортної системи по прямих споживачах), отримавши таке повідомлення, зобов`язаний протягом двох робочих днів проінформувати такого споживача про відсутність у нього постачальника з певної дати та можливі наслідки для нього і за необхідності розпочати заходи з припинення (обмеження) в установленому порядку газопостачання на об`єкти такого споживача (абз.18 п.2 глави 5 розділу IV Кодексу).

Інформаційна платформа повинна відображати по споживачу заброньовані постачальником (постачальниками) періоди постачання природного газу і дозволяти постачальнику реєструвати на інформаційній платформі період постачання природного газу відповідно до укладених зі споживачем договорів (додаткових угод), у тому числі без зазначення кінцевої дати.

Відповідно до п. 1 глави І розділу IX Кодексу газорозподільних систем комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб`єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, оператора ГТС), та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.

З огляду на наведені норми законодавства, які регулюють специфічні відносини з постачання природного газу, зобов`язання відповідача з оплати спожитого природного газу виникають з факту такого споживання на підставі відповідних норм законодавства. При цьому такі правовідносини є позадоговірними і згідно з п. 8 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи алокація відбору природного газу в такому випадку відноситься на діючого постачальника, яким був позивач. Тобто, у відповідний спірний період саме позивач вважався постачальником природного газу відповідачу.

Відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» обов`язок щодо оприлюднення наміру укласти договір в системі закупівель, укладення договору та опублікування звіту про його виконання покладається на замовника, тобто відповідача по справі.

Відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний укласти договір про постачання природного газу.

Правила постачання природного газу, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, які розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України «Про ринок природного газу», регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільчої системи/газотранспортної системи (оператори ГРМ/ГТС).

Згідно з пунктом 1 розділу II Правил постачання природного газу підставою для постачання природного газу споживачу є, зокрема: наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов.

Отже, виходячи з наведених правових норм, постачання позивачем природного газу без укладення відповідного договору і його отримання відповідачем є таким, що здійснюється в позадоговірному порядку, і свідчить про відсутність відповідної правової підстави його набуття.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Волинської області у справі № 903/100/24 від 15 квітня 2024 року позов задоволено повністю; стягнуто з Волинського апеляційного суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" 15512,60 грн вартості безпідставно набутого майна та 3028,00 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Обов`язок держави у забезпеченні права кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини договірних Сторін.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України", no. 24465/04, від 19.02.2009, "Пономарьов проти України", no. 3236/03, від 03.04.2008).

Таким чином, обставини щодо відсутності між сторонами у справі договірних правовідносин у спірний період та те, що спожитий позивачем за період з 16.02.2021 по 19.02.2021 в позадоговірному порядку природний газ у загальному обсязі 1566,93 м.куб. у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України слід вважати майном, яке набуте безпідставно, має преюдиціальне значення і не потребує повторного доказування.

Водночас, судом встановлено, що Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області з 27.08.2024 по 07.10.2024 року проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Волинського апеляційного суду за період 01.01.2021 по 31.07.2024 року та встановлено порушення, а саме: в порушення пункту 1.1 розділу І договору від 23.12.2020 року № 77/21/133-20, ч. 1 ст. 67, ч. 1, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV, ч. 1 , ч. 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV, п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, ТОВ «СЕРВІС ГРУПП ЛТД» внесене неправдиву інформацію до первинних документів бухгалтерського обліку щодо постачання природного газу, що призвело до незаконних видатків на суму 15 512,60 гривень.

Також на підставі рішення Господарського суду Волинської області від 15.04.2024 з Волинського апеляційного суду стягнуто судовий збір в сумі 3 028,00 гривень.

У зв`язку з вищевказаним для усунення порушень законодавства, виявлених ревізією, Волинський апеляційний суд зобов`язаний забезпечити претензійно-позовну роботу з ТОВ «СЕРВІС ГРУПП ЛТД», та відшкодування понесених незаконних видатків на загальну суму 18 540,60 гривень, внаслідок оплати товару (природного газу), що фактично не поставлено, відповідно до норм статей 216-229 Господарського кодексу № 436-IV, статей 610-625 Цивільного кодексу № 435-IV із подальшим перерахування одержаних коштів до Державного бюджету України.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання);

2) шкідливого результату такої поведінки - збитків;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками;

4) вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.

Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім і невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Отже, при пред`явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача

забезпечення своєчасного включення споживача до власного Реєстру споживачів у погодженому зі споживачем періоді постачання та, відповідно, перевищення тарифу, який був встановлений Волинському апеляційному суду за спірним договором, що є наслідком завдання збитків останньому у розмірі 15512,60 грн вартості безпідставно набутого майна, тобто, природного газу, який мав постачатись ТОВ «СЕРВІС ГРУПП ЛТД» згідно з умовами договору, та вартістю природного газу, яка фактично у лютому 2021 року постачалась позивачу постачальником "останньої надії", у зв`язку з відмовою відповідача від виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором, та 3028,00 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору, які Волинським апеляційним судом було сплачено за рішенням Господарського суду Волинської області від 15 квітня 2024 року. Отже, у даному випадку наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування вищенаведених обставин та відшкодування завданих позивачу збитків.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ГРУПП ЛТД" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4а, офіс 139; ідентифікаційний код 38772399) на користь Волинського апеляційного суду (43016, м. Луцьк, вул. Червоного Христа, 10; ідентифікаційний код 42255369) збитки у розмірі 18 540 (вісімнадцять тисяч п`ятсот сорок) грн 60 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 07.05.2025

Суддя І.О. Андреїшина