Рішення від 30.04.2025 по справі 916/740/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/740/25

Господарський суд Одеської області у складі головуючої судді Демченко Т.І.

при секретарі судового засідання Волковій Ю.О.

за участі представників сторін:

від позивача: Марченко Д.В. на підставі довіреності від 27.03.2025;

від відповідача: не з`явився

За позовом: Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Віс ЮА ЛТД

про стягнення 282 211,89 грн,

УСТАНОВИВ:

27.02.2025 Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Віс ЮА ЛТД» про стягнення 204 847,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору зберігання від 22.06.2020 №20/11-д/нд в частині повної та своєчасної оплати.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 28.02.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №916/740/25, постановив справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та судове засідання для розгляду справи по суті призначив на "02" квітня 2025 р. об 11:00 год.

01.04.2025 до Господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог відповідно до якої, Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» просить стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Віс ЮА ЛТД» 282 211,89 грн, яких: основна заборгованість у сумі 241 128грн 00 коп., пеня у сумі 26 798 грн 18 коп., 3% річних 2 195 грн 80 коп., інфляційні втрати у сумі 12 089 грн 91 коп.

При розгляді справи 02.04.2025 суд протокольною ухвалою відклав судове засідання до 23 квітня 2025 року о 14:00 год.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 03.04.2025 повідомив сторони про засідання суду, яке відбудеться "23" квітня 2025 р. о 14:00 год.

При розгляді справи 23.04.2025 суд протокольною ухвалою відклав судове засідання до 30 квітня 2025 року о 16:45 год.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 23.04.2025 повідомив сторони про засідання суду, яке відбудеться "30" квітня 2025 р. о 16:45 год.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, правом на захист не скористався, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення засідань суду, шляхом скерування ухвал суду в систему Електронний суд, які доставлені в електронний кабінет останнього, що підтверджується довідками про доставку документів в кабінет електронного суду, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".

Отже, відповідач вважається таким, що повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Ураховуючи вжиття господарським судом усіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та забезпечення йому реалізації права на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, ураховуючи строки розгляду справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 30.04.2025 року судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну) судового рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено протягом п`яти днів.

Стислий виклад позиції позивача:

22.06.2020 між Державним підприємством Морський торговельний порт Чорноморськ та Товариством з обмеженою відповідальністю Віс ЮА ЛТД укладено Договір зберігання №20/11-д/нд.

Відповідно до п. 1.1. Договору у порядку і на умовах даного Договору, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на зберігання майно, що є власністю Поклажодавця (надалі іменується Майно), перелік якого, кількість та займана площа вказуються у відповідних актах приймання-передачі, які складаються при передачі/поверненні майна на/зі зберігання.

Заявкою від 22.06.2020 Вих. №28/1 Поклажодавець звернувся до Зберігача щодо прийняття на зберігання на території контейнерного терміналу майна Товариства з обмеженою відповідальністю Віс Юа Лтд, яке не є вантажем.

Згідно Акту приймання-передачі майна від 22.06.2025 №235, яке не є вантажем,було передано майно поклажодавцем зберігачу на підставі договору зберігання №20/11-д/нд.

На виконання умов Договору, Зберігачем надано Поклажодавецю послуги зберігання майна, яке не є вантажем.

За результатами наданих послуг Зберігачем оформлено Акти приймання-здачі наданих послуг та виставлено відповідачу відповідні рахунки на суму 241 128,00 грн.

Проте, як зазначає позивач, у порушення умов Договору Поклажодавець не направив до нього представника для отримання екземплярів акту приймання здачі наданих послуг з рахунком на оплату та не повернув позивачу підписаний та засвідчений печаткою екземпляр акту. А тому на думку позивача, зазначені акти приймання-здачі наданих послуг вважаються прийнятими Поклажодавцем без зауважень і мають силу документів, підписаних останнім.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за Договором з боку відповідача позивачем заявлено до стягнення суму 282 211,89 грн, яких: основна заборгованість у сумі 241 128 грн 00 коп., пеня у сумі 26 798 грн 18 коп., 3% річних 2 195 грн 80 коп., інфляційні втрати у сумі 12 089 грн 91 коп.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Cудом встановлено, що правовідносини між сторонами виникни на підставі укладеного між ними 22.06.2020 року Договору зберігання №20/11-д/нд.

Відповідно до п. 1.1. Договору у порядку і на умовах даного Договору, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на зберігання майно, що є власністю Поклажодавця (надалі іменується Майно), перелік якого, кількість та займана площа вказуються у відповідних актах приймання-передачі, які складаються при передачі/поверненні майна на/зі зберігання.

За умовами п.1.2. Договору передача майна на зберігання і видача зі зберігання проводиться на території Зберігача, а саме на території контейнерного терміналу (відкритий складський майданчик 11/2) ДП МТП Чорноморськ.

Згідно з п.2.1. Договору Поклажодавець сплачує вартість зберігання майна, розраховану, виходячи з фактичної займаної площі, часу зберігання і вільних тарифів Зберігача на підставі рахунків Зберігача.

За приписами п.2.2. Договору вартість зберігання належного стороннім організаціям майна, яке пе є вантажем: па відкритих складських площах 0,32 грн./1 кв.м/за добу.

Зберігання майна протягом неповної доби (від 00 год. 01 хв. до 23 год. 59 хв. вказаної доби) вважається таким, що було здійснено за повну добу (п.2.З. Договору).

Відповідно до п.2.4. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п.2.5. Договору оплата за послуги, що надаються Зберігачем, здійснюється Поклажодавцем у безготівковій формі до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Банківські витрати по перерахуванню коштів банку несе Поклажодавець.

Акт наданих послуг підтверджує одержання Поклажодавцем послуг у повному об`ємі та за змістом, які зазначено в Акті наданих послуг (п. 2.8. Договору).

Для підтвердження наданих послуг за даним Договором, Зберігач щомісячно не пізніше 5 (п`яти) робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, формує Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунок. Сторони погодились, що Акт здачі-прийняття робіт (падання послуг), підписаний уповноваженими представниками Сторін, є документом, що підтверджує факт надання послуг зі зберігання Майна. Приймання та передача Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) для підпису та оформлення, здійснюється Сторонами шляхом передачі уповноваженому представнику Поклажодавця під особистий підпис. Відповідно до п. Договору, Поклажодавець зобов`язаний не пізніше 7 (сьомого) робочого дня, наступного за розрахунковим, направити до Зберігача уповноваженого представника для отримання під особистий підпис екземплярів Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунку та не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дня отримання екземплярів Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунку повернути Зберігачу підписаний та засвідчений власною печаткою (у разі наявності) належний Зберігачу екземпляр Акт здачі -прийняття робіт (надання послуг). У випадку не виконання Поклажодавцем зазначених зобов`язань Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) вважається прийнятим ним без зауважень і має силу документу, підписаного Поклажодавцем, а послуги вважаються прийнятими у повному обсязі. (п.п. 3.1., 3.2., 3.3., 3.4., 3.4.1. Договору)

Відповідно до п.4.2. Договору Зберігач має право, зокрема, вимагати від Поклажодавця оплати за фактичний строк зберігання Майна.

Поклажодавець зобов`язаний, передати Зберігачу майно па зберігання за Актом приймання-передачі та не пізніше 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим, вносити плату за надані послуги, відповідно до умов Договору та не пізніше 3 (трьох) календарних днів забезпечити підписання представником Поклажодавця Акту наданих послуг (п.5.1. Договору).

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Судом з`ясовано, що матеріали справи містять акти приймання-здачі наданих послуг та рахунку на загальну суму 241 128,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України").

Згідно з абз. 1 п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

За матеріалами справи судом з`ясовано, що відповідач, в порушення п.3.4 Договору, не направляв до Зберігача уповноваженого представника для отримання екземплярів Акту наданих послуг та рахунку та відповідач не повернув підписаного екземпляру Акту здачі-прийняття робіт (надання послу), зворотнього відповідачем доведено суду не було.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Також суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних заперечень та зауважень з приводу наданих послуг позивачем за Договором.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань за умовами Договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 241 128,00 грн боргу є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що час розгляду справи відповідачем не було використано свого процесуального права на подання відзиву на позовну заяву, відповідно до ст. 165 ГПК України, з викладенням своїх заперечень проти позову.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 26 798,18 грн, 3% річних у сумі 2 195,80 грн та інфляційних витрат у сумі 12 089,91 грн, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність за невиконання грошового зобов`язання за договором у вигляді пені погоджена сторонами у п.6.2. Договору відповідно до якого, за несвоєчасну оплату рахунків Зберігача за надані послуги, згідно з умовами даного Договору, Поклажодавець зобов`язаний сплатити Зберігачеві пеню У розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судом обставини несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов`язання, суд зазначає про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши додані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає їх вірними в частині нарахованих сум, а вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 26 798,18 грн, 3% річних у сумі 2 195,80 грн та інфляційних витрат у сумі 12 089,91грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 3 386, 54 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Віс ЮА ЛТД про стягнення 282 211,89 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Віс ЮА ЛТД (вул.Чорноморського Козацтва, буд. 103, м. Одеса, 65003; код ЄДРПОУ: 41537717) на користь Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ (вул. Праці, 6, м.Чорноморськ, Одеська обл., 68001; код ЄДРПОУ: 01125672) основну заборгованість у сумі 241 128 (двісті сорок одну тисячу сто двадцять вісім) грн 00 коп., пеню у сумі 26 798 (двадцять шість тисяч сімсот дев`яносто вісім) грн 18 коп., 3% річних 2 195 (дві тисячі сто дев`яносто п`ять) грн 80 коп., інфляційні втрати у сумі 12 089 (дванадцять тисяч вісімдесят дев`ять) грн 91 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 3 386 (три тисячі триста вісімдесят шість) грн 54 коп.

Згідно з ч.ч.1, 2ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 05 травня 2025 р.

Суддя Т.І. Демченко