Рішення

від 24.04.2025 по справі 922/73/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/73/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛД Харків", м. Харків про зобов`язання повернути майно та стягнення коштів за участю передставників:

не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Василевський Віктор Якович (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області 14 січня 2025 року із позовною заявою де визначено у якості Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛД Харків" про:

- зобов`язання Відповідача повернути майно, яке передано на відповідальне зберігання за Договором відповідального зберігання №0122ХарХТ від 05.03.2021 на загальну суму 300 552,48 грн (перелік майна зазначена);

- стягнення з Відповідача грошові кошти у розмірі 45 082,87 грн неустойки у розмірі 1% від вартості майна за кожен день затримки.

Ухвалою суду від 14.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №922/73/25, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначенням підготовчого засідання на 06.02.2025 о 11:00.

Ухвалою від 06.02.2025 повідомлено учасників справи, що підготовче засідання у справі відбудеться 06 березня 2025 року о(б) 11:15 год.

06 березня 2025 року підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 20 березня 2025 року о 11:45, про що постановлено відповідну ухвалу.

Ухвалою від 20.03.2025 судом повідомлено всіх учасників справи, що судове засідання у справі відбудеться 10 квітня 2025 року о(б) 11:30 год. Ухвалою від 10.04.2025 судом повідомлено всіх учасників справи, що судове засідання у справі відбудеться 24 квітня 2025 року о(б) 11:30 год.

Представник Позивача у судове засідання не з`явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Вимоги ухвали суду не виконав.

Представник Відповідача у судове засідання не з`явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Вимоги ухвали суду не виконав.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з абз.1 ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛД Харків" належить до осіб, які в силу ст.6 ГПК України зобов`язані зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Однак, Відповідач станом на день прийняття цього рішення електронний кабінет не зареєстрував.

Відтак, для надання можливості Відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст. 167 та ст. 251 - 252 ГПК України, суд, з використанням установи поштового зв`язку АТ "Укрпошта", направив на адресу Відповідача ухвалу суду про відкриття провадження по справі № 922/73/25 від 14.01.2025 рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Також, під час розгляду справи, судом направлялись інші постановлені ухвали, проте зазначені ухвали повернулись до суду з довідками поштового відділення, де зазначени причини повернення поштового відправлення - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

В силу приписів ст. 2, 4 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

З врахуванням вказаних приписів чинного законодавства та з огляду на фактичні обставини справи суд констатує, що вчинив всі необхідні та можливі заходи для належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання по даній справі, їм надана можливість скористатись своїми процесуальними правами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, в тому числі судом дотримано під час розгляду справи обумовлені чинним законом процесуальні строки для звернення учасників справи із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

Враховуючи вищевказане суд вважає, що учасники процесу були належним чином повідомлений судом про розгляд спору за їх участю. В той же час, вони не були позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст.ст. 165, 202 ГПК України у відсутності представника Відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

05.03.2021 між Фізичною особою - підприємцем Василевським Віктором Яковичем (Поклажодавець) та ТОВ "ЛД Харків" (Зберігач) було укладено Договір відповідального зберігання №0122ХарХТ (надалі - Договір), за яким зберігач зобов`язується зберігати та повернути у схоронності товар, який зазначений в акті прийому-передачі до цього Договору (майно).

Відповідно до п.1.2. Договору, місце зберігання майна - торгове приміщення (склад), розташоване за адресою: м. Харків, вул. Фонвізіна, 18. У випадку зберігання майна за іншим місцем, адреса торгового приміщення (складу) зазначається в Додатках до цього Договору, які є його невід`ємною частиною.

Згідно п. 2.1. Договору, Поклажодавець передає майно відповідно до акту приймання - передачі та видаткової накладної, які є невід`ємними частинами цього договору.

Передача майна проводиться на підставі акту приймання - здавання та накладної, які є невід`ємними частинами цього Договору (п.2.4. Договору).

Відповідно до п. 2.5. Договору, початок зберігання: 05 березня 2021 р., закінчення зберігання: 31 грудня 2021 р. (включно).

Пунктом 2.6. Договору встановлено, якщо жодна зі Сторін після закінчення строку, встановленого в п. 2.5.2. цього Договору, не заявить письмову вимогу про розірвання Договору або повернення майна, то термін зберігання майна автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни на тих же умовах.

Згідно п. 2.7. Договору, Зберігач повинен, на першу вимогу Поклажодавця, повернути майно, навіть якщо строк зберігання, зазначений в п. 2.5., п. 2.6. цього Договору, не закінчився.

Пунктом 2.8. Договору Сторони передбачили, що Поклажодавець направляє, рекомендованим листом з описом вкладення до поштового відправлення з оголошеною цінністю, на юридичну адресу Зберігача вимогу про повернення майна, яке було передане на відповідальне зберігання. Сторони погодили, що вимога про повернення майна, направлена на юридичну адресу зберігача, з дотриманням вимог, передбачених у цьому пункті та не отримана Зберігачем, вважається отриманою належним чином.

У відповідності до п. 2.9 Договору, Зберігач, протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів, з дня отримання від Поклажодавця вимоги про повернення майна, направляє, на юридичну адресу останнього, повідомлення про готовність майна до повернення. Повідомлення повинно бути направлено рекомендованим листом з описом вкладення до поштового відправлення з оголошеною цінністю. Зобов`язання Зберігача по поверненню майна будуть вважатися належним чином виконаними у разі дотримання вимог, передбачених у цьому пункті.

Згідно п. 2.10.Договору,місце повернення майна: м. Харків, вул. Киргизька, буд. 19.

Відповідно до п. 2.11. Договору, товар вважається втраченим, у разі не повернення Зберігачем переданого на відповідальне зберігання майна та не отримання від зберігача повідомлення про готовність майна до повернення, протягом 15 (п`ятнадцяти ) календарних днів з дня направлення вимоги про повернення майна.

Пунктом 3.1.5. Договору передбачено, що Зберігач зобов`язаний повернути майно, що було передано на зберігання, а також на першу вимогу Поклажодавця повернути майно, навіть якщо строк зберігання зазначений в п. 2.5. цього Договору не закінчився.

Згідно п. 3.2.5. Договору, Поклажодавець зобов`язаний щорічно підписувати акти виконаних робіт і повертати їх Зберігачу.

Крім того, п. 3.4.3. Договору передбачено, що Поклажодавець має право в будь-який час вимагати від Зберігача майно, а Зберігач зобов`язаний повернути його на першу вимогу, незалежно від терміну дії договору.

Відповідно до п. 6.1. Договору, у випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність визначену цим Договором та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Зберігач несе повну матеріальну відповідальність за збереження майна Поклажодавця, починаючи з дня передання і закінчуючи датою повернення майна (п. 6.2. Договору).

Відповідно до п. 6.4. Договору, Зберігач несе відповідальність за недотримання правил зберігання майна. У випадку неповернення майна Поклажодавцю за першою вимогою, Зберігач повинен виплатити Поклажодавцю неустойку у розмірі 1 % від вартості майна за кожний день затримки.

Пунктом 7.1. Договору Сторони погодили, що Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до строку зазначеного в п. 2.5.2., п. 2.6. цього Договору. Якщо жодна зі Сторін після закінчення строку, встановленого в п. 2.5.2., п. 2.6. цього Договору, не заявить письмову вимогу про розірвання Договору або повернення майна, то термін зберігання майна автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни на тих же умовах.

Згідно п. 7.4. Договору, усі спори, що пов`язані з цим Договором вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. Якщо спір не може бути вирішений шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за місцем реєстрації Поклажодавця.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками сторін.

Згідно акту прийому-передачі майна на відповідальне зберігання від 05.03.2021 (додаток №1 до Договору) та накладної на відповідальне зберігання № ОКС-000001 від 05.03.2021 (додаток №2 до Договору) Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв майно на відповідальне зберігання, вартість якого становить 300 552,48 грн. у кількості 50 найменувань відповідно до наведеного переліку.

Таким чином, як зазначає Позивач, Поклажодавцем було передано Зберігачу на зберігання майно на загальну суму 300 552,48 грн.

Відповідно до умов Договору, строк його дії неодноразово продовжувався.

10.12.2024 Поклажодавцем було направлено на адресу Зберігача вимогу №2024/12/09-2 від 09.12.2024, згідно якої Поклажодавець вимагав від Зберігача в десятиденний строк з моменту отримання даної вимоги повернути йому майно на загальну суму 300 552,48 грн. або у разі втрати (нестачі) оплатити його вартість на користь Поклажодавця (факт направлення даної вимоги підтверджується накладною № 6119100221895 від 10.12.2024 та описом вкладення від 10.12.2024).

Разом з цим, вказана вимога була повернута Поклажодавцю з відміткою закінчення встановленого терміну зберігання, що підтверджується роздруківкою з сайту Укрпошти за номером накладної № 6119100221895.

Станом на момент подання позову майно, передане на відповідальне зберігання, Відповідачем не було повернуто Позивачу.

Вказані обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим Позивач звернувся до суду з цим позовом.

Через неналежне виконання Відповідачем своїх зобов`язань за договором, Позивачем було нараховано неустойку 1% за період просрочки з 25.12.2024 по 08.01.2025 (15 днів) у сумі 45 082,87 грн.

Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму, та усуваючи підстави для використання правового пуризму суд керується наступним.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Суд зазначає, що укладений між сторонами домовленість, за своєю правовою природою є договором оренди.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 205 ЦКУ правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі Договір від 09.12.2019 за своєю правовою природою є договором зберігання та є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 938 ЦК України встановлено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 942 ЦК України, зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

У відповідності до ч. 1 ст. 949 ЦК України, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно положень ст. 953 ЦК України, зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено судом, Позивач на виконання умов вказаного Договору передав за актом прийому-передачі та накладною від 05.03.2021 на зберігання Відповідачу товар у кількості 50 найменувань на загальну суму 300 552,48 грн.

Як свідчать матеріали справи, ФОП Василевський В.Я. звертався до Відповідача з вимогою № 2024/12/09-2 від 09.12.2024, згідно якої поклажодавець вимагав від Зберігача в десятиденний строк з моменту отримання даної вимоги повернути Поклажодавцю майно на загальну суму 300 554,48 грн. або у разі втрати (нестачі) оплатити його вартість на користь Поклажодавця.

Дану вимогу надіслано листом з описом вкладення до цінного листа № 6119100221895. Вказана вимога Позивача була залишена Відповідачем без реагування та відповіді.

Як вбачається з положень укладеного між сторонами Договору, а саме п. 2.8 Договору, Поклажодавець направляє, рекомендованим листом з описом вкладення до поштового відправлення з оголошеною цінністю, на юридичну адресу зберігача вимогу про повернення майна, яке було передане на відповідальне зберігання. Сторони погодили, що вимога про повернення майна, направлена на юридичну адресу зберігача, з дотриманням вимог, передбачених у цьому пункті та не отримана зберігачем, вважається отриманою належним чином.

Виходячи з зазначеного вище, вимога Позивача вих. № 2024/12/09-2 від 09.12.2024, яка була не отримана Зберігачем та повернута за адресою ФОП Василевського В.Я., є такою, що отримана Відповідачем належним чином.

З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку, що у Відповідача виник обов`язок з повернення майна переданого на відповідальне зберігання за Договором.

Оскільки Відповідач не є власником товару, що був йому переданий Позивачем, то відповідно до умов договору і положень ст. 942 ЦК України він був зобов`язаний зберігати переданий Позивачем товар та повернути його останньому відповідно до вимог ст. 953 ЦК України та умов Договору, проте такого повернення товару Відповідачем зроблено не було, відповіді на вимогу залишились без реагування.

Зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (ч. 1 ст. 949 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідачем не подано доказів, які б свідчили про те, що він вживав всіх залежних від нього заходів, необхідних для належного виконання свого обов`язку, докази повернення майна позивачу в матеріалах справи відсутні.

У відповідності до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, враховуючи те, що Відповідачем не повернуто Позивачу переданий останнім на зберігання товар, що свідчить про недобросовісну поведінку Відповідача, що цілком залежала від його волі, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Позивача про зобов`язання ТОВ "ЛД Харків" повернути ФОП Василевському В.Я. майно, яке було передане на відповідальне зберігання за Договором на суму 300 552,48 грн.

Щодо вимог Позивача про стягнення з Відповідача неустойки 1% в день у розмірі 45082,87 грн. за період з 25.12.2024 по 08.01.2025, суд зазначає наступне.

За умовами п. 6.4. Договору, Зберігач несе відповідальність за недотримання правил зберігання майна. У випадку неповернення майна Поклажодавцю за першою вимогою, зберігач повинен виплатити Поклажодавцю неустойку у розмірі 1 % від вартості майна за кожний день затримки.

Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (неповернення переданого на зберігання майна) згідно ст. 610 ЦК України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Тобто, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або взагалі не приступив до виконання зобов`язання, або якщо він не виконав зобов`язання в межах встановленого в договорі чи законі строку.

Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно вимог ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

Сторони Договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням зобов`язання.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечити виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання таких зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 912/2483/18, від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18, від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16, від 19.09.2019 № 904/5770/18, від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19.

Поряд з цим слід зазначити, що між сторонами у справі, що розглядається, виник спір щодо неповернення переданого позивачем на зберігання товару за договором зберігання, тобто внаслідок невиконання негрошового зобов`язання. Так, аналізуючи положення глави 47 ЦК України, можна зробити висновок, що грошовим зобов`язанням є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Відповідно до вимог ст. 199 ГК України виконання господарського зобов`язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частини 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу положень ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір.

Судом встановлено, що п. 6.4. Договору зберігання від 05.03.2021 передбачено застосування неустойки саме за неналежне виконання негрошового зобов`язання, а саме за порушення зберігачем своїх зобов`язань за договором (неповернення майна за першою вимогою). Право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов`язань визначено ч. 2 ст. 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, зокрема, передбаченої п. 6.4 Договору, яка не суперечить вимогам законодавства.

Разом з цим, відповідно до п. 6.4. Договору, Зберігач несе відповідальність за недотримання правил зберігання майна. У випадку неповернення майна Поклажодавцю за першою вимогою, Зберігач повинен виплатити Поклажодавцю неустойку у розмірі 1 % від вартості майна за кожний день затримки.

При цьому, згідно п. 2.9 Договору, Зберігач, протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів, з дня отримання від Поклажодавця вимоги про повернення майна, направляє, на юридичну адресу останнього, повідомлення про готовність майна до повернення. Повідомлення повинно бути направлено рекомендованим листом з описом вкладення до поштового відправлення з оголошеною цінністю. Зобов`язання зберігача по поверненню майна будуть вважатися належним чином виконаними у разі дотримання вимог, передбачених у цьому пункті.

Судом було встановлено, що Позивач звертався до Відповідача з вимогою про повернення товару, яка була не отримана зберігачем та повернута за адресою ФОП Василевського В.Я., та є такою, що отримана Відповідачем належним чином, в силу приписів п. 2.8. Договору.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що у Відповідача виник обов`язок з повернення майна переданого на відповідальне зберігання за Договором.

Втім, як зазначалося судом вище, положеннями Договору (п. 2.9.) встановлено, що Зберігач протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів, з дня отримання від Поклажодавця вимоги про повернення майна, направляє, на юридичну адресу останнього, повідомлення про готовність майна до повернення. Повідомлення повинно бути направлено рекомендованим листом з описом вкладення до поштового відправлення з оголошеною цінністю.

Оскільки датою вручення письмової вимоги (датою її повернення) є 25.12.2024, а Відповідач повинен протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів, з дня отримання від Поклажодавця вимоги про повернення майна, направити, на юридичну адресу останнього, повідомлення про готовність майна до повернення, то початком періоду прострочення Відповідачем виконання зобов`язання з повернення майна є 09.01.2025, у зв`язку з чим підстави для нарахування неустойки у розмірі 45082,87 грн. за період з 25.12.2024 по 08.01.2025 відсутні.

Отже враховуючи вищенаведене суд зазначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню позовних вимог в частині зобов`язання Відповідача повернути майно.

Щодо розподілу судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Ураховуючи те, що позивач є інвалідом 2 групи, а тому згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, та те, що позов задоволено частково, судовий збір в розмірі 4508,28 грн. підлягає стягненню з Відповідача на користь Державного бюджету згідно п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛД Харків" (61105, м. Харків, вул. Фонвізіна, буд. 18; код ЄДРПОУ 01597402) повернути Фізичній особі-підприємцю Василевському Віктору Яковичу ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) майно, яке було передане на відповідальне зберігання за Договором відповідального зберігання №0122ХарХТ від 05.03.2021, на загальну суму 300 552,48 грн., а саме:

№Найменування Товарно-матеріальних цінностей (Товару)од.Кіль кістьЦіна з ПДВСума з ПДВ1. Двері метал. ТМ Riccardi 2050х860 Urban 1-A лев. (дуб ash line BG)2шт5 459,69010 919,382.Двері метал. ТМ Riccardi 2050х860 Urban 1-A прав. (дуб ash line BG)2шт5 459,69010 919,383.Двері метал. ТМ Riccardi 2050х960 Urban 1-A лев. (дуб ash line BG)2шт5 459,69010 919,384.Двері метал. ТМ Riccardi 2050х960 Urban 1-A прав. (дуб ash line BG)2шт5 459,69010 919,385.Двері метал. ТМ Riccardi 2050х860 Urban 2-A лев. (дуб bianco line MS)2шт5 359,20010 718,406.Двері метал. ТМ Riccardi 2050х860 Urban 2-A прав. (дуб bianco line MS)5шт5 359,20026 796,007.Полотно дверне EКO ТМ DOORS 2000х800х40мм С 018 G (сатин) (дуб димчатий)8шт889,1107 112,888.Полотно дверне EКO ТМ DOORS 2000х800х40мм С 018 G (сатин) (дуб дорато)6шт889,1105 334,669.Полотно дверне EКO ТМ DOORS 2000х800х40мм С 018 G (сатин) (дуб магма)2шт889,1101 778,2210.Полотно дверне EКO ТМ DOORS 2000х800х40мм С 018 G (сатин) (дуб свiтлий)6шт889,1105 334,6611.Полотно дверне ПВХ ТМ DOORS 2000х800х40мм С 018 G (сатин) (дуб меренго)10шт1 064,30010 643,0012.Полотно дверне ПВХ ТМ DOORS 2000х800х40мм С 018 G (сатин) (дуб мерсо)2шт1 064,3002 128,6013.Полотно дверне ПВХ ТМ DOORS 2000х800х40мм С 018 G (сатин) (дуб шале)10шт1 064,30010 643,0014.Полотно двер. ТМ ОМіС 800мм комфорт ПО (горіх)10шт583,8505 838,5015.Полотно двер. ТМ ОМіС 800мм комфорт ПО (сосна Сицилія)10шт587,4505 874,5016.Полотно двер. ТМ ОМіС 800мм комфорт ПО (сосна Мадейра)10шт587,4505 874,5017.Полотно двер. ТМ ОМіС 800мм вероніка ПО (венге)10шт729,1407 291,4018.Полотно двер. ТМ ОМіС 800мм фієста ПО (горіх)10шт744,6407 446,4019.Полотно двер. ПВХ ТМ ОМіС 800мм лагуна ПО (дуб белений)10шт1 321,75013 217,5020.Полотно двер. ПВХ ТМ ОМіС 800мм лагуна ПО (венге)10шт1 321,75013 217,5021.Полотно двер. ПВХ ТМ ОМіС 800мм доміно ПО (венге R)10шт1 397,83013 978,3022.Полотно двер. ПВХ ТМ ОМиС 800мм класика глухе (вільха)10шт755,0807 550,8023.Полотно двер. ПВХ ТМ ОМіС 800мм класика СС+КР (вільха )10шт1 133,33011 333,3024.Полотно двер. Cortex ТМ ОМіС 800мм deco 09 ПО (silk matt білий)6шт1 551,0009 306,0025.Полотно двер. Cortex ТМ ОМіС 800мм deco 09 ПО (Дуб Amber4шт1 449,5805 798,3226.Полотно двер. Cortex ТМ ОМіС 800мм deco 09 ПО (Дуб Bianco)4шт1 449,5805 798,3227.Полотно двер. Cortex ТМ ОМіС 800мм deco 09 ПО (Дуб Wenge)4шт1 449,5805 798,32

28.Полотно двер. Cortex ТМ ОМіС 800мм deco 09 ПО (Дуб Тabacco)4шт1 449,5805 798,3229.Лиштва пластикова ОМіС 60мм 2,20м (біла)25шт45,2201 130,5030.Лиштва пластикова ОМіС 60мм 2,20м (шоколад)25шт50,5801 264,5031.Лиштва пластикова ОМіС 60мм 2,20м (дуб)25шт50,5801 264,5032.Лиштва пластикова ОМіС 60мм 2,20м (вільха)25шт50,5801 264,5033.Лиштва пластикова ОМіС 60мм 2,20м (горіх)25шт50,5801 264,5034.Лиштва пластикова ОМіС 60мм 2,20м (венге)25шт50,5801 264,5035.Панель МДФ ТМ ОМіС 0,148х2,60м стандарт (сосна сучковата)120шт39,1204 694,4036.Панель МДФ ТМ ОМіС 0,148х2,60м стандарт (дуб сучок темний)120шт39,1204 694,4037.Панель МДФ ТМ ОМіС 0,148х2,60м стандарт (сосна золота)360шт39,12014 083,2038.Панель МДФ ТМ ОМіС 0,148х2,60м стандарт (дуб сафарі)128шт39,1205 007,3639.Панель МДФ ТМ ОМіС 0,148х2,60м стандарт (дуб сицилія)120шт39,1204 694,40

40.Плінтус потолочний Premium decor 2,00м 28*17 (220шт)440шт3,1501 386,0041.Плінтус потолочний Premium decor 2,00м 28*28 (110шт)220шт5,6401 240,8042.Плінтус потолочний Premium decor 2,00м 30*30 (100шт)200шт5,7501 150,0043.Плінтус потолочний Premium decor 2,00м 35*35 (110шт)220шт7,0701 555,4044.Плінтус потолочний Premium decor 2,00м 36*30 (100шт)200шт6,2501 250,0045.Плінтус потолочний Premium decor 2,00м 36*30 (110шт)220шт6,0501 331,0046.Плінтус потолочний Premium decor 2,00м 45*45 (60шт)60шт9,790587,4047.Плінтус потолочний Premium decor 2,00м 45*45 (60шт)60шт11,880712,8048.Карниз потолоч. ОМ2 ПВХ подвійний 2,5м (білий)20шт28,850577,0049.Карниз потолоч. ОМ2 ПВХ подвійний 3,0м (білий)30шт34,6201 038,6050.Карниз потолоч. ОМ2 ПВХ подвійний 3,5м (білий)20шт40,390807,80Всього з ПДВ300 552,48У т.ч. ПДВ50 092,08

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позову про стягнення 45 082,87 грн неустойки у розмірі 1% від вартості майна за кожен день затримки - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛД Харків" (61105, м. Харків, вул. Фонвізіна, буд. 18; код ЄДРПОУ 01597402) у дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4 508,28 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "05" травня 2025 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою.

СуддяІ.П. Жигалкін