Рішення

від 07.05.2025 по справі 480/8174/24

СУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2025 року Справа № 480/8174/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8174/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач 2), в якій просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління пенсійного фонду України в місті Києві від 13 серпня 2024 року № 184250011878 про відмову в призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до пільгового стажу за списком № 1 період роботи з 07 вересня 1989 року по 07 вересня 1994 року;

- зобов`язатиГоловне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 з 20 травня 2024 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.05.2024 позивач звернувся до регіонального відділення управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Разом із заявою було подано необхідні для призначення пенсії документи. За результатами розгляду його заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Позивач зауважує, що відповідно до змісту оскаржуваного рішення до його пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за Списком № 1, не було зараховано періоди роботи згідно уточнюючої довідки ВАТ «Свема» від 11.06.2024 № 24/46 з 07.09.1989 по 07.09.1994, оскільки згідно рішення Господарського суду Сумської області визнано підприємство ВАТ «Свема» банкрутом (до надання акту зустрічної перевірки). На думку позивача, вказані дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві є протиправними, оскільки періоди його роботи з 07.09.1989 по 07.09.1994 підтверджено як записами у трудовій книжці, так й уточнюючими довідками, відтак підлягали врахуванню до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за Списком № 1. Отже, на переконання позивача, він набув права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 13.08.2024 року № 184250011878 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є таким, що порушує його право на гарантоване Конституцією України, пенсійне забезпечення, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Ухвалою суду від 18.09.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць,-після досягнення 50 років у чоловіків і не менше 25 років страхового стажу, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівники, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсія на пільгових умовах призначається із зменшенням віку,передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, жінкам на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Вказує, що при розгляді наданого пакету документів було встановлено, що вік заявника на дату звернення - 55 років, страховий стаж 28 років 11 місяців 04 дні. Пільговий стаж особи по Списку № 1 відсутній. До пільгового стажу не враховано періоди роботи згідно уточнюючої довідки від 11.06.2024 №24/46 з 07.09.1989 по 07.09.1994, оскільки згідно рішення Господарського суду Сумської області визнано підприємство ВАТ «Свема» банкрутом (до надання акту зустрічної перевірки).

До загального стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки з 09.09.1994 по 15.06.1996, оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті. Виходячи з вищевикладеного, за наданими документами право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону № 1058 відсутнє, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж.

Копія даної ухвали була направлена Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області через підсистему "Електронний суд" та отримана ним 18.09.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа. Проте, відзиву на позовну заяву суду надано не було.

Втім, на виконання вимог ухвали відповідач 1 надав витребувані судом докази.

Відтак, вбачається можливим здійснювати розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України в із заявою від 06.08.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (зв. бік а.с. 35-36).

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

За результатами розгляду заяви позивача 13.08.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві прийняло рішення № 184250011878 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу (зв. бік а.с. 61-62).

При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що вік заявника на дату звернення - 55 років, страховий стаж - 28 років 11 місяців 04 дні. Пільговий стаж особи по Списку № 1 відсутній. До пільгового стажу не враховано періоди роботи згідно уточнюючої довідки від 11.06.2024 №24/46 з 07.09.1989 по 07.09.1994, оскільки згідно рішення Господарського суду Сумської області визнано підприємство ВАТ «Свема» банкрутом (до надання акту зустрічної перевірки).

До загального стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки з 09.09.1994 по 15.06.1996, оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті. Виходячи з вищевикладеного, за наданими документами право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону № 1058 відсутнє, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж (10 років).

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, позивач звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українивстановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 46 Конституції України изначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6статті 92 Конституції Українивиключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України Про пенсійне забезпечення № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно із пунктом "а" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення № 213-VIII (далі - Закон № 213-VIII ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

У подальшому, Законом № 213-VIII, який набув чинності 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом "а" статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам, з 45 років до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.

Так, відповідно до пункту "а" ст. 13 Закону № 1788-ХІІ (у редакції Закону № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників (36-2003-п), затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15 ): чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

03.10.2017 Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон № 2148-VIII), яким Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 доповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».

Згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;

жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Вказана норма застосовується з 01.10.2017 року.

Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома Законами, а саме: пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII та пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.

Правила вказаних законів є ідентичними.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII».

Пунктом 1 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.

За змістом пункту 2 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

Отже, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Такий спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв`язку з ухваленням Закону № 213-VIII визначив Конституційний Суд у Рішенні № 1-р/2020.

Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, з дати набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України (23.01.2020) в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 1, а саме: пункт «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII та пункт 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

За вказаних обставин, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ у редакції до Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII з урахуванням Рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.

Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію у їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Отже, щодо позивача право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 1 на підставі Закону № 1788-ХІІ (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020) мають чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

При цьому, працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються чоловікам із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 1 рік такої роботи.

Відтак, наявність спеціального стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників не менше 10 років є обов`язковою вимогою для виникнення у особи права на призначення пенсії на пільгових умовах після досягнення 50 років, та у випадку відсутності стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці за наявності не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці особа набуває право на призначення їй пенсії на пільгових умовах із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 Закону № 1788-ХІІ.

Згідно із ст. 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) також визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У свою чергу, Порядок застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 3 Порядку № 383 визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Комплексний аналіз норм Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, дає підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058-IV є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці з 1992 року.

Дослідженням трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (а.с. 46-48), в межах спірних періодів роботи, що розглядаються, встановлено, що ОСОБА_1 :

- 07.09.1989 - прийнятий апаратником підготовки сировини і випуску напівфабрикатів та продукції по 4 розряду виробництва (на правах цеху) з виробництва складних ефірів целюлози у Шосткинське виробничне об`єднання "Свема" (наказ від 06.09.1989 № 9/2089);

- 01.09.1992 - переведений апаратником перегонки 3 розряду виробництва (на правах цеху) по виробництву складних ефірів целюлози (наказ від 08.02.1994 № 78);

- у відповідності з реєстраційним свідоцтвом виконкому Шосткинської Міськради №169-АГП від 18.05.1993 р. виробниче об`єднання «Свема» перереєстровано в орендне підприємство Шосткинське виробниче об`єднання «Свема» (ОП ВО «Свема»);

- 07.09.1994 - звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП України (наказ від 07.09.1994 № 9/1199).

Отже, факт роботи позивача за професією апаратника підготовки сировини і випуску напівфабрикатів та продукції виробництва (на правах цеху) з виробництва складних ефірів целюлози та апаратника перегонки виробництва (на правах цеху) по виробництву складних ефірів целюлози, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, підтверджується насамперед записами у трудовій книжці позивача.

Також, на підтвердження роботи ОСОБА_1 у період з 07.09.1989 по 17.09.1989 позивачем надавалася уточнююча довідка ВАТ Акціонерної компанії "Свема" від 11.06.2024 № 24/46, яка підписана ліквідатором ВАТ Акціонерної компанії Свема" (зв. бік а.с.36).

У вказаній довідці у відповідності до вимог пункту 20 Порядку № 637 зазначено:

- період роботи, що зараховуються до пільгового стажу стажу (07.09.1989-21.08.1992; 21.08.1992-07.09.1994);

- професія (апаратник підготовки сировини і випуску напівфабрикатів та продукції виробництва (на правах цеху) з виробництва складних ефірів целюлози (хімічне виробництво) та апаратник перегонки виробництва (на правах цеху) з виробництва складних ефірів целюлози) (хімічне виробництво);

- характер виконуваної роботи (зайнятість повний робочий день);

- розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи (список № 1 розділ VIII. підрозділ А, п.1, код КП 1080А010 , підстава - постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.1194 року № 162);

- первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка (особова картка (ф. Т-2), накази по підприємству за 1989-1994 рр., наказ по результату атестації від 21.01.1994 № 28).

Разом з тим, довідка ВАТ Акціонерної компанії "Свема" від 11.06.2024 № 24/46 не була взята відповідачем 2 до уваги, оскільки згідно рішення Господарського суду Сумської області визнано підприємство ВАТ «Свема» банкрутом (до надання акту зустрічної перевірки).

Вказані доводи відповідача суд вважає помилковими, оскільки визнання підприємства банкрутом, жодним чином не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.

При цьому, суд враховує, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 05761318) ВАТ Акціонерної компанії "Свема" перебуває в стані припинення з 22.02.2023 року, запис №1006331410025000201, у зв`язку із судовим рішенням про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедур. Відповідно до постанови Господарського суду Сумської області від 07.02.2023 у справі № 920/673/21(а.с. 58-61) ліквідатором ВАТ Акціонерної компанії "Свема" є Вадим Закорко, дані щодо якого також внесені до вказаного Реєстру.

Так, статтею 61 вказаного Кодексу встановлені повноваження ліквідатора, зокрема, - виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

Керівнику юридичної особи належить право підпису документів.

З огляду на наведене, ліквідатор як керівник юридичної особи має право підпису відповідних довідок.

Отже, Закорко Вадим мав право підпису на довідці від 11.06.2024 №24/46, що видана позивачу.

Таким чином, оскільки станом на дату видачі вказаної довідки підприємство перебуває у стані припинення, при цьому Вадим Закорко як ліквідатор має право підпису відповідних довідок, неврахування відомостей щодо трудової діяльності позивача відповідно до змісту уточнюючої довідки ВАТ Акціонерної компанії "Свема" від 11.06.2024 № 24/46 є протиправним.

Відтак, оскільки пільговий характер роботи позивача у період з 07.09.1989 по 07.09.1994 підтверджені як записами у трудовій книжці позивача, яка в силу законодавства є основним документом, що підтверджує страховий та пільговий стаж, так й уточнюючою довідкою, якою підтверджено пільговий характер роботи та періоди такого пільгового стажу, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, відмовляючи зарахувати періоди роботи позивача з 07.09.1989 по 07.09.1994 на посаді "апаратник підготовки сировини і випуску напівфабрикатів та продукції виробництва (на правах цеху) з виробництва складних ефірів целюлози" та "апаратник перегонки виробництва (на правах цеху) по виробництву складних ефірів целюлози" до пільгового стажу діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Разом з тим, за змістом позовної заяви та оскаржуваного рішення у межах спірних правовідносинах питання полягає у правомірності незарахування відповідачем 2 до страхового стажу позивача періоду його роботи згідно трудової книжки з 09.09.1994 по 15.06.1996, оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті.

Так, як встановлено судом, у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 (а.с. 46-48) щодо спірного періоду наявні такі записи:

- 09.09.1994 - прийнятий електромонтажником 3 розряду по електромонтажу електричного обладнання в коператив "Монако" (наказ від 09.09.1994 № 2);

- 15.06.1996 - звільнений за власним бажанням ст 38 КЗпП України (наказ від 15.06.1996 № 4).

Таким чином, суд зауважує, що трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача з 09.09.1994 по 15.06.1996 року в кооперативі "Монако", а також містить посилання на відповідні накази, на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи. В графі щодо оспорюваних періодів записи не містять помилок, виправлень чи неточностей.

Посилання відповідача на той факт, що назва підприємства при прийнятті на роботу відсутня, не може бути достатнім аргументом для незарахування трудового стажу, оскільки це є надмірним формалізмом та вказані помилки не можуть нівелювати відомості трудової книжки, позбавивши позивача права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.

Так, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

При цьому, суду не надано доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду.

Разом з цим, слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів для підтвердження страхового стажу при призначенні пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини.

Так, відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Відповідно до п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб зокрема: уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи.

Враховуючи вказане, суд вважає, що реалізовуючи обов`язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний орган Пенсійного фонду, в межах наданих йому повноважень та відповідно до чинного законодавства, повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення, а у випадку їх невідповідності - роз`яснити такій особі її права, а також надати строк для усунення виявлених недоліків. Також у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих позивачем документів, відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності, а також зобов`язаний письмово повідомляти заявника про надання додаткових документів.

Проте, відповідач цього не зробив, а при розгляді заяви позивача про призначення пенсії, не дав належну оцінку поданим до заяви документам та прийняв рішення про відмову в призначенні такої пенсії. Крім цього, орган Пенсійного фонду не скористався правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Будь-яких повідомлень щодо недостатності документів долучених до заяви про призначення пенсії позивач не отримував. Такі докази в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіприйнято передчасно, без підрахунку належним чином страхового стажу позивача із врахуванням даних стосовно періоду його роботи з 09.09.1994 по 15.06.1996 року в кооперативі "Монако", а також без врахування його пільгового стажу роботи з 07.09.1989 по 07.09.1994, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1, а тому підлягає скасуванню в судовому порядку.

Задля ефективного захисту прав і свобод позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а саме зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи з 09.09.1994 по 15.06.1996 на посаді електромонтажника 3 розряду по електромонтажу електричного обладнання в коперативі "Монако", а такожзобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 06.08.2024 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, з застосуванням під час вирішення питання про призначення пенсії, норм п. а ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення (в редакції рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020), з зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 1 періодів роботи ОСОБА_1 з 07.09.1989 по 07.09.1994 на посаді апаратника підготовки сировини і випуску напівфабрикатів та продукції виробництва (на правах цеху) з виробництва складних ефірів целюлози та апаратника перегонки виробництва (на правах цеху) по виробництву складних ефірів целюлози у Шосткинському науково-виробничому об`єднанні "Свема", яке у подальшому реорганізовано у виробниче об`єднання "Свема", що перереєстроване в орендне підприємство Шосткинське виробниче об`єднання "Свема".

При цьому, задовольняючи позовні вимоги у такий спосіб, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

Також, суд враховує, що у силу абзацу чотирнадцятого пункту 4.2 Порядку № 22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 № 25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

А відповідно до абзацу першого пункту 4.10 Порядку № 22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.08.2024 визначено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, то саме останнємає завершити процедуру розгляду питання про призначення пенсії.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити пенсію з з 20.05.2024, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом у даній справі, оскаржуване рішення відповідачем 2 було прийнято без належного дослідження та врахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

В матеріалах адміністративної справи відсутні докази на підтвердження того, що органом пенсійного фонду вживались відповідні заходи, направлені на всебічний, повний і об`єктивний розгляд всіх поданих позивачем документів та чи були досліджені документи, що є в пенсійній справі позивача.

При цьому, суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень та досліджувати документи та обставини, яким не надана оцінка, встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії чи переведення з одного виду пенсії на інший за умови, що таких дій не вчинив відповідач.

Зазначене свідчить про відсутність підстав для зобов`язання відповідача 2 прийняти рішення саме про призначення позивачу пенсії за віком.

Таким чином, оскільки відповідачем 2 оскаржуване рішення було прийнято без врахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а суд не може перебирати на себе функцію органу Пенсійного фонду України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії та доданих до неї документів, а лише перевіряє відповідність чинному законодавству рішення суб`єкта владних повноважень, яке оскаржується в судовому порядку, суд дійшов висновку, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача є саме зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 06.08.2024 та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Відтак, позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області призначити пенсію задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору, адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправних дій суб`єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн.

Враховуючи зазначене, судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, як суб`єкта, що прийняв оскаржуване рішення.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 13.08.2024 № 184250011878 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) періодів його роботи з 09.09.1994 по 15.06.1996 на посаді електромонтажника 3 розряду по електромонтажу електричного обладнання в коперативі "Монако".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення пенсії від 06.08.2024 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, з застосуванням під час вирішення питання про призначення пенсії, норм п. а ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення (в редакції рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020), з зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 1 періодів роботи ОСОБА_1 з 07.09.1989 по 07.09.1994 на посаді апаратника підготовки сировини і випуску напівфабрикатів та продукції виробництва (на правах цеху) з виробництва складних ефірів целюлози та апаратника перегонки виробництва (на правах цеху) по виробництву складних ефірів целюлози у Шосткинському науково-виробничому об`єднанні "Свема", яке у подальшому реорганізовано у виробниче об`єднання "Свема", що перереєстроване в орендне підприємство Шосткинське виробниче об`єднання "Свема".

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368)суму судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко