Рішення

від 07.05.2025 по справі 500/4169/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4169/22

07 травня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Тернопільської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Парафія Української Греко-Католицької Церкви Пресвятої Тройці Тернопільсько - Зборівської єпархії , Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕВОЛЮТ" про визнання протиправним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (далі позивачі), звернулися до суду із позовом до Тернопільської міської ради (далі відповідач, або рада) та просять ухвалити рішення, яким визнати протиправним та нечинним пункт 4 рішення сесії сьомого скликання Тернопільської міської ради від 21.08.2021 №8/3/78 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Яреми релігійній організації "Тернопільсько - Зборівській архиєпархії Української Греко - Католицької Церкви".

В обґрунтування позовних вимог вказують, що рішенням п`ятдесят четвертої сесії сьомого скликання Тернопільської міської ради від 21.08.2020 №7/54/156 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , релігійній організації парафії Української Греко - Католицької Церкви Пресвятої Тройці" вирішено:

1. Затвердити релігійній організації парафії Української Греко - Католицької Церкви Пресвятої Тройці (код ЄДРПОУ 21162586) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5265га для розширення території під будівництво комплексу храмових споруд за адресою вул. Чайковського, Малишка, Слівенська.

2. Надати релігійній організації парафії Української Греко - Католицької Церкви Пресвятої Тройці (код ЄДРПОУ 21162586) в постійне користування земельну ділянку площею 0,5265га (кад. номер 6110100000:08:017:0055) для розширення території під будівництво комплексу храмових споруд за адресою: вул. Чайковського, Малишка, Слівенська.

3. Зобов`язати релігійну організацію парафії Української Греко - Католицької Церкви Пресвятої Тройці в двомісячний термін оформити право користування земельною ділянкою відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Пунктом 4 рішення сесії сьомого скликання Тернопільської міської ради від 29.01.2021 №8/3/78 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Яреми релігійній організації "Тернопільсько - Зборівській архиєпархії Української Греко - Католицької Церкви" внесено зміни в рішення міської ради від 21.08.2020р №7/54/156 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Чайковського, Малишка, Слівенська, релігійній організації парафії Української Греко - Католицької Церкви Пресвятої Тройці" та після слів "храмових споруд" читати "та парафіяльних, житлових і громадських споруд" і далі по тексту.

Позивачі вважають вказаний пункт 4 рішення сесії сьомого скликання Тернопільської міської ради від 29.01.2021 №8/3/78 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Яреми релігійній організації "Тернопільсько - Зборівській архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви" таким, що прийнятий всупереч вимогам чинного законодавства України, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

У додаткових поясненнях представник адвокат Фльорків О.В., який діє в інтересах позивача ОСОБА_3 , звертає увагу, що положення чинного законодавства не надають релігійним організаціям права набувати у постійне користування земельні ділянки із земель державної та комунальної власності для будь-якої іншої мети та цільового використання земельної ділянки, аніж задля будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності, в тому числі і для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (житлових споруд, тощо). А тому приймаючи оспорюване рішення Тернопільської міської ради від 29.01.2021р. №8/3/78 в частині внесення змін до рішення Тернопільської міської ради від 21.08.2020р. №7/54/156, відповідач всупереч ст. 19 Конституції України та ст. 12 ЗК України діяв не на підставі закону та не в межах своїх повноважень, надавши у постійне користування земельну ділянку особі з метою цільового використання, не передбаченою у законі та всупереч імперативній умові, встановленій у п. в) ч. 2 ст. 92 ЗК України.

Крім того зазначає, що виходячи із висновків Верховного Суду, які наведені у постанові від 07.02.2025, у даній справі дослідженню та встановленню судом під час нового судового розгляду підлягають обставини та мета цільового використання земельної ділянки площею 0,5265 га кадастровий номер 6110100000:08:017:0055, переданої релігійній організації в постійне користування, зокрема, які саме - парафіяльні, житлові чи громадські споруди зводяться на ній, і чи належать вони до культових чи інших будівель, необхідних для забезпечення діяльності релігійної організації. Обставина будівництва на вказаній земельній ділянці багатоповерхового житлового будинку з нежитловими приміщеннями громадського та релігійного призначення по вул. А. Чайковського, Малишка, Слівенська у м. Тернополі підтверджується наявною в матеріалах справи дозвільною та проектною документацією, що свідчить про використання ділянки всупереч меті передачі земельних ділянок у постійне користування релігійним організаціям, яка визначена статтею 92 Земельного кодексу України.

Відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. В обґрунтуванням своє позиції зазначає, що на підставі рішення Тернопільської міської ради від 21.08.2020 №7/54/156 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Чайковського, Малишка, Слівенська, релігійній організації парафії Української Греко - Католицької Церкви Пресвятої Тройці" (із змінами внесеними рішенням Тернопільської міської ради від 29.01.2021 №8/3/78) вказаній релігійній організації надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,5265га (кад. номер 6110100000:08:017:0055) для розширення території під будівництво комплексу храмових споруд та парафіяльних, житлових і громадських споруд за адресою вул. Чайковського, Малишка, Слівенська.

Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку земельна ділянка кадастровий номер 6110100000:08:017:0055 належить до категорії земель - землі житлової та громадської забудови. Користувач земельної ділянки, яким є Парафія Української Греко - Католицької Церкви Пресвятої Тройці Тернопільсько - Зборівської єпархії, самостійно визначив вид використання наданої земельної ділянки, а саме: для будівництва та обслуговування комплексу будівель житлових, громадських та релігійних організацій.

Пункт 4 рішення Тернопільської міської ради від 29.01.2021р. №8/3/78 був прийнятий на підставі заяви пароха церкви Пресвятої Тройці о. Іллі Довгошиї від 25.01.2021р.

Внесення змін в рішення Тернопільської міської ради від 21.08.2020р. №7/54/156 окремим пунктом 4, який вказаний у рішенні про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Яреми жодним чином не впливає на його законність та не свідчить про порушення регламенту Тернопільської міської ради. Дані проекти рішень регулюють тотожні правовідносини - щодо затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та приймаються на підставі одних і тих норм чинного законодавства.

У додаткових поясненнях представник відповідача вказує, що в силу положень ч.5 ст. 20 Земельного кодексу України Парафія Української Греко-Католицької Церкви Пресвятої Тройці Тернопільсько-Зборівської єпархії, як користувач земельної ділянки, самостійно визначила вид використання наданої земельної ділянки в межах відповідної категорії земель, а саме: для будівництва та обслуговування комплексу будівель житлових, громадських та релігійних організацій. Зазначений вид використання земельної ділянки узгоджується із положеннями містобудівної документації міста Тернополя, зокрема генеральним планом та планом зонування та статтею 92 Земельного кодексу України.

Подібні за змістом пояснення надано також третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Релігійною організацією "Парафія Української Греко-Католицької Церкви Пресвятої Тройці Тернопільсько-Зборівської єпархії".

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Револют" у своїх поясненнях просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи заперечення, вказує, що оспорюване рішення прийнято відповідачем з дотримання процедури, яка визначена Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та регламентом Тернопільської міської ради VIII скликання, затвердженого рішенням від 18.11.2020 №8/1/3. Зокрема зазначає, що спірний пункт рішення прийнято на підставі заяви пароха церкви Пресвятої Тройці Іллі Довгошиї після попереднього розгляду постійною комісією ради з питань земельних відносин та екології. При цьому, не зазначення у вступній частині рішення від 29.01.2021 №8/3/78 заяви від 25.01.2020 (вх. № 247/25 від 22.12.2020) хоч містить формальне порушення приписів пункту 2 частини четвертої статті 24 Регламенту, але в розумінні вимог частини десятої статті 59 Закону № 280/97-ВР, не утворює самостійної підстави для визнання протиправним та скасування рішення міської ради.

Також вказує, що оскаржуваним рішенням змінено вид використання земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:08:017:0055 відповідно до вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про землеустрій». При цьому, процедура зміни виду використання земельної ділянки в межах категорії земель не передбачає розроблення проекту землеустрою щодо відведення. Крім того, оскаржуване рішення відповідає містобудівній документації, оскільки дана земельна ділянка відповідно до плану зонування міста Тернополя відноситься до території змішаної багатоквартирної житлової та громадської забудови (Ж-3).

Акцентує увагу на тому, що у позовній заяві позивачі не покликались як на підставу позову на нецільове використання земельної ділянки. Станом на 29.01.2021 на спірній земельній ділянці не знаходилось жодних споруд. Містобудівні умови та обмеження, затверджені наказом управління містобудування та архітектури від 23.07.2021 № 530, а договір про організацію та здійснення забудови укладено 30 серпня 2021 року, тобто після прийняття оспорюваного у даній справі рішення ради. Законність рішення міської ради оцінюється станом на час його прийняття, а не на майбутнє. Тому, станом на час прийняття такого рішення, ані міська рада, ані користувач не могли знати, які споруди будуватимуться на спірній земельній ділянці. Подальше використання земельної ділянки всупереч цільовому призначенню передбачає застосування іншого способу захисту порушених прав, а саме припинення права користування нею на підставі статті 143 Земельного кодексу України.

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 29.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 09.12.2022 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Релігійну організацію «Парафія Української Греко-Католицької Церкви Пресвятої Тройці Тернопільсько-Зборівської єпархії».

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.03.2023 позов задоволено повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року задоволено апеляційні скарги Тернопільської міської ради та Релігійної організації Парафія Української Греко-Католицької Церкви Пресвятої Тройці Тернопільсько - Зборівської єпархії. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.03.2023 скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 07.02.2024 касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі №500/4169/22 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у даній справі Верховний Суд вказав, що ані судом першої, ані судом апеляційної інстанції не було досліджено про які саме парафіяльні, житлові і громадські споруди йшла мова, і чи належать вони до культових чи інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності релігійних організацій. Між тим, встановлення цих обставин є передумовою для оцінки відповідності спірного рішення вимогам ст. 92 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 24.02.2025 адміністративну справу №500/4169/22 прийнято до провадження. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. Позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 05.03.2025 задоволено заву позивачів про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та поновлено цей строк і продовжено розгляд адміністративної справи. Запропоновано учасникам справи надати суду додаткові пояснення в контексті висновків Верховного Суду, що наведені у пунктах 32-39 постанови від 07.02.2025 у даній справі.

Ухвалою суду від 11.04.2025 залучено до участі у справі № 500/4169/22 Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕВОЛЮТ" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, встановлено строк для надання пояснень щодо позову і продовжено процесуальний строк розгляду адміністративної справи № 500/ 4169/22 на тридцять днів.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що згідно Статуту Парафії Української Греко - Католицької Церкви міста Тернополя по вул. Чайківського, затвердженого Патріярхом (Верховним Архієпископом) Української Греко - Католицької Церкви Мирославом Іваном Кардиналом Любачівським 25.03.1993, Парафія є первинною структурою Української Греко - Католицької Церкви і утворюється з метою задоволення релігійних потреб громадян.

За положенням пункту 2.1. Статуту Парафія (релігійна громада) створюється для:

- проведення богослужінь, релігійних обрядів та церемоній, передбачених Канонами та настановами Української Греко-Католицької Церкви;

- поширення і пропаганди християнського віровчення;

- організації релігійної освіти;

- сприяння духовному і національному відродженню;

- збереження традицій і звичаїв українського народу;

- благодійної діяльності і милосердя (т.1 а.с. 16-17).

Як слідує з матеріалів справи, в 2003 році парафіяни церкви Пресвятої Тройці звернулися до Ієрарха Тернопільсько - Зборівської Єпархії УГКЦ Михайла Сабриги, отця - пароха церкви Пресвятої Тройці Іллі Довгошиї, міського голови Левківа Б.Є та інших із зверненням, в якому зазначали, що: " ... церква побудована в посадочній смузі, що на Східному масиві. Ми просимо, щоб цю територію впорядкувати і створити культурно-духовний центр туристичного призначення. Тим самим сприяти розвитку майбутньому туризму на Тернопіллі, не порушуючи озеленення цієї території.

Культурно-духовний центр включатиме: алею хресної дороги, алею історії ГКЦ, духовні забудови, дитячий майданчик....

... звертаємо увагу, що не один чи два гектари цієї смуги має бути для створення цього центру, а вся смуга, яка бере свій початок із кінця вулиці Малишка і переходить в вулицю Чайковського і закінчується номером 20 цієї вулиці - це по одній стороні посадочної смуги і по другій, яка бере початок навпроти магазину "Прогрес" і переходить у вулицю Слівенську і закінчується початком тролейбусної зупинки.

Ми, парафіяни і жителі міста заперечуємо будь - які перешкоди відносно створення культурно-духовного центру, посилаючись на закон місцевого самоврядування, на новий Земельний кодекс від 01.01.2002 в якому зазначено, що на землі оздоровчо - захисного призначення, яка має екологічну цінність, забудова житлових будинків забороняється ... " (т.1 а.с. 22).

На дане звернення Єпарх Тернопільсько-Зборівський ОСОБА_6 надав відповідь за вих №132 від 06.03.03р. Б., згідно якої "Цим документом затверджуємо рішення про узгодження затримати для церковних споруд територію, яка прилягає повздовж Храму та парохіального приборства. (Прикладаємо полагоджену схему)" (т.1 а.с. 23).

Рішенням п`ятдесят четвертої сесії сьомого скликання Тернопільської міської ради від 21.08.2020 №7/54/156 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Чайковського, Малишка, Слівенська, релігійній організації парафії Української Греко - Католицької Церкви Пресвятої Тройці" розглянувши звернення релігійної організації парафії Української Греко - Католицької Церкви Пресвятої Тройці, керуючись ст.12,92,123,125,126,186-1 Земельного кодексу України, Законом України "Про землеустрій", враховуючи висновок постійної комісії міської ради з питань містобудування, міська рада вирішила:

1. Затвердити релігійній організації парафії Української Греко - Католицької Церкви Пресвятої Тройці (код ЄДРПОУ 21162586) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5265га для розширення території під будівництво комплексу храмових споруд за адресою вул. Чайковського, Малишка, Слівенська.

2. Надати релігійній організації парафії Української Греко - Католицької Церкви Пресвятої Тройці (код ЄДРПОУ 21162586) в постійне користування земельну ділянку площею 0,5265га (кад. номер 6110100000:08:017:0055) для розширення території під будівництво комплексу храмових споруд за адресою: вул. Чайковського, Малишка, Слівенська.

3. Зобов`язати релігійну організацію парафії Української Греко - Католицької Церкви Пресвятої Тройці в двомісячний термін оформити право користування земельною ділянкою відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (т.1 а.с. 8).

Відповідно до експлікації земель, що міститься у проекті землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки площею 0,5265 га для розширення території під будівництво комплексу храмових споруд за адресою вул. Чайковського, Малишка, Слівенська, що затверджений рішенням ради від 21.08.2020 №7/54/156, вказана земельна ділянка віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови із встановленим цільовим призначенням 03.04. для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (т.4 а.с.174).

В подальшому пунктом 4 рішення Тернопільської міської ради від 29.01.2021 №8/3/78 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Яреми релігійній організації "Тернопільсько - Зборівській архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви" внесено зміни в рішення міської ради від 21.08.2020р №7/54/156 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Чайковського, Малишка, Слівенська, релігійній організації парафії Української Греко - Католицької Церкви Пресвятої Тройці" та після слів "храмових споруд" читати "та парафіяльних, житлових і громадських споруд" і далі по тексту (т.1 а.с. 9).

Як слідує з пояснень представника відповідача та наданих на виконання ухвали суду від 05.03.2025 документів, на підставі яких прийнято пункт 4 рішення від 29.01.2021 №8/3/78, вказане рішення прийняте на підставі заяви пароха церкви Пресвятої Тройці о. Іллі Довгошиї від 25.01.2021 у якому він просив внести зміни в рішення міської ради від 21.08.2020 №7/54/156 "про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Чайковського, Малишка, Слівенська, релігійній організації парафії Української Греко-Католицької церкви "та після слів "храмових споруд" читати "та парафіяльних, житлових і громадських споруд" (т.4 а.с. 170).

При цьому, вказане звернення не містить інформації чи додатків для будівництва яких саме парафіяльних, житлових чи громадських споруд планується використовувати земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:08:017:0055 площею 0,5265 га за адресою вул. Чайковського, Малишка, Слівенська.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.04.2021 №НВ-611454798202100 земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:08:017:0055 площею 0,5265 га належить до категорії земель житлової та громадської забудови, цільове призначення - 03.04. для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, вид використання для будівництва та обслуговування комплексу будівель житлових, громадських та релігійних організацій (т.1 а.с. 187).

Мотивувальна частина

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в цій справі суд має оцінити оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування через призму верховенства права та критеріїв законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які наведені в частині другій статті 2 КАС України.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Рішенням Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року визначено, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.

Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.

Таким чином, положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.

У Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Отже, Конституційний Суд України у визначені поняття "охоронюваний законом інтерес" акцентував увагу на двох особливостях цього поняття: (1) як мета, на досягнення якої спрямований судовий захист, спеціально акцентувавши увагу на необхідності також задоволення "колективних (суспільних) потреб", та як (2) підстава для виняткового обмеження індивідуальних та колективних потреб, вказавши, що такий захист має певні межі, за які не варто виходити, серед яких є і "суспільні (публічні) інтереси".

Крім того, відповідно до сформованої практики, зокрема, у постанові Верховного Суду від 8 липня 2021 року у справі № 160/674/19, правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів (вчинення дій) органами публічної влади. Правова процедура встановлює, зокрема, чітку послідовність дій щодо проведення перевірок суб`єктів приватного права із зазначенням способів та методів їх здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої контрольної діяльності суб`єктів владних повноважень.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органами публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження до суду таких дій особою, чиї інтереси вони зачіпають. Встановлена правова процедура є важливою гарантією недопущення зловживань з боку суб`єктів владних повноважень під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати, в першу чергу, справедливе ставлення до особи, а також дотримання загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань.

Вирішуючи питання чи зачіпає оскаржуване у даній справі рішення органу місцевого самоврядування "охоронюваний інтерес" позивачів суд враховує правову позицію, наведену у постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 у справі №826/12131/17, відповідно до якої адміністративні суди, у випадку необхідності перевірки дотримання суб`єктами владних повноважень гарантованих особі прав, зокрема, наданих статтями 13, 23, 50, 54 Конституції України у правовідносинах, пов`язаних із благоустроєм населених пунктів, плануванням та забудовою території, повинен застосовувати широке тлумачення поняття "охоронюваний інтерес". За загальним правилом, такий інтерес включає у тому числі захист права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, створення умов для комфортного та безпечного проживання на території відповідного населеного пункту.

Згідно з положеннями статті 23 Конституції України кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов`язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Аналогічна норма міститься і в статті 1 Земельного кодексу України (далі ЗК України).

Земля є унікальним обмеженим природним і базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності та добросовісності, які є одними із фундаментальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункти 75-76), від 20 липня 2020 року у справі № 923/196/20 (пункт 39), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18(пункт 132)).

Оскільки першопочатково право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6110100000:08:017:0055 надавалося релігійній організації на неконкурентних засадах для розширення території під будівництво комплексу храмових споруд, зміна цільового призначення чи виду використання цієї земельної ділянки, на переконання суду, безумовно становить суспільний (публічний) інтерес.

Враховуючи, що позивачі у справі є жителями міста Тернополя та сусідніми землекористувачами, рішення органу місцевого самоврядування, яке є предметом спору у даній справі, стосується їхніх інтересів, а тому вони мають право на його оскарження.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб`єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.

Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Частиною 1 статті 3 ЗК України (тут і надалі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЗК України земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин.

Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначено статтею 116 ЗК України.

Згідно з частиною 1 та 2 цієї статті громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Судом встановлено, що рішенням Тернопільської міської ради від 21.08.2020 №7/54/156 вирішено надати релігійній організації парафії Української Греко - Католицької Церкви Пресвятої Тройці земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:08:017:0055 площею 0,5265 га за адресою вул. Чайковського, Малишка, Слівенська саме у постійне користування для розширення території під будівництво комплексу храмових споруд.

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право постійного користування земельними ділянками є специфічним речовим правом. Воно характеризується обмеженим суб`єктно-об`єктним складом. Об`єктом права постійного користування можуть бути лише земельні ділянки державної або комунальної власності. Суб`єктами (володільцями) цього права можуть бути лише юридичні особи, визначені частиною 2 статті 92 ЗК України.

При цьому, за колом користувачів можуть існувати спеціальні обмеження, зокрема в частині мети використання земельної ділянки належної користувачу на праві постійного користування.

За приписами часини 2 статті 92 ЗК України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності (п. в).

Верховний Суд у постанові від 07 лютого 2025 року у даній справі вказав, що зазначена норма передбачає виключення, тому її не можна тлумачити розширено. З огляду на це, право постійного користування земельною ділянкою може набути релігійна організація для мети будівництва і обслуговування: а) культових споруд; б) будівель, необхідних для забезпечення діяльності культових споруд (п. 33 постанови).

Згідно з часиною 1 статті 186 Цивільного кодексу України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

Отже, земельна ділянка державної чи комунальної власності, належна релігійній організації на праві постійного користування, може використовуватись для зведення парафіяльних (житлових) та громадських будівель і споруд лише в якості приналежної речі до головної культової споруди.

Що стосується будівництва даних будівель і споруд як окремих об`єктів цивільних прав, то земельні ділянки державної чи комунальної власності для таких цілей можуть використовуватись релігійними організаціями на іншому речовому праві (оренди, суперфіцію).

Судом встановлено, що першопочатково право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6110100000:08:017:0055 передбачалося для розширення території під будівництво комплексу храмових споруд. Однак спірним рішенням мету землекористування розширено: окрім храмових споруд, додалося будівництво парафіяльних, житлових і громадських споруд.

З метою дослідження про які саме парафіяльні, житлові і громадські споруди йшла мова під час прийняття оспорюваного у даній справі рішення, ухвалою суду від 05.03.2025 витребувано у відповідача копії первинних документів, які стали підставою для прийняття пункту 4 рішення Тернопільської міської ради від 29.01.2021 №8/3/78.

Із наданих на виконання ухвали суду документів встановлено, що вказане рішення прийняте на підставі заяви пароха церкви Пресвятої Тройці о. Іллі Довгошиї від 25.01.2021 у якому він просив внести зміни в рішення міської ради від 21.08.2020 №7/54/156 "про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Чайковського, Малишка, Слівенська, релігійній організації парафії Української Греко-Католицької церкви "та після слів "храмових споруд" читати "та парафіяльних, житлових і громадських спору" (т.4 а.с. 170).

Однак, вказане звернення не містить інформації чи додатків для будівництва яких саме парафіяльних, житлових чи громадських споруд планується використовувати земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:08:017:0055 площею 0,5265 га за адресою вул. Чайковського, Малишка, Слівенська.

Поряд з цим, стаття 1 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV "Про землеустрій" (далі - Закон № 858-IV) на час прийняття відповідачем спірного рішення містила таке визначення поняття цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Тобто, під цільовим призначення земельної ділянки варто розуміти її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

За змістом статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (частина 1 статті 19 ЗК України).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою (частина 5 статті 20 ЗК України).

Таким чином, кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Згідно з частиною 1 статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані, серед іншого, зобов`язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.

Частиною 1 статті 193 ЗК України встановлено, що державний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Отже, відомості щодо цільового призначення земельної ділянки, відповідно до приписів вищевказаних правових норм, відображуються у державному земельному кадастрі.

Судом встановлено, що відповідно до затвердженого рішенням Тернопільської міської ради від 21.08.2020 №7/54/156 проекту землеустрою земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:08:017:0055 площею 0,5265 га за адресою вул. Чайковського, Малишка, Слівенська віднесено до категорії земель житлової та громадської забудови та визначено вид використання 03.04. для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій.

Після прийняття оскаржуваного у даній справі пункту 4 рішення ради від 29.01.2021 №8/3/78 змінено вид використання даної земельної ділянки, а саме "для будівництва та обслуговування комплексу будівель житлових, громадських та релігійних організацій", що відображено в інформації про земельну ділянку у Державному земельному кадастрі.

Станом на час прийняття спірного рішення чинною була Класифікація видів цільового призначення земель (далі Класифікація), затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548, яка визначала поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів (п.1.4 Класифікації).

Даною Класифікацією за кодами окремо визначено види використання земельних ділянок в межах земель житлової забудови та земель громадської забудови.

Зокрема, в межах земель житлової забудови Класифікацією визначено такі види використання земельних ділянок: "02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)"; "02.02 Для колективного житлового будівництва"; "02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку"; "02.07 Для іншої житлової забудови"; "02.10 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури".

Водночас, в межах земель громадської забудови визначено такий вид використання земельних ділянок як "03.04. Для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій", який і був визначений першопочатково при наданні спірної ділянки релігійній організації у постійне користування.

Натомість, такого виду використання земельної ділянки як "для будівництва та обслуговування комплексу будівель житлових, громадських та релігійних організацій" Класифікація не містить.

Відтак, суд приходить до висновку, що спірним у даній справі рішенням ради визначено вид використання земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:08:017:0055 площею 0,5265 га за адресою АДРЕСА_1 , який не передбачений земельним законодавством. Цим фактично допущено можливість використання земельної ділянки, належної релігійній організації на праві постійного користування, для житлового будівництва окремих об`єктів цивільних прав, що не узгоджується з положеннями частини 2 статті 92 ЗК України.

З огляду на зазначене, оскаржуваний у даній справі пункт 4 рішення Тернопільської міської ради від 29.01.2021 №8/3/78 не відповідає критеріям законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які наведені в частині другій статті 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи позивачів щодо зведення на спірній земельній ділянці багатоквартирного житлового будинку з посиланням на містобудівні умови і обмеження та проектну документацію, оскільки такі стосуються питання використання землекористувачем земельної ділянки за цільовим призначенням та інших стадій проектування і будівництва об`єктів, які визначенні частиною 5 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що не є предметом спору у даній адміністративній справі.

Предметом спору є рішення органу місцевого самоврядування щодо зміни виду використання земельної ділянки в межах категорії земель, а тому доводи позивачів щодо подій, які мали місце після його прийняття не можуть свідчити про законність чи незаконність цього рішення.

Оскільки суд дійшов висновку про незаконність оскаржуваного у справі рішення ради з підстав невідповідності його вимогам земельного законодавства, то не вважає необхідним досліджувати питання дотримання органом місцевого самоврядування процедури його прийняття та відповідністі містобудівній документації.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суди повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Інші аргументи учасників справи не є визначальними для вирішення даної справи та не спростовують висновок суду про незаконність оскаржуваного у даній справі рішення органу місцевого самоврядування.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення, а тому суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення заявленого адміністративного позову.

Судові витрати

Згідно частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 6 статті 139 КАС України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Разом із тим, такий обов`язок у випадку передачі справи на новий судовий розгляд не покладено.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції або судом касаційної інстанції скасовано постанову з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи.

З урахуванням викладеного суд вважає, що з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивачів судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн кожному за подання позовної заяви, а також 1984,80 грн. та 1984,80 грн. на користь позивача ОСОБА_3 за подання касаційних скарг на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частинами третьою - четвертою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин п`ятої - сьомої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.12.2012 (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону №5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В матеріалах справи наявні докази про надання професійної правничої допомоги позивачу ОСОБА_3 Адвокатським об`єднанням "Сила Права" в особі адвоката Фльорківа О.В. на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги №б/н від 10.01.2023 із подальшими змінами та ордеру серії ВО №1046169 від 10.01.2023.

Згідно пункту 4.3 розділу 4, який визначає порядок здійснення розрахунків, вказаного вище договору клієнт (позивач) зобов`язаний оплатити гонорар в розмірі визначеному сторонами в додатку до цього договору.

Згідно акту обсягу наданої правничої (правової) допомоги до договору про надання правничої (правової) допомоги від 10.01.2023 розмір гонорару становить 7000,00 грн, що включає:

- ознайомлення із матеріалами адміністративної справи №500/4169/22 Тернопільського окружного адміністративного суду 1 год - 1000,00 грн;

- аналіз обставин справи та правової позиції учасників справи, підготовка та подання додаткових пояснень 4 год - 4000,00 грн;

- участь в судових засіданнях 2 год - 2000,00 грн.

Згідно акту обсягу наданої правничої (правової) допомоги до договору про надання правничої (правової) допомоги від 10.01.2023 розмір гонорару становить 10 000,00 грн, що включає:

- підготовка та подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду (на виконання ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 у справі №500/4169/22) 2 год. 2000 грн;

- підготовка та подання додаткових пояснень (на виконання ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі №500/4169/22) 4 год 4000 грн;

- підготовка та подання заяви про забезпечення позову 4 год 4000 грн;

Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові 21.01.2021 у справі №280/2635/20, згідно з яким КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Зазначені норми (статті 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем ОСОБА_3 послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції.

Вирішуючи питання співмірності витрат адвоката, заявлених до стягнення, суд зазначає, що стаття 134 КАС України не позбавляє права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п`ятої статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Суд враховує, що адміністративна справа №500/4169/22 розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, є справою незначної складності, вступ адвоката в ході розгляду справи.

Враховуючи наведене, суд вважає, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню.

Проаналізувавши наведені норми процесуального законодавства, умови договору про надання правової допомоги та зміст наданих послуг, об`єм матеріалів справи, суд доходить висновку, що стягненню на користь позивача ОСОБА_3 підлягає розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Також, суд враховує правові висновки Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 при розгляді справи 200/14113/18-а, згідно з якими суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Крім того Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, дослідивши надані позивачем документи та наведені норми права, суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу, які позивач просить компенсувати, не є співрозмірним та пропорційним до предмету спору, присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 4 рішення Тернопільської міської ради від 29.01.2021 №8/3/78 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Яреми релігійній організації "Тернопільсько - Зборівській архиєпархії Української Греко - Католицької Церкви".

Стягнути з Тернопільської міської ради в користь ОСОБА_5 сплачений судовий збір в сумі 992,40 грн згідно квитанції №5601-8238-7006-1153 від 16.11.2022.

Стягнути з Тернопільської міської ради в користь ОСОБА_4 сплачений судовий збір в сумі 992,40 грн згідно квитанції №9 від 24.11.2022.

Стягнути з Тернопільської міської ради в користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в сумі 4962,40 грн згідно квитанцій №10 від 24.11.2022, №66206265 від 27.06.2023, № 68739040 від 28.02.2024, та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Тернопільської міської ради в користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в сумі 992,40 грн згідно квитанції №11 від 24.11.2022.

Стягнути з Тернопільської міської ради в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 992,40 грн згідно квитанції №12 від 24.11.2022.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 07 травня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 );

- ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_2 );

- ОСОБА_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_3 );

- ОСОБА_4 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_4 );

- ОСОБА_5 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_5 );

відповідач:

- Тернопільська міська рада (місцезнаходження: вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46001 код ЄДРПОУ 34334305);

третя особа:

- Парафія Української Греко-Католицької Церкви Пресвятої Тройці Тернопільсько - Зборівської єпархії (місцезнаходження: вул. Чайковського, 1А, м. Тернопіль, 46011 код ЄДРПОУ 21162586)

- Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕВОЛЮТ" (місцезнаходження: вул. Броварна, 12, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46003 код ЄДРПОУ 42223810) .

Головуючий суддяЮзьків М.І.