Постанова

від 07.05.2025 по справі 420/26676/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/26676/24Перша інстанція: суддя Бутенко А.В.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого:Градовського Ю.М.

суддів:Єщенка О.В.,

Турецької І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Другого Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дев`ятого Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Другого Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2024р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до 9 ДПРЗ ГУ ДСНСУ в Одеській області, 2 ДПРЗ ГУ ДСНСУ в Одеській області, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність 9 ДПРЗ ГУ ДСНСУ в Одеській області відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у повному обсязі;

- зобов`язати 9 ДПРЗ ГУ ДСНСУ в Одеській області виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 9.03.2023р. по 30.07.2024р. - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений Постановою КМУ від 8.02.1995р. №100;

- визнати протиправною бездіяльність 9 ДПРЗ ГУ ДСНСУ в Одеській області відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 1.01.2016р. по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язати 9 ДПРЗ ГУ ДСНСУ в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 1.01.2016р. по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу у 9 ДПРЗ ГУ ДСНСУ в Одеській області та згідно із витягом з наказу №20 О-С від 9.03.2023р. його було виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.

Однак, в період проходження служби йому не в повному обсязі була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, а саме за період з 1.01.2016р. по 28.02.2018р., у зв`язку із чим він звернувся до суду.

На виконання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 5.12.2023р. по справі №420/27070/23, позивачу 30.07.2024р. виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 79 386,6грн..

При цьому, відповідачем в порушення ст.4 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та не виплачено середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Не погодившись із такою бездіяльністю відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії 2 ДПРЗ ГУ ДСНСУ в Одеській області щодо несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 ..

Стягнуто з 2 ДПРЗ ГУ ДСНСУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 12.07.2021р. по 10.01.2022р. в сумі 48 619,85грн..

Визнано протиправною бездіяльність 2 ДПРЗ ГУ ДСНСУ в Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 1.03.2016р. по 30.07.2024р..

Зобов`язано 2 ДПРЗ ГУ ДСНСУ в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 1.03.2016р. по 30.07.2024р..

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі 2 ДПРЗ ГУ ДСНСУ в Одеській області, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти по справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки фактична виплата індексації грошового забезпечення за період з 1.01.2016р. по 28.02.2018р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5.12.2023р. у справі №420/27070/23, відбулась лише 30.07.2024р., то позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів за затримку виплати сум грошового забезпечення.

Що стосується позовних вимог в частині виплати середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, то суд визначив суму середнього заробітку у розмірі 48 619,85грн..

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 проходив службу у 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області.

Позивач вважав, що індексація грошового забезпечення за період з 1.01.2016р. по 28.02.2018р. не нараховувалась та не виплачувалась, у зв`язку із чим звернувся до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 5.12.2023р. по справі №420/27070/23 зобов`язано 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1.01.2016р. по 28.02.2018р. включно.

30.07.2024р. 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2024р. по справі №420/27070/23, виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 1.01.2016р. по 28.02.2018р. включно у розмірі 79 386,6грн..

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку та не проведення виплати компенсації втрати частини доходу протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Перевіряючи правомірність та законність дій відповідачів у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою КМУ №159.

Відповідно до статей 1, 2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно ст.3 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Правилами ст.4 цього Закону встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 21.02.2001р. №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок №159).

Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1.01.2001р..

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

- соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно з п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Зміст наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі страхові виплати, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, що нарахування та виплата ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1.01.2016р. по 28.02.2018р. відбулось лише 30.07.2024р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5.12.2023р. по справі №420/27070/23.

Отже, судова колегія вважає, що питання щодо компенсації, визначеної Законом №2050-ІІІ, у межах розгляду справи №420/27070/23 не вирішувалось.

Враховуючи те, що індексацію грошового забезпечення за період з 1.01.2016р. по 28.02.2018р. ОСОБА_1 було виплачено 30.07.2024р., то позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за відповідний період, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Що стосується позовних вимог щодо середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, то судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст.1-2 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Абзацом 1 ч.1 ст.9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008р. №1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до ч.2 ст.24 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

У рішенні Конституційного Суду України від 7.05.2002р. №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення КЗпП України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012р. №4-рп/2012 за ст.47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За правилами ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Частиною 1 цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1.07.2022р. №2352-ІХ (далі Закон №2352-ІХ) текст ст.117 КЗпП України викладено в такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

Так, з урахуванням обставин справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що справедливим і пропорційним визначенням розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат становить сума 48 619,85рн..

В апеляційній скарзі 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області жодним чином не зазначає про свою не згоду із визначеним судом розміром суми, що підлягає виплаті ОСОБА_1 за час затримки розрахунку при звільненні.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до незгоди із позовними вимогами щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Відтак, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як те передбачено ч.1 ст.308 КАС України.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Другого Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024р. залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий:Ю.М. Градовський

Судді:О.В. Єщенко

І.О. Турецька