Ухвала

від 29.04.2025 по справі 947/8965/25

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/8965/25

Провадження № 1-кс/947/4084/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2025 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представника осіб, щодо майна яких вирішується клопотання про арешт майна адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Одесі клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №72025001600000018 від 28.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, детективами відділу детективів із розслідування кримінальних правопорушень, вчинених організованою групою осіб, Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72025001600000018 від 28.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що службові особи ПП«СІГМА» (код ЄДРПОУ 30252837) та ФОП ОСОБА_5 (код НОМЕР_1 ), діючи за попередньою змовою групою осіб, в період 2023-2024 років, шляхом здійснення реалізації олії соняшникової за готівкові кошти в адресу ризикових підприємств - експортерів, зокрема: ТОВ «Мостиська Драй Порт» (код ЄДРПОУ 43487506), ТОВ «Коінс Трейд» (код ЄДРПОУ 45344043), ТОВ «Агрокорн Сейл» (код ЄДРПОУ 45275221), ТОВ «Агро Лан» (код ЄДРПОУ 45344064), ТОВ «Фоксгруп-Дніпро» (код ЄДРПОУ 39163138), ТОВ «Агро-Проджект» (код ЄДРПОУ 43308532), ТОВ «Новотекс-Україна» (код ЄДРПОУ 33594126) та інших, без відображення вказаних операцій з реалізації в податковій звітності та бухгалтерському обліку ПП«СІГМА» та ФОП ОСОБА_5 , в результаті чого ухилилися від сплати податку на прибуток на загальну суму 15 699 531 грн та податку на додану вартість на загальну суму 17 443 924 грн, ПДФО на загальну суму 13 450 231 грн, Єдиного податку на суму 4 010 028 грн та військового збору на загальну суму 1 120 852 грн відповідно, що є особливо великим розміром та підтверджується висновком аналітичного продукту №9.3/3.3.1/42325 від 21.01.2025, складеним Департаментом аналізу інформації та управління ризиками БЕБ.

Так, згідно з висновками аналітичного продукту № 9.3/3.3.1/423-25 від 21.01.2025 службовими особами ПП «СІГМА» в порушення п. 201.10 п. 201.7. п. 201.1 ст. 201, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), занижено податок на додану вартість на загальну суму 17 443 924 грн, в порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями); п.5, п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 №860/4153; ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (із змінами та доповненнями), занижено податок на прибуток на загальну суму 15 699 531 грн, а фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в порушення вимог п.п. 1.1, 1.2, 1.3 п.16? підрозділу 10 розділу ХХ, п. 162.1 ст. 162 , п. 163.1 ст. 163, п.п. 164.1.3, п.164.1 ст.164, п. 177. 6 п. 177.2 п. 177.1 ст. 177, п. 291.4 ст. 291, п. 292.1 ст. 292, п. 293.8 п. 293.1 ст. 293 ПКУ занижено податкові платежі на загальну суму 18 581 112,63 грн.

Крім того, встановлено, що ПП«СІГМА» зареєстровано 20.01.1999; основний вид діяльності: 10.41 «Виробництво олії та тваринних жирів»; обліковується та фактично знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, м. Апостолове, вул. Визволення, 108; кінцевими бенефіціарними власниками є громадяни України ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ); керівник підприємства є ОСОБА_6 , а головним бухгалтером підприємства є ОСОБА_7 .

Також встановлено, що ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований 17.10.2005; основний вид діяльності: 10.41 «Виробництво олії та тваринних жирів»; обліковується та фактично знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, м.Апостолове, вул.Тениста, 14.

Водночас у ході досудового розслідування встановлено, що за період 2023-2024 років службові особи ПП «СІГМА», використовуючи потужності олійно-екстраційного заводу, здійснили переробку насіння соняшникового, придбаного за готівкові кошти без належного документального оформлення по бухгалтерському та податковому обліках, та фактично здійснили виготовлення неоприбуткованої продукції, а саме: олії соняшникової в загальній кількості 2847 тон.

У подальшому, співзасновник ПП «СІГМА» та пов`язана особа ОСОБА_5 , будучи зареєстрованим як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування (платник другої групи єдиного податку), організував реалізацію необлікованої олії соняшникової, виробленої на потужностях підконтрольного олійно-екстраційного заводу ПП «СІГМА» за готівкові кошти без відображення вказаних операцій в первинних фінансово-господарських документах, в адресу підприємств експортерів «ризикових» та «фіктивних» категорій.

При цьому, з метою прикриття незаконної діяльності щодо реалізації необлікованої олії соняшникової, виробленої на потужностях ПП «СІГМА», ОСОБА_5 використовував реквізити власного ФОП та фактично за період 2023-2024 років здійснив реалізацію олії соняшникової в загальній кількості 2847 тон від імені ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на орієнтовну загальну суму 104 663 542,7 грн.

Тим самим, досудовим розслідуванням встановлена злочинна схема кримінального правопорушення, що виражена в умисному ухиленні від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) в особливо великих розмірах.

У ході здійснення досудового розслідування встановлено, що причетні до злочину особи, які організовують та контролюють діяльність ПП «СІГМА» (код ЄДРПОУ 30252837), ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та інших підконтрольних суб`єктів господарської діяльності, здійснюють закупівлю, зберігання, переробку, накопичення, переміщення, навантаження, розвантаження, оброблення продукції (сільськогосподарської продукції та олії соняшникової) за адресою: АДРЕСА_1 на суміжних земельних ділянках за кадастровими номерами 1220310100:03:003:2670, 1220310100:03:182:0006, 1220310100:03:181:0001, де розташовані нежитлові приміщення, офісні приміщення, адміністративні будівлі, складські приміщення, майданчики, резервуари, цистерни, силоси, спеціалізоване обладнання та інше.

Так, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено, що об`єкти нерухомого майна та земельні ділянки за кадастровими номерами 1220310100:03:003:2670, 1220310100:03:182:0006, 1220310100:03:181:0001, за адресою: АДРЕСА_1 , де розташовані нежитлові приміщення, офісні приміщення, адміністративні будівлі, складські приміщення, майданчики, резервуари, цистерни, силоси, спеціалізоване обладнання та інше, на праві власності належать територіальній громаді Апостолівської міської ради (код ЄДРПОУ 04052583), ПП «СІГМА» (код ЄДРПОУ 30252837), ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

На цей час стороною обвинувачення у порядку, передбаченому

ст. 91 КПК України, здійснюється збирання, перевірка та оцінка доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Так, під час досудового розслідування 12.03.2025 у період часу з 7 год 13 хв по 09 год 18 хв на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 07.03.2025 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_2 , на суміжних земельних ділянках за кадастровими номерами 1220310100:04:004:0023 та 1220310100:03:027:0056, що використовуються ОСОБА_5 , які на праві власності належать ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

За результатами проведеного обшуку виявлено та вилучено майно та предмети, які входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання у згаданій ухвалі Київського районного суду м.Одеси 07.03.2025 (справа № 947/8965/25, провадження № 1-кс/947/3638/25) про дозвіл на проведення обшуку, а саме:

1) готівкові грошові кошти в іноземній валюті доларів США купюрами різної номінальної вартості на загальну суму 261750 (двісті шістдесят одна тисяча сімсот п`ятдесят) доларів США, а саме:

- номіналом 100 (сто) доларів США в кількості 2609 (дві тисячі шістсот дев`ять) купюр;

- номіналом 50 (п`ятдесят) доларів США в кількості 17 (сімнадцять) купюр;

2) мобільний телефон марки «IPHONE» 15 PRO MAX серійний номер НОМЕР_4 .

Під час проведення обшуку не встановлено жодних відомостей та документів, які б могли підтвердити законність походження виявлених готівкових грошових коштів. На вимогу детектива не було надано підтверджуючих їх законність пояснень, відомостей та документів їх походження, з підстав чого в органу досудового розслідування наявні підстави вважати, що саме виявлені готівкові грошові кошти являються необлікованими та здобутими злочинним шляхом в результаті вчинення протиправної діяльності, які досліджуються у ході здійснення досудового розслідування.

Також, у ході проведення обшуку, на виявленому мобільному телефоні встановлено наявність та зберігання інформації, відомостей та документів, які стосуються обставин, що досліджуються у ході здійснення досудового розслідування, які мають вагоме значення для досудового розслідування, тим самим зазначений мобільний телефон містить в собі та в цілому становить собою доказ у кримінальному провадженні.

Виявлені та вилучені майно та предмети визнані у цьому кримінальному провадженні речовими доказами та долучені до кримінального провадження як речові докази.

Процесуальний керівник звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.

Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання повністю підтримала, під час судового розгляду наполягала на його задоволенні.

Представник ОСОБА_5 та ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_4 надав письмові заперечення в яких зазначив, що клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження подано прокурором з порушенням правил підсудності, оскільки орган досудового розслідування знаходиться за територіальною підсудністю Шевченківського районного суду м.Києва, зауважив, що на час звернення з клопотання до слідчого судді сторона обвинувачення не володіла будь-яким актом податкової перевірки, узгодженим податковим повідомленням, рішенням, якими донараховано податки, зазначені у клопотанні про арешт майна. Представник зазначає, що вилучені під час обшуку грошові кошти набуті законно, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 є фізичними особами підприємцями, сукупний дохід яких за період 2020 -2024 рік склав 26478967,04 грн., що на день проведення обшуку значно перевищує суму вилучених коштів та, на думку представника, спростовує доводи клопотання про їх незаконне походження та значення як речових доказів у цьому кримінальному провадженні. В судовому засіданні представник письмові заперечення підтримав, зазначив, що ОСОБА_5 , згідно наданих платіжних інструкцій, відшкодовані завдані державі збитки в сумі 9510001,5 грн, у зв`язку з чим, просив відмовити у задоволенні клопотання та повернути вилучене майно власникам.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, якими прокурор обґрунтовує його задоволення, письмові заперечення представника ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , вислухавши думку учасників судового засідання, оцінивши всі обставини у сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до п.1, п.2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

У відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

В судовому засіданні встановлено, що вилучене в ході обшуку майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки може містити докази, які входять до предмету досудового розслідування у кримінальному провадженні №72025001600000018 від 28.01.2025.

Викладене в повній мірі підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою слідчої про визнання та залучення в якості речових доказів, згідно якої вищезазначене вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

В свою чергу не накладення арешту на зазначене тимчасово вилучене майно може призвести до його знищення, приховання, що в свою чергу призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження та суттєво ускладнить процес встановлення істини по кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою згідно положень ч.1 ст.94 КПК.

Відповідно до ст.ст.89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.

Так, слідчий суддя на даній стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для вирішення питання про арешт майна, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Таким чином, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання прокурора про накладення арешту на вилучене майно підлягає задоволенню, й, відповідно захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягає застосуванню.

Положеннями статей 2,7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 1 ч. 3ст. 132 КПК Українизастосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У відповідностідоч.2ст.171КПКУкраїни,уклопотанніслідчого,прокурорапроарешт майнаповиннобутизазначено: 1)підставиімету відповіднодоположеньстатті 170цьогоКодексута відповіднеобґрунтуваннянеобхідностіарешту майна; 2)переліківиди майна,щоналежитьарештувати; 3)документи,якіпідтверджуютьправо власностінамайно,щоналежитьарештувати,абоконкретніфакти ідокази,щосвідчатьпро володіння,користуваннячирозпорядження підозрюваним,обвинуваченим,засудженим,третімиособамитаким майном; 4)розміршкоди,неправомірноївигоди,якаотриманаюридичною особою,уразіподання клопотаннявідповіднодочастини шостоїстатті170цьогоКодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною другоюстатті173КПКУкраїнивстановлено,щопривирішенні питанняпроарештмайна слідчийсуддя,судповиненвраховувати: 1)правовупідставудля арештумайна; 2)можливістьвикористаннямайна якдоказуукримінальному провадженні(якщоарештмайнанакладається увипадку,передбаченомупунктом1частинидругоїстатті 170цьогоКодексу); 3)наявністьобґрунтованоїпідозриу вчиненніособоюкримінальногоправопорушення абосуспільнонебезпечногодіяння,щопідпадаєпід ознакидіяння,передбаченогозакономУкраїни прокримінальнувідповідальність(якщоарештмайнанакладається увипадках,передбаченихпунктами3,4частинидругоїстатті 170цьогоКодексу); 3-1)можливістьспеціальноїконфіскації майна(якщоарештмайнанакладається увипадку,передбаченомупунктом2частинидругоїстатті 170цьогоКодексу); 4)розміршкоди,завданоїкримінальнимправопорушенням,неправомірноївигоди,якаотриманаюридичною особою(якщоарештмайнанакладається увипадку,передбаченомупунктом4частинидругоїстатті 170цьогоКодексу); 5)розумністьтаспіврозмірність обмеженняправавласностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість якихнадана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч.3ст.170 КПК України,у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.1ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею на даний час встановлено, що майно на яке накладається арешт відповідає критеріям ст.98 КПК України.

У кримінальному провадженні відповідно до ст.91 КПК України підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.

Стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого передбачає ч.3ст.170 КПКУкраїни,не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

Також, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для вирішення питання про арешт майна, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Вилучене стороною обвинувачення під час обшуку майно визнано речовими доказами, оскільки є всі підстави вважати, що воно могло використовуватися в протиправній діяльності для подальшого експортування незаконним шляхом за межі митної території України, що супроводжується умисним ухиленням від сплати податків, зборів, обов`язкових платежів, а тому є важливими доказами можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Таким чином, повністю доведена необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Зв`язок даного майна із вчиненням злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.

В клопотанні про арешт майна прямо зазначено підставу та мету арешту майна, наведено відповідне обґрунтування, вказано обсяг та вид майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а також зазначено про відповідність цього майна критеріям ст.98 КПК України.

В даному випадку слідчий суддя вважає, що вилучені товарно-матеріальні цінності (грошові кошти, мобільний телефон) є речовими доказами у даному кримінальному провадженні, можуть бути предметами експертних досліджень, за допомогою яких є можливість встановити усі обставини вчиненого злочину, встановити реальні об`єми придбаної і реалізованої продукції, та придбаної і реалізованої за готівку, і інших відомостей, які мають значення для досягнення мети досудового розслідування та встановлення усіх необхідних відомостей, тому необхідно їх збереження до з`ясування обставин що підтверджують або спростовують вчинення службовими особами причетних підприємств та іншими особами умисних дій направлених на ухилення від сплати податків.

Так, у судовому засіданні встановлено, що є всі підстави вважати, що ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та інші підконтрольні суб`єкти господарської діяльності організовують та контролюють діяльність ПП «СІГМА» (код ЄДРПОУ 30252837) та здійснюють закупівлю, зберігання, переробку, накопичення, переміщення, навантаження, розвантаження, оброблення продукції (сільськогосподарської продукції та олії соняшникової) та з метою прикриття незаконної діяльності щодо реалізації необлікованої олії соняшникової, виробленої на потужностях ПП «СІГМА», ОСОБА_5 використовуючи реквізити власного ФОП, фактично за період 2023-2024 років здійснив реалізацію олії соняшникової в загальній кількості 2847 тон від імені ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в результаті чого, згідно, висновку аналітичного продукту №9.3/3.3.1/42325 від 21.01.2025 складеного Департаментом аналізу інформації та управління ризиками БЕБ, вищезазначені особи ухилилися від сплати податку на прибуток на загальну суму 15 699 531 грн та податку на додану вартість на загальну суму 17 443 924 грн, ПДФО на загальну суму 13 450 231 грн, Єдиного податку на суму 4 010 028 грн та військового збору на загальну суму 1 120 852 грн.

Так, встановлені у судовому засіданні обставини спростовують доводи представника власників майна стосовно відсутності будь-якого акту перевірки, узгодженого податкового повідомлення, рішення, яким донараховано податки, зазначені у клопотанні про арешт майна.

Так, наразі є всі підстави вважати, що ПП «СІГМА» та ФОП ОСОБА_5 здійснюють ризикові операції із закупівлі сільськогосподарської продукції без відображення їх бухгалтерському та податковому обліках, що призводить до втрат бюджету, а саме до ухилення від сплати податків, за що передбачена кримінальна відповідальність за ст.212 КК України.

Щодо доводів представника власників майна, щодо порушення прокурором правил підсудності зазначаю наступне.

Згідно ОСОБА_9 директора БЕБ України ОСОБА_10 за №60 від 08.04.2024 року визначено місцезнаходження відділу детективів із розслідування кримінальних правопорушень, вчинених організованою групою осіб, Головного підрозділу детективів (на правах Департаменту) Бюро економічної безпеки України адміністративну будівлю, розташовану за адресою: вул.Корольова академіка, 16/1, м.Одеса, 65114.

З приводу посилання адвоката ОСОБА_4 на те, що відсутні підстави для накладення арешту на майно третіх осіб, слідчий суддя звертає увагу представника, що арешт може бути накладений не лише на майно підозрюваного, але і у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої ст.170 КПК України, на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Відтак, з огляду на фактичні обставини кримінального правопорушення, за фактом імовірного вчинення якого проводиться досудове розслідування, на даній стадії досудового розслідування застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт вищезазначеного майна, є обґрунтованим.

При цьому, слідчий судді зауважує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер, тому відповідні обмеження є розумними і спів мірними з огляду на завдання кримінального провадження.

Щодо посилання представника ФОП ОСОБА_5 , щодо відшкодування останнім завданих державі збитків в сумі 9510001,5 грн, слідчий суддя зазначає наступне.

Так, згідно аналітичного продукту №9.3/3.3.1/42325 від 21.01.2025 складеного Департаментом аналізу інформації та управління ризиками БЕБ, вищезазначені особи ухилилися від сплати податку на прибуток на загальну суму 15 699 531 грн та податку на додану вартість на загальну суму 17 443 924 грн, ПДФО на загальну суму 13 450 231 грн, Єдиного податку на суму 4 010 028 грн та військового збору на загальну суму 1 120 852 грн тому наразі достеменно стверджувати про повне відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням не можна.

Зазначене відшкодування не спростовує обставини того, що вилучене насіння соняшнику не є облікованим та наразі не встановлений його дійсний власник.

Рішення щодо звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із добровільною сплатою податкових зобов`язань не приймалося, кримінальне провадження не закрито.

Накладення арешту на вилучений мобільний телефони необхідно для проведення його огляду, з метою встановлення наявності електронних доказів, що можуть мати суттєве значення для кримінального провадження.

Щодо накладення арешту на грошові кошти, то слідчий суддя враховує наступне.

Зазначені грошові кошти мають ознаки майна (доходів), що могло бути отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Доводи адвоката ОСОБА_4 стосовно того, що вилучені грошові кошти отримані ОСОБА_5 та ОСОБА_8 легально наразі достеменно не підтверджується, до заперечень надані виписки державної податкової інспекції щодо джерела та суми нарахованого доходу, при цьому факт тотожності цих грошових коштів із тими, що були вилучені під час обшуку потребує перевірки з боку органу досудового розслідування.

Крім того, представником не надано доказів конвертації грошових коштів, а саме: квитанцій, згідно яких ОСОБА_5 та ОСОБА_8 здійснювали придбання/обмін доларів США на грошову одиницю України, номінал якої і був вилучений під час проведення обшуку.

Таким чином, на думку слідчого судді, не можна достеменно стверджувати, що грошові кошти вилучені під час обшуку не отримані від кримінально-протиправної діяльності. Їх зв`язок із вчиненням кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.212 КК України підлягає перевірці з боку органу досудового розслідування, а тому арешт такого майна є виправданий.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя встановив, що представником не було доведено законності походження вилучених грошових коштів, відношення їх до особистих накопичень, натомість органом досудового розслідування доведено факт можливого нелегального їх походження.

Аналізуючи викладені обставини, слідчий суддя вважає, що при здійсненні досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих дій з метою усестороннього, об`єктивного, неупередженого встановлення всіх обставин кримінального провадження, а тому вважає, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують втручання у права та інтереси власника майна, з метою запобігання можливості приховування або знищення майна чи інших негативних наслідків, які можуть перешкоджати всебічному та повному проведенню досудового розслідування.

Інші обставини, на які посилається представник, не спростовують обставини, встановлені під час судового розгляду клопотання прокурора, а відносяться до питань, які є предметом судового розгляду, а не судового контролю з боку слідчого судді.

Вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту.

Викладене переконує слідчого суддю у тому, що мета цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобігання цьому ризику може бути досягнута.

Так, приймаючи до уваги викладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, даних про необхідність призначення відповідних судових експертиз, встановити розмір завданих збитків, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, та визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні постановою детектива, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на вилучене майно .

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов`язане з накладенням арешту на належне їй майно.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні,

Мета судового контролю полягає в тому, щоб досудове розслідування в кримінальних провадженнях проводилось із дотриманням принципу верховенства права.

Одночасно слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер. Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України володілець майна, який не був присутній при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Таким чином, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, необхідності для подальшого проведення судових експертиз, перевірки походження грошових коштів, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, й, відповідно захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягає застосуванню.

Керуючись ст. ст.170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №72025001600000018 від 28.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке вилучене за результатами проведеного 12.03.2025 обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , на суміжних земельних ділянках за кадастровими номерами 1220310100:04:004:0023 та 1220310100:03:027:0056, які на праві власності належать ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_3 ), а саме:

1) готівкові грошові кошти в іноземній валюті доларів США купюрами різної номінальної вартості на загальну суму 261750 (двісті шістдесят одна тисяча сімсот п`ятдесят) доларів США, а саме:

- номіналом 100 (сто) доларів США в кількості 2609 (дві тисячі шістсот дев`ять) купюр;

- номіналом 50 (п`ятдесят) доларів США в кількості 17 (сімнадцять) купюр;

2) мобільний телефон марки «IPHONE» 15 PRO MAX серійний номер НОМЕР_4

шляхом заборони будь-кому розпоряджатися, відчужувати та користуватися зазначеним майном до скасування арешту у встановленому КПК України.

Виконання ухвали покласти на уповноваженого детектива, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №72025001600000018 від 28.01.2025 року.

Відповідно до ст.175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим або прокурором.

Роз`яснити, що відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1