Постанова

від 06.05.2025 по справі 260/722/25

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/722/25 пров. № А/857/10544/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Глушка І.В., Затолочного В.С.,

за участі секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,

позивач: ОСОБА_1 ,

представник відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року про залишення без розгляду частини позовних вимог у справі № 260/722/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Закарпатської області, Державної судової адміністрації України про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії,

суддя в 1-й інстанції Скраль Т.В.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Господарського суду Закарпатської області ()далі також відповідач 1), Державної судової адміністрації України (далі також відповідач 2), якою, з урахуванням виправлення описки у прохальній частині позовної заяви, просив суд:

1) визнати протиправними дії Господарського суду Закарпатської області (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, буд. 2А, код ЄДРПОУ 03499922) щодо нарахування та виплати судді Господарського суду Закарпатської області ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівської винагороди за період роботи з 16 серпня 2021 року по 31 грудня 2024 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 гривень;

2) зобов`язати Господарський суд Закарпатської області (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, буд. 2А, код ЄДРПОУ 03499922) здійснити перерахунок та виплату належної судді ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівської винагороди за період з 16 серпня 2021 року по 31 грудня 2021 року (включно) зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань та доплат, регіонального коефіцієнту та допомоги на оздоровлення, яку суддя отримував в цей період, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021 році в розмірі 2270,00 грн та з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, і з урахуванням розміру раніше виплаченої суддівської винагороди за вказаний період;

3) зобов`язати Господарський суд Закарпатської області (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, буд. 2А, код ЄДРПОУ 03499922) здійснити перерахунок та виплату належної судді ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівської винагороди за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року (включно) зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань та доплат, регіонального коефіцієнту та допомоги на оздоровлення, яку суддя отримував в цей період, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 році в розмірі 2481,00 грн та з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, і з урахуванням розміру раніше виплаченої суддівської винагороди за вказаний період;

4) зобов`язати Господарський суд Закарпатської області (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, буд. 2А, код ЄДРПОУ 03499922) здійснити перерахунок та виплату належної судді ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівської винагороди за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року (включно) зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань та доплат, регіонального коефіцієнту та допомоги на оздоровлення, яку суддя отримував в цей період, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році в розмірі 2684,00 грн та з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, і з урахуванням розміру раніше виплаченої суддівської винагороди за вказаний період;

5) зобов`язати Господарський суд Закарпатської області (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, буд. 2А, код ЄДРПОУ 03499922) здійснити перерахунок та виплату належної судді ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівської винагороди за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року (включно) зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань та доплат, регіонального коефіцієнту та допомоги на оздоровлення, яку суддя отримував в цей період, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році в розмірі 3028,00 грн та з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, і з урахуванням розміру раніше виплаченої суддівської винагороди за вказаний період;

6) визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України (00020, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5, код ЄДРПОУ 26255795), щодо незабезпечення фінансування виплати належної судді Господарського суду Закарпатської області ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівської винагороди за період з 16 серпня 2021 року по 31 грудня 2024 року (включно) для здійснення всіх передбачених законодавством нарахувань та допомоги на оздоровлення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в 2021-2024 роках у розмірі 2270,00 грн, 2481,00 грн, 2684,00 грн та 3028,00 грн відповідно;

7) зобов`язати Державну судову адміністрацію України (00020, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) здійснити фінансування (забезпечити Господарський суд Закарпатської області бюджетними асигнуваннями) для здійснення видатків з виплати належної судді Господарського суду Закарпатської області ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівської винагороди за період з 16 серпня 2021 року по 31 грудня 2024 року (включно) зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань та доплат, регіонального коефіцієнту та допомоги на оздоровлення, яку суддя отримував в цей період, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021 році 2270,00 грн, у 2022 році 2481,00 грн, у 2023 році 2684,00 грн, у 2024 році 3028,00 грн з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, і з урахуванням розміру раніше виплаченої суддівської винагороди за вказаний період;

8) встановити судовий контроль за виконанням рішення та зобов`язати відповідачів в тридцятиденний строк з дати набрання судовим рішенням законної сили подати звіт про виконання судового рішення в частині пунктів 3-6, 8 прохальної частини позовної заяви за формою та змістом відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 382-2 КАС України.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, суд дійшов висновку, що з метою забезпечення права на судовий захист слід відкрити провадження у справі, а питання щодо пропуску строків звернення до суду та поважність причин такого пропуску з`ясувати під час підготовчого провадження.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року адміністративний позов в частині вимог ОСОБА_1 до Господарського суду Закарпатської області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, дії в частині позовних вимог з 02 жовтня 2023 року по 30 жовтня 2024 року залишено без розгляду.

Постановляючи вказану ухвалу, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не встановлено причин поважності такого пропуску. Під час відкриття провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що з метою забезпечення права на доступ до правосуддя та гарантування права на судовий захист слід відкрити провадження у даній справі, а питання щодо пропуску строків звернення до адміністративного суду та поважність причин такого пропуску з`ясувати під час судового розгляду. Суд першої інстанції надаючи оцінку доводам позивача зазначив, що обізнаність особи про розмір суддівської винагороди, з огляду на те, що така не виплачується одноразово чи готівкою під підпис за видатковим касовим ордером, передбачає необхідність вчинення активних дій щодо аудиту власного банківського рахунку та, в такому разі, особа може вважатися такою, що повинна бути обізнана з розміром виплаченої суддівської винагороди, а не з її нарахованим розміром, відрахованими податками, зборами, іншими платежами.

Не погодившись із ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати , а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що обізнаність особи про розмір суддівської винагороди, з огляду на те, що така не виплачується одноразово чи, до прикладу, готівкою під підпис за видатковим касовим ордером, передбачає необхідність вчинення активних дій щодо аудиту власного банківського рахунку та, в такому разі, особа може вважатися такою, що повинна бути обізнана з розміром виплаченої суддівської винагороди, а не з її нарахованим розміром, відрахованими податками, зборами, іншими платежами, в тому числі з урахування здійснюваних в спірний період щомісячних відрахувань на Збройні Сили України чи складовими частинами суддівської винагороди, регіонального коефіцієнту, доплат, допомоги на оздоровлення.

Вказує, що поза розумним сумнівом, необхідність вчинення активних дій щодо з`ясування тієї обставини, який прожитковий мінімум для працездатних осіб застосовувався відповідачем 2 при здійсненні фінансування для нарахування суддівської винагороди позивачем є досить сумнівним припущенням, яке неможливо довести доказово, а як позивач зазначав у заяві про усунення недоліків та підтверджує у даній скарзі будь-яких письмових повідомлень про те, який розмір прожиткового мінімуму був застосований при розрахунку суддівської винагороди, регіонального коефіцієнту, доплат, допомоги на оздоровлення.

Просить скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог і направити справу в суд першої інстанції для продовження розгляду.

Крім цього, на адресу апеляційного суду 17 квітня 2025 року надійшли додаткові пояснення від позивача.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Абзацом 1 статті 3 КЗпП України визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За змістом статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9- рп/2013.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19 липня 2022 року Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

У додаткових поясненнях від 17 квітня 2025 року скаржник звертає увагу на постанову від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, яку апеляційний суд бере до уваги та зазначає настпуне.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року (справа № 460/21394/23) відступив у цій справі від попередніх висновків Верховного Суду та вказав на наступне:

74. Судова палата зазначає, що спірний період [з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року] умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» [19 липня 2022 року] та після цього.

75. Період з 01 лютого 2020 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.

76. Проте період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

В той же час, Судовою палатою у справі № 460/21394/23 зауважено, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

Проте колегія суддів звертає увагу, що в межах спірних правовідносин не розглядається питання остаточного розрахунку при звільненні, а питання розміру суддівської винагороди діючого судді.

Колегія суддів погоджується із твердженнями суду першої інстанції, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення додаткова винагорода, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що тримісячний строк звернення до суду розпочався 01 липня 2023 року, і відповідно сплинув 02 жовтня 2023 року.

Відповідно до постанови Верховного суду у справі № 240/27663/23 від 21.02.2024 для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

При цьому, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи згаданим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У постанові у справі № 240/27663/23 від 21.02.2024 Верховний Суд зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Колегія суддів також вважає за доцільне зауважити, що у пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 241, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року про залишення без розгляду частини позовних вимог у справі № 260/722/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді І. В. Глушко В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 06.05.25