Рішення

від 16.04.2025 по справі 9901/181/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

16 квітня 2025 року

м. Київ

справа №9901/181/21

адміністративне провадження № П/9901/181/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Коваленко Н.В., Стародуба О.П.,

за участю секретаря судового засідання Буденко В.В.,

представників позивача, відповідача, третьої особи

розглянув у закритому судовому засіданні справу №9901/181/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еджейн Макро"

до Президента України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Рада національної безпеки і оборони України, Служба безпеки України,

про визнання протиправним та скасування Указу Президента України №123/2021 від 25.03.2021 в частині.

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. 24.05.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Еджейн Макро» (далі- позивач, ТОВ «Еджейн Макро») звернулося до Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовом до Президента України (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати Указ Президента України №123/2021 від 25.03.2021 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 19 березня 2021 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» у частині введення в дію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо цього Товариства (п. 2 додатку до Рішення).

2. Ухвалою від 26.05.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін та залучено Раду національної безпеки і оборони України та Службу безпеки України як третіх оcіб.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

3. Під час розгляду справи встановлено, що 02.07.2007 було утворено ТОВ "Ґолден Деррік", засновниками якого виступили ПАТ "НАК "Надра України" та австрійська компанія "Ліфо Інвест ГМБГ" із статутним капіталом 33 млн грн із частками по 50%.

4. Протягом 2012-2013 років на підставі наказів Державної служби геології та надр України ТОВ "Ґолден Деррік" надано 19 дозволів на користування надрами України без проведення аукціонів. Надання ТОВ "Ґолден Деррік" зазначених дозволів без проведення аукціонів стало можливим завдяки участі держави у його статутному капіталі.

5. Відповідно до наказу Держгеонадра України від 07.02.2013 ТОВ "Голден Деррік" було видано Спеціальний дозвіл на користування надрами № 4336.

6. Наказом Державної служби геології та надр України «Про анулювання дії спеціальних дозволів на користування надрами» № 79 від 18.03.2014 (п. 1) анульовані спеціальні дозволи на користування надрами, видані ТОВ «Голден Деррік», зокрема №4336 від 07.02.2013. Наказ № 79 від 18.03.2014 було видано відповідно до п. 23 Порядку № 615 від 30.05.2014 у зв`язку з наявністю підстав для анулювання спеціальних дозволів на користування надрами та з урахуванням пропозицій Робочої групи Держгеонадра України для попереднього розгляду питань продовження строку дії, переоформлення, внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами, внесення змін до Угод про умови користування надрами, зупинення, поновлення дії, анулювання спеціального дозволу на користування надрами.

7. Наказ №79 оскаржено в судовому порядку і судовими рішеннями у справі №826/8596/14 ці накази було скасовано, у зв`язку з чим ТОВ "Ґолден Деррік" отримало 19 спеціальних дозволів на користування надрами України.

8. Протягом 2015-2017 років ТОВ "Ґолден Деррік" виступило засновником ряду юридичних осіб: ТОВ "ДЛК Інвест", ТОВ "ПСК Інвест", ТОВ "ППК Інвест", ТОВ "НДК Інвест", ТОВ "ГЛК Інвест", ТОВ "ЗВС Інвест", ТОВ "ДЛС Інвест", ТОВ "БНК Інвест", ТОВ "БРК Інвест", ТОВ "КЛК Інвест", ТОВ "ПЗК Інвест", ТОВ "ІСК Інвест", ТОВ "ПСП Інвест", ТОВ "ВЛС Інвест", ТОВ "БСР Інвест", ТОВ "ПНК Інвест", ТОВ "ЛДК Інвест", ТОВ "РНК Інвест", ТОВ "ФСР Інвест".

9. 26.10.2017 на позачергових загальних зборах учасників ТОВ "Ґолден Деррік" вирішено змінити найменування товариства з ТОВ "Ґолден Деррік" на ТОВ "ІСТ Юроуп Петролеум".

10. Наказом від 15.11.2017 №508 Державної служби геології та надр України було переоформлено дозвіл на ТОВ "ІСТ Юроуп Петролеум".

11. Наказом від 26.11.2018 №446 Державна служба геології та надр України внесла зміни до спеціального дозволу №4336 щодо надрокористувача, замінивши ТОВ "ІСТ Юроуп Петролеум" на ТОВ "ПСК Інвест".

12. Наприкінці 2018 року відбувся продаж частки ПАТ "НАК "Надра України" в статутному капіталі ТОВ "ІСТ Юроуп Петролеум" (попередня назва ТОВ "Ґолден Деррік").

13. 05.12.2018 ТОВ "ПСК Інвест" виступило одним із засновників ТОВ "ЕДЖЕЙН МАКРО" із часткою у розмірі 60% статутного капіталу. Інший засновник - ТОВ "Авант Трейд Лімітед" з часткою в статутному капіталі у розмірі 40%. Кінцевий бенефіціарний власник - громадянин України ОСОБА_1 .

14. Наказом №510 від 22.12.2018 Державна служба геології та надр України внесла зміни до спецдозволу №4336: надрокористувачем стало ТОВ "ЕДЖЕЙН МАКРО".

15. 19.03.2021 Служба безпеки України звернулася до РНБО з пропозицією про застосування санкцій до низки юридичних осіб, серед яких було і ТОВ "ЕДЖЕЙН МАКРО", у зв`язку з виявленням фактів протиправної діяльності на шкоду інтересам держави.

16. Рішенням РНБО від 19.03.2021 відповідно до ст. 5 Закону України "Про санкції" було вирішено:

1.Підтримати внесені Службою безпеки України пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).

2.Застосувати персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до юридичних осіб згідно з додатком.

3.Кабінету Міністрів України разом зі Службою безпеки України та Національним банком України забезпечити реалізацію і моніторинг ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), передбачених пунктом 2 цього рішення.

4.Міністерству закордонних справ України поінформувати компетентні органи Європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки та інших держав про застосування санкцій і порушити перед ними питання про запровадження аналогічних обмежувальних заходів.

17. Згідно з п. 2 додатку до рішення РНБО від 19.03.2024 до позивача безстроково були застосовані такі обмежувальні заходи:

1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;

2) обмеження торговельних операцій;

3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України;

4) запобігання виведенню капіталів за межі України;

5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;

6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;

7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;

8) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;

9) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України;

10) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом;

11) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;

12) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;

13) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;

14) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю;

15) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;

16) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності;

17) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Аргументи позивача

18. Позивач вважає, що Указ № 123/2021 є незаконним та підлягає скасуванню з таких підстав:

(а) введені проти нього санкції є протиправними та істотно порушують його права та інтереси, охоронювані законом. Указ №123/2021 не відповідає критеріям законності, прозорості, обґрунтованості та іншим вимогам, які передбачені для акта суб`єкта владних повноважень, а також передбачає непропорційне втручання у права та інтереси позивача. На переконання позивача, рішення про застосування до нього санкцій не ґрунтується на встановлених Законом України "Про санкції" від 14.08.2014 №1644-VII (далі - Закон № 1644-VII) підставах, прийняте поза законодавчою процедурою, а в його основі - свавільне застосування закону, що суперечить рішенням Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини. Прийняте рішення суперечить ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не містить умов для застосування санкцій. Позивач переконаний, що застосування санкцій саме до нього законом не передбачено, не обумовлено інтересами суспільства, не є співмірними вчиненому порушенню, яке при цьому позивач не допускав;

(б) Президент України, видавши Указ №123/2021, певною мірою перебирає на себе відповідальність за законність та обґрунтованість рішення про введення санкцій і зазначене рішення не може розглядатися лише як формальне підписання ним відповідного указу, а є саме результатом волевиявлення Президента України, зробленого за результатами оцінки як фактичних, так і юридичних підстав для застосування обмежувальних заходів (санкцій);

(в) у тексті Указу №123/2021 та Рішенні РНБО відсутні посилання на будь-які конкретні обставини, які б свідчили про наявність достатніх та обґрунтованих підстав для застосування санкцій, а також дозволили б позивачу зрозуміти суть порушень, які ним могли бути допущені, а також відповідні докази, які підтверджують існування таких порушень.

Застосовуючи обмежувальні заходи (санкції), відповідний суб`єкт владних повноважень повинен чітко зазначити підставу для ухвалення рішення, яке обмежує права, свободи чи інтереси особи, навести обставини, які підтверджують її існування, а також вказати на докази, які підтверджують відповідні висновки. Інакше кажучи, рішення суб`єкта владних повноважень повинно не лише бути спрямованим на захист "національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальній цілісності" та інших цінностей, передбачених у ч. 1 ст. 1 Закону №1644-VII, а й обґрунтовувати, в чому конкретно полягає загроза таким цінностям, яким чином її існування залежить від рішень, дій чи бездіяльності особи, чи є така загроза реальною, які конкретні докази свідчать про її існування та яким чином запроваджувані заходи обмеження усуватимуть відповідну загрозу.

Водночас, ані Указ №123/2021, ані рішення РНБО не містять будь-яких юридичних і фактичних підстав його прийняття, а також переконливих і зрозумілих мотивів, які б свідчили, що відповідні рішення суб`єктів владних повноважень не є свавільними, а базуються на достатній правовій та фактичній основі, яка дозволяє будь-якій сторонній та неупередженій особі констатувати їх обґрунтованість. Єдина згадка у рішенні РНБО про пропозиції Служби безпеки України також не дозволяє зрозуміти необхідність застосування до позивача обмежувальних заходів (санкцій), оскільки відповідне рішення РНБО не містить будь-яких даних, а сам позивач не отримував від Служби безпеки України будь-яких офіційних документів, які б свідчили, що ним вчиняються чи були вчинені дії, які є підставою для запровадження персональних санкцій. Відсутність чітких посилань на конкретні юридичні та фактичні обставини, що використані для застосування санкцій, свідчить не лише про незаконність та необґрунтованість Указу №123/2021, а й позбавляє позивача права на ефективний судовий захист, зокрема можливості доводити те, що таких обставин не існувало. Адміністративний акт повинен містити мотиви його ухвалення, оскільки вони є основою для перегляду такого рішення компетентним судом.

(г) санкції застосовані до позивача без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, є втручанням у його права на мирне володіння майном, які гарантовані ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

(ґ) кінцевим бенефіціарним власником позивача є громадянин України, а структура його власності не передбачає будь-якого контролю з боку іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента. Тому позивач не може бути суб`єктом накладення персональних санкцій, з огляду на критерій приналежності до такої групи як "юридичні особи, які знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента".

Крім того, позивач не може розглядатися і як суб`єкт, який здійснює терористичну діяльність, оскільки відповідно до статей 23, 24 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" особи, винні у терористичній діяльності, притягуються до кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому законом, а організація, відповідальна за вчинення терористичного акту і визнана за рішенням суду терористичною, підлягає ліквідації, а належне їй майно конфіскується. Кримінальна відповідальність за терористичну діяльність для фізичних та юридичних осіб передбачена нормами Кримінального кодексу України.

За відсутності обвинувального вироку суду встановлення Верховним Судом у процесі розгляду цієї адміністративної справи, що обмежувальні заходи (санкції) щодо позивача можуть бути накладені як на особу, яка належить до категорії "суб`єкти, які здійснюють терористичну діяльність", буде фактично констатацією у порядку адміністративного судочинства факту причетності позивача до вчинення кримінального правопорушення і судове рішення про правомірність застосування персональних санкцій до позивача фактично презюмуватиме вчинення позивачем діянь, які мають ознаки злочину і за вчинення яких до позивача не застосовувалися заходи кримінально-правового характеру. Суд у порядку адміністративного судочинства не може досліджувати докази та встановлювати ознаки кримінально-караних діянь.

Крім того, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про Службу безпеки України" у разі проведення заходів щодо боротьби з тероризмом і фінансуванням терористичної діяльності Служба безпеки України, її органи і співробітники мають право ініціювати в судовому порядку згідно із законом питання про включення (виключення) фізичних або юридичних осіб та організації до (з) переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності. Процедура судового розгляду таких справ передбачена статтею 284 КАС України.

З урахуванням викладеного, певна особа може розглядатися як "суб`єкт, що здійснює терористичну діяльність" лише за наявності або обвинувального вироку суду (якщо її діяння підпадають під ознаки кримінальних правопорушень) або ж рішення адміністративного суду про її включення до переліку осіб, пов`язаних із провадженням терористичної діяльності (оскільки окремі дії, пов`язані з терористичною діяльністю можуть не охоплюватися положеннями кримінального закону). На думку позивача, лише такі судові рішення, з огляду на викладені вище положення чинного законодавства України, є допустимими доказами у тлумаченні ст. 74 КАС України, оскільки обставини справи, які відповідно до закону мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;

(д) крім того, позивач вважає, що Закон №1644-VII в цілому не допускає можливості його застосування до позивача як юридичної особи, яка зареєстрована та провадить свою діяльність в Україні;

(е) обмежувальні заходи (санкції), які підлягають застосуванню до позивача, не є передбачуваними та юридично визначеними, оскільки неможливо зрозуміти, чи запроваджуються вони у вигляді анулювання або ж зупинення ліцензій та інших дозволів; які саме застосовуються обмеження щодо позивача відносно транзиту ресурсів, польотів та перевезень - обмеження, часткове чи повне припинення; яка саме заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів застосовується - повна або часткова.

Включення до переліку застосованих до позивача санкцій пункту "інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом" означає, що рішення про запровадження персональних санкцій допускає можливість застосування невичерпного переліку санкцій. При цьому відсутня вказівка хто ж визначатиме, які конкретно санкції ще потрібно запровадити, хто буде суб`єктом їх запровадження та реалізації, яким буде механізм реалізації таких санкції та хто встановлюватиме відповідність цих санкцій принципам застосування, встановленим Законом №1644-VII;

(є) у випадку якщо запровадження обмежувальних заходів (санкцій) до позивача дійсно пов`язується із нібито заниженою у минулому вартістю спеціального дозволу, то фактично санкції до позивача застосовуються не за його дії, а за дії органів державної влади, які в минулому визначали плату (збір) за видачу спеціального дозволу.

ТОВ "ЕДЖЕЙН МАКРО" має право на користування надрами на підставі спеціального дозволу №4336 від 07.02.2013, який первинно був оформлений за плату, розмір якої визначався компетентним органом державної влади, (первісно спеціальний дозвіл від був отриманий ТОВ "Голден Деррік" і за його отримання було сплачено кошти у розмірі 606399,00 грн збору за сам дозвіл та 470248,48 грн за право використання геологічної інформації.) а тому позивач не повинен зазнавати негативних наслідків, якщо сьогодні такі дії органу влади розглядаються як помилкові;

(ж) крім того, у контексті пропорційності, позивач звертає увагу і на той факт, що обмежувальні заходи (санкції) передбачено застосовувати до позивача безстроково.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону №1644-VII рішення щодо застосування санкцій повинно містити строк їх застосування, крім випадків застосування санкцій, що призводять до припинення прав, та інших санкцій, які за змістом не можуть застосовуватися тимчасово, ТОВ "ЕДЖЕЙН МАКРО" звернуло увагу на те, що із 17-ти санкцій, які до нього застосовуються, зокрема анулювання або зупинення дій спеціальних дозволів на користування надрами та припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони, є за своєю суттю санкціями, що призводять до припинення прав позивача. Всі інші санкції пов`язані із обмеженням можливостей позивача набувати певних прав та обов`язків і не є за своїм змістом такими, що не можуть застосовуватися тимчасово.

Указом №123/2021 передбачено застосування таких санкцій як "блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном" чи "зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань", які навіть у разі буквального прочитання змісту акта не можуть бути безстроковими.

Фактично обсяг застосованих до позивача обмежувальних заходів (санкцій) призводить до повного блокування його діяльності як юридичної особи, що з огляду на безстроковий характер таких санкцій матиме наслідком її ліквідацію;

(з) зміст санкцій не узгоджуються із правовим статусом окремих суб`єктів, які уповноважені їх застосовувати, оскільки Законами №1644-VII та "Про внесення змін до Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України" щодо вдосконалення координації і контролю у сфері національної безпеки і оборони", "Про національну безпеку України" чітко окреслено коло суб`єктів для яких є обов`язковим виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України, а саме, центральними та місцевими органами виконавчої влади, правоохоронними органами, військовими формуваннями. Національний Банк України не належить до системи органів виконавчої влади та не входить в цей перелік, але тим не менш на нього також частково покладається виконання цього Указу, зокрема в частині блокування активів.

Після набрання Указом законної сили він є обов`язковим для виконання та не може бути призупинений оскарженням його до суду, суд не може забезпечити адміністративний позов шляхом зупинення його дії, тобто позивач позбавлений можливості будь-яким чином відвернути для себе негативні наслідки застосування оскаржуваного акта.

Крім того, не забезпечення позивачу будь-якої участі у процесі прийняття рішення (хоча б на етапі його підготовки та розгляду у РНБО чи в Офісі Президента України) істотно порушило його право на участь у процесі прийняття рішення, яке впливає на його права та інтереси;

(и) обсяг та характер обмежувальних заходів (санкцій), які підлягають застосуванню до позивача, їхній безстроковий характер свідчить, що їх реалізація призведе до неможливості позивача здійснювати будь-яку господарську діяльність, зокрема неможливості укладати будь-які угоди з іншими особами, виконувати свої фінансові зобов`язання перед ними, отримувати будь-які інші дозволи чи ліцензії, тобто фактично застосованими санкціями повністю нівелюється можливість позивача як юридичної особи набувати та реалізовувати будь-які права та обов`язки, необхідні для ведення господарської діяльності. Фактично застосованими обмежувальними заходами (санкціями) нівелюється будь-яка реальна можливість позивача бути учасником господарських правовідносин, що безумовно вимагає перевірки законності та обґрунтованості рішення, яким такі санкції були застосовані.

Застосування обмежувальних заходів порушує право на ділову репутацію позивача, формує недовіру до нього як до суб`єкта господарювання серед значної частини професійного і ділового співтовариства та може призвести до повної втрати довіри з боку наявних та потенційних партнерів позивача.

Позивач покликається на те, що на момент звернення до суду вже зазнає негативних наслідків, адже 29.03.2021 Державна служба геології та надр України на офіційному веб-сайті розмістила наказ від 26.03.2021 №228 "Про анулювання спеціальних дозволів на користування надрами", в п. 16 додатку до якого зазначається про анулювання позивачу дозволу № 4336.

Аргументи відповідача

19. Відповідач проти позову заперечив. Указ вважає правомірним.

20. Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону№1644-VII пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд РНБО Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.

21. Вказані органи державної влади виключно за наявності достатніх підстав виносять на розгляд РНБО пропозиції щодо застосування санкцій.

22. Санкції до Позивача застосовано РНБО за результатами розгляду пропозицій Служби безпеки України.

23. Законодавство України не містить положень, які б встановлювали обов`язок вказувати підстави для застосування санкцій у відповідному рішенні РНБО або Указі Президента України про введення такого рішення в дію. Санкції до Позивача застосовано РНБО за результатами розгляду пропозицій Служби безпеки України.

Застосування санкцій до позивача рішенням РНБО, введеним у дію Указом №123/2021, здійснено у зв`язку з наявністю достатніх підстав, визначених ст. 3 Закону №1644-VII.

Аргументи третьої особи - Служби безпеки України

24. Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, Служба безпеки України проти позову заперечувала. Твердження позивача про те, що він не здійснював жодних дій, які б створювали загрозу національним інтересам чи безпеці України або сприяли терористичній діяльності, не відповідають дійсності та спростовуються наявною у Служби безпеки України контррозвідувальною та розвідувальною інформацією.

25. За результатами розгляду зазначеної інформації на засіданні РНБО, що відбулося 19.03.2021, і було прийнято рішення про застосування санкцій до позивача.

З огляду на те, що СБУ здійснено інформування РНБО України у відповідності до вимог ст. 5 Закону №1644-VII, а РНБО України, в свою чергу, прийнято рішення про застосування санкцій, що згідно з законодавством віднесено до виключної компетенції РНБО України, дії Служби безпеки України та РНБО України є законними та такими, що вчинені з дотриманням вимог ч. 2 ст.19 Конституції України.

26. Твердження позивача про те, що Указ Президента України прийнято безпідставно, оскільки відповідач не є суб`єктом, визначеним у Законі №1644-VII, до якого можна застосовувати санкції, не відповідають дійсності та спростовується положеннями ст. 3 Закону №1644-VII. Особи, що здійснюють терористичну діяльність, також є суб`єктами санкцій, незалежно від громадянства.

27. Терористична діяльність охоплює не лише підготовку і реалізацію терористичних актів, а й підбурювання до їх вчинення та інші діяння, включно з пропагандою і поширенням ідеології тероризму, фінансуванням і будь-яким іншим сприянням тероризму.

28. З огляду на зазначене, перелік суб`єктів, до яких можуть бути застосовані санкції передбачений не лише в ст. 3 Закону №1644-VII, а й в ст. 1 вказаного Закону №1644-VII.

29. Враховуючи зазначене, позивача віднесено до суб`єктів, які зазначені у ч. 1 ст.3 Закону №1644-VII на підставі наявної у Служби безпеки України контррозвідувальної та розвідувальної інформації, яка отримана Службою безпеки України з дотриманням вимог законодавства.

Тимчасове обмеження права позивача користуватися та розпоряджатися належним йому майном є втручанням держави у його право на мирне володіння майном, але таке втручання держави у вказане право є пропорційним легітимній меті, ґрунтується на вимогах, зокрема Закону №1644-VII, не позбавляє його права власності, а лише тимчасово - на чітко визначений строк - обмежує можливість реалізації цього права в Україні.

30. Верховний Суд у рішенні (справа №9901/424/19) зазначив, що санкції як економічні обмежувальні заходи є лише тимчасовим обмеженням, що стосуються, здебільшого, обмеження права власності особи та носять превентивний характер.

Аргументи третьої особи - РНБО

31. Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, РНБО фактичної участі у судовому процесі не брала, пояснень по суті спору не надала. У листах 13.09.2021 №3959/23-02/2-21, від 12.10.2021 №4474/23-02/2-21 РНБО стверджувала про відсутність процесуальної дієздатності. Суд сприймає таку поведінку як небажання РНБО брати участь у справі та доводити правомірність прийнятого нею рішення.

IV. ВИСНОВКИ СУДУ

32. Оцінивши надані докази та заслухавши пояснення представників учасників справи, Суд дійшов таких висновків.

(а) щодо повноважень Президента України застосовувати санкції

33. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

34. Відповідно до пунктів 1, 18 ч. 1, ч. 3 ст. 106 Конституції України Президент України забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави.

Президент на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.

Президент України очолює Раду національної безпеки і оборони України.

35. Статтею 107 Конституції України передбачено, що РНБО України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові. РНБО України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Головою РНБО України є Президент. Рішення РНБО України вводяться в дію указами Президента.

36. Засади організації та діяльності РНБО, її склад, структуру, компетенцію і функції визначає Закон України "Про Раду національної безпеки і оборони України" від 05.03.1998 №183/98-ВР (далі - Закон №183/98-ВР).

37. За правилами ч.ч. 1, 3, 4 ст. 10 Закону №183/98-ВР рішення РНБО приймаються не менш як двома третинами голосів її членів. Прийняті рішення вводяться в дію указами Президента України. Рішення РНБО, введені в дію указами Президента України, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади.

38. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про санкції" від 14.08.2014 №1644-VII (далі -Закон №1644-VII) з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи - нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

39. Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1644-VII визначено, що підставами для застосування санкцій є: дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

40. Відповідно до ст. 4 Закону №1644-VII видами санкцій згідно із цим Законом, зокрема є анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами.

41. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 5 Закону №1644-VII пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд РНБО Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, СБУ.

Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2- 21, 23- 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається РНБО та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Рішення щодо застосування санкцій повинне містити строк їх застосування, крім випадків застосування санкцій, що призводять до припинення прав, та інших санкцій, які за змістом не можуть застосовуватися тимчасово (ч. 5 ст. 5 Закону №1644-VII).

42. Відповідно до ч. 7 ст. 5 Закону №1644-VII рішення про скасування санкцій приймається органом, що прийняв рішення про їх застосування відповідно до цього Закону, у разі якщо застосування санкцій привело до досягнення мети їх застосування.

43. Судом встановлено, що обмежувальні заходи щодо Товариства були застосовані за пропозиціями СБУ, викладеними у листі від 19.03.2021 №8/5/2-2592дск. Наслідком розгляду пропозицій СБУ стало застосування до позивача обмежувальних заходів (санкцій) рішенням РНБО України від 19.03.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (п.16 додатку до рішення), яке введено в дію Указом Президента від 25.03.2021 №123/2021.

44. Види санкцій, які були застосовані до ТОВ "ЕДЖЕЙН МАКРО" Указом Президента України від 25.03.2021 №123/2021 та їх кількість, визначалися безпосередньо органом застосування, який відповідно до ч. 4 преамбули Закону №1644-VII задля невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, використовує всі передбачені законом заходи з метою захисту цих інтересів, в тому числі і щодо недопущення завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, а також щодо запобігання порушенню прав, свобод та законних інтересів громадян України.

45. При цьому всі види санкцій, які були застосовані до позивача Указом Президента України від 21.03.2021 №123/2021, відповідають видам санкцій, що передбачені ст. 4 Закону №1644-VII.

46. Отже, видавши оскаржуваний Указ, Президент України реалізував владні управлінські функції в межах власних конституційних повноважень.

47. Оскаржуваний Указ прийнято у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, належних та допустимих доказів, які б спростовували такі висновки, позивачем у ході розгляду справи не надано.

48. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 17.12.2024 у справі у справі №9901/203/21, від 17.12.2024 у справі №9901/206/21, від 25.02.2025 у справі №9901/191/21, від 25.02.2025 у справі №9901/195/21, предметом оскарження у яких також був Указ Президента України, що оскаржується у цій справі.

Зважаючи на те, що завданням Верховного Суду є забезпечення сталості та єдності судової практики, колегія суддів не вбачає підстав для іншого тлумачення та застосування правових норм у справі, що розглядається.

(б) щодо суб`єктів, щодо яких можуть застосовуватися персональні санкції відповідно до Закону № 1644-VII

49. Відповідно до Преамбули Закону №1644-VII прийняття цього Закону, серед іншого, було зумовлено усвідомленням Верховною Радою України потреби невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад інших держав чи недержавних утворень, завдання шкоди життю та здоров`ю населення, захоплення заручників, експропріацію власності держави, фізичних та юридичних осіб, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод,

50. Відповідно до ст. 1 Закону №1644-VII з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

51. Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону №1644-VII підставами для застосування санкцій, серед іншого, є дії інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

52. Вирішуючи питання можливості застосування санкцій до юридичних осіб, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.08.2024 у справі №800/162/16 сформувала висновок щодо застосування положень ст. ст. 1 та 3 Закону №1644-VII:

"…Закон № 1644-VIІ не дає загального чи спеціального (звуженого) визначення (дефініції) суб`єкта, до якого застосовуються санкції, обмеження, або "того, хто може бути" чи "того, до кого можуть застосовуватися" спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи. Цей Закон не описує ознак, умов, виду, структурно-організаційних властивостей тощо, яким має відповідати "той, хто чинить", поводиться (діє якимось певним способом, вдається до певної недозволеної поведінки) супроти ідеї та цінностей української держави, основ її життєдіяльності і буття, якими є національні інтереси та безпека, суверенітет, територіальна цілісність України, права і свободи людини і громадянина.

…Аналіз змісту Закону № 1644-VIІ стосовно того, до кого можуть бути застосовані санкції, дає підстави стверджувати, що перелік таких осіб є критеріальним, орієнтувальним, поосібним, але не вичерпним. Вони не містять правил, за яких до підсанкційних осіб не можна відносити осіб за іншими критеріями (ознаками), як-от: у разі, коли загрози національним інтересам та національній безпеці будуть створювати не тільки суб`єкти, перелік яких наведений в цьому Законі, але й інші особи (юридичні чи фізичні) за наявності передумов (об`єктивних чинників), які зумовили як видання Закону, так і існування підстав та мети його застосування.

Тобто форми захисту наведених цінностей з боку України можуть бути спрямовані не тільки стосовно до іноземних, а також інших суб`єктів, перелічених в частині другій статті 1 Закону № 1644-VIІ, але й стосовно кожного, чия діяльність загрожуватиме об`єктам, які знаходяться під охоронюваною дією цього Закону. Якщо серед таких осіб є резиденти, то й вони можуть бути суб`єктами застосування санкційних обмежень."

53. Подібний підхід застосовано Великою Палатою Верховного Суду також у постановах від 06.07.2023 у справі №9901/376/21, від 06.07.2023 у справі № 9901/635/18.

54. Оскаржуваним у цій справі Указом введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України, яким застосовано санкції щодо 19 юридичних осіб, в т.ч. щодо позивача, на яких, як і позивача, було переоформлено спеціальні дозволи на користування надрами, попередньо надані ТОВ "Голден Деррік".

55. Велика Палата Верховного Суду уже розглядала справи, позивачами у яких були юридичні особи з переліку 19 юридичних осіб, до яких, як і до позивача, застосовано санкції оскаржуваним у цій справі Указом, і у постановах від 17.12.2024 у справі у справі №9901/203/21, від 17.12.2024 у справі №9901/206/21, від 25.02.2025 у справі №9901/191/21, від 25.02.2025 у справі №9901/195/21 також застосувала зазначений вище підхід у питанні застосування положень ст.ст.1 та 3 Закону №1644-VII, визнавши такі юридичні особи суб`єктами, до яких можуть бути застосовані санкції.

56. Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

57. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

58. За таких обставин, враховуючи наявність сформованих висновків Великої Палати Верховного Суду у справах, які є подібними і фактично типовими зі справою яка розглядається, Суд вважає безпідставними доводи позивача в цій частині.

(в) щодо підстав застосування щодо позивача санкцій

59. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 13.01.2021 у справі №9901/405/19, від 06.07.2023 у справі №9901/635/18 у питанні застосування санкцій виснувала:

"Наявність реальної чи потенційної загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, про які йдеться у ст. 3 Закону №1644-VII, безумовно, є оціночним поняттям, а достатність підстав вважати існування такої реальної чи потенційної загрози передбачає певну межу дискреції. При введенні в дію рішення РНБО про такі санкції Президент України як гарант Конституції України, якому народом України надано представницький мандат і якому Конституцією України надано повноваження вводити в дію рішення РНБО, має самостійно оцінити наявність та достатність підстав для введення такої санкції.

Судовий контроль за таким рішенням є обмеженим, оскільки суд, з одного боку, не може за Президента України повторно оцінити наявність та достатність підстав для введення таких санкцій у межах його дискреції (що означало б порушення принципу розподілу влади), але з іншого - може перевірити дотримання меж такої дискреції та процедури введення санкцій".

60. У справі, яка розглядається, рішення про застосування санкцій до позивача Рада національної безпеки і оборони України прийняла за пропозицією Служби безпеки України.

61. Ухвалою від 26.05.2021 Суд витребував від СБУ та РНБО документи, що підтверджують існування фактичних даних та обставин, які стали підставою для внесення пропозиції СБУ для прийняття рішення РНБО про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до позивача та документи, що містять пропозиції СБУ про застосування персональних спеціальних економічних й інших обмежувальних заходів (санкцій) до ТОВ "ЕДЖЕЙН МАКРО", які були внесені до РНБО.

62. На підтвердження існування фактичних даних та обставин, які стали підставою для внесення пропозиції РНБО про застосування санкцій до позивача СБУ надала документи, які містили інформацію, що становить державну таємницю, копії документів, що містили пропозиції СБУ про застосування персональних спеціальних економічних й інших обмежувальних заходів (санкцій) до позивача, які були внесені до РНБО.

63. 01.06.2022 у зв`язку з виникненням реальної загрози захоплення матеріальних носіїв секретної інформації (МНСІ) та відсутністю можливості їх вивезення в безпечне місце, МНСІ, які були на зберіганні у відділі режимно-секретної роботи Верховного Суду (у тому числі матеріали судових справ та додаткові матеріали до них), було знищено відповідно до вимог законодавства, про що у відділі режимно-секретної роботи Верховного Суду є відповідні підтверджуючі документи (акт про знищення секретних документів від 14.04.2022 №57/ВС-35ДСК).

64. Згодом Служба безпеки України надала суду докази, які підтверджують наявність підстав для застосування санкцій до ТОВ "ЕДЖЕЙН МАКРО", та містять інформацію з обмеженим доступом з грифом "Для службового користування".

65. Відповідальність за повноту і достовірність відомостей, викладених у пропозиціях Служби безпеки України, несе їх ініціатор, а також інші уповноважені органи, які подали ініціатору інформацію і які за своїм статусом уповноважені визначати ступінь загрози національній безпеці.

66. Інформація для службового користування (не підлягає оприлюдненню).

Виключено частину судового рішення, яка містить службову інформацію

Кінець інформації для службового користування.

67. Під час розгляду справи СБУ надало суду також інформацію про кримінальні провадження №42014000000000367, за ст.ст. 191, 255, 358, 364, 366, 367 Кримінального кодексу України №62019000000000544 за ст.191 Кримінального кодексу України та №42019000000002139 за статтею 191 Кримінального кодексу України.

68. В рамках зазначених кримінальних проваджень розслідуються обставини видачі Держгеонадра ТОВ "Ґолден Деррік" 19 спецдозволів на користування надрами, в т.ч. переоформленого на позивача, відчуження частки держави в ТОВ "ІСТ Юроуп Петролеум", незаконного заволодіння державними активами в нафтогазодобувній галузі шляхом безпідставного отримання підконтрольними юридичними особами спецдозволів на користування надрами.

69. Також в рамках цих кримінальних проваджень встановлено осіб, можливо причетних до їх вчинення, серед яких голова правління НАК "Надра України", інші службові особи та менеджери державних органів та юридичних осіб, серед яких ОСОБА_2 , який, згідно з відкритими джерелами, крім громадянства України, має також російське громадянство, і щодо якого державою Україна також застосовано санкції.

70. Пропозиція Служби безпеки України застосувати щодо позивача санкції обґрунтована тим, що протиправне переоформлення та перереєстрація майнових активів національного підприємства України (ПАТ "НАК "Надра України"), а також невикористання спеціальних дозволів на користування надрами (розробка за ними не здійснюється, видобуток не проводиться, податки не сплачуються) призвело до блокування видобутку значного обсягу корисних копалин загальнодержавного значення, що свідчить про свідоме завданням майнових втрат для держави та створення перешкод для сталого економічного розвитку України.

71. Отже, підставами для застосування санкцій в цьому випадку слугувала не самостійна діяльність позивача, а приналежність його до групи юридичних осіб, які могли забезпечувати можливість переоформлення спецдозволів на користування надрами без врахування частки держави та подальше блокування видобутку корисних копалин загальнодержавного значення. Наявність такої змови та причетність до неї службових осіб, є предметом розслідування в рамках відповідних кримінальних проваджень.

72. Оскаржуваний у цій справі Указ Президента України, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021, обставини та докази, з якими пов`язані підстави застосування на підставі цього рішення санкцій щодо 19 юридичних осіб, в т.ч. позивача, уже були предметом судового контролю.

73. Зокрема у постановах від 17.12.2024 у справі у справі №9901/203/21, від 17.12.2024 у справі №9901/206/21, від 25.02.2025 у справі №9901/191/21, від 25.02.2025 у справі №9901/195/21, позивачами у яких також були юридичні особи з числа 19 заснованих ТОВ "Ґолден Деррік", щодо яких також застосовано санкції оскаржуваним у цій справі Указом, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в матеріалах цих справ є докази, які з достатнім ступенем переконливості здатні підтримати умовивід щодо існування обставин, які є належними підставами для внесення СБУ пропозиції до РНБО щодо застосування спеціальних санкцій до позивача.

74. За таких обставин та висновків судів у постановах від 17.12.2024 у справі у справі №9901/203/21, від 17.12.2024 у справі №9901/206/21, від 25.02.2025 у справі №9901/191/21, від 25.02.2025 у справі №9901/195/21 Суд вважає безпідставними доводи позивача про відсутність у відповідача, станом на час прийняття відповідачем оскаржуваного Указу, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про санкції" підстав для застосування щодо нього санкцій.

75. Покликання позивача на те, що дії по видачі та переоформленню дозволу на користування надрами відповідали вимогам чинного на той час законодавства є безпідставним і не свідчить про протиправність оскаржуваного Указу, оскільки підставою для застосування санкцій були не порушення під час оформлення дозволу на користування надрами, а створення потенційної загрози національним інтересам, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку України.

76. Крім того, у зв`язку із застосуванням санкцій оформлений на позивача дозвіл на користування надрами анульовано, а обставини та дії причетних осіб, які слугували підставою для застосування відповідачем щодо позивача та інших юридичних осіб оскаржуваним Указом санкцій, є також предметом розслідування в рамках кримінальних проваджень, за результатами яких, на підставі зібраних доказів буде досліджено діяльність юридичних осіб, включно з позивачем, їх засновників, керівників та підписантів та прийняте відповідне рішення.

(г) щодо покликання позивача на рішення судів у справі № 826/8596/14

77. Предметом оскарження у справі №826/8596/14, серед іншого, був наказ Державної служби геології та надр України №79 від 18.03.2014 було, яким було анульовано спеціальні дозволи на користування надрами, зокрема №4336 видані ТОВ "Голден Деррік".

78. Зі змісту рішення суду першої інстанції вбачається, що підставою для скасування відповідачем раніше наданих дозволів на користування надрами була несплата товариством вартості геологічної інформації.

79. За наслідками розгляду справи №826/8596/14 Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 06.11.2014 позов задовольнив:

- скасував наказ Державної служби геології та надр України №78 від 18.03.2014 "Про скасування наказів щодо надання спеціальних дозволів на користування надрами" стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґолден Деррік";

- скасував наказ Державної служби геології та надр України №79 від 18.03.2014 "Про анулювання дії спеціальних дозволів на користування надрами" стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґолден Деррік".

80. Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування наказу №79, суд першої інстанції виходив з того, що спірний наказ № 79 відповідачем прийнято 18.03.2014, тобто до спливу наданого терміну для усунення певних порушень, що в свою чергу, є порушенням прав позивача. Також, як вбачається з тексту спірного наказу, його як і наказ № 78 від 18.03.2014 було прийнято враховуючи пропозиції Комісії з питань надрокористування (протокол № 4-14 від 18.03.2013). Проте із тексту пропозицій вбачається відсутність на порядку денному питання про анулювання дозволів на користування надрами ТОВ «Голден Деррік». Отже, жодного рішення з цього приводу Комісією не приймалося та пропозицій не вносилося.

81. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015 скасовано рішення суду першої інстанції і з врахуванням ухвали від 04.02.2015 про виправлення описки, позовні вимоги задоволено частково:

- скасовано наказ Державної служби геології та надр України №78 від 18.03.2014 "Про скасування наказів щодо надання спеціальних дозволів на користування надрами" в частині скасування п. 3 додатку №1 до наказу Державної служби геології та надр України №175 від 04.05.2012;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог ТОВ "Ґолден Деррік" відмовлено.

82. Відмовляючи в частині щодо наказу № 79 у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що недотриманням відповідачем 30-тиденного строку на усунення причин зупинення дії дозволів не призвело до безпідставного анулювання спеціальних дозволів на користування надрами №4336 від 07.02.2013, № 4145 від 14.05.2012 та № 4358 від 12.04.2013. Зазначене порушення саме по собі не може бути підставою для скасування наказу № 79 від 18.03.2014. Також суд покликався на те, що у наказі № 78 від 18.03.2014 зазначено, що він прийнятий з урахуванням пропозицій Комісії з питань надрокористування (протокол № 4/14 від 18.03.2014), в наказі № 79 від 18.03.2014 зазначено, що він прийнятий з урахуванням пропозицій Робочої групи (протокол № 4-14 від 18.03.2014). Протокол № 4/14 від 18.03.2014 та протокол № 4-14 від 18.03.2014 є різними документами, якими зафіксовано хід засідання різних утворень, що діють у складі Держгеонадра України - Комісії з питань надрокористування та Робочої групи, водночас п. 2 порядку денного засідання Комісії з питань надрокористування 18.03.2014 було скасування рішень з питань надрокористування на виконання подання Генеральної прокуратури України № 07/1/4-247вих-13 від 11.12.2013, а п. 4 порядку денного засідання Робочої групи 18.03.2014 було анулювання спеціальних дозволів на користування надрами.

83. Постановою 08.07.2015 Вищий адміністративний суд України скасував ухвалу суду апеляційної інстанції про виправлення описки від 04.02.2015, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015 змінив, виклавши абз. 4 резолютивої частини в такій редакції: "Скасувати наказ Державної служби геології та надр України №78 від 18 березня 2014 року "Про скасування наказів щодо надання спеціальних дозволів на користування надрами" в частині скасування п.3 додатку №1 до наказу Державної служби геології та надр України №175 від 04 травня 2012 року".

84. Постановою Верховного Суду України від 27.10.2015 постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015 та Вищого адміністративного суду України від 08.07.2015 скасовано, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2014 залишено без змін.

85. Скасовуючи рішення суду касаційної та апеляційної інстанцій та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, Верховний Суд України виходив з того, що Вищий адміністративний суд України та Київський апеляційний адміністративний суд не звернули уваги на вимоги ст. 26 Кодексу України про надра та практику Верховного Суду України з розгляду справ цієї категорії, відповідно до якої у разі незгоди користувачів з припиненням права на користування надрами за неналежне користування ними припинення такого права здійснюється у судовому порядку.

86. За наслідками розгляду заяви Державної служби геології та надр України про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2014 у справі №826/8596/14 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.04.2016 у такому перегляді відмовлено.

87. Відмовляючи у задоволенні заяви Державної служби геології та надр України, суди виходили з того, що заявником не наведено істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

88. В обґрунтування своїх доводів у справі, яка розглядається, позивач, серед іншого, покликається на те, що правомірність видачі ТОВ "Ґолден Деррік" спеціального дозволу на користування надрами №4336 встановлена судовими рішеннями у справі №826/8596/14.

89. Водночас відповідно до висновків Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2014, яке залишено в силі постановою Верховного Суду України від 27.10.2015, підставою для скасування наказу Державної служби геології та надр України №79 від 18.03.2014 слугував факт недотриманням відповідачем 30-тиденного строку на усунення причин зупинення дії дозволів на право користування надрами за відсутності на порядку денному питання про анулювання дозволів на користування надрами ТОВ «Голден Деррік».

90. Висновки щодо законності видачі ТОВ "Ґолден Деррік" спеціального дозволу №4336 на користування надрами Попаснянсько-Самарської площі Дніпропетровської області у справі №826/8596/14 суди не робили і порушення, які слугували підставою для скасування наказу № 52 від 07.02.2013, не спростували.

91. За таких обставин, покликання позивача на те, що законність видачі дозволу №4336 було встановлено судами, є безпідставним.

92. Покликання позивача на те, що після оформлення договору на користування надрами ним вчинялись дії на виконання програми робіт є безпідставним, оскільки на підтвердження таких обставин позивачем не надано доказів оплати робіт на виконання укладених договорів і це не спростовує висновок про обґрунтованість підстав застосування оскаржуваним Указом санкцій щодо позивача як учасника саме групи юридичних осіб.

93. Покликання позивача на те, що оскаржуваний Указ допускає можливість застосування невичерпного переліку санкцій також є безпідставним, оскільки в додатку до рішення РНБО наведено перелік застосованих до позивача санкцій, а пункт "інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом" є безпредметним, не забезпечує можливість застосування інших, крім зазначених в цьому переліку, санкцій, тому сам по собі не може характеризувати Указ в цілому як протиправний.

(ґ) щодо права позивача на участь у процесі прийняття рішення

94. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 17.12.2024 у справі у справі №9901/203/21, від 17.12.2024 у справі №9901/206/21, від 25.02.2025 у справі №9901/191/21, від 25.02.2025 у справі №9901/195/21 сформувала правову позицію про те, що право особи на участь у прийнятті щодо неї управлінських рішень не є абсолютним. Багато процедур адміністративного характеру не передбачають безпосередньої участі адресата відповідного рішення. У таких процедурах сумніви особи у правомірності рішень і дій щодо неї суб`єкта владних повноважень може усунути суд під час здійснення відповідного судового контролю. Позивач у цій справі мав можливість спростувати наявність підстав для застосування до нього санкцій. Представник позивача від імені останнього надав суду ті пояснення, які вважав за потрібне, однак не спростував підтверджені фактичні підстави для застосування санкцій до позивача.

95. Такі висновки Велика Палата Верховного Суду сформувала у справах, предметом оскарження у яких був той же Указ, що і у справі, яка розглядається, колегія суддів вважає, що вони підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи.

96. За таких обставин, покликання позивача на порушення його права на участь у процесі прийняття оскаржуваного рішення також є безпідставним.

(д) щодо пропорційності застосованих санкцій

97. Колегія суддів виходить з того, що прийняте стосовно позивача рішення є втручанням держави у його право мирного володіння майном Однак у такому випадку необхідно проаналізувати співвідношення державного суверенітету і права власності, тобто співвідношення публічних інтересів держави України і приватних інтересів конкретного власника та встановити пропорційність втручання в такому випадку в право власності. Це може і має бути предметом судового контролю.

98. Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

99. До спірних правовідносин є застосовною ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

100. Положеннями ч. 7 ст. 41 Конституції України визначено, що використання власності не може завдавати шкоди, зокрема правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

101. Тимчасове обмеження права позивача користуватися та розпоряджатися належним йому майном, запобігання виведенню капіталів за межі України, зупинення торгівельних та фінансових операцій є втручанням держави у його право на мирне володіння майном.

102. Водночас таке втручання у право позивача на мирне володіння майном ґрунтується на вимогах чинного законодавства, зокрема Закону №1644-VII, та має легітимну мету забезпечити контроль за власністю особи, діяльність якої може нести загрозу національним інтересам України. Зазначена мета відповідає пункту 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

103. Отже, обмеження права позивача користуватися та розпоряджатися належним йому майном є втручанням держави в його право на мирне володіння майном, проте таке втручання держави у вказане право ґрунтується на вимогах, зокрема, Закону №1644-VII. При цьому втручання у право мирного володіння майном позивача не позбавляє його права власності, таке втручання, є пропорційним легітимній меті та не становить надмірного тягаря для позивача.

104. За встановлених обставин, несприятливі для позивача наслідки запроваджених до нього санкцій дозволяють досягнути цілі, на які спрямовані рішення Ради національної безпеки і оборони України та Указ №123/2021.

105. Враховуючи встановлені компетентними органами дії позивача та їх оцінку для національних інтересів, колегія суддів вважає пропорційними застосовані обмежувальні заходи.

106. Такі ж висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2024 у справі у справі №9901/203/21, від 17.12.2024 у справі №9901/206/21, від 25.02.2025 у справі №9901/191/21, від 25.02.2025 у справі №9901/195/21, предметом оскарження у яких також був Указ, який оскаржується у цій справі, і Суд враховує їх під час розгляду цієї справи.

107. Президент України, видаючи Указ № 123/2021 в оскаржуваній частині, діяв у межах своїх конституційних повноважень, у порядку та на підставі законодавства України, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тобто пропорційно.

108. З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

109. Пункт 66 мотивувальної частини цього судового рішення містить службову інформацію і не підлягає оприлюдненню відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень".

Керуючись статтями 2, 22, 241-246, 250, 255, 262, 266, 295 КАС України, Суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Еджейн Макро" відмовити повністю.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.М. Кравчук

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя А.Ю. Бучик

Суддя Н.В. Коваленко

Суддя О.П. Стародуб

Повний текст рішення виготовлено 21.04.2025