Рішення

від 28.04.2025 по справі 452/1399/25

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 452/1399/25

Провадження № 2/452/823/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" квітня 2025 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Казана І.С.,

секретаря Кафтан О.Ю.,

із участю: позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження у залі суду в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області, - про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини. В обґрунтування посилався на те, що 21 лютого 2014 року між ним та ОСОБА_3 (згодом ОСОБА_4 ) укладено шлюб, який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції. У шлюбі в сторін народилась дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Перші роки шлюбу в подружжя складались добре. Вони спільно займалися вихованням дитини, у них були спільні інтереси. Позивач є кадровим військовим, на час реєстрації шлюбних відносин вже проходив військову службу. Із початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України відносини між сторонами погіршились, а в останні 2 роки їхні стосунки зовсім охолонули, вони перестали розуміти одне одного, у них стали різнитися погляди на життя та спільне проживання. Дружина почала виїжджати за кордон, при цьому позивача не повідомляла про мету своїх поїздок. Малолітня донька в цей час залишилась з позивачем. Із-за цього весь час між сторонами виникали конфлікти, які переростали у сварки. Вони неодноразово намагалися владнати конфлікти, але, на жаль, всі спроби врятувати сім`ю виявились марними.

Із літа 2024 року дружина із позивачем та малолітньою донькою не проживає. ОСОБА_2 переїхала жити до своєї матері ОСОБА_6 у будинок АДРЕСА_1 . За вказаною адресою дружина зареєструвала своє постійне місце проживання. Позивачу невідомо чим займалася дружина останні півроку. По телефону вона повідомила, що планує виїхати до Польщі і там розпочати нове життя, але вже без позивача. Дружина також перестала спілкуватися з донькою, не спілкується з учителями ліцею, де навчається дитина, не робить їй жодних покупок. Позивач повністю забезпечує матеріально доньку та самостійно її виховує. За таких обставин, на думку позивача, шлюб існувати не може, ведення між сторонами спільного господарства та сумісне проживання остаточно припинено. За глибоким переконанням ОСОБА_1 , подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає, оскільки як в нього так і у дружини на ґрунті сімейно-побутових питань та протилежних поглядів на сімейне життя втрачено почуття любові та поваги одне до одного. Подальше існування шлюбу шкодить їхнім інтересам, так як шлюб існує лише формально. Враховуючи викладене, просить суд розірвати шлюб.

Крім цього, позивач зазначає, що разом із малолітньою донькою зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_2 . Дочка ОСОБА_5 , якій виповнилося десять років, виявила бажання проживати тільки з ним. Донька більше прив`язана до позивача та краще знаходить з ним спільну мову; також, вона звикла до їхнього постійного місця проживання, де в неї з`явилися друзі. Відповідачка при спілкуванні з позивачем неодноразово зазначала, що планує їхати за кордон жити та працювати і донька в такому випадку залишиться проживати з позивачем. ОСОБА_1 відомо, що 13 березня 2025 року ОСОБА_2 виїхала до Польщі, однак, де вона проживає, йому невідомо. При таких обставинах просить суд визначити місце проживання малолітньої дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з ним за адресою: АДРЕСА_2 ; а також встановити факт, що він, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , самостійно виховує та утримує малолітню дитину - дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та пояснив, що немає змісту надавати термін для примирення, так як він із дружиною намагалися налагодити відносини, однак це не дало ніякого результату, наполягав на розірванні шлюбу; крім того просив залишити проживати дочку ОСОБА_7 із ним, так як вони по суті спірних правовідносин добровільно вирішили це питання і встановити факт, що він самостійно виховує і утримує малолітню дитину.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не прибула, подала заяву про розгляд справи без її участі, позов визнала та не заперечила проти розірвання шлюбу; однаково погодилася на те, щоб дочка проживала із батьком. Відповідачка зазначила, що планує проживати в Республіці Польща, куди виїхала 13.03.2025 року. Також просила встановити факт, що позивач самостійно виховує і утримує доньку. У заяві підтвердила, що позивач останні півроку і по теперішній час самостійно виховує та утримує їхню дитину.

Представник третьої особи на виклик до суду також не прибула, подала заяву, в якій не заперечувала проти розгляду судом справи без участі представника та в повному обсязі підтримала наданий суду Висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 із батьком ОСОБА_1 .

З`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд уважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Згідно ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідної процесуальної дії. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Тому до ухвалення судового рішення судом роз`яснено позивачу наслідки відповідної процесуальної дії.

Судом установлено, що сторони зареєстрували шлюб 21 лютого 2014 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції (актовий запис №212). Від шлюбу в сторін народилася дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , котра на даний час є малолітньою. Спільне життя між сторонами не склалось через відсутність взаєморозуміння та різні погляди на сімейне життя, що призвело до фактичного розірвання шлюбних відносин. Всі спроби врятувати сім`ю виявились марними. Сторони припинили подружні відносини та спільного господарства не ведуть.

Згідно ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 112 Сімейного кодексу України встановлено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

При таких дійсних обставинах, що ґрунтуються на наведених нормах закону суд дійшов висновку, що примирення між сторонами неможливе, оскільки як вбачається із позицій сторін їх сім`я розпалася остаточно, а шлюб існує формально; подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам як позивача, так і відповідача; визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, а також їх малолітньої дитини.

Разом з тим сторони вирішили, що дочка ОСОБА_5 залишиться проживати із батьком.

Як встановлено судом, як на час пред`явлення позову, так і на час розгляду справи, між сторонами не існувало спору щодо місця проживання малолітньої дитини. Малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована і проживає разом із батьком за адресою АДРЕСА_2 . Позивач має належний рівень власного доходу, є військовослужбовцем військової служби за контрактом, відповідно до довідки форми 5 від 28.03.2025 р. №748 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 02.12.2013р. по теперішній час.

Із відомостей з Державного реєстру речових прав від 27.03.2025р. №419973154 відомо, що позивачу на праві приватної власності, належить земельна ділянка площею 2га.

Згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» відомо, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до кримінальної відповідальності не притягувався, судимостей не має та в розшуку не перебуває.

Позивач є фізично та психічно здоровим, не зловживаю спиртними напоями чи наркотичними засобами, що підтверджується медичною характеристикою військової частини НОМЕР_1 від 24.03.2025р.

Відповідно до службової характеристики, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 від 28.03.2025р., ОСОБА_1 за час проходження військової служби зарекомендував себе з позитивної сторони. До виконання службових обов`язків відноситься добросовісно. Здатний приймати самостійні рішення і готовий нести за них відповідальність. Користується заслуженим авторитетом серед військовослужбовців військової частини. Протягом року на нього адміністративні стягнення за вчинення корупційного та військового адміністративного правопорушення не накладалось.

Згідно Висновку органу опіки та піклування Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області від 14.04.2025 року №671/06-03, Орган опіки та піклування Ралівської сільської ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

У своєму Висновку від 14.04.2025р. №671/06-03 Орган опіки та піклування Ралівської сільської ради також зазначив, що мати малолітньої ОСОБА_5 - ОСОБА_2 участі у вихованні дитини не приймає, дитину виховує та утримує батько ОСОБА_1 . Зі слів Дарії вона хоче проживати із батьком.

Відповідно до положень ст. ст. 160, 161 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У постанові Верховного суду від 15 січня 2020 року в справі №200/952/18 зазначено, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу; лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У відповідності до ст. ст. 3, 6 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Тому, з урахуванням вимог наведених норм, аналізуючи зібрані докази та матеріали справи, які не містять доказів про наявність такого спору між сторонами, позицію учасників про те, що вони дійшли згоди, враховуючи інтереси дитини, суд приходить до переконання визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 з батьком, - позивачем по справі, що не позбавляє матері ОСОБА_2 права та можливості особистого спілкування з дочкою, обов`язку брати участь в її утриманні та вихованні. Також підлягає до задоволення вимога про встановлення факту, що позивач самостійно виховує та утримує малолітню доньку, оскільки така підтверджується встановленими в суді обставинами та доданими доказами.

Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 206, 258, 263-265, 268, 274 ЦПК України, ст. 110, 112, 160 СК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований 21 лютого 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис №212. Після розірвання шлюбу прізвища сторін залишити без змін.

Визначити місце проживання малолітньої дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , самостійно виховує та утримує малолітню дитину - дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення 2 травня 2025 року повного судового рішення.

Суддя