Рішення

від 08.05.2025 по справі 154/4759/24

ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

154/4759/24

2/154/404/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2025 Володимирський міський суд Волинської області в складі головуючої судді Пустовойт Т.В., секретаря Мазій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Володимирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зимнівської сільської ради Волинської області про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2024 позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Зимнівської сільської ради Волинської області про визнання права власності на спадкове майно.

В подальшому вимоги уточнила та просила визнати за нею право власності на земельні ділянки загальною площею 0,60 га та право на завершення приватизації та реєстрації права власності на земельні ділянки площею 0,40 га.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мама ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина за законом на належне їй майно, а саме: право власності на земельні ділянки загальною площею 0,60 га та 0,40 га, які розташовані на території Березовичівської сільської ради Володимирського району Волинської області.

На даний час виникла необхідність оформити право власності на спадкове майно, проте, державним нотаріусом Володимирської державної нотаріальної контори Волинської області у видачі свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_2 було відмовлено через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів, у зв`язку з чим вона змушена була звернутися до суду із зазначеним позовом.

Просить визнати за нею право власності на земельні ділянки загальною площею 0,60 га та право на завершення приватизації та реєстрації права власності на земельні ділянки площею 0,40 га, які розташовані на території Березовичівської сільської ради Володимирського району Волинської області, які вона успадкувала за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судове засідання позивачка на розгляд справи не з`явилась, надала суду письмову заяву згідно якої позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити та слухати справу у її відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав суду письмову заяву, згідно якої заявлені позовні вимоги визнав у повному обсязі, просив суд слухати справу у його відсутність.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів та у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши позовну заяву та дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступних висновків.

Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних обов`язків, передбачених законом.

Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статей 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтями 1268-1270 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Як стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялись внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 26.01.1976, позивачка по справі ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) яка є рідною дочкою померлої ОСОБА_2 , та спадкоємицею першої черги за законом, одружилась із ОСОБА_4 та змінила прізвище на " ОСОБА_5 ".

З довідки № 1064/01-16 від 03.10.2024, виданої Володимирською державною нотаріальною конторою Волинської області вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті проживала і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею за однією адресою проживала та була зареєстрована її дочка ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно.

Як вбачається з копії рішення 14 сесії Березовичівської сільської ради народних депутатів від 11.09.1992 № 14/12 Володимир-Волинського району Волинської області, ОСОБА_2 збільшено розмір земельних ділянок і надано землю у приватну власність 0,60 га та у користування 0,40 га.

У відповідності до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 3ст.1296 ЦК України встановлено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, як це визначено в ст.81 ч.1 п. г Земельного кодексу України.

Положеннями ч.1ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 1 ст.328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст.346 ЦК України, смерть власника є однією з підстав припинення права власності.

Судом встановлено, що крім позивачки по справі є інші спадкоємиці першої черги за законом, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які являються дочками померлої ОСОБА_2 , проте вони від прийняття спадщини в установленому законом порядку відмовились, що стверджується їх заявами, які знаходяться в матеріалах справи.

З письмової відповіді державного нотаріуса Володимирської державної нотаріальної контори № 461/01-16 вбачається, що позивачці ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно за законом після померлої, її матері ОСОБА_2 , у зв`язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на них.

Право позивачки, як спадкоємця на спадкове майно, підлягає захисту в судовому порядку, оскільки після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , не залишилося оригіналів правовстановлюючих документів на це майно, що є перешкодою позивачці в нотаріальному оформленні спадщини.

Частиною 3ст.1296 ЦК України встановлено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, як це визначено в ст.81 ч.1 п. г Земельного кодексу України.

Положеннями ч.1ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено ч. 1 ст. 1225 ЦК України.

Пунктом «а» ч.3ст.152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №723/1061/17 (провадження №61-26091св18) викладено правовий висновок про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, який полягає в наступному.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України.

На підставі абз. 2 п. 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (п. 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-VI). Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Відповідно до п. 3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 4-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно ст.125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органом місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Відповідно до Законів України «Про державний земельний кадастр» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з 1 січня 2013 року державні акти на право власності на земельну ділянку не видаються. Натомість, згідно зі ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, яка передана фізичним та юридичним особам шляхом безоплатної передачі із земель державної чи комунальної власності за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, є свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Як вбачається з представленого позивачкою копії Архівного витягу з протоколу 14-ої сесії Березовичівської сільської ради Володимир-Волинського району від 08.07.2022 № 522/01.29, ОСОБА_1 , передано у безкоштовну приватну власність земельну ділянку площею 0,60 та 0,40 га в користування для ведення особистого підсобного господарства які розташовані на території Березовичівської сільської ради Володимир-Волинського району , Волинської області.

За життя ОСОБА_2 , зареєструвати у встановленому законом порядку право власності на вказані земельні ділянки не встигла, оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки, відсутні оригінали правовстановлюючих документів та приватизація вказаних земельних ділянок не завершена видачею правовстановлюючого документа, нотаріус відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказані земельні ділянки.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Зазначений висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 14-652цс18.

Виходячи з вимог ст.41 Конституції України, ст.5 ЦПК України суд вважає, що порушене право позивачки підлягає захисту шляхом визнання за нею права на завершення процедури приватизації земельних ділянок площею 0,40 га переданих в користування для ведення особистого підсобного господарства, які знаходяться на території Зимнівської сільської ради Володимирського району, Волинської області в порядку спадкування за законом та одержання документів, що посвідчують право власності на дані земельні ділянки.

Враховуючи викладене, надавши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному позивачкою у позовній заяві, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд, з урахуванням відсутності заперечень з боку відповідача, дійшов висновку, що позивачка має право успадкувати майнові права спадкодавця як спадкоємець за законом, оскільки вона прийняла спадщину після смерті матері.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст.328, 346, 1217-1218, 1258, 1262, 1268-1270 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 206, 247, 258, 259 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Зимнівської сільської ради про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 право власності на спадкове майно, а саме на земельні ділянки загальною площею 0,60 га, які знаходяться на території Зимнівської (колишньої Березовичівської) сільської ради Володимирського району Волинської області, які згідно із рішенням сесії Березовичівської сільської ради Володимир Волинського району Волинської області від 11.09.1992 року № 14/12 були передані у приватну власність ОСОБА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 право на завершення приватизації та реєстрації права власності на земельні ділянки, загальною площею 0.40 га передані в користування для ведення особистого підсобного господарства, які знаходяться на території Зимнівської (колишньої Березовичівської) сільської ради Володимирського району Волинської області, які згідно із рішенням сесії Березовичівської сільської ради Володимир Волинського району Волинської області від 11.09.1992 року № 14/12 були передані у користування ОСОБА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Тетяна ПУСТОВОЙТ