Рішення від 05.05.2025 по справі 206/1228/25

Справа 206/1228/25

Провадження 2-а/206/37/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Малихіної В.В.,

за участі секретаря судового засідання Тимченко Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро адміністративну справу за позовомадвоката Кулика Ігора Яковича,який дієв інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Самарський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

До Самарського районного суду міста Дніпропетровська звернувся представник ОСОБА_1 , адвокат Кулик І.Я. з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №19670 від 28.10.2024 року про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Паспорт № НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягнути судові витрати з відповідача.

В обґрунтування вимог вказує, що 25.02.2025 року позивач дізнався, що його банківські рахунки були заблоковані та звернувся до Самарського відділу ДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), де йому була надана постанова про відкриття виконавчого провадження №76998871 від 31.01.2025 року з виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_4 №19670 від 28.10.2024 року про накладення адміністративного штрафу.

Постановою №19670 від 28.10.2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 В`ячеслава ЦАРКО ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 25500 грн. 11 жовтня 2024 року з АТ «Укрпошта» до ІНФОРМАЦІЯ_3 повернуто конверт з повісткою та довідкою про те, що поштове відправлення повернуто через відсутність адресата за вказаною адресою місця проживання. Станом на 28 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 для звірки даних. Таким чином, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи належним чином оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , у визначений у повістці строк не з`явився до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також не виконав вимоги закону, щодо необхідності у разі неприбуття у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки повідомити про причини своєї неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь є який інший спосіб з подальшим прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Проте, позивач зазначає, що до моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження Постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 не отримував, про дату час та місце складання протоколу повідомлений не був, вимог законодавства не порушував. Тому позивач повністю не погоджується, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а провадження закриттю.

Крім того, вказує, що згідно постанови №19670 від 28.10.2024 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, зазначено, що строк пред`явлення виконавчого документу з 28.10.2024 по 28.01.2025 року. Проте виконавче провадження відкрито 31.01.2025 року, згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №76998871, тобто після закінчення строку пред`явлення, що є грубим порушенням.

13.03.2025 року ухвалою судді Самарського районного суду міста Дніпропетровська відкрито провадження у вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач у встановлений судом строк подав до суду відзив на позовну заяву. З відзиву вбачається, що позивач відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Ч. 3 даної стаття встановлено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. Однак позивач порушив дану вимогу закону, у звязку з чим і була винесена постанова. Тому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивача та позивач в судове засідання не з`явились, просили розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, але окремим пунктом в прохальній частині відзиву просив розглядати за його відсутності.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частини першої ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права.

Судом встановлено, що 28.10.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 капітаном ОСОБА_2 винесено постанову №19670, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у сумі 25500,00 грн.

Згідно вказаної постанови від 28.10.2024 року вбачається, що 14 жовтня 2024 року ОСОБА_1 не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк та місце зазначені в повістці/розпорядженні/викликом, тим самим порушив вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відомостей про вручення ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови від 28.10.2024 року матеріали справи не містять.

Відповідно до повістки № 285109 від 04.10.2024 року сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з кваліфікованим електронним підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 про виклик військовозобов`язаного ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 , для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 годині 00 хвилин 14.10.2024 року.

Відповідно до рекомендованого поштового було направлено повістку №285109 від 04.10.2024 за номером поштового відправлення 0600292280014 на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , відправник ОСОБА_2 , яка повернулась 11 жовтня 2024 року з АТ «Укрпошта» до ІНФОРМАЦІЯ_3 з довідкою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до статей 17,65 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Так, спірні правовідносини між сторонами регулюютьсяКонституцією України,Законом України «Про оборону України»,Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу»,Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»,Кодексом України про адміністративні правопорушення, Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Правилами військового обліку, затвердженимиПостановою КМ України від 30 грудня 2022 року №1487. Приписами ч. ч. 1, 2, 3ст.1Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу`встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Відповідно до абз. 5 ч. 10 ст.1Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу`громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Разом з тим, згідно із ч.7ст.1 вказаного Закону №2232-ХІІ, виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності. Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (іншого правопорушення). Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року у справі №216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що Відповідачем належним чином не доведено належними і допустимими доказами факт порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку і мобілізацію, оскільки сама лише постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Так, згідно з оскаржуваною постановою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за те, що він не з`явився за викликом для уточнення даних.

Однак матеріалами справи не підтверджено, що ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем проживання отримував засобами поштового зв`язку повістки від 04.10.2024, як і не підтверджено тієї обставини, що останній отримував повідомлення АТ «Укрпошта» про надходження на його, позивача, ім`я поштового відправлення з позначкою «Повістка ТЦК». Так у відповідності до абзацу другого пункту 82 Правил поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, в редакції, чинній на день відправлення повістки відповідачем, рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Згідно з абзацом четвертим пункту 82 Правил поштового зв`язку передбачено, якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника. Однак в матеріалах справи відсутні докази та не надані відповідачем про ту обставину, що позивача було належним чином повідомлено, про надходження повістки на його адресу, а також того, що у разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку проінформував адресата (одержувача) за наявним номером телефону або вклав до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Зокрема, Верховний Суд під час розгляду судових справ неодноразово відзначав про неналежну роботу АТ «Укрпошта» щодо доставлення, вручення рекомендованих поштових відправлень учасникам судового процесу, та навіть постановляв окремі ухвали щодо усунення таких недоліків (зокрема, окремі ухвали Верховного Суду від 23 січня 2019 р. у справі № 761/15565/16-ц, від 12 лютого 2020 р. у справі № 925/782/18, від 24 листопада 2021 р. у справі № 761/27802/19).

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 252 КУпАП докази оцінюються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Так, у відповідності до частини першої ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Проте в порушення вищевказаних вимог, відповідачем не було повідомлено позивача про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та винесення відносно нього постанови про накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25500 грн., проте матеріали справи не містять відомостей про своєчасне сповіщення ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 676/752/17, від 21 березня 2019 року у справі № 489/1004/17, від 30 січня 2020 року у справі № 308/12552/16-а, від 06 лютого 2020 року у справі №205/7145/16-а та в багатьох інших справах.

Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу. Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 522/20755/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 591/2794/17, від 06 лютого 2020 року у справі № 05/7145/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №286/4145/15-а, від 31 березня 2021 року у справі № 676/752/17 та від 25 травня 2022 року у справі № 465/5145/16-а. Частиною другої ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 8 КУпАП визначено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. 28.10.2024 постановою №19670 про адміністративне правопорушення позивача ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, яка тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП встановлює склад правопорушення, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. При цьому норма ст. 210-1 КУпАП є бланкетною, та відсилає до іншого законодавства, яке зокрема регулює порядок проведення мобілізації.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері встановленого порядку управління.

Об`єктивна сторона виражається у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Суб`єктивна сторона правопорушення полягає у наявності умислу на порушення встановлених правил. Постанова про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності № 19670 від 28.10.2024 не була направлена чи вручена позивачеві, що є порушенням ст. 285, 268 КУпАП.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова для застосування судами як джерело права.

Стандарти, встановлені Конвенцією для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» від 09 червня 2011 року). Так, у рішенні ЄСПЛ «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень, зокрема, критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).

Згідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року у справі № 216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідачем не доведено належними і допустимими доказами факт порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку і мобілізацію, не перевірено обставин, причин, з яких повістка про виклик до 14.10.2024 не була отримана позивачем, чи дійсно він був відсутній за адресою, на яку надсилалась така повістка тощо. Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічна презумпція невинуватості існує і під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, про що свідчить правовий висновок, викладений в багатьох постановах Верховного Суду, зокрема, в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а, де зазначено, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою ст. 210-1 КУпАП, оскільки докази на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення, на підтвердження наявності вини в його діях, в матеріалах справи відсутні, а протилежного відповідачем не доведено.

За приписами пункту 1 частини першої ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Пунктом 3 частини третьої ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова №19670 від 28.10.2024 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Частою першою ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст. 139 КАС України).

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору у розмірі встановленому чинним законодавством 605,60 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5-7, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов адвоката Кулика Ігора Яковича,який дієв інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Самарський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати Постанову № 19670 ІНФОРМАЦІЯ_1 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 28.10.2024 року, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500 гривень 00 копійок.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Малихіна