Рішення від 26.03.2025 по справі 757/59639/24-ц

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/59639/24-ц

пр. 2-4761/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

позивача: не з`явився,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

третьої особи-1: не з`явилась,

третьої особи-2: не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Самарського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - відповідач, АТ КБ «ПриватБанк»), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Самарського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - третя особа-1, Самарський ВДВС у м. Дніпро Південного МУМЮ (м. Одеса), Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича (далі - третя особа-2, Приватний нотаріус Завалієв А.А.), в якому просить: визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 14.06.2017 року Приватним нотаріусом Завалієвим А.А., зареєстрований в реєстрі за № 4402, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк»), правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», заборгованості за споживчим кредитним договором, укладеним між позивачем та відповідачем, а також стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 14.06.2017 року Приватним нотаріусом Завалієвим А.А. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 4402, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за споживчим кредитним договором, укладеним між позивачем та відповідачем.

17.10.2017 року державним виконавцем Самарського ВДВС у м. Дніпро Південного МУМЮ (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого напису, вчиненого 14.06.2017 року Приватним нотаріусом Завалієвим А.А., зареєстрованого в реєстрі за № 4402.

Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки його вчинено з порушенням норм законодавства, зокрема, ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, а саме: оскаржуваний виконавчий напис вчинено нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, однак нотаріус не врахував, що вчинення виконавчого напису було можливо лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору, проте нотаріально посвідчений кредитний договір відсутній; у позивача відсутній примірник кредитного договору, за яким стягується заборгованість з позивача; сума заборгованості не є безспірною, проте нотаріус не перевірив безспірність вимог стягувача; виконавчий напис вчинено за відсутності доказів, що підтверджують факт безспірної заборгованості; приватний нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення стягувачем та отримання боржником повідомлень щодо наявності заборгованості.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.12.2024 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Самарського ВДВС у м. Дніпро Південного МУМЮ (м. Одеса), Приватного нотаріуса Завалієва А.А., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26.03.2025 року.

25.03.2025 року АТ КБ «ПриватБанк» подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що позивач належними доказами не спростовує ані факту заборгованості перед Банком, ані розміру боргу зазначеного у виконавчому написі, й відповідне вже є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Крім того, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за формальними ознаками на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і нотаріус не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Виконавчий напис був вчинений нотаріусом у відповідності до чинного законодавства, підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії у нотаріуса не було. Щодо твердження позивача, що письмову вимогу від відповідача він не отримував, відповідач зазначає, що відповідна вимога стосується саме договорів, укладених між іпотекодавцем та іпотекодержателем. В даному ж випадку договір іпотеки між сторонами не укладався, у зв`язку з чим відповідна норма не може бути застосована до даних правовідносин. Крім того, відповідач не погоджується з сумою витрат позивача на надання правничої допомоги в розмірі 15 000,00 грн., оскільки дана справа не є складною.

Позивач в судове засідання не з`явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином; подав до суду заяву, у якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Третя особа-1 в судове засідання не з`явилась, про день, час, місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Третя особа-2 в судове засідання не з`явилась, про день, час, місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 14.06.2017 року Приватним нотаріусом Завалієвим А.А. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 4402, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 484 935,57 грн.

17.10.2017 року державним виконавцем Самарського ВДВС у м. Дніпро Південного МУМЮ (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого напису, вчиненого 14.06.2017 року Приватним нотаріусом Завалієвим А.А., зареєстрованого в реєстрі за № 4402.

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»).

Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок).

Згідно пункту 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат», до нотаріальних дій відноситься, у тому числі, вчинення виконавчих написів.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» встановлено умови вчинення виконавчих написів. За положеннями цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Аналогічні за змістом умови вчинення виконавчих написів визначає Порядок: для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду (підпункти 1.1-1.3 пункту 1 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно підпункту 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік). Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункти 3.1-3.5 пункту 1 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

При цьому, Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Аналіз зазначених норм дає підстави для таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16 та Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц.

Таким чином, нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити, чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов`язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.

З матеріалів справи вбачається, що приватним Приватний нотаріус Завалієв А.А. при вчиненні виконавчого напису не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості боржника ОСОБА_1 перед стягувачем АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 484 935,57 грн.

Під час розгляду справи відповідач також не спростував доводів про те, що приватний нотаріус не перевірила наявність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення виконавчого напису, передбаченої пунктом 2.3 Глави 16 Порядку.

Крім зазначеного, Верховний Суд у постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

До аналогічних по суті висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 та від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17.

Однак, вчиняючи виконавчий напис, Приватний нотаріус Завалієв А.А. не врахував зазначених вище вимог закону, зокрема, що вчинення виконавчого напису було можливо лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

У матеріалах справи відсутній нотаріально посвідчений кредитний договір, на підставі якого вчинено оскаржуваний виконавчий напис.

Вчинення приватним нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису на підставі кредитного договору, який укладено у простій письмовій формі, також є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на зазначене, приватний нотаріус Завалієв А.А. вчинив оспорюваний виконавчий напис з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку, а відтак оспорюваний виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про обґрунтованість позову.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

У статті 141 ЦПК України зазначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), акт виконаних робіт (детальний опис робіт, наданих послуг).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату цих послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, акту виконаних робіт, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу: копію договору про надання правової правничої допомоги від 08.11.2024 року № 87/24, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; копію опису наданих послуг до договору про надання правової правничої допомоги від 08.11.2024 року № 87/24 та копію квитанції від 02.12.2024 року № 7074000 про сплату ОСОБА_1 ОСОБА_2 15 000,00 грн.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги в разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

За таких обставин, оскільки суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові Верховного Суду від 19.10.2022 року у справі № 743/1481/21 зазначено, що позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред`явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору за подання даного позову на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а суд дійшов висновку про часткове задоволення їх позовних вимог, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись, постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Самарського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 14.06.2017 року Приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича, зареєстрований в реєстрі за № 4402, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 484 935,57 грн, на підставі якого 17.10.2017 року Самарським відділом державної виконавчої служби у м. Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» в дохід держави судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570.

Третя особа-1 - Самарський відділ державної виконавчої служби у м. Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса): 49127, м. Дніпро, вул. Каденюка Леоніда, буд. 6в; код ЄДРПОУ 34984535.

Третя особа-2 - Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович: 14000, м. Чернігів, пр.-т Миру, 55.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 07.04.2025 року.

Суддя Є.С. Хайнацький