Постанова

від 30.04.2025 по справі 914/2084/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2025 р. Справа №914/2084/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІ.Б. Малех

суддівО.В. Зварич

І.Ю. Панова

cекретар судового засідання Д.Т.Залуцький

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України б/н від 24.03.2025 (вх. № апеляційного суду 01-05/865/25 від 25.03.2025)

на рішення Господарського суду Львівської області від 3 березня 2025 року (суддя Манюк П.Т., рішення складено та підписано 11.03.2025)

у справі №914/2084/24

за позовом: Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Радехівської міської ради, м. Радехів Львівська область,

до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Радехівське лісомисливське господарство, м. Радехів Львівська область,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів

про відшкодування шкоди у розмірі 1 328 311, 98 грн

за участю представників, учасників процесу:

від прокуратури: Лука Г.В.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача (скаржника): Ігнатенко С.С.;

від третьої особи: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

23.08.2024 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява заступника керівника Львівської обласної прокурати в інтересах держави в особі Радехівської міської ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Радехівське лісомисливське господарство про відшкодування шкоди у розмірі 1 328 311, 98 грн, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 3 березня 2025 року позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Радехівське лісомисливське господарство на користь держави в особі Радехівської міської ради шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу, у розмірі 1 328 311, 98 грн (на рахунок: код ЄДРПОУ 38008294, UA928999980333199331000013847, отримувач ГУК Львів/Радехівська тг/24062100, банк отримувача: Казначейство України МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 24062100). Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Радехівське лісомисливське господарство на користь Львівської обласної прокуратури 19 924, 68 грн судового збору.

Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України, не погодившись з винесеним рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що воно прийняте з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 19, 105 Лісового кодексу України, ст.ст. 86, 237 ГПК України.

Скаржник покликається на те, що судом не з`ясовано які саме дії він повинен був вчинити відповідно до вимог ведення лісового господарства з метою забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних порубок, однак їх не вчинив.

Апелянт вважає, що протоколи огляду місця події складені не відповідно до постанови КМУ №665 від 23.07.2008. Також, на думку скаржника, висновок судово-економічної експертизи Тернопільського науково-дослідного експертного-криміналістичного центру МВС України від 23.10.2020 №6/3-75 не може вважатись належним та допустимим доказом у справі.

Скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 3 березня 2025 в даній справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27 березня 2025 року (головуючий суддя Малех І.Б., судді Зварич О.В., Панова І.Ю.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України б/н від 24.03.2025 (вх. № апеляційного суду 01-05/865/25 від 25.03.2025) на рішення Господарського суду Львівської області від 3 березня 2025 року у справі №914/2084/24. Витребувано матеріали справи №914/2084/24 в Господарського суду Львівської області.

10.04.2025 в канцелярію апеляційного суду поступили матеріали справи №914/2084/24.

В подальшому ухвалою суду від 21.04.2025 розгляд справи №914/2084/24 призначено в судове засідання на 30 квітня 2025 року.

30.04.2025 в судовому засіданні представник скаржника пітримав вимоги апеляційної скарги, а представник прокуратури заперечив доводи апеляційної скарги, з посиланням на те, що судом першої інстанції вірно встановлено всі обставини справи, застосовано норми матеріального і процесуального права, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області від 3 березня 2025 року у справі №914/2084/24 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ДСГП Ліси України в особі філії Радехівське лісомисливське господарство є постійним лісокористувачем відповідно до ст.17 Лісового кодексу України.

Заступник керівника Львівської обласної прокурати позовні вимоги обґрунтовував тим, що в ході вивчення матеріалів кримінального провадження 6202140000000511 встановлено, що у період січня-жовтня 2020 року службові особи ДП Радехівське лісомисливське господарство на ділянках лісництва, а саме, у межах кв. 3 вид. 16, кв. 2 вид. 10, кв. 29 вид.1-1, кв. 29 вид.1-2, кв. 17 вид. 23 Бендюзького лісництва на території Радехівської міської ради здійснили незаконну вирубку 93 дерев різних порід, які в подальшому перевозили та реалізовували третім особам, чим спричинили заподіяння шкоди державі на загальну суму 1328311,98 грн. Розмір шкоди підтверджується долученим висновком судово-економічної експертизи Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 23.10.2020 №6/3-75.

На думку прокурора, відповідач, як постійний лісокористувач в контексті статті 17 Лісового кодексу України, допустив протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, чим завдав шкоду у розмірі 1 328 311, 98 грн.

Зазначені обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі Радехівської міської ради і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду з цим позовом.

З метою підтвердження факту незаконної порубки, у межах кримінального провадження №62020140000000511 було проведено ряд оглядів лісових ділянок, зокрема у межах кв. 3 вид. 16, кв. 2 вид. 10, кв. 29 вид. 1-1, кв. 29 вид. 1-2, кв. 17 вид. 23 Бендюзького лісництва. Такі огляди проводились у присутності представників Бендюзького лісництва ДП Радехівське ЛМГ та державних інспекторів Державної екологічної інспекції у Львівській області і оперуповноважених УСР у Львівській області.

Із урахуванням протоколів оглядів, Державною екологічною інспекцією у Львівській області (далі - Інспекція), на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 Про затвердження такс обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, проведено розрахунок розмірів завданих збитків.

При проведенні розрахунку уповноваженими особами Інспекції взято до уваги лісорубні квитки, що видавались постійним лісокористувачем у межах згаданих вище кварталів та виділів Бендюзького лісництва.

Лісорубний квиток, відповідно до п. 2 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 № 761, є основним документом, на підставі якого здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів, ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів.

У межах кв. 3 вид. 16 Бендюзького лісництва складено протокол огляду від 13.10.2020, за результатами якого виявлено 147 пнів дерев. При проведенні розрахунку Інспекцією взято до уваги лісорубний квиток №93 від 02.06.2020, матеріально-грошову оцінку із переліком дерев лісосіки та складено розрахунок завданих збитків від 25.11.2020 за 13 пнів незаконно зрубаних дерев, що становить 365 362, 21 грн (згідно з висновком експертизи - 365 362, 55 грн).

У межах кв. 2 вид. 10 Бендюзького лісництва складено протокол огляду від 16.10.2020, за результатами якого виявлено 208 пнів. Також складено порівняльну таблицю №8. З урахуванням лісорубного квитка №111 від 19.06.2020, матеріально грошових оцінок та переліку дерев лісосіки Інспекцією нараховано розмір збитків у сумі 188 152, 47 грн (згідно з висновком експертизи - 205 511, 03 грн).

У кв. 29 вид. 1-1 Бендюзького лісництва проведено огляд лісової ділянки, за результатами чого 20.10.2020 складено протокол та порівняльну таблицю №1. В межах цього виділу виявлено 127 пнів, однак з урахуванням лісорубного квитка №69 від 30.03.2020 Інспекцією збитки нараховано лише за 16 дерев, що складає 425 394, 52 грн (згідно з висновком експертизи - 425 394, 90 грн).

Також, у кв. 29 вид. 1-2 Бендюзького лісництва, за результатами проведеного огляду складено протокол від 20.10.2020 та порівняльну таблицю №2. Так, виявлено 76 пнів, однак з урахуванням лісорубного квитка №69 від 30.03.2020, шкоду нараховано лише за 7 дерев, що становить 170 921, 35 грн (згідно з висновком експертизи -170 921, 49 грн).

У кв. 17 вид. 23 Бендюзького лісництва внаслідок проведеного огляду складено протокол від 16.10.2020 та порівняльну таблицю №9, за результатами чого виявлено 242 пні, однак з урахуванням лісорубного квитка №95 від 17.06.2020 шкоду нараховано лише за 34 дерева, що складає 161 122, 10 грн (згідно висновку експертизи - 161 122, 01 грн).

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Згідно ст. 1 Лісового кодексу Украі?ни (далі ЛК Украі?ни) ліси Украі?ни є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функціі? та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на територіі? України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд Украі?ни і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ст. 16 та ст. 17 ЛК Украі?ни, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державноі? власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях комунальноі? власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

За змістом статті 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

В частині 2 статті 19 ЛК України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень (п. 5 ст. 64 ЛК України).

Відповідно до частин 1, 5 статті 86 ЛК України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ).

З огляду на викладене, постійний лісокористувач повинен забезпечувати охорону і захист лісів від незаконних рубок. Цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 09.12.2019 у справі № 906/133/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17.

У даному випадку порушення вимог законодавства виявлено на території ДСГП Ліси України в особі філії Радехівське ЛМГ, яке у розумінні ст. 17 ЛК України є постійним лісокористувачем та не заперечується скаржником.

За приписами статей 63, 64, 86, 89, 90 ЛК України, організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу. Враховуючи вищенаведене, посадовими особами ДП Радехівське ЛМГ (на час розгляду справи вже філії) не було забезпечено виконання покладених на підприємство обов`язків щодо охорони лісу та допущено незаконну порубку, внаслідок якої лісу заподіяна шкода на суму 1 328 311, 98 грн.

У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/669/22 за позовом заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Червоноградської міської ради до Державного підприємства "Радехівське ЛМГ" про відшкодування збитків у розмірі 2489395,40 грн. За результатами розгляду справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 10.04.2024 позовні вимоги прокурора частково задоволено.

У ході розгляду справи №914/669/22 господарським судом досліджено усі докази щодо факту незаконно проведених рубок у межах кримінального провадження №62020140000000511, а висновки суду викладені у цій справі, мають важливе значення при розгляді даного позову.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23.01.2025 постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 10.04.2024 у справі №914/669/22 залишено без змін про часткове задоволення позову та стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Радехівське лісомисливське господарство" на користь Червоноградської міської ради 833 696, 82 грн завданої навколишньому природному середовищу шкоди.

При цьому, підставами для часткової відмови у задоволенні позовних вимог прокурора у справі №914/669/22 стало те, що не усі квартали і виділи Бендюзького лісництва, у межах якого проведено незаконну порубку дерев, перебувають у адміністративних межах Червоноградської міської ради - позивача у справі №914/669/22. Зокрема, кв. 3 вид. 16, кв. 2 вид. 10, кв. 29 вид. 1-1, кв. 29 вид. 1-2, кв. 17 вид 23 Бендюзького лісництва знаходиться у адміністративних межах Радехівської міської ради.

З огляду на викладене, даний позов (у справі №914/2084/24) пред`явлений прокурором з метою стягнення частини завданих збитків щодо незаконної порубки дерев, вчиненої на території позивача, у задоволенні яких було відмовлено в межах розгляду справи №914/669/22.

Факт незаконної порубки дерев на підвідомчій відповідачеві території, внаслідок чого лісу завдано шкоду, підтверджено матеріалами про лісопорушення, досудовим розслідуванням кримінального провадження № 62020140000000511 та розрахунком розміру шкоди.

У п. 81 постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №914/669/22 (якою скасувано судові рішення та передано справу на новий розгляд) зазначено про те, що наявність вироку у кримінальному провадженні щодо притягнення службових осіб за незаконну порубку лісу не є визначальним для покладення на лісокористувача цивільно-правової відповідальності на підставі ст. 1166 ЦК України.

Також, у п. 79 постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у вказаній справі констатовано, що такий доказ як акт перевірки Державної екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним підтвердженням правопорушення природоохоронного законодавства. Подані сторонами докази, на підтвердження своїх вимог та заперечень, мають бути оцінені судами як окремо кожен так і в їх сукупності. Таким чином, незважаючи на те, що факт незаконної порубки виявлений не за результатами перевірки контролюючого органу, а у межах кримінального провадження, це не може бути самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Необхідно зазначити, що Верховний Суд у справах №907/449/22, 906/366/20, 920/1106/17, 927/1096/16, 920/1106/17, 906/1338/18, виснував, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання збитків державі.

Згідно з висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/18, Верховного Суду у справах №907/181/22, №914/669/22, №907/449/22, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Верховний Суд у справі №907/181/22 погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про те, що такі докази, як протоколи огляду місця події у межах кримінального провадження, відомості попневого переліку, розмір нарахованої шкоди, що підтверджена висновком судової інженерно-екологічної експертизи, є належними та допустимими доказами наявності у діях лісокористувача вини щодо незабезпечення ним охорони та збереження лісу.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах висловлював правову позицію про те, що висновки експертиз, які проведені в межах кримінального провадження повинні оцінюватися господарським судом в сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог ст. 86 ГПК України.

Зокрема, згідно з правовими висновками, які містяться у постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 752/21411/17 та у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 759/15556/18, що на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України враховуються господарським судом, висновки експерта, які проведені у кримінальному провадженні містять інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений, та є належними і допустимим доказами, дослідженими судом відповідно до визначеного законом порядку. У випадку незгоди з висновком експерта за результатами експертизи, проведеної у кримінальному провадженні особа має право заявити клопотання про призначення експертизи, виклавши у клопотанні підстави незгоди з цим висновком та зазначивши вимоги до повторної експертизи спірних договорів. Відтак, висновки експерта у кримінальному провадженні визнаються судом як письмові докази у даній справі.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє за безпідставністю, доводи скаржника про те, що висновок судово-економічної експертизи Тернопільського науково-дослідного експертного-криміналістичного центру МВС України від 23.10.2020 №6/3-75 не може вважатись належним та допустимим доказом у справі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України). Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків; під шкодою необхідно розуміти, зокрема зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом; причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника. Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, прокурор повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що відповідач, як постійний лісокористувач, не забезпечив збереження непризначених для порубки дерев, а допустив їх самовільну порубку на підпорядкованій йому території, тобто не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення.

Прокурором доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправну бездіяльність відповідача у вигляді незабезпечення належної охорони та захисту лісових насаджень; шкоду, розмір якої доказово підтверджено; причинно-наслідковий зв`язок шкоди з протиправною поведінкою відповідача (бездіяльністю) - заподіяння збитків зумовлено невиконання ним обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок.

Скаржником не оскаржено рішення суду першої інстанції в частині підставності звернення прокурора з даним позовом.

Апеляційний суд погоджується із висновками суд першої інстанції про те, що територія у межах кв. 3 вид. 16, кв. 2 вид. 10, кв. 29 вид. 1-1, кв. 29 вид. 1-2, кв. 17 вид. 23 Бендюзького лісництва ДП Радехівське ЛМГ (у межах якого виявлено факти незаконної порубки деревини) перебуває у адміністративно-територіальних межах Радехівської міської ради.

Таким чином, в даному випадку Радехівська міська рада є органом, до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища якого мають стягуватися шкода, завдана внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів.

Враховуючи викладене, шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки деревини, завдана Радехівській міській раді, а факт невідшкодування такої призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, що порушує інтереси територіальної громади та не може залишатися без реагування органів прокуратури.

На виконання вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру листом від 06.05.2024 № 12-583 вих-24 прокурором попередньо, до звернення до суду, повідомлено Радехівську міську раду про наявність шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. З отриманої відповіді Радехівської міської ради від 16.05.2024 № 1360 вбачається, що останньою не вжито заходів щодо стягнення завданої шкоди у судовому порядку.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги прокурора слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача 1 328 311, 98 грн.

Твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, про те, що судом першої інстанції рішення прийняте з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, не знайшло свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Також відхиляються доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не з`ясував які саме дії він повинен був вчинити відповідно до вимог ведення лісового господарства з метою забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних порубок, однак їх не вчинив, як безпідставні та такі, що спростовані вищевикладеним.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), де вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1.Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України б/н від 24.03.2025 (вх. № апеляційного суду 01-05/865/25 від 25.03.2025) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 3 березня 2025 року у справі №914/2084/24 залишити без змін.

3.Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України.

4.Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286-289 ГПК України.

5.Матеріали справи №914/2084/24 повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 07.05.2025.

Головуючий суддяІ.Б. Малех

СуддяО.В. Зварич

Суддя І.Ю. Панова