Постанова

від 14.04.2025 по справі 910/6420/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2025 р. Справа№ 910/6420/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024

у справі № 910/6420/24 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Фермерського господарства Крамар Валентини Олександрівни

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство Крамар Валентини Олександрівни (далі - позивач; ФГ Крамар В.О.; заявник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (надалі - відповідач; ДП "Гарантований покупець"; апелянт; скаржник) про стягнення 6 951 183,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати поставленої позивачем електричної енергії за договором № 13432/01 від 31.05.2017, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 6 951 183,91 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 відкрито провадження по справі № 910/6420/24.

04.09.2024 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 910/6420/24 провадження в частині стягнення 129 027,57 грн закрито. В іншій частині позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ФГ Крамар В.О. 4 525 074 (чотири мільйони п`ятсот двадцять п`ять тисяч сімдесят чотири) грн 33 коп. заборгованості та 67 876 (шістдесят сім тисяч вісімсот сімдесят шість) грн 12 коп. судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/6420/24 заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь Фермерського господарства Крамар В.О. 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн витрат на надання правової допомоги.

За висновками місцевого господарського суду, дослідивши питання відповідності розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмета спору у даній справі, наявні підстави для зменшення розміру заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу до 25 000,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим додатковим рішенням, ДП "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/6420/24 в частині задоволення заяви щодо стягнення витрат на правову допомогу в сумі 25 000,00 грн та ухвалити нове, яким відмовити Фермерському господарству Крамар В.О. у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 25 000 грн є необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що на час подання позову, в провадженні Господарського суду м. Києва вже знаходилися справи, супровід яких здійснював Лагодін Д.С., а саме: № 910/6423/24 та № 910/6904/24. Дані справи є аналогічними, предметом спору в цих справах є стягнення заборгованості з ДП «Гарантований Покупець» на користь виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом. Для встановлення факту подібності правовідносин ДП «Гарантований покупець» додавало до відзиву позовні заяви по справах № 910/6423/24 та № 910/6904/24. Тобто проекти позовних заяв до ДП «Гарантований покупець» були раніше розроблені представником позивача. Також, як вбачається із матеріалів справи, предметом спору у справі № 910/6420/24 є стягнення заборгованості, без нарахування 3% річних, інфляційних втрат чи штрафних санкцій. Тому, відповідач просить врахувати, що ціна позову могла бути розрахована простим математичним шляхом та не потребує спеціальних знань для застосування, а тому стягнення заявленої суми витрат на правничу допомогу не відповідає критерію розумності, справедливості та співмірності. На думку скаржника, зазначені вище обставини справи свідчать, що підготовка справи до розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль. Тому можна зробити висновок про надмірний розмір витрат на правничу допомогу.

Окремо відповідач вказав, що покладення на Гарантованого покупця необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу призведе до надмірного фінансового навантаження на державне підприємство, та як наслідок, неможливість виконання зобов`язань з оплати електроенергії що придбавається Гарантованим покупцем в тому числі в поточних періодах. В межах наведеного апелянт звернув увагу, що відповідно до рядка 1420 балансу непокритий збиток Гарантованого покупця на 31.12.2023 складає понад 1,4 млрд грн. Вказана інформація є свідченням незадовільного фінансового стану відповідача, що є однією з підстав для зменшення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу. Отже, як вважає скаржник, з огляду на конкретні обставини справи, стягнута судом 1-ої інстанції сума витрат на правничу допомогу - є надмірною, суперечить критеріям розподілу судових витрат (пропорційності, співмірності і розумності розміру таких витрат), не є розумною і обґрунтованою.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (суді-доповідачу) (складу суду) від 28.11.2024, справу № 910/6420/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_1 - головуючий суддя; судді: Тищенко А.І., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/6420/24.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 319/0/15-25 від 25.02.2025 суддю Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_1 звільнено у відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 справу № 910/6420/24 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О. Призначено розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/6420/24 на 14.04.2025.

Представник апелянта в судовому засіданні 14.04.2025 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/6420/24 в частині задоволення заяви щодо стягнення витрат на правову допомогу в сумі 25 000,00 грн та ухвалити нове, яким відмовити Фермерському господарству Крамар В.О. у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу.

Представник позивача в судовому засіданні 14.04.2025 проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Також судова колегія зазначає, що письмового відзиву на апеляційну скаргу відповідача від позивача на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вже зазначалось апеляційним господарським судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 910/6420/24 провадження в частині стягнення 129 027,57 грн закрито. В іншій частині позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ФГ Крамар В.О. 4 525 074 (чотири мільйони п`ятсот двадцять п`ять тисяч сімдесят чотири) грн 33 коп. заборгованості та 67 876 (шістдесят сім тисяч вісімсот сімдесят шість) грн 12 коп. судового збору.

15.10.2024 в системі "Електронний суд" Господарського суду міста Києва представником позивача сформована заява про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу понесених позивачем у справі № 910/6420/24, відповідно до якої заявник просив господарський суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 41 475,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/6420/24 заяву про ухвалення додатково рішення щодо розподілу судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь Фермерського господарства Крамар В.О. 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн витрат на надання правової допомоги.

Згідно статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129 ГПК України).

Одночасно, за змістом частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно, до закінчення судових дебатів у справі сторона повинна зробити заяву про подання доказів понесення нею судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Водночас, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правничої допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

У постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що: «До правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо».

З урахуванням наведеного, колегією суддів критично оцінюються доводи апелянта про те, що юридичні послуги з складання процесуальних документів адвокатами позивача свідчить про застосування незначних обсягів знань та витраченого робочого часу адвоката, а безпосередня участь адвоката під час розгляду справи не вимагала значних зусиль.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, де зазначено, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

На підставі долучених до матеріалів справи документів, апеляційним господарським судом встановлено, що 18.04.2024 між ФГ Крамар В.О. (клієнт; замовник) та Адвокатським об`єднанням «Еванс» (об`єднання; виконавець) (надалі - Юридична компанія) укладено договір про надання правової допомоги № 18/24-04-1, відповідно до п. 1.1. якого об`єднання зобов`язується надати професійну правничу допомогу клієнту, а останній зобов`язується оплатити надання правової дороги.

Згідно умов укладеного між ФГ Крамар В.О. та Адвокатським об`єднанням «Еванс» розміру гонорару, його сума складає 41 475 грн.

Під час розгляду справи № 910/6420/24 інтереси позивача представляв адвокат Лагодін Д.С. на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС № 10413/10.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до матеріалів справи договір про надання правничої (правової) допомоги № 18/24-04-1 від 18.04.2024, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 10413/10 від 20.12.2021, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 17.05.2024 серія АІ № 1618558, Акт приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг), додаток до договору розмір та строки сплати гонорару, рахунок на оплату № 18/24-04-1, платіжну інструкцію № 3495 від 22.04.2024 про сплату 41 475 грн.

Згідно Акта приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 10.10.2024, вартість правничої допомоги складає 41 475 грн, що включає в себе: підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості; участь адвоката у судовому засіданні 26.06.2024; участь адвоката у судовому засіданні 24.07.2024; підготовка заяв про зменшення позовних вимог; участь адвоката у судовому засіданні 04.09.2024; участь адвоката у судовому засіданні 09.10.2024; участь адвоката у судовому засіданні 10.10.2024; підготовка заяви про розподіл судових витрат.

Колегія суддів вказує, що у даному випадку судом першої інстанції враховано критерії визначення розміру витрат на правничу допомогу, зокрема розумності, співмірності та пропорційності.

В межах вказаного судовою колегією враховується, що подання позовної заяви обумовлено виключно діями та бездіяльністю самого відповідача, внаслідок чого ФГ Крамар В.О. змушено було захищати свої права та інтереси в суді, в єдиний ефективний та доступний спосіб захисту своїх порушених відповідачем прав.

За таких обставин, з огляду на приписи ч.ч. 1, 2, 3 ст. 124, ч.ч. 5, 6 ст. 129 ГПК України, зважаючи на зазначені вище докази, що підтверджують надання виконавцем правничої допомоги клієнту, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позивачем подано належні докази в обґрунтування обсягу наданих ним послуг і виконання робіт та їх вартості, наведено опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Крім того, колегія суддів вважає вмотивованими висновки про співмірність та розумність судових витрат у цій справі з урахуванням предмета спору, складності відповідної роботи, що є підставою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанцій у сумі 25 000 грн.

Зважаючи на наведене, на переконання колегії суддів обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про часткове задоволення клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення та покладення на відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн, оскільки стягнення таких витрат відповідає критеріям розумності, необхідності, співромірності та справедливості.

Щодо тверджень апелянта про знаходження в провадженні Господарського суду міста Києва справ, супровід яких здійснював Лагодін Д.С., а саме: № 910/6423/24 та № 910/6904/24, які є аналогічними зі справою № 910/6420/24, предметом яких також є стягнення заборгованості з ДП «Гарантований покупець» на користь виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом, що, на думку останнього, свідчить про надмірний розмір витрат на правничу допомогу, то суд апеляційної інстанції зазначає, що предметом розгляду у справі є стягнення 4 654 101,90 грн заборгованості за договором № 13432/01 від 31.05.2017 за період з жовтня 2021 року по грудень 2023 року. Таким чином, розрахунок ціни позову включає в себе нарахування основної заборгованості з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем, що стосується взаємовідносин з іншими клієнтами. Тобто колегією суддів критично оцінюються доводи скаржника про відсутність необхідності аналізу значної кількості доказів, законодавства, понесення певних затрат часу та зусиль, як підставу для висновку про надмірний розмір витрат на правничу допомогу, стягнутої місцевим господарським судом.

Щодо посилань відповідача про його незадовільний фінансовий стан як підставу для зменшення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, то такі твердження колегією суддів визнається невмотивованими, оскільки вони не спростовують доводи і докази, які надані позивачем у підтвердження отримання ним правничої допомоги, а крім того судом 1-ої інстанції при визначенні суми витрат на правничу допомогу взято до уваги критерії розумності та співромірності.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За висновками судової колегії, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення в частині задоволення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 25 000 грн є необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/6420/24 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного додаткового рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.

Апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/6420/24 - залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/6420/24 - залишити без змін.

3. Справу № 910/6420/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.05.2025 (з урахуванням часу перебування складу колегії суддів у відпустці).

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков