Ухвала від 07.05.2025 по справі 906/780/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"07" травня 2025 р. Справа № 906/780/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Петухов М.Г.

судді Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Новосельська О.В.

за участю представників:

прокурор: Ковальчук І.Л.

позивача: не з"явився

відповідача: Кузьмін Д.Л. адвокат

третьої особи: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 06.02.2025 у справі №906/780/24

за позовом Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради

до Фізичної особи - підприємця Пидюри Сергія Михайловича

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Чорноморець Інни Анатоліївни

про визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов`язання повернути земельну ділянку, знести самочинне будівництво та про скасування державної реєстрації прав

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради звернувся до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Пидюри Сергія Михайловича, у якому (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 10.09.2024) просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004 від 08.06.2019, що укладений між Житомирською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Пидюрою Сергієм Михайловичем;

- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Пидюру Сергія Михайловича повернути у власність Житомирської міської об`єднаної територіальної громади в особі Житомирської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004;

- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Пидюру Сергія Михайловича знести об`єкт самочинного будівництва по вул. Хлібній, 18-а в м. Житомирі з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 963321818101;

- скасувати державну реєстрацію права власності Пидюри Сергія Михайловича на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004 (номер відомостей про речове право 31919001);

- скасувати державну реєстрацію права власності Пидюри Сергія Михайловича на торгівельний павільйон по АДРЕСА_1 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 963321818101 (номер відомостей про речове право 27559846).

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.02.2025 у справі №9067/780/24 у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004 від 08.06.2019, що укладений між Житомирською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Пидюрою Сергієм Михайловичем; зобов`язання Фізичну особу-підприємця Пидюру Сергія Михайловича повернути у власність Житомирської міської об`єднаної територіальної громади в особі Житомирської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004; зобов`язання Фізичну особу-підприємця Пидюру Сергія Михайловича знести об`єкт самочинного будівництва по АДРЕСА_1 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 963321818101; скасування державної реєстрації права власності Пидюри Сергія Михайловича на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004 (номер відомостей про речове право 31919001); скасування державну реєстрацію права власності Пидюри Сергія Михайловича на торгівельний павільйон по АДРЕСА_1 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 963321818101 (номер відомостей про речове право 27559846), відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури звернуся до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд рішення Господарського суду Житомирської області від 06.02.2025 у справі №906/780/24 скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Ухвалою суду від 24.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 06.02.2025 у справі №906/780/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 16 квітня 2025 року.

27 березня 2025 року представником ФОП Педюри С.М. адвокатом Кузьміним Д.Л. через систему «Електронний суд» поданий відзив на апеляційну скаргу, в якій заперечує доводи прокурора та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Прокурор в судовому засіданні 16.04.2025 підтримала доводи апеляційної скарги та надала відповідні пояснення.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.04.2025 заперечив доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення.

В судове засідання 16.04.2025 Житомирська міська рада свого представника не направила, Чорноморець Інна Анатоліївна не з`явилась, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Ухвалою суду від 16.04.2025 розгляд справи відкладено на 07 травня 2025 року.

06 травня 2025 року представником ФОП Педюри С.М. адвокатом Давиденко В.В. подані додаткові пояснення у справі про застосування нового законодавства при розгляді спору щодо наслідків недійсності договору.

Проте, суд апеляційної інстанції вказані додаткові пояснення залишив без розгляду, враховуючи наступне.

Згідно ч. 1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 5 ст. 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Суд апеляційної інстанції не визнавав необхідним одержати від відповідача чи від його представників додаткових пояснень стосовно окремих питань. З огляду на це, суд апеляційної інстанції відповідно залишає без розгляду подані представником відповідача додаткові пояснення, долучивши їх до матеріалів справи.

Поряд з цим, колегією суддів в судовому засіданні 07.05.2025 звернута увага присутніх прокурора та представника відповідача, що Великою Палатою Верховного Суду розглядається справа №908/2338/21 за позовом заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, Запорізької міської ради до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Комфі"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт 2005"; 3) Приватного підприємства "Терра Віта V" про скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсними договорів, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, щодо можливості відступлення від правого висновку Касаційного цивільного суду щодо застосування ч. 4 ст. 376 ЦК України. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2025 прийнято до розгляду справу №908/2388/21 призначено її до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження проте на даний час рішення у справі не оприлюднено.

Таким чином, колегія суддів поставила на розгляд питання зупинення провадження у справі №906/780/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №908/2388/21.

Прокурор в судовому засіданні 07.05.2025 не заперечила щодо зупинення провадження у справі №906/780/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №908/2388/21, разом з тим залишила розгляд вказаного питання на розсуд суду.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.05.2025 заперечив щодо зупинення провадження у справі №906/780/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №908/2388/21 оскільки як заявив представник останнього, відповідач у даній справі є належним. Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву (а.с.1-3 т.2) представником відповідача зазначено: "Оскільки відповідач не здійснював самочинне будівництво, він є неналежним відповідачем у частині позовної вимоги про знесення самочинного будівництва".

Поряд з цим, представник відповідача адвокат Давиденко В.В. засобами телефонного зв`язку повідомив секретаря судвого засідання, що не буде приймати участь в судовому засіданні 07.05.2025 в режимі відеокнференції.

В судове засідання 07.05.2025 Чорноморець Інна Анатоліївна не з`явилася та Житомирська міська рада свого представника не направила, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши прокурора та представника відповідача, колегія суддів, дійшла висновку про зупинення провадження у справі №906/780/24 за апеляційною скаргою Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 06.02.2025 у справі №906/780/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №908/2388/21 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду, враховуючи наступне.

Позовні вимоги у справі №908/2388/21 обгрунтовані тим, що на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:06:001:0056, яка є комунальною власністю територіальної громади міста Запоріжжя, був самочинно збудований об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля А-1 загальною площею 295,0 кв. м. за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Калнишевського, будинок 10-А, право власності на який зареєстроване за ТОВ "Люкс Комфі" на підставі договору оренди землі, який за рішенням суду розірвано, та декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 06.01.2017 №ЗП142163643071, яка має ознаки підробки. Оскільки реєстрація права власності за ТОВ "Люкс Комфі" та в подальшому перереєстрація права власності за ТОВ "Арт 2005" здійснено на самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці комунальної власності, яка відповідачам у користування не передавалась, зазначене порушує право Запорізької міської ради як власника земельної ділянки на користування та розпорядження нею.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 у справі №908/2388/11 залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2024 позовні вимоги заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури м.Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт 2005», Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Віта V», задоволено. Зокрема, задоволено позовну вимогу про зобов`язання Приватного підприємство «Терра Віта V» усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна, а саме нежитлових приміщень літера А-1, що знаходяться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 1-11, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:06:001:0056.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду обґрунтовані тим, що спірні об`єкти нерухомості (нежитлові приміщення 1-11) збудовані на земельній ділянці на вул.Калнишевського, 10-А, літера А-1 у м. Запоріжжі, що не була відведена ПП "Терра Віта V" для цієї мети, а також без дозвільних документів, які надають право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проекту, тобто є самочинним будівництвом, тому в силу приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України право власності у ТОВ "Люкс Комфі" або інших осіб на зазначений об`єкт не виникло, у зв`язку з чим і не могло бути реалізовано в частині розпорядження майном, зокрема передачі третім особам. Оскільки право розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:06:001:0056, що належить до комунальної власності, належить виключно Запорізькій міській раді, реєстрація права власності на самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна за ТОВ "Арт 2005" порушує право власника земельної ділянки на користування та розпорядження нею, а тому наявні підстави для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомості.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "Арт 2005" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою. Підставою касаційного оскарження скаржник зокрема визначив пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наполягаючи на ухваленні судами першої та апеляційної інстанції судових рішень без урахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.10.2018 у справі №826/12543/16 та правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01.10.2019 у справі №826/9967/18, від 05.06.2019 у справі №815/3172/18, щодо належності спору про знесення самочинно збудованого об`єкта до юрисдикції адміністративних судів. Скаржник також наполягав на тому, що судами першої та апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.01.2021 у справі №442/302/17 (провадження № 61-20491св19) та від 02.06.2021 у справі №509/11/17 (провадження № 61-268св21), щодо належності та ефективності способів захисту.

Верховний Суд в ухвалі 27.11.2024 у справі №908/2388/21 зазначив, що спір у справі, що переглядається, виник у зв`язку з тим, що ПП "Терра Віта V" розпочало та здійснило самочинне будівництво з порушенням будівельних норм і правил, всупереч вимог земельного законодавства, на землях комунальної власності, які у користування, у тому числі під забудову, відповідачам не передавались. За таких обставин, прокурор звернувся з позовом про усунення перешкод Запорізькій міській раді у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомості (частина четверта статті 376 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд зазначив, що за змістом статті 376 Цивільного кодексу України знесення самочинного будівництва має здійснюватися особою, яка його здійснила (здійснює), або за її рахунок.

У той же час, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду дотримується правової позиції, що належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва є не забудовник, а саме останній набувач такого об`єкта, який зареєстрував за собою право власності на самочинне будівництво (див. постанови від 02.06.2021 у справі №509/11/17, від 30.09.2022 у справі №201/2471/20, від 15.03.2023 у справі №205/213/22, від 05.04.2023 у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20).

Таким чином за висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду знесення самочинного будівництва має здійснювати не особа, яка його вчинила, а особа, до якої, як вона вважає, перейшло право власності на такий об`єкт.

Однак колегія суддів Касаційного господарського суду у справі №908/2388/21 зазначила, що такі висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду прямо суперечать наведеним вище положенням частини четвертої статті 376 ЦК України та статті 19 Конституції України. Так, згідно із положеннями частини четвертої статті 376 ЦК України знесення самочинного будівництва має здійснюватися особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок, а не набувачем такого майна.

Крім того, Верховний Суд звернув увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала у своїх судових рішення про те, що у разі створення перешкоди у здійсненні власнику права користування своїм майном підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).

У пункті 7.27 постанови від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила: "Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок".

Отже, до особи, яка набула нерухоме майно у особи, що здійснила самочинне будівництво, має бути заявлений негаторний позов - усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення земельної ділянки, а знесення самочинного будівництва має бути покладено на особу, яка його здійснила, як це і передбачено положеннями частини четвертої статті 376 ЦК України.

При цьому Верховний Суд зазначив, що у своїй постанові від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила: "У певних випадках спосіб захисту імперативно "прив`язаний" до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін "встановлений законом" означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України (аналогічне - у частині першій статті 5 ЦПК України) вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту".

Отже, Верховний Суд, виснував, що у спірних правовідносинах у справі №908/2388/21, спосіб захисту прав позивача стосовно останнього набувача нерухомого майна (ТОВ "Арт 2005") за своїм змістом має кореспондувати конкретному правопорушенню, яке вчиняє саме останній набувач цього майна, - усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення земельної ділянки, привівши її у придатний до використання стан (звільнення земельної ділянки від фізичного перебування на ній, звільнення земельної ділянки від належного такому відповідачу майна).

Виходячи з викладеного, Верховний Суд вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №509/11/17, від 30.09.2022 у справі №201/2471/20, від 15.03.2023 у справі №205/213/22, від 05.04.2023 у справі №199/6251/18, від 31.05.2023 у справі №201/4483/20, про те, що належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва є останній набувач такого об`єкта, а не його забудовник.

З огляду на наведене та на забезпечення правильного застосування положень статті 376 ЦК України, Верховний Суд дійшов висновку, що справа №908/2388/21 підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції відзначає про відсутність усталеної правозастосовчої судової практики у справах з подібними позовними вимогами.

Суд апеляційної інстанції відзначає, що Верховний Суд у постанові від 19.03.2024 у справі №910/4293/22 зазначив, що зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, які перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Приписи статті 228 Господарського процесуального кодексу України встановлюють право суду зупинити провадження у справі. Так, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також із власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою палатою Верховного Суду.

Отже, зміст статті 228 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що зупинення провадження є саме правом суду. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №915/547/17.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників господарських відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, підстав позову, а також умов застосування правових норм.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у справі №906/780/24 заступник керівника Житомирської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом в інтересах держави в особі Житомирської міської ради до Фізичної особи - підприємця Пидюри Сергія Михайловича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Чорноморець Інни Анатоліївни про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004 від 08.06.2019, що укладений між Житомирською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Пидюрою Сергієм Михайловичем; зобов`язання Фізичну особу-підприємця Пидюру Сергія Михайловича повернути у власність Житомирської міської об`єднаної територіальної громади в особі Житомирської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004; зобов`язання Фізичну особу-підприємця Пидюру Сергія Михайловича знести об`єкт самочинного будівництва по АДРЕСА_1 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 963321818101; скасування державної реєстрації права власності Пидюри Сергія Михайловича на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004 (номер відомостей про речове право 31919001); скасування державної реєстрації права власності Пидюри Сергія Михайловича на торгівельний павільйон по АДРЕСА_1 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 963321818101 (номер відомостей про речове право 27559846).

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що станом на 18.09.2013 на земельній ділянці з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004 за адресою: м. Житомир, вул. Хлібна, 18-а, орендарем якої була Фізична особа - підприємець Чорноморець Інна Анатоліївна, були відсутні будь-які об`єкти нерухомого майна. Вказує, що в подальшому ФОП Чорноморець І.А. спорудила на цій земельній ділянці торгівельний павільйон за відсутності дозвільних документів на будівництво, дозволу власника землі - Житомирської міської ради та без реєстрації документа про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів та на землях, які не були відведені для цієї мети, а також зареєструвала право власності на даний об`єкт в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі документів, що в розумінні ст.331 ЦК України та ст. 27 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не посвідчують ні його створення ні наявності права власності, тому вказаний об`єкт є самочинним будівництвом, що унеможливлює виникнення права власності на нього.

Зазначає, що відповідач на підставі договору купівлі-продажу №1358 від 20.08.2018 придбав у ФОП Чорноморець І.А. зазначений торгівельний павільйон, а також на підставі рішення Житомирської міської ради від 07.02.2019 №1377 та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.06.2019 придбав земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004 площею 0,0296 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: м. Житомир, вул. Хлібна, 18-а, та зареєстрував право власності на цю земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав.

Також прокурор вказує, що в подальшому відповідач на підставі Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва в Єдиній електронній системі будівництва 15.05.2024 подав Повідомлення про початок виконання будівельних робіт (реконструкції зазначеного торгівельного павільйону) №ЖТ051240517484 від 15.05.2024. Відповідно до цього повідомлення реконструкція передбачає перетворення торгівельного павільйону шляхом реконструкції на двоповерхове приміщення побутового обслуговування площею 266,7 кв.м.

Зазначає, що відповідно до даних Інтернет ресурсу Google Maps (програми за допомогою якої можливо отримати аерофотознімки та сателітні знімки більшої частини Землі, що були викладені в мережу Інтернет компанією Google) станом на травень 2015 та листопад 2021 (дати отримання відповідних фотознімків) на землях за вказаною адресою розташовуються одноповерхові споруди, які виготовленні з полегшених металопрофільних конструкцій без улаштування фундаменту, що підпадають під ознаки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (відповідно до п. 1.3. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального .господарства України від 21.10.2011 №244).

У зв`язку з тим, що договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки був укладений між Житомирською міською радою та відповідачем на підставі незаконних рішень, в порушення вимог чинного законодавства та всупереч інтересам територіальної громади і держави, оскільки право власності на самочинно збудований об`єкт не набувається, що унеможливлює набуття права користування чи власності земельною ділянкою під цим об`єктом у неконкурентний спосіб на підставі абз. 2 ч.2 ст.134 Земельного кодексу України, прокурор просить визнати цей договір недійсним, зсилаючись на ст. 4, 10, 203 та ч.1,3 ст. 215 ЦК України. У разі визнання такого договору недійсним, просить зобов`язати відповідача повернути спірну земельну ділянку позивачу, зобов`язати відповідача знести об`єкт самочинного будівництва, а також скасувати державну реєстрацію права власності відповідача на цю земельну ділянку та на будівлю торгівельного павільйону.

Позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності Пидюри Сергія Михайловича на земельну ділянку та про скасування державної реєстрації права власності Пидюри Сергія Михайловича на торгівельний павільйон прокурор обґрунтовує, відповідно, приписами ч.3 ст. 26 та п.1 ч.7 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Позивач у письмових поясненнях від 11.09.2024 вих. №36/4034 (а.с.87 т.2) повідомив, що з жовтня 2023 року і протягом 2024 року на адресу Житомирської міської ради надходять звернення мешканців багатоквартирних житлових будинків, що розташовані по вулиці Хлібній, 16, АДРЕСА_1 , щодо забудови земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004. Для розгляду звернень та надання належної оцінки дій щодо забудови земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004, розпорядженням міського голови від 15.01.2024 №45 було створено робочу групу, яка звернула увагу на обставини першочергової реєстрації права власності на нібито нерухоме майно (автотрейлер продовольчих товарів), при якій реєстратором належним чином не перевірено подані для державної реєстрації прав документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій. Ці обставини не досліджувались Житомирською міською радою перед прийняттям ряду рішень, на підставі яких виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних відносин. Окремо акцентує, що оскільки прийняті рішення відносно спірної земельної ділянки є не нормативними правовими актами органу місцевого самоврядування, а є актами одноразового застосування та вичерпують свою дію фактом їхнього виконання (в даному випадку укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.06.2020 та реєстрації права власності на цю земельну ділянку), тому вони не можуть бути скасовані чи змінені Житомирською міською радою після їх виконання. При цьому позивач повідомив про актуальність предмета спору для Житомирської міської територіальної громади.

Відповідач в свою чергу у відзиві на позовну заяву (а.с.1-3 т.2) просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що:

- дії Житомирської міської ради вказують на суперечливу поведінку, оскільки вона передала відповідачу спірну земельну ділянку в оренду, згодом - у власність і пов`язана своїм рішенням, дотримувалася такої поведінки з 2005 року, однак тепер змінює свою позицію майже через 20 років;

- відповідач придбав спірний об`єкт нерухомого майна 20.08.2018 і на момент його придбання продавець мав речове право на земельну ділянку;

- Житомирська міська рада в подальшому передала спірну земельну ділянку відповідачу в оренду, а згодом - у власність;

- відповідач отримав містобудівні умови та обмеження, дозвільні документи на проведення підготовчих та будівельних робіт, тому не міг припустити, що належний йому об`єкт нерухомого майна може бути самочинним, адже Житомирська міська рада визнавала його правомірність, в тому числі через свої органи, які відповідають за дотримання містобудівного законодавства;

- відповідач придбав спірний об`єкт нерухомого майна 20.08.2018 і правомірно покладався на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема і тому, що позиція Верховного Суду про те, що державна реєстрація не є підставою для виникнення права власності вперше була висловлена ВПВС у постанові від 12.03.2019 у справі №911/3594/14;

- відповідач не здійснював самочинне будівництво, а придбав об`єкт нерухомого майна, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідач вважає, що оскільки він не здійснював самочинне будівництво, він є неналежним відповідачем у частині позовної вимоги про знесення самочинного будівництва. Вказує, що у діях відповідача відсутні критерії, для віднесення будівництва до самочинного, оскільки: земельна ділянка перебуває у власності відповідача; відповідач має проект та дозвільні документи на виконання підготовчих будівельних робіт; відповідач не допустив істотних порушень будівельних норм і правил.

Зауважує, що знесення об`єкта нерухомості є крайньою мірою впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законом заходи з метою усунення порушень та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Вважає, що, враховуючи поведінку Житомирської міської ради, задоволення вимоги про знесення об`єкта нерухомого майна буде непропорційним втручанням у право власності відповідача. Зазначає, що позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації прав не є належним та ефективним способом захисту.

Як на правову підставу позову прокурор посилається на приписи ст.ст.41,116,122,124,134, 135,210 ЗК України, ст.ст. 21, 203,215,216,236 331, 375,376 ЦК України

З огляду на наведене, колегія суддів відзначає, що у справі №906/780/24 однією із позовних вимог є зобов`язання Фізичну особу-підприємця Пидюру Сергія Михайловича знести об`єкт самочинного будівництва по вул. Хлібній, 18-а в м. Житомирі з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 963321818101, так і у справі №908/2388/21 однією із позовних вимог є зобов`язання Приватного підприємство «Терра Віта V» усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна, а саме нежитлових приміщень літера А-1, що знаходяться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10А, приміщення 1-11, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:06:001:0056.

З огляду на вказане, вбачається подібність суб`єктного складу правовідносин у даній справі та справі №908/2388/21. Крім того, аналогічними є предмети позовів в межах вказаних справ. Таким чином, у випадку чого можливо було би застосувати висновки Великої Палати Верховного Суду за результатами перегляду в касаційному порядку справи №908/2388/21.

Згідно з імперативними вимогами ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та ст. 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, з метою дотримання єдності судової практики та зважаючи на те, що результат перегляду оскаржуваного рішення у справі №906/780/24 в апеляційному порядку пов`язаний із результатом касаційного перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №908/2388/21 Великою Палатою Верховного Суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі №906/780/24 за апеляційною скаргою Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 06.02.2025 у справі №906/780/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №908/2388/21 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

При цьому пунктом 7 частини 1 статті 228 ГПК України забезпечений механізм наступної можливості правильного застосування певної норми права судами першої та апеляційної інстанції шляхом врахування майбутніх висновків палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо суперечливих або неоднозначних тлумачень такої норми права.

За статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина 6 статті 13 названого Закону).

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац 3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 та абзаці 1 підпункт 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 №1-рп/2015).

Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин передбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях, зокрема, у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (Рішення Конституційного Суду України від 05.06.2019 №3-р (І)/2019).

Принцип правової визначеності вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (п. 61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява №28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (п.123 рішення ЄСПЛ у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії" (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania), заява №76943/11).

Згідно із пунктом 11 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Керуючись статтями 228, 229, 234, 235, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Зупинити провадження у справі №906/780/24 за апеляційною скаргою Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 06.02.2025 у справі №906/780/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №908/2388/21 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.