Ухвала

від 07.05.2025 по справі 903/478/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

07 травня 2025 року Справа № 903/478/25 Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А. С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Каспіт Трейд»

про забезпечення позову до пред`явлення позову майнового характеру

Суть заяви: 02.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Каспіт Трейд» звернулося до суду із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких банківських установах та належать Фермерському господарству «Аміла» в межах ціни позову у розмірі 817000,38 грн.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову до пред`явлення позову, заявник зазначає, що при зверненні до суду з позовом до Фермерського господарства «Аміла» проситиме суд стягнути 817000,38 грн штрафу у зв`язку з відмовою покупця прийняти товар, що передбачено п.5.4 договору поставки № К-3/1303/2025/МД. Також зазначає про ігнорування телефонних дзвінків, комунікації із заявником, недобросовісність Фермерського господарства «АМІЛА» істотно ускладнить або зробить неможливим виконання судового рішення у разі задоволення заявлених позивачем вимог. Разом з тим, накладення арешту на грошові кошти ФГ «Аміла» забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки є єдиною гарантією захисту порушених прав заявника, сприятиме запобіганню порушень прав позивача на час вирішення спору в суді та надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову. Адекватність, розумностість та обґрунтованість такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти та майно ФГ «АМІЛА» полягає у тому, що забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав ФГ «АМІЛА», оскільки грошові кошти фактично залишаться у його володінні, не призводитиме до погіршення стану такого майна чи зниження його вартості. Розглянувши заяву про забезпечення позову до пред`явлення позову майнового характеру, судом встановлено таке.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 05.05.2025 дану заяву розподілено судді Вороняку А.С.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Відповідно до вимог частини першої статі 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Господарський суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суд у кожному конкретному випадку повинен оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18).

Судом на даний час не може бути встановлено факту недобросовісності дій відповідача з приводу виконання договору поставки № К-3/1303/2025/МД від 13.03.2025, що в свою чергу має бути досліджено в ході розгляду вказаної справи, а не під час розгляду заяви про забезпечення позову, оскільки, для вжиття відповідних заходів є підтверджене належними й допустимими доказами об`єктивне існування обставин, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Про такі обставини, як зазначено вище може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку заявником не наведено фактичних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, в розумінні статей 76, 77 ГПК України, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, або дій, які можуть призвести до відчуження належного останньому майна(в тому числі грошових сум, цінних паперів тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення) на момент виконання рішення.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Так само, як і можливість відповідача розпоряджатися коштами на рахунках не є достатньою підставою для забезпечення позову у визначений позивачем спосіб.

Встановлення фактичних обставин у справі, в тому числі виконання чи невиконання стороною зобов`язань, встановлюється судом на підставі доказів під час розгляду справи по суті.

При цьому, суд зазначає, що таке припущення заявника, як невиконання договірних зобов`язань(відмова прийняти товар) покупця за укладеним договором, не може бути безумовною підставою для забезпечення позову, а невиконання зобов`язань останнього ще потребує доведенню, тому не можна розглядати твердження заявника, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову.

Слід зазначити про те, що заявником не надано жодних інших доказів, які б свідчили про те, що ФГ «Аміла» може вжити заходів, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, а також спрямування коштів на рахунках на потреби, які не пов`язані з виконанням судового рішення.

Доводи заявника зводяться виключно до припущень про таку можливість, які ґрунтуються на ігноруванні телефонних дзвінків, відсутність комунікації із заявником, що саме по собі не може свідчити про ухилення відповідача від сплати штрафу у випадку задоволення позову.

Таким чином, жодна з викладених заявником обставин у заяві про забезпечення позову не підтверджена належними доказами та має характер необґрунтованого припущення.

Отже, заявником не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він планує звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.

Оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову суд здійснює у кожній конкретній справі, з урахуванням поданих заявником доказів, доводів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Вжиття заходів забезпечення позову пов`язане з певними умовами та підставами визначеними Господарським процесуальним кодексом України. Оцінюючи відповідність заходу до забезпечення позову, що просить заявник

Слід відзначити, що в питаннях оцінки наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин справи, якими обумовлена необхідність вжиття відповідних заходів, а також оцінює вказані обставини у відповідності до вимог статті 86 ГПК України.

Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється необхідність вжиття заходів забезпечення позову, а також дискреційний характер визначення судом необхідності вжиття відповідних заходів, виключає формування єдиних (для вирішення питання щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову) критеріїв та алгоритму визначення підстав для вжиття того чи іншого засобу забезпечення позову.

Отже, доводи заявника у даному випадку є лише його оціночними судженнями, побоюваннями, що не підтверджені належними засобами доказування, та не можуть бути прийняті судом як доказ, що свідчить про реальну загрозу невиконання рішення суду у даній справі, оскільки припущення заявника, викладені у заяві, не містять переконливої та підтвердженої доказами наявності підстав для забезпечення позову.

Господарське процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Беручи до уваги наведене, зважаючи на надану вище оцінку необґрунтованим припущенням заявника, з урахуванням розумності і адекватності вимог стосовно забезпечення позову та співвідношення з можливим предметом позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, у зв`язку з чим у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 3, 73, 74, 76-79, 86, 136-140, 234, 235 ГПК України, суд, -

постановив:

у задоволенні заяви від 02.05.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «Каспіт Трейд» про вжиття заходів забезпечення позову до пред`явлення позову майнового характеру - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Ухвала підписана 07.05.2025.

Суддя А. С. Вороняк