Рішення від 28.04.2025 по справі 906/1305/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1305/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Андрощук О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фермерського господарства "Успіх Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгово-виробнича компанія" Чорний Лотос"

про розірвання договорів поставки та стягнення 280000,00 грн

Фермерське господарство "Успіх Агро" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгово-виробнича компанія "Чорний Лотос", у якому просить:

- розірвати договори поставки №121 від 29.08.2024 та №144 від 02.09.2024, укладені між Фермерським господарством "Успіх Агро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська торгово-виробнича компанія "Чорний Лотос";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгово-виробнича компанія "Чорний Лотос" 280000,00 грн попередньої оплати.

Ухвалою від 24.12.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 23.01.2025 об 11:30.

09.01.2025 до суду, разом із довідкою про причини повернення, де вказано: "адресат відсутній за вказаною адресою", повернулася без вручення адресована відповідачу копія ухвали суду від 24.12.2024.

Підготовче засідання, яке було призначено на 23.01.2025 об 11:30 не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для його проведення (у період з 06:48 по 12:00) на території м. Житомира та Житомирської області тривала повітряна тривога, тому ухвалою від 23.02.2025 суд призначив підготовче засідання на 24.02.2025 об 11:00.

11.02.2025 до суду, разом із довідкою про причини повернення, де вказано: "адресат відсутній за вказаною адресою", повернулася без вручення адресована відповідачу копія ухвали суду від 23.01.2025.

Ухвалою від 24.02.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 26.03.2025.

10.03.2025 до суду, разом із довідкою про причини повернення, де вказано: "адресат відсутній за вказаною адресою", повернулася без вручення адресована відповідачу копія ухвали суду від 24.02.2025.

У зв`язку з перебуванням судді Вельмакіної Т.М. на лікарняному, справа №906/1305/24 в судове засідання 26.03.2025 не вносилась, тому ухвалою від 02.04.2025 суд призначив судове засідання на 28.04.2025.

21.04.2025 до суду, разом із довідкою про причини повернення, де вказано: "адресат відсутній за вказаною адресою", повернулася без вручення адресована відповідачу копія ухвали суду від 02.04.2025.

Позивач у судове засідання не прибув, при цьому у позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі та без участі його представника.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, у судове засідання не прибув, повноважного представника не направив.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична адресавідповідача відповідає зазначеній у позовній заяві (а.с.53).

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи вищевикладені обставини та те, що поштова кореспонденція направлялася відповідачу, відповідно, за його адресою, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Також суд враховує, що всі процесуальні документи по справі направлялися до Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого має загальний доступ.

Водночас судом взято до уваги, що саме адресат наділений правом отримувати вчасно адресовану йому поштову кореспонденцію і несе відповідні ризики неналежної реалізації цього права та не повідомлення про зміну свого місцезнаходження, якщо таке має місце.

Враховуючи те, що подання відзиву на позовну заяву є правом, а не обов`язком відповідача, та те, що явка представників сторін у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась, а неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та неявка представників сторін в засідання суду не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договорами поставки №121 від 29.08.2024 та №144 від 02.09.2024 в частині поставки товару. Позивач вказує, що сплатив відповідачу попередню оплату за товар у розмірі 280000,00 грн, однак відповідач товар не поставив, повідомивши про відсутність у нього товару, при цьому попередню оплату на вимогу позивача не повернув, що стало підставою звернення позивача до суду з цим позовом про розірвання договорів поставки та стягнення 280000,00 грн попередньої оплати. При цьому позивач зазначає, що вжив заходів для досудового врегулювання спору, скерувавши вимогу про фактичне припинення договорів шляхом повернення сплаченої передоплати.

Матеріали справи не містять відзиву чи будь-якої іншої заяви відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Фермерським господарством "Успіх Агро" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська торгово-виробнича компанія" Чорний Лотос" (відповідач) були укладені наступні договори:

1) договір поставки №121 від 29.08.2024 (а.с.5-6), відповідно до п.1.1 якого відповідач поставляє, а позивач приймає та оплачує вартість зерноочисного обладнання та комплектуючих, а саме: охолоджувач зерна БВ-25 в комплекті в кількості 1 к-кт; норія ЕКЗ-50 (14,6 м) в зборі в кількості 1 шт.; зернопровід 200 в комплекті (флянці, сектора поворотів, лапи 4 шт., двійник норійний з клапаном ЕКЗ 50) в кількості 15 м.п.

За умовами п.2.1 договору, сума договору складається з:

а) вартість зерноочисного обладнання та комплектуючих:

- охолоджувач зерна БВ-25 в комплекті в кількості 1 к-кт - 110000,00 грн;

- норія ЕКЗ-50 (14,6 м) в зборі в кількості 1 шт. - 120000,00 грн;

- зернопровід 200 в комплекті (флянці, сектора поворотів, лапи 4 шт., двійник норійний з клапаном ЕКЗ 50) в кількості 15 м.п. - 20000,00 грн;

б) послуги автотранспорту по доставці - 10000,00 грн.

Загальна вартість договору з урахуванням ПДВ 20%: 260000,00 грн (п.2.2 договору).

Згідно з п.3.1 договору, позивач проводить оплату суми договору перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок відповідача відповідно до рахунків-фактур на умовах: 50% вартості товару - попередня оплата, 50% вартості товару - по факту поставки з відтермінуванням не пізніше 20.11.2024.

Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору відповідач відвантажує позивачу в попередньо домовлений термін товар згідно п.1.1 даного договору відповідно до заявки позивача. Вартість доставки включена в вартість товару.

За умовами п.10.1 даний договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами і діє до повного його виконання, але не пізніше 31.12.2024.

2) договір поставки №144 від 02.09.2024 (а.с.7-8), відповідно до п.1.1 якого відповідач поставляє, а позивач приймає і оплачує вартість зерноочисних машин та комплектуючих до них: ворохоочисна машина ОВС-25 з циклоном (після капремонту) в кількості 1 шт.

За умовами п.2.1 договору, сума договору складається з:

а) вартість зерноочисних машин та комплектуючих до них: ворохоочисна машина ОВС-25 з циклоном (після капремонту) - 250000,00 грн.

Згідно з п.2.2 договору, транспортні послуги по доставці включені у вартість товару.

Загальна вартість договору з урахуванням ПДВ 20%: 250000,00 грн (п.2.4 договору).

Відповідно до п.3.1 договору позивач проводить оплату суми договору перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок відповідача відповідно до рахунків-фактур, суми яких попередньо погоджуються сторонами, а саме: попередня оплата 150000,00 грн, оплата по факту поставки з відтермінуванням до 20.11.2024.

Згідно з п.4.1 договору відповідач відвантажує позивачу в попередньо домовлений термін товар згідно п.1.1 даного договору.

За умовами п.10.1 даний договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами і діє до повного його виконання, але не пізніше 31.12.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виставив позивачу рахунки-фактури №226/121 від 29.08.2024 на оплату товару за договором №121 від 29.08.2024 на суму 260000,00 грн та №234/144 від 02.09.2024 на оплату товару за договором №144 від 02.09.2024 на суму 250000,00 грн (а.с.9-10).

Суд встановив, що позивач здійснив відповідачу попередню оплату товару за вказаними вище договорами згідно рахунків-фактур на загальну суму 280000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №3074 від 29.08.2024 на суму 130000,00 грн та №3082 від 02.09.2024 на суму 150000,00 грн (а.с.11-12).

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1,2 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що позивач звертався до відповідача з листом №1 від 09.09.2024 (а.с.13), у якому просив повернути перераховані кошти у загальному розмірі 280000,00 грн, у відповідь на який відповідач надіслав позивачу гарантійний лист №74/10 від 09.10.2024 (а.с.14), у якому повідомив, що товар був реалізований іншим покупцям, та те, що у зв`язку із затримкою надходження коштів на рахунок відповідача відбулась затримка із поверненням коштів позивачу, та гарантував, що кошти будуть повернуті позивачу або частинами, або однією сумою в найкоротші терміни.

Оскільки позивач вимагав повернути попередню оплату за товар у розмірі 280000,00 грн, зважаючи на невиконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару у визначений договорами строк, у відповідача виник обов`язок повернути позивачу суму попередньої оплати.

Суд встановив, що матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем позивачу обумовленого договорами товару або повернення попередньої оплати у розмірі 280000,00 грн. За вказаного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 280000,00 грн попередньої оплати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про розірвання договорів поставки №121 від 29.08.2024 та №144 від 02.09.2024 суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Відповідний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17.

Відповідно до ч.1, 4 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За змістом наведених положень закону одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин та не потребує вчинення додаткових дій для такого припинення, зок5рема шляхом звернення до суду.

Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього.

За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору.

Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.

У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (постанова Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №910/11397/18).

Як вбачається з матеріалів справи, у договорі поставки зерноочисного обладнання та комплектуючих №121 від 29.08.2024 сторонами не встановлені підстави та порядок розірвання вказаного договору в односторонньому порядку, тому в даному випадку слід керуватися імперативною нормою закону, а саме ч.1 ст.651 ЦК України, відповідно до якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача на підставі ч.1 ст.651 ЦК України щодо розірвання договору, що свідчить про відсутність спору між сторонами у цій частині.

Крім того, суд враховує, що у п. 10.1 договорів поставки №121 від 29.08.2024 та №144 від 02.09.2024 визначено, що вони діють до повного виконання, але не пізніше 31.12.2024, при цьому у справі відсутні докази продовження між сторонами правовідносин за цими договорами та строку ядії договорів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині розірвання договорів поставки №121 від 29.08.2024 та №144 від 02.09.2024.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача 280000,00 грн попередньої оплати. У частині розірвання договорів поставки №121 від 29.08.2024 та №144 від 02.09.2024 суд відмовляє.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір, в порядку ст.129 ГПК України, покладається на відповідача у розмірі 4200,00 грн (280000,00 грн х 1,5%) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 28000,00 грн суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 123 ГПК України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя статті 123 ГПК України).

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з матеріалами справи, правова допомога Фермерському господарству "Успіх Агро" надавалася адвокатом Кісілем Романом - Володимиром В`ячеславовичем, який діяв на підставі ордеру ВС №1130384 від 12.12.2024 (а.с.22).

Суд встановив, що між Фермерським господарством "Успіх Агро" (клієнт) та адвокатом Кісілем Р.-В.В. 01.12.2024 був укладений договір про надання правової допомоги (а.с.15-17), згідно з п.1.1 якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором щодо підготовки та подачі в інтересах клієнта позовної заяви в Господарський суд Житомирської області щодо відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгово-виробнича компанія "Чорний лотос" про стягнення коштів.

Отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару (п.4.1 договору).

За умовами п.4.3 договору, сума гонорару за цим договором визначається за домовленістю сторін у розмірі фіксованого гонорару у розмірі 10% від ціни позову, тобто у розмірі 28000,00 грн, які сплачуються клієнтом до подання позовної заяви в суд.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 12.12.2024 за договором про надання правової допомоги від 01.12.2024 (а.с.20), підписаним адвокатом Кісілем Р.-В.В. та позивачем, послуги щодо надання правової допомоги, передбачені вищезазначеним договором, надані адвокатом із дотриманням умов договору у повному обсязі. Вартість послуг щодо надання правової допомоги за даним актом на основі договору від 01.12.2024 склала 28000,00 грн.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №29 від 09.12.2024 на суму 28000,00 грн з призначенням платежу: "надання правової допомоги згідно договору від 01.12.2024" (а.с.18).

Відповідно до частин першої і другої статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, згідно до положень ст.126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, тобто виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з контррозрахунком від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України,під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд також може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9статті 129 ГПК України.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд вважає за необхідне зазначити, що даний спір не відноситься до категорії складних справ, які потребують додаткового вивчення судової практики, опрацювання значного обсягу доказової бази, у позивача в наявності були всі документи, необхідні для звернення до суду з позовом, тому від адвоката не вимагалося додаткових дій щодо їх збирання (витребування) та значного обсягу часу та зусиль для підготовки відповідних документів до суду. Також суд враховує, що позовна заява є не значною за обсягами, не містить жодних розрахунків, інших заяв по суті справи адвокат не подавав, додаткових процесуальних дій не вчиняв.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку що заявлені витрати позивача на правничу допомогу порівняно з предметом спору та складністю справи є неспіврозмірними та завищеними, не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, неспіврозмірні із виконаною роботою.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що розумними, справедливими, а також пропорційними до предмета спору та складності справи є витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, при цьому з огляду на часткове задоволення позовних вимог, стягненню підлягають витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 4095,16 грн (пропорційно до розміру судового збору по обгрунтовано заявлених позовних вимогах), у зв`язку з чим саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгово-виробнича компанія" Чорний Лотос" (10014, Житомирська область, м. Житомир, вул. Мала Бердичівська, буд. 25, ід. код 44981855) на користь Фермерського господарства "Успіх Агро" (80522, Львівська область, Буський район, село Заводське, вул. Шевченка, буд. 7, ід. код 41971603)

- 280000,00 грн попередньої оплати;

- 4200,00 грн витрат по сплаті судового збору;

- 4095,16 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 07.05.25

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

- позивачу через систему "Електронний суд";

2- відповідачу - рек. з пов.