Повістка

від 22.04.2025 по справі 907/380/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ Рішення

22.04.2025 м. Ужгород Справа №907/380/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.

при секретарі судового засідання Мацнєвій О.В.,

розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю СТМ Транс, м. Ужгород Закарпатської області про ухвалення додаткового рішення у справі №907/380/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СТМ Транс, м. Ужгород Закарпатської області до відповідача Дочірнього підприємства Синевир-Плюс Приватного підприємства Синевир-К, м. Свалява Закарпатської області про стягнення 476 117,05 грн, у тому числі 470 000 грн безпідставно збережених грошових коштів, 3767,05 грн інфляційних нарахувань та 2350 грн трьох процентів річних,

з участю представників сторін:

позивача (заявника) без виклику

відповідача без виклику

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 28.11.2024 у справі №907/380/24 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Дочірнього підприємства Синевир-Плюс Приватного підприємства Синевир-К, вул. Менделєєва, будинок 1, м. Свалява, Мукачівський район, Закарпатська область, 89300 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 40258374) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СТМ Транс, пров. Леонтовича Миколи, будинок 2, квартира 6, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 42821085) суму 310 771,17 грн (Триста десять тисяч сімсот сімдесят одна гривня 17 коп), у тому числі 306 704 грн (Триста шість тисяч сімсот чотири гривні) попередньої оплати, 2458,23 грн (Дві тисячі чотириста п`ятдесят вісім гривень 23 коп) інфляційних нарахувань та 1608,94 грн (Одна тисяча шістсот вісім гривень 94 коп) трьох процентів річних, а також 3729,26 грн (Три тисячі сімсот двадцять дев`ять гривень 26 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю СТМ Транс, м. Ужгород Закарпатської області через підсистему Електронний суд подала клопотання про розподіл судових витрат, понесених позивачем у зв`язку із розглядом даної справи, а також заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 27 500 грн.

Ухвалою суду від 22.01.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю СТМ Транс, м. Ужгород Закарпатської області про ухвалення додаткового рішення у справі №907/380/24 призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.02.2025 без виклику уповноважених представників учасників процесу, з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист людини і основоположних свобод та графіку розгляду інших справ, що перебувають у провадженні судді Пригари Л.І.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.02.2025 зупинено провадження у справі №907/380/24 в частині ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача судових витрат до завершення розгляду Західним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю СТМ Транс, м. Ужгород Закарпатської області на рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.11.2024 у справі №907/380/24 та повернення матеріалів справи до Господарського суду Закарпатської області.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СТМ Транс, м. Ужгород Закарпатської області залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.11.2024 у справі №907/380/24 без змін.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.04.2025 провадження у справі №907/380/24 в частині ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача судових витрат поновлено та призначено з цією метою судове засідання на 22.04.2025 без виклику уповноважених представників учасників процесу.

За змістом поданого суду клопотання про розподіл судових витрат, а також заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №907/380/24 представник позивача просить суд вирішити питання про стягнення з відповідача на користь сторони позивача суми 27 500 грн витрат на правову допомогу адвоката при розгляді даної справи.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У відповідності до ч. 1-3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Приписами ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як встановлено судом, між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю СТМ Транс та Фізичною особою підприємцем, адвокатом Суязовою Галиною Василівною було укладено Договір про надання послуг б/н від 01.02.2024.

Так, при поданні клопотання про розподіл судових витрат та заяви про ухвалення додаткового рішення представником позивача дотримані вимоги, передбачені ч. 8 ст. 129 ГПК України. До матеріалів справи додано копію Договору про надання послуг б/н від 01.02.2024, копію акту здачі-приймання наданих послуг №1/2024 від 02.12.2024 за Договором про надання послуг від 01.02.2024, копію рахунку-фактури №15/03.2024 від 03.04.2024 на суму 27 500 грн та копію платіжної інструкції №668 від 04.04.2024 на суму 27 500 грн.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 3 статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як встановлюють положення ч. 1, 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже подання доказів щодо понесених судових витрат на професійну правничу допомогу обмежено певним строком, закінчення якого визначено проведенням судових дебатів у справі. Однак, передбачено й альтернативу цьому присічному строку подання доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Проте подання доказів у такий альтернативний спосіб законодавцем пов`язано з умовою здійснення відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів у справі.

Водночас частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Таким чином, при розгляді справи в порядку спрощеного провадження судові дебати як стадія судового розгляду не передбачені.

Відтак, відповідно до буквального тлумачення змісту наведених норм, ключовим для прийняття до розгляду заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи у порядку спрощеного провадження є вирішення питання порядку подання доказів щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи у межах судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, тобто без проведення судових дебатів (правовий висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №300/1490/20).

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

На підтвердження понесених витрат на загальну суму 27 500 грн представником позивача подано суду копію Договору про надання послуг б/н від 01.02.2024, копію акту здачі-приймання наданих послуг №1/2024 від 02.12.2024 за Договором про надання послуг від 01.02.2024, копію рахунку-фактури №15/03.2024 від 03.04.2024 на суму 27 500 грн та копію платіжної інструкції №668 від 04.04.2024 на суму 27 500 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю СТМ Транс (замовником, клієнтом, позивачем у справі) та Фізичною особою підприємцем, адвокатом Суязовою Галиною Василівною (виконавцем, адвокатом) було укладено Договір про надання послуг б/н від 01.02.2024 (далі Договір), згідно з п. 2.1. якого за цим Договором адвокат надає послуги правничу допомогу у справі щодо стягнення коштів із ДП Синевир-Плюс ПП Синевир-К, у правовідносинах з органами місцевого самоврядування, органами державної влади, в судах всіх інстанцій, у спорах, в яких клієнт виступає стороною (в тому числі потерпілим), здійснює представництво прав і законних інтересів клієнта та надає йому необхідну юридичну допомогу при провадженні справи на умовах і в порядку, що визначені Договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

Сторони погодили, що вартість послуг, наданих виконавцем за умовами даного Договору, складає 1000 грн за одну людино-годину/одиницю роботи. Загальна вартість наданих послуг (юридичної/правничої допомоги) встановлюється в акті здачі-приймання наданих послуг в залежності від об`єму наданих послуг (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 3.2. Договору, виконання по Договору приймається актами приймання-здачі наданих послуг, який підписується протягом трьох днів після надання послуг. Оплата послуг за Договором здійснюються замовником у безготівковій формі протягом трьох днів після підписання сторонами акта приймання-здачі наданих послуг, та отримання рахунку замовником. Оплата послуг замовником також може здійснюватися шляхом повної попередньої оплати на розрахунковий рахунок виконавця за попередньою домовленістю між сторонами. Реквізити для оплати вказані в п. 10 цього Договору та додатково вказуються виконавцем у рахунку. Підтвердженням оплати є платіжне доручення, квитанція фінансової установи (банку).

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами та закінчується повним виконанням (фактичним наданням послуги).

Як вбачається із підписаного сторонами акту здачі-приймання наданих послуг №1/2024 від 02.12.2024 за Договором про надання послуг від 01.02.2024, виконавцем (адвокатом) було надано, а замовником (позивачем), у свою чергу, прийнято наступні послуги:

1) консультування щодо звернення до суду про стягнення коштів із ДП Синевир-Плюс ПП Синевир-К за Договором від 01.06.2023: кількість затраченого часу на надання послуги 1 година, вартість послуги 1000 грн (із застосуванням вартості 1 години в розмірі 1000 грн, помноженої на кількість годин (1), затрачених на надання послуги (1000 грн х 1 год = 1000 грн));

2) підготовка досудової вимоги про врегулювання спору в позасудовому порядку: кількість затраченого часу на надання послуги 3 години, вартість послуги 3000 грн (із застосуванням вартості 1 години в розмірі 1000 грн, помноженої на кількість годин (3), затрачених на надання послуги (1000 грн х 3 год = 3000 грн));

3) аналіз судової практики щодо застосування положень ст. 1212 ЦК України: кількість затраченого часу на надання послуги 5 годин, вартість послуги 5000 грн (із застосуванням вартості 1 години в розмірі 1000 грн, помноженої на кількість годин (5), затрачених на надання послуги (1000 грн х 5 год = 5000 грн));

4) підготовка та написання позовної заяви, подання до Господарського суду Закарпатської області про стягнення коштів із ДП Синевир-Плюс ПП Синевир-К за Договором від 01.06.2023: кількість затраченого часу на надання послуги 6 годин 30 хвилин, вартість послуги 5500 грн (із застосуванням вартості 1 години в розмірі 1000 грн, помноженої на кількість годин (6 год. 30 хв.), затрачених на надання послуги (1000 грн х 6 год. 30 хв. = 5500 грн));

5) участь у судових засіданнях по справі №907/380/24, які відбулися 25.09.2024, 29.10.2024, 26.11.2024: кількість затраченого часу на надання послуги 4 години, вартість послуги 4000 грн (із застосуванням вартості 1 години в розмірі 1000 грн, помноженої на кількість годин (4), затрачених на надання послуги (1000 грн х 4 год = 4000 грн));

6) написання відповіді на відзив по справі №308/380/24: кількість затраченого часу на надання послуги 5 годин, вартість послуги 5000 грн (із застосуванням вартості 1 години в розмірі 1000 грн, помноженої на кількість годин (5), затрачених на надання послуги (1000 грн х 5 год = 5000 грн));

7) написання клопотання по справі №308/380/24: кількість затраченого часу на надання послуги 4 години, вартість послуги 4000 грн (із застосуванням вартості 1 години в розмірі 1000 грн, помноженої на кількість годин (4), затрачених на надання послуги (1000 грн х 4 год = 4000 грн)).

Загальна вартість послуг складає 27 500 грн.

За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом із тим, відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь сторони позивача заявленої суми витрат на професійну правову допомогу, суд, із урахуванням фактичних обставин даної справи, бере до уваги наступне.

Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині 4 статті 126 ГПК України, так і в частинах 5-7 статті 129 ГПК України.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Здійснивши правовий аналіз норм статей 126 та 129 ГПК України, можна дійти висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Така позиція випливає із правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.

Отже під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах 5-7 статті 129 ГПК України.

Водночас таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц).

Ті самі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі East/West Alliance Limited проти України", від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, у додаткових постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, та у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про часткову необґрунтованість заяви представника позивача про стягнення з відповідача суми 27 500 грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи, що знайшла свій вияв у наступному.

Стосовно наведеної в акті здачі-приймання наданих послуг №1/2024 від 02.12.2024 послуги Консультування щодо звернення до суду про стягнення коштів із ДП Синевир-Плюс ПП Синевир-К за Договором від 01.06.2023, надання якої адвокатом визначено тривалістю в 1 годину, суд вважає за доцільне відзначити про те, що представником позивача не надано суду належних доказів проведення адвокатом відповідного консультування, зокрема, яким засобом комунікації таке було здійснено, в які дату та час, який характер питань був його предметом, доказів фіксації та обліку витраченого часу тощо, а відтак, заявлені до стягнення судові витрати в цій частині є недоведеними. Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.

Безпідставним суд також вважає включення до акту здачі-приймання наданих послуг №1/2024 від 02.12.2024 послуги Підготовка досудової вимоги про врегулювання спору в позасудовому порядку, надання якої адвокатом визначено тривалістю у 3 години, оскільки вимога це форма досудового врегулювання спорів між контрагентами, котра надсилається стороною, права або законні інтереси якої порушено, про добровільне/безпосереднє розв`язання спору, а відтак, витрати з написання останньої, в розумінні ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути віднесені до судових витрат, пов`язаних із розглядом справи. Більше того, спірні правовідносини не вимагають та не передбачають обов`язкового досудового врегулювання спору шляхом проведення претензійної роботи; фактично, звернення до боржника із вимогою (претензією) є правом, а не обов`язком потерпілої сторони.

Із приводу зазначеної в акті здачі-приймання наданих послуг №1/2024 від 02.12.2024 послуги Аналіз судової практики щодо застосування положень ст. 1212 ЦК України слід зауважити, що така перебуває в нерозривному зв`язку із послугою щодо підготовки та подання до суду позовної заяви в даній справі. Водночас суд бере до уваги той факт, що дана справа, з огляду на предмет спору і характер спірних правовідносин, кількість учасників процесу, обставини, які підлягають з`ясуванню, докази, що підлягають оцінці, не належить до категорії складних та розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, а отже витрати в цій частині є недоведеними.

Недоведеною є й заявлена до відшкодування представником позивача вартість послуги Написання клопотання по справі №308/380/24, оскільки останньою не обґрунтовано необхідності подання означеного клопотання (якого саме, представником позивача не конкретизовано), у той час, як заявами по суті справи є: позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Відтак, надання цієї послуги не було неминучим, зважаючи на вимоги процесуального закону.

З огляду на вищенаведене, враховуючи положення ст. 126, 129 ГПК України та оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених витрат, виходячи із критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги представника позивача та стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СТМ Транс, м. Ужгород Закарпатської області витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14 500 грн.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю СТМ Транс, м. Ужгород Закарпатської про ухвалення додаткового рішення у справі №907/380/24 задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Синевир-Плюс Приватного підприємства Синевир-К, вул. Менделєєва, будинок 1, м. Свалява, Мукачівський район, Закарпатська область, 89300 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 40258374) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СТМ Транс, пров. Леонтовича Миколи, будинок 2, квартира 6, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 42821085) суму 14 500 грн (Чотирнадцять тисяч п`ятсот гривень) на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині заявленої до стягнення суми судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

4. Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення. Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (без виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне додаткове рішення складено та підписано 08.05.2025.

Суддя Л.І. Пригара