Рішення

від 07.05.2025 по справі 908/404/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/15/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2025 Справа № 908/404/25

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Концур Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 908/404/25

за позовом: Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій, ідентифікаційний код юридичної особи 33945469 (вул. Бережанська, 7, м. Київ, 04082)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Суперформ, ідентифікаційний код юридичної особи 45161306 (Північне шосе, 12, м. Запоріжжя, 69006)

про стягнення 1 459 455 грн 13 коп.

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Кузнецов І.С. - адвокат, свідоцтво № 002030 від 12.02. 2019, ордер АР № 1164747 від 05.03.2025 (в режимі відеоконференції);

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області 17.02.2025 надійшла позовна заява Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Товариства з обмеженою відповідальністю Суперформ про стягнення 1 459 455 грн 13 коп. (100 652 грн 08 коп. неустойки за порушення строків виконання зобов`язань; 352 282 грн 27 коп. штрафу за прострочення понад 15 календарних днів; 1 006 520 грн 78 коп. штрафу за невиконання своїх зобов`язань в повному обсязі).

Позов обґрунтовано простроченням поставки продукції на 20 днів за Договором № 252 від 23.08.2024, укладеним між сторонами та видатковою накладною № 260601 від 20.12.2024 і актом № 260601/1 приймання-передачі продукції від 20.12.2024 на суму 1 859 646 грн 96 коп. Позов обґрунтовано Конституцією України, ст.ст. 173, 174. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 14-16, 95, 509, 526, 527, 549, 610-614, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 56, 58, 60, 162-164 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2025 справу № 908/404/25 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Ухвалою суду від 18.02.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/404/25, присвоєний номер 34/15/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі на 10.03.2025 о 10 год.40 хв.

В судове засідання 10.03.2025 учасники справи не з`явились, причини неявки суду не повідомляли.

З огляду на те, що представники усіх учасників справи в судове засідання не з`явилися, судове засідання проводилося без фіксування технічними засобами, на підставі ч.3 ст. 222 ГПК України.

05.03.2025 через підсистему Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача не погоджується з доводами позивача викладеними у позовній заяві, просить суд вирішити справу з урахуванням відзиву на позовну заяву, а також відкласти підготовче засідання по справі №908/404/25 на інший день.

Відзив прийнято судом до розгляд та долучено до матеріалів справи. ТОВ "Суперформ" вказує, що ним дійсно було допущено незначне прострочення поставки товару, що є винятковим випадком у діяльності ТОВ "Суперформ". Київська обласна ТПП видала ТОВ «Суперформ» сертифікат №3200-24-2319 від 17.12.2024 про форс-мажорнi обставини (обставини непереборної сили), якими засвідчена вiйськова агресiя Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, продовження дії правового режиму воєнного стану, як наслідок: загальна військова мобілізація, військові дії, введення комендантської години, постійні масовані ракетні та артилерійські обстріли, пошкодження об`єктів енергетичної інфраструктури, що спровокувало дефіцит енергопотужностей та вимушене обмеження споживання електроенергії, збільшення кількості та тривалості повітряних тривог в зв`язку з цим, унеможливлення виконання роботи тривалий час, що стало перешкодою для здійснення виробничих процесів, сповільнення (призупинення) здійснення господарської діяльності та унеможливлення виконання зобов`язань за укладеними договорами. Ці форс-мажорнi обставини тривали з 13.11.2024 по 09.12.2024, тобто весь період прострочення, про який заявляє позивач. Відповідач надіслав лист Відповідачу №156/18.11.2024 щодо постачання ТМЦ про ускладнення через настання обставин непереборної сили поставки в обсягах та строки, передбачені укладеними між сторонами договорами та повідомив про здійснення усіх залежних від нього заходів для відновлення робочого процесу та найскорішого відвантаження товару. Наразі, відсутня вина Відповідача у формі умислу, відсутні й протиправна дія чи бездіяльність, що стали причиною збитків Позивача. В такому випадку відсутній причинний зв`язок між поведінкою Відповідача та простроченням перед Позивачем як потерпілої сторони, що виключає наявність законних підстав для застосування до Відповідача заявлених до стягнення штрафних санкцій, а тому позовні вимоги про стягнення 1 459 455 грн. 13 коп. (100 652 грн. 08 коп. неустойки за порушення строків виконання зобов`язань; 352 282 грн. 27 коп. штрафу за прострочення понад 15 календарних днів; 1 006 520 грн. 78 коп. штрафу за невиконання своїх зобв`язань) не підлягають задоволенню. Позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування пені, а саме - не враховано норми ст. 254 ЦК України (перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок).

Ухвалою суду від 10.03.2025 суд відклав підготовче засідання по справі на 26.03.2025 о 10 год. 40 хв.

В судовому засіданні 26.03.2025 здійснювалась фіксація судового процесу.

Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/404/25. Оголосив склад суду.

Суд з`ясував про відводи. Відводів не заявлено.

Відповідача в судове засідання не з`явився. 25.03.2025 представник відповідача через підсистему Електронний суд надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.

10.03.2025 засобами електронної пошти позивач надіслав суду відповідь на відзив.

17.03.2025 представник відповідача через підсистему Електронний суд надіслав заперечення на відповідь на відзив. Відповідач додатково зазначив, що господарська діяльність ТОВ «Суперформ» не є прибутковою, це вбачається з Фінансової звітності мікропідприємства на 31.12.2024 (додається) рядків 2280 (показник доходу 595 202,5 тис.грн.), 2285 (наявні витрати 595 202,5 тис.грн.), 2350 (чистий прибуток відсутній). Отже, фінансовий стан Відповідача за останній рік не є прибутковим, і стягнення такої неустойки матиме ще більш негативні наслідки для господарської діяльності Відповідача. При укладенні Договору у серпні 2024 року гарантування постачальником здійснення поставки товару своєчасно попри наявність воєнного стану було виправданим, адже Відповідач не міг передбачити, що після прийняття участі у цій закупівлі та підписання Договору, зокрема, Запорізька область зазнає значних ракетних обстрілів, відбуватимуться постійні відключення світла, що само по собі негативно вплине на його підприємницьку діяльність та виконання зобов`язань за Договором. Просив вирішити справу з урахуванням цих заперечень та зменшити заявлену до стягнення суму на 90%.

Відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив прийняті судом до розгляду, долучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.03.2025 відкладено підготовче засідання по справі на 09.04.2025 о 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 09.04.2025 здійснювалась відеоконференція.

Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/404/25. Суд оголосив склад суду.

Відповідач в судове засідання не з`явився, сторона належним чином повідомлена про дату, місце та час проведення судового засідання.

31.03.2025 на виконання ухвали суду від позивача надійшли додаткові пояснення, які прийнято судом до розгляду.

За наслідками судового засідання, суд, запитавши думку представника позивача, на підставі ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 23.04.2025 о 10 год. 20 хв.

В судовому засіданні 23.04.2025 здійснювалось фіксування судового процесу. Було оголошено перерву до 07.05.25.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи позовної заяви, просив її задовольнити.

Представник відповідача просив врахувати позицію, викладену у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, при прийнятті рішення зменшити розмір штрафних санкцій до 10%.

В судовому засіданні 07.05.2025 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частину.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

23.08.2024 між Управлінням забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (Замовник) і однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю Суперформ (Постачальник) з іншої сторони укладено Договір № 252 (Договір № 252)

Відповідно до п.1.1 Договору № 252 Постачальник зобов`язується у 2024 році поставити у власність Замовнику Сумку транспортну індивідуальну (згідно з ДК 021:2015 код 18930000-7 Мішки га пакети) (далі-Продукція) в кількості, комплектації та якості згідно із специфікацією на Продукцію до Договору (Додаток № 1 до Договору, далі - Специфікація), що є невід`ємною частиною Договору, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити Продукцію на умовах цього Договору.

Згідно із п. 2.1. Договору № 252 ціна Договору становить 5 032 603,92 грн відповідно до тендерної пропозиції ідентифікатора закупівлі № UА-2024-06-20-008723-а та Специфікації.

Відповідно до п. 3.2. Договору № 252 Продукція має бути поставлена Замовнику у повному обсязі до 30.11.2024 включно.

Згідно із п/п. а) п. 7.2. Договору № 252 Постачальник зобов`язаний передати Продукцію у власність Замовника разом з усіма необхідними документами, у порядку та строках, визначених в Договорі.

Відповідно до п. 8.3. Договору № 252 за порушення строків виконання зобов`язань зазначених у пункті 3.2. цього Договору з Постачальника стягується неустойка у розмірі 0,1%, вартості продукції, з яких допущено прострочення виконання за кожний календарний день прострочення, а за прострочення понад п`ятнадцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. У випадку порушення строку поставки Продукції нарахування неустойки починається з наступного дня після визначеної цим Договором дати поставки Продукції за весь період прострочення зобов`язання.

Згідно із п. 8.5. Договору № 252 у разі неправомірної односторонньої відмови Постачальника від виконання своїх зобов`язань за цим Договором (та/або неможливістю їх виконання), Постачальник зобов`язаний сплатити Замовнику штраф у розмірі 20 % ціни цього Договору.

Відповідно до п. 8.10 Договору № 252 сторони домовилися, що за прострочення виконання Постачальником за Договором, нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) припиняється в день наступний за днем фактичного виконання Постачальником зобов`язань за цим Договором.

Пунктом 11.1 Договору № 252 передбачено, що дія Договору про закупівлю набуває чинності із дати його підписання і діє до 20 грудня 2024 року. Із закінченням строку дії Договору між сторонами припиняються всі зобов`язання, окрім оплати за вже поставлену Продукцію або надані послуги.

ТОВ Суперформ поставило позивачеві Продукцію 20 грудня 2024 року, що підтверджується видатковою накладною від 20.12.24 № 260601 на суму 1 859 646 грн 96 коп.

Враховуючи те, що з 30.11.2024 по 20.12.2024 Постачальником було допущено прострочення поставки Продукції (на 20 днів), позивачем нараховано неустойку: відповідно до іі. 8.3. Договору № 252 з розрахунку 5 032 603,92 грн х 0,1% х 20 днів = 100 652 грн 08 коп. пені; штраф за прострочення понад 15 календарних днів 5 032 603,92 грн х 7% = 352 282 грн 27 коп.; та на підставі п. 8.5. Договору штраф у розмірі 20% від ціни цього Договору: 5 032 603,92 грн х 20% = 1 006 520 грн 78 коп.

Позивач вказує, що виходячи з вищевикладеного та відповідно до умов договору, а також чинного законодавства Постачальник зобов`язаний сплатити Управлінню неустойку за порушення строків виконання зобов`язань у розмірі 100 652 грн 08 коп., штраф за прострочення понад 15 календарних днів у розмірі 352 282 грн 27 коп. та штраф за невиконання своїх зобов`язань в повному обсязі у розмірі 1 006 520 грн 78 коп., про що заявлено позов у цій справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України визначено строк виконання обов`язку передати товар. Так, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Позивачем відповідно до п. 3.2. Договору № 252 Продукція мала бути поставлена Замовнику у повному обсязі до 30.11.2024 включно.

Свої зобов`язання з поставки Продукції відповідач порушив, поставив з прострочення строку Продукцію на суму 1 859 646 грн 96 коп. 20 грудня 2024 року, що підтверджується видатковою накладною від 20.12.24 № 260601, актом приймання-передачі від 20.12.24 № 260601/1, та взагалі не поставив Продукцію на суму 3172956,96 грн.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено порушення відповідачем строків поставки частини товару та не поставки залишку товару.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Сторони в Договорі передбачили так відповідальність за порушення зобов`язань з поставки товару.

Відповідно до п. 8.3. Договору за порушення строків виконання зобов`язань зазначених у пункті 3.2. цього Договору з Постачальника стягується неустойка у розмірі 0,1%, вартості продукції, з яких допущено прострочення виконання за кожний календарний день прострочення, а за прострочення понад п`ятнадцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. У випадку порушення строку поставки Продукції нарахування неустойки починається з наступного дня після визначеної цим Договором дати поставки Продукції за весь період прострочення зобов`язання.

Згідно із п. 8.5. Договору № 252 у разі неправомірної односторонньої відмови Постачальника від виконання своїх зобов`язань за цим Договором (та/або неможливістю їх виконання), Постачальник зобов`язаний сплатити Замовнику штраф у розмірі 20 % ціни цього Договору.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що позивачем застосовується подвійна відповідальність одного й того ж самого виду (штраф), за одне й те саме порушення.

Стаття 61 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, і підлягає обов`язковому застосуванню як норма прямої дії.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Разом з тим умовами договору сторони, крім нарахування пені, погодили штраф у розмірі 7 % від вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання, та додатково штраф у розмірі 20 % ціни цього Договору у разі неправомірної односторонньої відмови Постачальника від виконання своїх зобов`язань за цим Договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 дійшла таких висновків:

« 7.43. Задовольняючи позов у цій частині позовних вимог, суди дійшли висновку про можливість стягнення двох видів штрафу, передбачених Договором, оскільки норми чинного законодавства України не містять прямої заборони законодавця щодо одночасного застосування такого виду забезпечення виконання зобов`язання, як пеня та штраф, та, відповідно, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, зокрема, передбаченого пунктом 10.5. Договору додаткового штрафу в розмірі 10 % від орієнтованої вартості робіт за Договором (пункт 3.1) та визначеного пунктом 10.6 Договору додаткового штрафу в розмірі 20 % від орієнтовної вартості робіт за Договором (пункт 3.1) в разі відмови від надання послуг (порушення строків надання послуг, передбачених Планом надання послуг, на строк понад 30 календарних днів).

7.44. За висновками судів, цими умовами передбачена різна відповідальність за порушення зобов`язання.

7.45. Однак стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 10 календарних днів та штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 30 календарних днів є подвійною відповідальністю за порушення зобов`язання, оскільки, як уже зазначалося вище, з установлених судами обставин справи вбачається, що відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає в простроченні виконання зобов`язання за договором підряду на строк понад 30 календарних днів, і вказаний строк охоплює порушення зобов`язання на строк понад 10 календарних днів.

7.46. Одночасне стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 10 календарних днів та штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 30 календарних днів є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.

7.47. Тому є обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу за прострочення виконання робіт з впровадження цілісного програмного продукту, затримку поставки товару на строк понад 30 календарних днів; у решті штрафу слід відмовити».

В даному випадку відповідач аналогічно притягається до подвійної відповідальності за порушення зобов`язання з поставки товару 7 % штраф за порушення строків такої поставки та 20 % за відмову від зобов`язання з поставки товару.

Гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - «двічі за одне і те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі.

Отже, у стягненні 1006520,78 грн 20% штрафу за п. 8.5. Договору № 252 слід відмовити.

Водночас, суд погоджується з доводами відповідача з приводу помилковості визначенні періоду нарахування пені.

Позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача стягується пеня за порушення строків поставки в період з 03.12.24 по 19.12.24 в сумі 85554 грн 27 коп.

Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Правовий аналіз вказаних норм законодавства свідчать про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

Вищевказане узгоджується із правовим висновком у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №927/1091/17 (день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені), схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.05.2019 у справі № 910/9078/18:

Також позивачем не правильно визначено початок періоду нарахування пені, а саме - не враховано норми ст. 254 ЦК України (перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок).

Відповідно до ч. 5 ст.254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Кінцевий строк поставки 30.11.2024 припадає на вихідний день - суботу. З урахуванням вищезазначеного, кінцевий строк виконання зобов`язання припадає на понеділок 02.12.2024.

Щодо зменшення пені суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про її зменшення до 10%.

Згідно із частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 ЦК України, положення якої України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20)».

В даному випадку суд, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, керується метою договору - забезпечення потреб Державної служби України з надзвичайних ситуацій за договором в сфері публічних закупівель в умовах дії правового режиму воєнного стану в України, враховує ступінь виконання зобов`язання відповідачем (більшу частину товару не поставлено взагалі, іншу з простроченням), приймає до уваги, що у задоволенні вимог про стягнення 1006520,78 грн штрафу, тобто в переважній частині штрафних санкцій, відмовляється, а залишок обґрунтованої суми пені та штрафу є співмірним із наслідками порушення зобов`язань відповідачем, тому вважає відсутніми підстави для зменшення розміру пені (85554, 27 грн) і штрафу (352282,27 грн).

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені статтею 617 ЦК України: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Відповідно перед тим, як з`ясовувати правову природу обставин, які перешкодили належному виконанню договору, та їх правових наслідків, суди повинні з`ясувати право сторони посилатися на наявність форс-мажорних обставин (постанова Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

ТОВ «Суперформ» посилається на сертифікат №3200-24-2319 від 17.12.2024 Київської обласної ТПП про форс-мажорнi обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено вiйськову агресiю Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, продовження дії правового режиму воєнного стану, як наслідок: загальна військова мобілізація, військові дії, введення комендантської години, постійні масовані ракетні та артилерійські обстріли, пошкодження об`єктів енергетичної інфраструктури, що спровокувало дефіцит енергопотужностей та вимушене обмеження споживання електроенергії, збільшення кількості та тривалості повітряних тривог в зв`язку з цим, унеможливлення виконання роботи тривалий час, що стало перешкодою для здійснення виробничих процесів, сповільнення (призупинення) здійснення господарської діяльності та унеможливлення виконання зобов`язань за укладеними договорами. Ці форс-мажорнi обставини тривали з 13.11.2024 по 09.12.2024.

Відповідач також вказує, що він зареєстрований у м. Запоріжжі, з самого початку військової агресії Запорізька область зазнає ракетних обстрілів і в тимчасовій окупації з початку воєнного стану знаходиться більша частина області. 25 квітня 2022 Мінреінтеграції наказом від 25.04.2022 №75 затвердило Перелік територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). В у пп.1 п.3 Розділу III вищевказаного Переліку міститься Запорізька міська територіальна громада. Отже, протягом дії воєнного стану м. Запоріжжя входить у Перелік територіальних громад, які розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій, і введення воєнного стану негативно вплинуло на ТОВ «Суперформ».

Відповідно до п. 9.1 Договору № 252 сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін. До обставин непереборної сили належать обставини, визначені у Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Перелічені у сертифікаті №3200-24-2319 від 17.12.2024 Київської обласної ТПП форс-мажорнi обставини існували на момент укладення Договору № 252 - 23.08.2024, тому в розумінні п. 9.1 Договору № 252 відповідач не звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором.

Крім того, відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, унеможливлено виконання роботи тривалий час, оголошувався простій, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час дії воєнного стану. Відповідно не доведено неможливості здійснення виробничої та підприємницької діяльності відповідачем у зв`язку з форс-мажорними обставинами, які не існували на момент укладення Договору № 252.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з п. 3 ч.4 ст. 129 ГПК України судові витрати з розгляду справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Суперформ», ідентифікаційний код юридичної особи 45161306 (Північне шосе, 12, м. Запоріжжя, 69006) на користь Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій, ідентифікаційний код юридичної особи 33945469 (вул. Бережанська, 7, м. Київ, 04082) 352 282 (триста п`ятдесят дві тисячі двісті вісімдесят дві) грн 27 коп. 7% штрафу, 85554 (вісімдесят п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн 27 коп пені, 6567 (шість тисяч п`ятсот шістдесят сім) грн. 55 коп судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 08.05.2025.

Суддя А.О. Науменко