Ухвала від 08.05.2025 по справі 918/399/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"08" травня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/399/25

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА-АГРОТРЕЙД" від 06.05.2025 про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА-АГРОТРЕЙД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕХ-ГРУП" про стягнення 6 316 133,17 грн

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

06.05.2025 до Господарського суду Рівненської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА-АГРОТРЕЙД" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕХ-ГРУП" про стягнення заборгованості у розмірі 6 316 133,17 грн.

Ухвалою господарського суду від 08.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/399/25.

Разом з позовною заявою 06.05.2025 року ТОВ "Ніка-Агротрейд" подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, які знаходяться на рахунках в банківських установах, та на рухоме і нерухоме майно, яке належить відповідачу у межах суми позову 6 316 133,17 грн.

Заява обґрунтована тим, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень відносно відповідача на розгляді у Господарському суді Рівненської області перебувають справи, зокрема, за №918/24/25 про стягнення заборгованості у розмірі 1 476 747,35 грн; №918/75/25 про стягнення заборгованості у розмірі 2185424,74 грн, що свідчить про систематичний характер порушень відповідачем договірних зобов`язань, також, і перед іншими контрагентами. Враховуючи значний розмір позовних вимог, заявник вказує про наявність ризиків утруднення/неможливості виконання судового рішення у даній справі у разі задоволення позову.

Заперечень на заяву про забезпечення позову до суду не надходило.

Дослідивши матеріали заяви ТОВ "Ніка-Агротрейд" про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 4 ч.1 ст. 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (пп.1).

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №910/10598/21, від 28.08.2023 у справі №906/304/23 та інших.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, яка заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і ускладненням чи унеможливленням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Предметом позову у даній справі є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів у розмірі 6 316 133,17 грн.

Таким чином, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.

Суд зауважує, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (висновок Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).

Аналогічний за змістом висновок наводиться Верховним Судом у постанові від 06.12.2023 у справі №917/805/23, від 11.10.2023 у справі №916/409/21, від 15.09.2023 у справі №916/2359/23, від 08.08.2023 у справі №922/1344/23, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.

У разі звернення з позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, про вжиття яких просить у суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди у його господарській діяльності (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22).

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/4777/21.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.

Разом з цим, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Частиною 4 ст. 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту як на грошові кошти, що належать відповідачу так і на рухоме і нерухоме майно в межах суми позову 6 316 133,17 грн.

Суд звертає увагу, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на його рахунках в банківських установах, для задоволення вимог про стягнення 6 316 133,17 грн, суд вважає за доцільне накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.

При цьому, суд звертає увагу на праві сторін звернутися до суду з відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.

Стаття 139 ГПК України містить обов`язкові вимоги до змісту заяви про забезпечення позову. Зокрема, п.6 ч.1 ст. 139 ГПК України передбачає, що така заява має містити пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.12.2021 у справі №910/4564/21, щодо того, що є виконанням п.6 ч.1 ст. 139 ГПК України в частині надання пропозицій щодо зустрічного забезпечення.

Метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий status quo між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору (постанови Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №646/6171/18, від 17.02.2021 у справі №760/19023/18, від 27.07.2021 у справі №22-з/824/477/2021, 22-з/824/535/2021).

Частиною 1 ст. 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулась із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зважаючи на ч. 4 ст. 141 ГПК України, постановлення ухвали про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічного забезпечення не позбавляє відповідача права звернутись до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову.

Тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить конкретних пропозицій щодо зустрічного забезпечення, не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про допущення судом істотних процесуальних порушень, достатніх для скасування ухвали, якою було вжито відповідні заходи забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутись з клопотанням про зустрічне забезпечення. Наведена позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №916/2851/17, від 26.11.2018 у справі №904/2925/18, від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 18.06.2019 у справі №904/661/19, від 24.06.2019 у справі №916/2933/18, від 10.10.2019 у справі №916/1572/19.

Враховуючи все вище зазначене, суд приходить до висновку, що заявник належним чином обгрунтував та довів наявність правових підстав для забезпечення позову у цій справі шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтех-Груп", які знаходяться на рахунках в банківських установах, та на рухоме і нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтех-Груп", у межах суми позову, а тому заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА-АГРОТРЕЙД" про забезпечення позову від 06.05.2025 підлягає до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА-АГРОТРЕЙД" про забезпечення позову у справі №918/399/25 задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтех-Груп", які знаходяться на рахунках в банківських установах, та на рухоме і нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтех-Груп", у межах суми позову 6 316 133 (шість мільйонів триста шістнадцять тисяч сто тридцять три) 17 коп.

3. Ухвала є виконавчим документом та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження". Строк пред`явлення ухвали до виконання складає 3 роки, починаючи з наступного дня після набрання ухвалою законної сили.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКА-АГРОТРЕЙД" (вул. Мечнікова, 2, А, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 42163583).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтех-Груп" (33027, м. Рівне, вул. Київська, 36, офіс 914, код ЄДРПОУ 34847453).

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ч.2 ст. 235 ГПК України, з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Ю.Г. РОМАНЮК