Рішення від 28.04.2025 по справі 922/33/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/33/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава до Товариства з обмеженою відповідальністю "НМУ Електропівденмонтаж", м. Харків про стягнення 760304,71 грн. за участю представників:

позивача - Штепа Д.Ю., Крат А.В.

відповідача - Ворона О.А.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НМУ Електропівденмонтаж" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 645909,35 грн. та 3% річних у розмірі 114395,36 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що станом на 01.07.2017 року відповідач за договором на виконання проектних робіт № 3805 від 09.10.2017 (надалі - договір) не повернув йому оплачений аванс та не сплатив штрафні санкції, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в зв`язку з невиконанням умов договору в загальному розмірі 1799897,48 грн., з яких: 899948,74 грн. - збитки, які поніс позивач, оскільки здійснив 19.01.2018 року оплату робіт, які відповідачем так і не були виконані; 899948,74 грн. - розмір штрафних санкцій. Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.12.2021, залишеним в силі постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 у справі № 922/4076/21, позовні вимоги Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" були задоволені в повному обсязі та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НМУ Електропівденмонтаж" 899948,74 грн. збитків та 899948,74 грн. штрафних санкцій. Таким чином, позивач зазначає, що рішенням суду підтверджено факт виникнення 12.06.2021 у відповідача зобов`язання зі сплати позивачу коштів у загальному розмірі 1799897,48 грн., строк виконання якого завершився 30.06.2021 року, а з 01.07.2021 року відповідач є таким, який прострочив виконання грошового зобов`язання перед позивачем на загальну суму 1799897,48 грн. Факт наявності невиконаних зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "НМУ Електропівденмонтаж" перед Акціонерним товариством "Полтаваобленерго" за договором, термін виконання яких закінчився 30.06.2021, встановлено рішенням Господарського суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.01.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач 05.03.2025 за вх.№ 5742 надав відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат з врахуванням відповідного відзиву на позовну заяву. При цьому у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму штрафних санкцій, яка складає 899948,74 грн., у період з 01.07.2021 по 27.07.2022 (дата набрання рішенням Господарського суду Харківської області від 22.12.2021 по справі № 922/4076/21 законної сили) являється незаконним та безпідставним. З набранням рішенням Господарського суду Харківської області від 22.12.2021 по справі № 922/4076/21 законної сили грошові кошти у розмірі 899948,74 грн., стягнуті з ТОВ НМУ Електропівденмонтаж в якості штрафної санкції, складають частину загального грошового зобов`язання, визначеного судом. За таких обставин відповідач зазначає, що позивачем завищено заявлені до стягнення суму 3% річних на 28995,60 грн. та суму інфляційних втрат на 243021,91 грн., що сумарно складає 272017,51 грн. Окрім того, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що він, перебуваючи у вкрай тяжкому фінансовому становищі, лише поступово зміг виконати рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2021 по справі № 922/4076/21, оскільки власна господарська діяльність підприємства зазнала значних втрат внаслідок військової агресії РФ проти України, неможливості його контрагентів здійснити своєчасні розрахунки, закриття проектів. Сукупність даних обставин, які не залежали від волі відповідача, спричинила неможливість швидкого виконання судового рішення, що наразі має наслідком нарахування 3% річних та інфляційних втрат до моменту повного виконання відповідачем судового рішення.

Позивач 17.03.2025 за вх.№ 6829 надав додаткові пояснення у справі, в яких вказує, що доводи, які наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, а відтак не підлягають задоволенню. При цьому позивач зазначає, що в строк до 01.07.2021 відповідач не виконав своє зобов`язання, оскільки не повернув сплачений аванс та не сплатив штраф. Тобто, відповідач по взятим на себе зобов`язанням з 01.07.2021 неправомірно утримував кошти у загальному розмірі 1799897,48 грн., які належали відповідачу. Невиконання відповідачем зобов`язання перед позивачем змусило останнього звернутися до суду та стягувати суму боргу в судовому порядку. Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.12.2021 по справі № 922/4076/21 фактично було підтверджено право позивача на грошові кошти у загальному розмірі 1799897,48 грн. і таке право виникло 01.07.2021; саме з цієї дати боржник є таким, що прострочив грошове зобов`язання на загальну суму 1799897,48 грн. За таких обставин позивач вказує, що розрахунки, які додані до позовної заяви виконані правильно, доводи відповідача є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи. З огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності розмір 3% річних не підлягає зменшенню, оскільки є компенсацією (платою) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Оскільки, інфляційні втрати входять до складу основного боргу, чинне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг, тому не може бути зменшено розмір або звільнено відповідача від сплати інфляційних втрат, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.

Представники позивача у судовому засіданні 28.04.2025 просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.04.2025 просив суд зменшити розмір заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

09 жовтня 2017 року між Акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НМУ "Електропівденмонтаж" (підрядник) було укладено договір на виконання проектних робіт № 3805 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, підрядник зобов`язувався, згідно з затвердженим замовником завданням на проектування, що є додатком № 1 до цього договору, розробити проектну документацію: Нове будівництво розподільчого пункту № 9 напругою 20 кВт розподільчої мережі 20/0,4 кВ в м. Миргород Полтавської області, погодити її в уповноважених на те органах, провести її експертизу, та передати замовнику в строк, визначений цим договором (далі по договору - роботи), а замовник зобов`язувався прийняти від підрядника результат виконаних робіт - створену та погоджену проектну документацію з позитивним висновком проведеної експертизи, та сплатити її вартість.

Згідно п. 2.1., п. 2.2. договору, підрядник повинен виконати передбачені цим договором роботи, відповідно до вимог завдання на проектування, ДБН А.2.2-3. Склад та зміст проектної документації на будівництво та іншим вимогам діючих нормативних документів. У разі виявлення недоліків у проектній документації підрядник, на вимогу замовника, зобов`язаний безоплатно переробити проектну документацію та усунути виявлені недоліки.

Пунктом 3.3. договору було визначено, що загальна ціна робіт по договору відповідно до кошторисної документації становить 899948,74 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 5.2.1. договору, підрядник зобов`язується в строки визначені цим договором виконати роботи, передати замовникові результати виконаних робіт. Приймання-передача проектної документації оформлюється підписанням обома сторонами відповідного Акту приймання-передачі виконаних робіт.

Також, пунктом 5.2.2. договору було закріплено, що по факту виконання робіт підрядник готує проект Акту приймання-передачі виконаних робіт та разом з розробленою, погодженою проектною документацією, позитивним висновком експертної організації передає замовнику для розгляду та підписання. Підрядник передає замовнику проектну документацію викладену державною мовою України у чотирьох примірниках на паперових носіях та в електронному вигляді у форматах - PDF, Microsoft Office, TIFF, JPEG, dwg, для кошторисної документації - у форматі АВК останньої версії та оригінал позитивного висновку експертної організації. Авторські права на створену проектну документацію вважаються переданими підрядником замовнику в момент підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно п. 5.2.5. договору, датою виконання зобов`язань підрядника за цим договором є дата підписання обома сторонами Акту приймання-передача виконаних проектних робіт.

Відповідно до п. 5.3. договору, у разі виявлення недоліків, допущених підрядником, які виключають можливість прийняття робіт, або відступів в роботах від умов договору, чи інших недоліків, які є істотними або такими, що взагалі не можуть бути усунені підрядником, або не були усунені в строк, встановлений договором, замовник має право на свій вибір: не приймати такі роботи та вимагати від підрядника повернення попередньої оплати/вартості оплачених робіт (у разі, якщо вона була здійснена), відмовитися від договору в односторонньому порядку або право на зниження договірної ціни та/або компенсації (відшкодування) збитків, про що замовник здійснює перерахунок договірної ціни.

Згідно п. 5.1. договору, сторони домовилися, що роботи за цим договором будуть виконані протягом 110 календарних днів після його підписання. В подальшому строк виконання робіт позивач та відповідач збільшили, шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 27.06.2018 до договору та підписанням протоколу від 29.04.2021 щодо виконання робіт по договорам на виконання проектних робіт № 3804 від 09.10.2017 року та № 3805 від 09.10.2017 року (надалі - протокол).

Позивач у відповідності до рахунку-фактури № 2 від 10.01.2018 року здійснив авансовий платіж на виконання договору на рахунок відповідача у розмірі 899948,74 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 656262 від 19.01.2018 року.

Відповідач в строки та на умовах, визначених договором, свої зобов`язання не виконав, проектну документацію замовнику не передав.

В рамках досудового врегулювання спору між позивачем та відповідачем була досягнута домовленість, яка зафіксована в протоколі від 29.04.2021 року щодо виконання робіт по договорам на виконання проектних робіт № 3804 від 09.10.2017 року та № 3805 від 09.10.2017року.

Відповідно до п. 2 протоколу щодо виконання робіт по договорам на виконання проектних робіт № 3804 від 09.10.2017 року та № 3805 від 09.10.2017 року, відповідач зобов`язувався завершити проектні роботи згідно завдання на проектування, яке є додатком до договору № 3805 від 09.10.2017 року та надати АТ "Полтаваобленерго" в повному обсязі оформлену належним чином та погоджену замовником проектно-кошторисну документацію, по даному договору в термін до 12.06.2021 року.

Згідно п. 6 протоколу, в разі ненадання в термін до 12.06.2021 року проектно-кошторисної документації по договорах № 3804 від 09.10.2017 року та № 3805 від 09.10.2017 року з вини підрядника, ТОВ "НМУ "Електропівденмонтаж" зобов`язується повернути АТ "Полтаваобленерго" в термін до 01.07.2021 року вартість оплачених авансів по Договору № 3804 від 09.10.2017 року - 231157,57 грн. з ПДВ і № 3805 від 09.10.2017 року - 899948,74 грн. з ПДВ, а також сплатити штрафні санкції у розмірі 100% від вартості невиконаних робіт.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.12.2021 у справі № 922/4076/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2022, було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НМУ "Електропівденмонтаж" на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" 899948,74 грн. збитків; 899948,74 грн. штрафних санкцій та суму судового збору у розмірі 26998,46 грн., та встановлено факт наявності невиконаного відповідачем перед позивачем зобов`язання щодо повернення оплаченого авансу за договором № 3805 від 09.10.2017 року на суму 899948,74 грн. в термін до 01.07.2021 року.

Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума по справі № 922/4076/21 у розмірі 1826895,94 грн., яка складається з: 899948,74 грн. збитків; 899948,74 грн. штрафних санкцій та 26998,46 грн. судового збору, була сплачена відповідачем позивачу відповідними частинами.

Так, відповідачем було сплачено позивачу 292630,78 грн. згідно платіжної інструкції № 421628 від 19.04.2023; 193115,76 грн. згідно платіжної інструкції № 2372 від 19.05.2023; 193072,39 грн. згідно платіжної інструкції № 2613 від 15.06.2023; 192727,28 грн. згідно платіжної інструкції № 2836 від 20.07.2023; 192727,28 грн. згідно платіжної інструкції № 3197 від 24.08.2023; 192727,28 грн. згідно платіжної інструкції № 3684 від 22.09.2023; 192727,28 грн. згідно платіжної інструкції № 3868 від 24.10.2023; 192727,28 грн. згідно платіжної інструкції № 4126 від 24.11.2023; 20872,73 грн. згідно платіжної інструкції № 4451 від 25.12.2023; 88076,97 грн. згідно платіжної інструкції № 4990 від 31.01.2024.

З огляду на положення ст. 534 Цивільного кодексу України, яка передбачає черговість вимог за грошовим зобов`язанням, господарський суд приходить до висновку, що вищезазначеними оплатами відповідача спочатку були погашені у справі № 922/4076/21 витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 26998,46 грн., потім штрафні санкції в розмірі 899948,74 грн., а потім 899948,74 грн. збитків (вартість оплаченого авансу).

Нормами глави 83 Цивільного кодексу України врегульовано питання повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні, навіть тоді коли правова підстава, на якій набуте майно, згодом відпала.

Так, частина 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною другою статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України, предметом регулювання якої є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій набуто майно, згодом відпала.

З урахуванням наведеного, та того, що договірні зобов`язання між сторонами припинились, Господарський суд Харківської області у справі № 922/4076/21 дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми в розмірі 899948,74 грн. (суми основного зобов`язання), сплаченої позивачем за договором на виконання проектних робіт № 3805 від 09.10.2017.

Як було зазначено вище, 29.04.2021 між сторонами у справі було складено та підписано протокол від 29.04.2021 року щодо виконання робіт, зокрема, за договором на виконання проектних робіт № 3805 від 09.10.2017.

Відповідно до пункту 2 протоколу, підрядник зобов`язався завершити проектні роботи згідно завдання на проектування, яке є додатком до договору № 3805 від 09.10.2017 та надати АТ "Полтаваобленерго" в повному обсязі оформлену належним чином та погоджену замовником проектно-кошторисну документацію, по даному договору в термін до 12.06.2021р.

Пунктом 6 вказаного протоколу було визначено відповідальність підрядника, у разі не надання з його вини в термін до 12.06.2021 проектно-кошторисної документації, зокрема, підрядник зобов`язався повернути замовнику в термін до 01.07.2021 року вартість оплаченого авансу по № 3805 від 09.10.2017 року - 899948,74 грн. з ПДВ, а також сплатити штрафні санкції у розмірі 100% від вартості невиконаних робіт.

Відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18.

Враховуючи встановлення факту неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо строків виконання проектних робіт за договором, Господарський суд Харківської області у справі № 922/4076/21 дійшов висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій (неустойки) в сумі 899948,74 грн.

Разом з цим, суд зазначає, що за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 08.06.2022 у справі № 688/2332/20 та від 15.06.2023 у справі № 904/7413/21.

У відповідності до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України, зробила висновок, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (п. 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов`язковим.

Відповідна правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 13.01.2022 у справі № 921/27/21 та від 14.12.2021 у справі №911/3150/20. Також у цих постановах зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2010 у справі №916/190/18 викладено правову позицію, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Також, у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 916/190/18 викладено правову позицію, що стягнення неустойки є самостійною мірою цивільно-правової відповідальності, тому на неї не можуть нараховуватись проценти річних, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ураховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума в розмірі 899948,74 грн., сплачена позивачем за договором на виконання проектних робіт № 3805 від 09.10.2017, входить до складу основного зобов`язання. Сума штрафних санкцій в розмірі 899948,74 грн. не входить до складу основного зобов`язання, є способом забезпечення виконання основного зобов`язання, і за правилами ст. 625 ЦК України на неї не можуть нараховуватися три проценти річних та інфляційні втрати.

При цьому, посилання позивача на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15, та Верховного Суду, викладену в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, з приводу того, що стаття 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення, відхиляються судом, оскільки відповідна правова позиція є нерелевантною до спірних правовідносин у даній справі.

З огляду на зазначене, черговість погашення відповідачем вимог позивача у справі № 922/4076/21 та те, що три проценти річних та інфляційні втрати можуть нараховуватися на суму основного зобов`язання в розмірі 899948,74 грн., сплаченої позивачем за договором на виконання проектних робіт № 3805 від 09.10.2017, та яка повинна була бути повернена відповідачем позивачу до 01.07.2021, судом було самостійно визначено суми трьох процентів річних та інфляційних втрат у зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання в розмірі 899948,74 грн., не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу (01.07.2021 - 30.01.2024), протягом якого мало місце невиконання такого зобов`язання.

За таких обставин, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання в розмірі 899948,74 грн. (основного зобов`язання), з відповідача підлягають стягненню на користь позивача інфляційні втрати в розмірі 319964,29 грн. та 3% річних у розмірі 62982,29 грн. за період 01.07.2021 - 30.01.2024.

Таким чином, позовні вимоги у справі підлягають частковому задоволенню.

Разом з цим, суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про неспівмірність відсотків річних у розмірі 62982,29 грн., у зв`язку з чим підстави для зменшення відсотків річних у розмірі 62982,29 грн. відсутні.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у цій справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73-80, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НМУ "Електропівденмонтаж" (61035, м. Харків, вул. Каштанова, 33, код ЄДРПОУ 04734213) на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, код ЄДРПОУ 00131819) інфляційні втрати у розмірі 319964,29 грн.; 3% річних у розмірі 62982,29 грн. та 4595,36 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, код ЄДРПОУ 00131819).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "НМУ "Електропівденмонтаж" (61035, м. Харків, вул. Каштанова, 33, код ЄДРПОУ 04734213).

Повне рішення складено "08" травня 2025 р.

СуддяА.М. Буракова

Справа № 922/33/25