Рішення

від 08.05.2025 по справі 721/213/25

ПУТИЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

08.05.2025

Справа № 721/213/25

Провадження 2/721/163/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Путильський районний суд Чернівецької області

у складі головуючої судді Стефанко У.Д.

позивача ОСОБА_1

представника третьої особи Рейкало Г. П.

за участю секретаря судових засідань Штефюк Т. П.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань №2 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Путильської селищної ради Чернівецької області про позбавлення батьківських прав,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про позбавлення батьківських прав до відповідачки ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Путильської селищної ради Чернівецької області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 липня 1994 року по 14 серпня 2014 року. За час спільного проживання у шлюбі у них народилося восьмеро дітей, двоє з яких на даний час є неповнолітніми, а саме ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 14.08.2014 року шлюб між ними було розірвано. З часу розірвання шлюбу відповідачка перестала спілкуватися з дітьми, більше десяти років не цікавиться їх життям та здоров`ям, не телефонує дітям, ухиляється від виконання своїх обов`язків по їх вихованню, зокрема і від матеріального забезпечення, всіма витратами пов`язаними з утриманням та вихованням дітей позивач займається самостійно. Просив суд позбавити відповідачку батьківських прав відносно двох неповнолітніх дітей.

Ухвалою суду від 18.03.2025 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.04.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

У судове засідання позивач з`явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви з додатками надсилалась відповідачці на адресу її місця реєстрації, проте повернулись до суду без вручення адресату, з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду (Постанова КЦС ВС від 10.05.2023 року справа № 755/17944/18 (61-185св23)).

Відповідачка належним чином повідомлена про місце, дату і час розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзив та будь-які заперечення проти позову до суду не подала.

Судом також було розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі №721/213/25 ОСОБА_5 (а.с. 30).

Ураховуючи те, що відповідачка у судове засідання не з`явилася, відповідно до вимог ст.280 ЦПК України, розгляд даної справи проведений в заочному порядку.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві. Зазначив, що ОСОБА_2 необхідно позбавити батьківських прав відносно його неповнолітніх дочок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , адже відповідачка зовсім не піклується про них, матеріально не забезпечує та не спілкується більше десяти років. Вихованням та матеріальним забезпеченням неповнолітніх дітей займається виключно він.

У судовому засіданні неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначили, що вони з матір`ю не спілкуються, останній раз бачили її близько десяти років тому. Де мати перебуває на цей момент часу їм не відомо. Висловили категоричну думку щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо них. Зазначили, що їм неприємно усвідомлювати те, що мати не приймає участі у її вихованні та матеріальному забезпеченні, не цікавиться їхніми здобутками у житті та не бажає з ними спілкуватися навіть у телефонних розмовах. ОСОБА_6 думку про те, що матір слід позбавити батьківських прав і це не вплине на їхній емоційний стан. Також зазначили, що раніше, коли мати ще жила з ними, вживала спиртні напої та ображала їх. За увесь прожитий без матері час, батько самостійно займається їхнім вихованням, навчанням та забезпечує усім необхідним.

Представник виконавчого комітету Путильської селищної ради Чернівецької області у судовому засіданні не заперечувала щодо позовних вимог, зазначила про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки ОСОБА_2 щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Заслухавши учасників судового провадження, неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували в зареєстрованому шлюбі з 20.07.1994 року.

Відповідно до рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 14.08.2014 року шлюб між сторонами розірвано, після розірвання шлюбу позивачці присвоєно прізвище - ОСОБА_8 (а.с.3).

На теперішній час позивач разом з дітьми проживає в приватному будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).

З акту обстеження побутових умов проживання №27 від 04.03.2025 року складеного комісією Путильської територіальної громади Вижницького район Чернівецької області вбачається, що на утриманні позивача ОСОБА_1 перебуває двоє неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Після розірвання шлюбу з матір`ю дітей ОСОБА_9 (2014 рік), остання в сім`ї не проживає, вихованням дітей не займається, аліменти не сплачує. Вихованням та утриманням дітей постійно займається батько ОСОБА_1 . За місцем проживання дітям ОСОБА_3 , ОСОБА_4 створено всі необхідні умови для належного проживання, відпочинку та розвитку (а. 11).

Неповнолітня ОСОБА_3 навчається у 10 класі, а ОСОБА_4 - у 9 класі Киселицького ліцею Вижницького району Чернівецької області. Зарекомендували себе як дисципліновані та відповідальні учні. Життям, справами, успіхами, досягненнями та потребами учнів опікується батько ОСОБА_1 . Мати жодного разу не відвідувала навчальний заклад, що вбачається із висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Путильської селищної ради ( а. с. 9).

Позивач ОСОБА_1 працює у філії "Путильський райавтодор" робітником, має постійний дохід.

Згідно висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Путильської селищної ради від 23.02.2025 № 17/2 вбачається, що ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, жодної участі у вихованні та утриманні дочок не бере, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, не спілкується та не бачиться з дітьми, не здійснює підготовку до дорослого життя та не проявляє інтересу до їх внутрішнього світу. З метою захисту законних прав та інтересів неповнолітніх ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , розглянувши протокол комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Путильської селищної ради від 10.01.2025 №1, орган опіки та піклування Путильської селищної ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно її неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі N 522/10703/18 (провадження N 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі N 760/468/18 (провадження N 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі N 638/16622/17 (провадження N 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі N 522/21914/14 (провадження N 61-8179св19).

Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше) є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Отже, законом визначено, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо та є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Вказаний висновок має рекомендаційний характер.

За змістом статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_10 є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після розірвання шлюбу неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишилася проживати разом із батьком та перебуває на його повному утриманні.

В судовому засіданні була заслухана думка неповнолітніх ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти підтвердили, що матір не виконує свої батьківські обов`язки щодо них, не цікавиться їхнім життям, не спілкується з ними, не допомагає матеріально, їм невідомо де мати знаходиться на даний час.

Оцінюючи думку дітей, суд зауважує, що вік і рівень розвитку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 цілком дозволяє їм правдиво відповідати на запитання про матір. При цьому суд стверджує, що думка дітей не є вирішальною, однак вона враховується в сукупності з іншими обставинами та доказами у справі.

В матеріалах справи є висновок органу опіки і піклування Путильскої селищної ради, відповідно до якого визнано за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її неповнолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки остання жодної участі у вихованні та утриманні дочок не бере, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, не спілкується та не бачиться з дітьми, не здійснює підготовку до дорослого життя та не проявляє інтересу до їх внутрішнього світу.

Суд позбавлений можливості з`ясувати думку відповідачки, оскільки така в судове засідання не з`явився.

За таких обставин у рішеннях про позбавлення батьківських прав, суд повинен виходити із забезпечення найкращих інтересів дітей, що повинно мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.

Суд звертає увагу, що зі змісту положень принципу 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН від 20.11.1959 р. дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння, вона повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Аналізуючи наведені факти та обставини, суд приходить до переконання, що ОСОБА_2 усунулася від виховання своїх неповнолітніх дітей та виконання своїх обов`язків. Не цікавиться долею своїх дітей, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, лікування дітей, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; та взагалі не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить переконання, що обставини, на які посилається позивач у своєму позові, є достовірними та такими, що не викликають у суду сумніву, а отже, відповідачкою порушено право його дітей на рівень життя, достатній для їхнього фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, яке гарантоване ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" і яке підлягає захисту на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України шляхом позбавлення її, як матері, батьківських прав відносно неповнолітніх дітей, оскільки вона ухиляється від виконання своїх обов`язків по їхньому вихованню, що в свою чергу не буде суперечити інтересам дітей.

Одночасно суд роз`яснює відповідачці її право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, за наявності підстав передбачених частинами 3 - 5 ст. 169 СК України.

На підставі Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства», Конвенції про права дитини, ст. ст. 7, 19, 150, 155, 164, 166, 171 Сімейного кодексу України, керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Путильської селищної ради Чернівецької області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянку України, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженки с. Киселиці, Путильського району, Чернівецької області, (свідоцтво про народження (повторно) видане виконавчим комітетом Киселицької сільської ради Путильського району Чернівецької області 28.02.2015 року, серія НОМЕР_1 ).

Позбавити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянку України, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уроженки с. Киселиці, Путильського району, Чернівецької області (свідоцтво про народження (повторно) видане виконавчим комітетом Киселицької сільської ради Путильського району Чернівецької області 28.02.2015 року, серія НОМЕР_2 ).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Чернівецького апеляційного суду.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Третя особа: виконавчий комітет Путильської селищної ради Чернівецької області, юридична адреса: вул. Українська, буд. 184, с-ще Путила, Вижницького району, Чернівецької області, код ЄДРПОУ 0441746.

Повний текст рішення складено 08.05.2025 о 15 год 30 хв.

Суддя Уляна СТЕФАНКО