Постанова

від 08.05.2025 по справі 336/1728/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 08.05.2025 Справа № 336/1728/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/1728/25

Провадження №22-ц/807/942/25

Головуючий в 1-й інстанції Вайнраух Л.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,суддів:Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Єрьоміної Єлизавети Володимирівни на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2025 року, ухвалену у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 17 березня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Оріхівської міської територіальної громади в особі Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року позивачі за допомогою засобів поштового листування звернулися до суду із вказаною позовною заявою, просили суд визнати право власності на 2/3 частки трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 35,6 кв.м за ОСОБА_1 та 1/3 частки вказаної квартири - за ОСОБА_2 .Ухвалою судді від 25.02.2025 вказана позовна заява залишена без руху у зв`язку із виявленими недоліками, із наданням позивачу строку п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для їх виправлення, шляхом: 1) подання позовної заяви, оформленої відповідно до вимог ст.175-177 ЦПК України, 2) надання доказів на підтвердження актуальної вартості майна, саме із врахуванням якої має бути розраховано ціну позову й розмір судового збору, що підлягатиме додатковій сплаті. Адвокатка Єрьоміна Є.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , одержала копію ухвали суду 11.03.2025, яка доставлена до її електронного кабінету в системі «Електронний суд», що підтверджено матеріалами справи. 14.03.2025 позивачі за допомогою засобів поштового листування скерували до суду заяву про усунення недоліків. Проте, вимоги ухвали суду від 25.02.2025 стороною позивача не виконані, у заяві наведені обставини, що, на думку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , перешкоджають оцінці майна та визначенню ціни позову відповідно до норм ст.176 ЦПК України.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2025 року, позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Оріхівської міської територіальної громади в особі Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області про визнання права власності на нерухоме майно, - визнано неподаною та повернуто позивачам.

Роз`яснено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Єрьоміної Єлизавети Володимирівни подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду, матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що повертаючи заяву, суд першої інстанції порушив вимоги процесуального законодавства, оскільки у відповідності до вимог ч.2 ст. 176 ЦПК України мав можливість самостійно попередньо визначити ціну позову.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Постановляючи ухвалу про повернення заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позовної заяви, що відповідає ст.175-177 ЦПК України, до суду у визначений строк не скеровано, крім того, не подано доказів на підтвердження актуальної вартості майна, саме із врахуванням якої має бути розраховано ціну позову й розмір судового збору, що підлягатиме додатковій сплаті. Усунення недоліків саме в такий спосіб чітко визначено в ухвалі суду від 25.02.2025. В даному випадку визначення ціни позову за відсутності оцінки дійсної вартості майна не є можливим, що унеможливлює, в свою чергу, й попереднє визначення судового збору.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки такі висновки суду не ґрунтуються на законі.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

За правилами, передбаченими ч. 3 ст. 185 ЦПК України, суд першої інстанції повертає заяву, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

Згідно з п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Ціна позову має значення для визначення розміру судового збору. Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2025 року встановлено у сумі 3 028 грн.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позовна вимога майнового характеру це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. За змістом ч.2 ст. 16 ЦК України такі вимоги можуть бути заявлені, зокрема, у формі позову про визнання права, примусового виконання обов`язку в натурі. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі.

За змістом пункту 3 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно до п.2 ч.1ст.176 ЦПК України ціна позову визначається - у позовах про визнання права власності на майно або його витребування вартістю майна.

Згідно ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як вбачається із позову, предметом спору є визнання права власності на нерухоме майно. Ціна позову визначена у розмірі 120000,00 грн. При поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без руху виходив з того, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст.175 і 177 ЦПК України, зокрема через ненадання доказів на підтвердження актуальної вартості майна, саме із врахуванням якої має бути розраховано ціну позову й розмір судового збору, що підлягатиме додатковій сплаті.

Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (KREUZ v. POLAND, № 28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року).

Суд першої інстанції вказавши в ухвалі суду від 17.03.2025 на те, що зазначена позивачем ціна позову не підтверджується матеріалами позову, вважав, що судовий збір сплачено не в повному обсязі.

Проте, ухвала суду про залишення позову без руху не містить конкретної суми судового збору, яку він повинен доплатити, а відсутність зазначеної інформації позбавила його можливості виконати вимоги ухвали.

З метою забезпечення безперешкодного доступу до правосуддя цивільним процесуальним законодавством чітко регламентовані підстави та порядок залишення позову без руху. Зокрема, відповідно до ч.2 ст. 185 ЦПК України, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

При цьому суд не зважив на приписи частини 2 статті 176 ЦПК України, відповідно до яких, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Поставивши під сумнів відповідність визначеної позивачем ціни позову дійсній вартості квартири, суд не виконав обов`язку щодо визначення розміру судового збору, а запропонував позивачам зазначити ціну позову з урахуванням іншої вартості спірного майна, без належного обґрунтування своєї незгоди зі сплаченою сумою судового збору.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним»(Белле проти Франції, § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Белле проти Франції, § 36; Нун`єш Діаш проти Португалії).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії).

Постановляючи ухвалу про залишення позову без руху, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, припустився надмірного формалізму, так як вартість спірної квартири може бути встановлена при вирішенні справи. Крім цього, суд не зазначив, в чому полягає перешкода у вирішенні справи через не зазначення ціни позову.

Враховуючи, що позивачем визначено ціну позову, додано до суду документи, які підтверджують сплату судового збору, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви внаслідок невиконання позивачем вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а викладені в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху мотиви є такими, що не відповідають положенням цивільного процесуального законодавства, тому невиконання позивачем зазначених в цій ухвалі вимог не може бути підставою для повернення позовної заяви як неподаної.

Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню в справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно вимог п.п. 3, 4 ч. 1ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи, що порушення норм процесуального права призвело до постановлення судом помилкової ухвали, ця ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, як це передбачено пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Єрьоміної Єлизавети Володимирівни задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2025 року у цій справі скасувати, направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 08 травня 2025 року.

Головуючий: С. В. Кухар

Судді: І.В. Кочеткова

Г.С. Подліянова