Рішення від 08.05.2025 по справі 160/1896/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 рокуСправа №160/1896/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області,Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

24.01.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області (далі відповідач-1), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (далі відповідач-2), у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 14.01.2025 №3-К "Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі державним службовцям Першотравенського міського суду Дніпропетровської області" в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі спеціалісту з питань персоналу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 у розмірі 30%;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі спеціалісту з питань персоналу ОСОБА_1 відповідно до ст. 52 Закону України "Про державну службу" та наказу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області "Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі працівникам апарату Першотравенського міського суду Дніпропетровської області" від 11.01.2024 №2-К з 01.01.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання вимог п. 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» №4059-ІХ наказом Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 14.01.2025 №3-К їй було встановлено надбавку за вислугу років на державній службі на 2025 рік (з 01.01.2025) у розмірі 30 відсотків посадового окладу, тоді як з 01.01.2024 вона становила 50%. Позивач вважає, що внаслідок таких протиправних дій були порушені її права на належний рівень оплати праці державних службовців, гарантовані ст. ст. 50 та 52 Закону України «Про державну службу».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/1896/25 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

03.02.2025 представником відповідача-2 направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що 01.01.2025 набрав чинності Закон України №4059-ІХ «Про Державний бюджет на 2025 рік», п. 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» якого визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Застосування норм Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» стосовно перерахування надбавки за вислугу років відповідає нормам законодавства України, оскільки виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України. Згідно з положеннями ст. 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Звертає увагу, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» щодо встановлення на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу є чинними, неконституційним не визнавались та не скасовувались, а відтак підстави для їх незастосування відсутні.

04.02.2025 представником відповідача-1 направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Також, абзацом шостим пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що норми Закону України «Про державну службу» щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Вказує, що, таким чином, державним службовцям державних органів, які провели класифікацію посад державної служби, надбавка за вислугу років у 2025 році встановлюється на рівні 2 відсотків від посадового окладу за кожний рік стажу державної служби та не може перевищувати 30 відсотків посадового окладу. Враховуючи наведене, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 працює на посаді спеціаліста з управління персоналом у Першотравенському міському суді Дніпропетровської області з 25.07.2016.

Наказом Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 03.12.2018 №25-К «Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 » позивачу встановлено надбавку за вислугу років на державній службі з 03.12.2018 в розмірі 50% посадового окладу, як такій, вислуга років якої на державній службі станом на 03.12.2018 становить понад 17 років.

Наказом Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 14.01.2025 №3-К «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі державним службовцям Першотравенського міського суду Дніпропетровської області» ОСОБА_1 встановлено надбавку за вислугу років на державній службі з 01.01.2025 в розмірі 30% посадового окладу, вислуга років на державній службі становить 23 роки 00 місяців 29 днів.

Не погоджуючись із встановленням надбавки за вислугу років на державній службі з 01.01.2025 в розмірі 30%, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченимиКонституцієюта законами України.

Правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі -Закон №889-VIII) та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Частинами 1, 2ст. 50 Закону №889-VIII визначено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення).

Згідно з положеннями ст. 46 Закону №889-VIII, стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки.

Відповідно до ч. 1ст. 52 Закону №889-VIII надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Однак, Верховною Радою України 19.11.2024 прийнято Закон №4059-IX, пунктом 13 розділу «Прикінцеві положення» якого визначено, що у 2025 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з:

1) сталої заробітної плати - посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, інших доплат, передбачених законами України;

2) варіативної заробітної плати - премій, компенсацій за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця та за вакантною посадою державної служби, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Таким чином, Законом №4059-IX запроваджено норму, яка суперечить нормі ч. 1ст. 52 Закону №889-VIII, а саме зменшує максимальну межу розміру надбавки за вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, та зменшує розмір самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби.

Вирішуючи спір, суд враховує, що неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як колізія норм права.

Для безумовного дотримання конституційних імперативних норм щодо обов`язку кожного неухильно додержуватися Конституції та законів України (ст. 68 Основного Закону України) надважливо, щоб система законодавства відповідала усім критеріям «якості закону», зокрема, правове регулювання було чітким та послідовним, не допускало неоднозначного тлумачення правових норм, а також існування суперечливих або конфліктуючих між собою положень.

Логіка полягає у тому, що якщо норми, які регулюють співіснування людей, мають забезпечувати чіткі орієнтири правомірності поведінки і правовий порядок, то вони не повинні суперечити одна одній, мають взаємно узгоджуватись; позначаючи сукупність узгоджених між собою елементів як «систему»; норми права повинні створювати здатний належним чином функціонувати порядок людського співіснування.

Водночас, відступ від цього критерію призводить до виникнення колізій у законодавстві, що зумовлює настання негативних наслідків, зокрема, появу значної кількості юридичних спорів; перешкоду для формування єдиної та сталої судової практики; необхідність відступу від раніше сформульованих правових висновків Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду; врешті це стає однією з вагомих причин зниження довіри до суб`єктів владних повноважень, судів та держави в цілому.

Крім того, поява колізій у законодавстві створює для особи ситуацію правової невизначеності, при якій виникають справедливі запитання: чи потрібно знати і дотримуватися всіх (без винятку) законів; якщо знати і дотримуватися одного чинного закону або норми закону, чи це означає презумпцію правомірності поведінки особи та неможливість її притягнення до відповідальності або настання інших негативних наслідків.

Вирішення колізій у законодавстві, якщо суб`єкти нормотворення тривалий час не вживають заходів для їх усунення, стає завданням суду. Виконання цього завдання вимагає від суду: 1) встановлення факту існування правової колізії (ситуація, за якої два або більше нормативних акти або норми одного акта регулюють по різному одні і ті ж суспільно-управлінські відносини) та 2) надання пріоритету одному із нормативних актів або норм одного акта.

Загальні підходи до вирішення колізій у законодавстві визначені у положеннях Конституції України, зокрема: 1)Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції Україниі повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії (ч. ч. 1-3 ст. 8); 2) чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ВРУ), є частиною національного законодавства України; укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін доКонституції України (ст. 9); 3) закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У свою чергуКодекс адміністративного судочинства України містить такі норми, які визначають підходи до вирішення колізій у законодавстві: 1) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) (ч. ч. 1-2 ст. 6); 2) у разі невідповідності правового актаКонституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана ВРУ, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України та ін.

Тлумачення норм судами є квазірегулюванням, яке виступає додатковим інструментом зміцнення верховенства права в Україні. Особливо помічним цей інструмент є тоді, коли, зокрема, існує необхідність у подоланні колізій та заповнення правовим регулюванням прогалин в законодавстві; квазірегулювання сприяє розвитку доктрини права та є індикатором для законодавця, що ті чи ті відносини повинні бути врегульовані, що суспільні відносини змінилися, ускладнилися і потребують нагального законодавчого регулювання і що законодавець вже запізнюється у їх унормуванні

При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

За умов спірних правовідносин, спеціальним нормативно-правовим актом єЗакон України «Про державну службу», а не Закон України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.

Урішенні від 28.08.2020 №10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Виходячи з того, що предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст. 3 Конституції України, ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

З огляду на викладене, в спірних правовідносинах до застосування підлягає норма спеціального нормативно-правового акту, а саме ч. 1ст. 52 Закону №889-VIII, а не п. 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону №4059-IX, яким звужується обсяг прав та гарантій державних службовців, визначених чинним законодавством, а відтак спірний наказ суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Суд вважає належним та достатнім способом захисту порушеного права у даній справі є визнання протиправним та скасування спірного наказу із одночасним покладанням обов`язку на відповідача здійснити перерахунок та виплату з 01.01.2025 надбавки за вислугу років на державній службі позивачу відповідно дост. 52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є доведеними, а позовна заява такою, що підлягає задоволенню.

Також суд зазначає, що у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд допустити негайне виконання рішення суду в частині нарахування та сплати надбавки за вислугу років за один місяць.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Проте, у даному випадку рішення не підлягає допущенню до негайного виконання, оскільки судом на відповідача покладається обов`язок вчинити певну дію, а не присуджується виплата на користь позивача.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI за подання позову до адміністративного суду, а тому з урахуванням вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про їх розподіл суд не вирішує.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області (вул. Шахтарської Слави, буд. 16, м. Шахтарське, Дніпропетровська область, 52803, код ЄДРПОУ 02124189), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (просп. Дмитра Яворницького, буд. 57, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 26239738) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 14.01.2025 №3-К "Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі державним службовцям Першотравенського міського суду Дніпропетровської області" в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі спеціалісту з питань персоналу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 у розмірі 30%.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі спеціалісту з питань персоналу ОСОБА_1 відповідно до ст. 52 Закону України "Про державну службу" та наказу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області "Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі працівникам апарату Першотравенського міського суду Дніпропетровської області" від 11.01.2024 №2-К з 01.01.2025.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський