Рішення від 07.05.2025 по справі 200/6062/24

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2025 року Справа№200/6062/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом Плужника Максима Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

02.09.2024 до Донецького окружного адміністративного суду, через систему Електронний суд, надійшла позовна заява адвоката Плужника Максима Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (ЄДРПОУ 07652214) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, в розмірі 76962,50 грн. (сімдесят шість тисяч дев`ятсот шістдесят дві гривні 50 коп.);

- зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ внести відповідні зміни до наказу начальника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 01.03.2023 року № 34 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтуванням своєї позиції зазначив, що 20.12.2023 позивач звернувся із заявою, в якій просив виконати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.06.2023, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2023 у справі № 200/1329/23. За результатами розгляду зазначеної заяви позивача ОСОБА_1 , листом від 29.01.2024 Квартирно- експлуатаційний відділ міста Луганськ повідомив останнього про виконання рішення суду шляхом вчинення певних дій, а також про неможливість виконати рішення суду в інший частині, в зв`язку з відсутністю у Відповідача особової справи ОСОБА_1 .

Крім іншого відповідач вказав, що на теперішній час на розгляді адміністративних судів різних інстанцій знаходяться дві справи, відкриті за позовами ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, Зазначив, що в Першому апеляційному адміністративному суді на розгляді знаходиться апеляційна скарга , що подана позивачем 19.08.2024 на рішення суду першої інстанції у справі №200/2735/24, за своїм змістом протирічить змісту позовних вимог, викладених в позовній заяві у справі №200/6062/24.

Вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 16.09.2024 відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано докази у справі.

Ухвалою суду від 16.12.2024 вирішено зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 200/2735/24.

Ухвалою суду від 07.05.2025 поновлено провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 виданий Краснопільським РВ УМВС України в Сумській області 19 січня 1998 року. Згідно з довідкою № 21-15/3-703 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 19.01.2022.

Наказом начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 25.05.2022 №103 наказано майора ОСОБА_1 з 25.05.2022 виключено зі списків особового складу квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ та всіх видів забезпечення.

Наказом начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 01.03.2023 № 34 внесено зміни до наказу начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 25.05.2022 №103 відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.09.2022 у справі № 200/4003/22. Вислуга років у Збройних Силах України становить: календарна 8 років 6 місяців, пільгова 00 років 07 місяців.

Наказом начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 27.11.2023 № 223 скасовано наказ начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 01.03.2023 № 34 в частині визначення вислуги років на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.06.2023 у справі № 200/1329/23.

Наказом начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 29.11.2023 № 225 внесено зміни до наказу начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 01.03.2023 № 34 в частині визначення вислуги років. Визначено ОСОБА_1 вислугу років в розмірі: 8 років 6 місяців 19 днів у календарному обчисленні, 01 рік 10 місяців 06 днів у пільговому обчисленні, загальна вислуга років 10 років 4 місяці 25 днів.

Підстава: рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.06.2023 у справі № 200/1329/23.

20.12.2023 позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою, в якій просив виконати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.06.2023, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2023 у справі № 200/1329/23. Також просив нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, та внести відповідні зміни до наказу начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 01.03.2023 № 34.

Листом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ від 29.01.2024 № 524/288 повідомлено позивача про неможливість виконати рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/1329/23 в повному обсязі в зв`язку з відсутністю у відповідача особової справи ОСОБА_1 .

Позивач звернувся до суду, та просив зокрема, визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24.07.2024 у справі № 200/2735/24 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

При цьому у вказаному рішенні суд вказав, що у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби саме в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а бездільність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, позивачем в межах цієї справи не оскаржується, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 у справі № 200/2735/24 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.07.2024 залишено без змін.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача, щодо не нарахування та не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Стосовно строку звернення до суду.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 Суд дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другої статті 233 Кодексу, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Отже, до «усіх виплат» (заробітна плата, виплата вихідної допомоги, інші виплати) також належить і компенсація за невикористані дні відпустки (що є предметом позовних вимог в частині).

Таким чином, перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд виходить з того, що спір щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільнені, пов`язаний з недотриманням законодавства про оплату праці.

Так, відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю (далі- КЗпП України) (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Судом встановлено, що наказом начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 25.05.2022 №103 майора ОСОБА_1 з 25 травня 2022 року виключено зі списків особового складу квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ та всіх видів забезпечення.

Наказом начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 01.03.2023 № 34, відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.09.2022 року у справі № 200/4003/22 внесено зміни до наказу начальника КЕВ м. Луганськ (по стройовій частині) від 25.05.2022 № 103, а саме : «Вважати таким, що 25 травня 2022 року справи та посаду здав. З 13 червня 2022 року виключити зі списків особового складу КЕВ м. Луганськ та всіх видів забезпечення.».

Ураховуючи, що спірним питанням є нарахування та виплата позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, та те, що наказом начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 25.05.2022 №103 із змінами відповідно до наказу начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 01.03.2023 № 34 позивача звільнено 13.06.2022, тобто до внесення змін до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю, суд вважає що позивачем не пропущений строк звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним Законом, що відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Зі змісту пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 2011-ХІІ вбачається, що дія цього Закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини 2 статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно абзацу 2 частини 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393, передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).

За п. 1 Порядку № 260, цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Цей Порядок розроблено відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і «;Про донорство крові та її компонентів» та постанов Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей», від 15 червня 1994 року № 414 «Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», від 11 серпня 1995 року № 648 «Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах», від 22 грудня 1995 року № 1037 «Про надбавки до посадових окладів осіб, зайнятих на шифрувальній роботі», від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Дія цього Порядку (крім розділів II, V, IX, XXIV) поширюється на військовослужбовців, умови виплати грошового забезпечення для яких встановлено іншими нормативно-правовими актами.

Цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Пунктом 8 розділу І Порядку № 260 серед іншого закріплено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Згідно з пунктом 1 розділу ХХХІ Порядку № 260 грошове забезпечення у разі звільнення з військової служби виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі грошового забезпечення, передбаченого для займаної посади з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня здавання справ та посади (в межах установлених Міністром оборони України строків) або до дня закінчення щорічної відпустки, яка надається після здавання справ та посади.

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту, грошове забезпечення виплачується до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня закінчення строку контракту.

Пунктом 3 розд. XXXII Порядку № 260 передбачено, що особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу та звільняються зі служби за власним бажанням, іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, визначених Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413, та мають вислугу десять календарних років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до п. 8 розділу XXXII Порядку, для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (зі змінами).

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що поняття «календарна вислуга років» застосовується у Законі не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби».

При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ є наявність «вислуги 10 років і більше», отже, відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності календарних років вислуги.

Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.04.2021 у справі № 380/2427/20 наголошено, що застосовуючи інструкції як спеціальні нормативно-правові акти, що визначають структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, слід враховувати пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу. Верховний Суд зауважив, що частиною 4 статті 9 Закону №2011-XII Міністру оборони України надано повноваження визначати лише порядок виплати грошового забезпечення. Водночас, питання права військовослужбовців на отримання грошового забезпечення чи різного виду допомог можуть бути визначені лише законодавцем.

Правова позиція щодо застосування приписів частини 2 статті 15 Закону № 2011-XII неодноразово викладалася у постановах Верховного Суду, зокрема, від 11.04.2018 у справі № 806/2104/17, від 24.11.2020 у справі № 822/3008/17, від 21.04.2021 № 380/2427/20.

Відповідно до усталеної позиції Верховного Суду правова норма частини 2 статті 15 Закону № 2011-XII не містить вказівки на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше саме календарних років вислуги. Поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги, а саме: «в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, Верховний Суд наголошував, що умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини 2 статті 15 Закону № 2011-XII є наявність «вислуги 10 років і більше».

Отже, право на отримання позивачем одноразової грошової допомоги визначається з загальної кількості вислуги років у тому числі пільгових років, а для визначення розміру грошової допомоги з календарних років.

Як було вже зазначено, наказом начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 29.11.2023 № 225 внесено зміни до наказу начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 01.03.2023 № 34 в частині визначення вислуги років. Визначено ОСОБА_1 вислугу років в розмірі: 8 років 6 місяців 19 днів у календарному обчисленні, 01 рік 10 місяців 06 днів у пільговому обчисленні, загальна вислуга років 10 років 4 місяці 25 днів.

Отже, вислуга років позивача в Збройних Силах України у загальному обчисленні станом на момент звільнення з військової служби становила 10 років 4 місяці 25 днів, що свідчить про дотримання ним умови про наявність 10 і більше років вислуги для отримання одноразової грошової допомоги при звільненні..

Тобто, ОСОБА_1 набув право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні на підставі абз. 2 п. 2 ст. 15 Закону № 2011 як військовослужбовець, який звільнений з військової служби через сімейні обставини і який має вислугу 10 років і більше.

Виходячи з обставин справи та відповідних норм матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, позивач мав законне сподівання на виплату передбаченою законом одноразової грошової допомоги у зв`язку з тривалою (понад десять років) військовою службою, а відповідач безпідставно, відмовивши йому у такій виплаті, незаконно позбавив позивача належної йому до виплати одноразової грошової допомоги.

Однак, суд не може взяти до уваги розрахунок позивача щодо суми, яка підлягає виплаті, оскільки нарахування суми грошового забезпечення належить до компетенції відповідача, суд не може підміняти функції інших органів, а тому вимога про стягнення 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік в сумі 76962,50 грн не підлягає задоволенню.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

На підставі викладеного вище, суд задовольняє позовні вимоги шляхом зобов`язання Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, виходячи з розрахунку 25% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, внести зміни до наказу начальника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 01.03.2023 № 34 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач звільнений від сплати судового збору в цій категорії справ відповідно до закону.

Судові витрати складаються з витрат на правничу допомогу. Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Положеннями частини 2 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст.134 КАС України).

Частинами 4, 5, 6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 4, 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 у справі №280/2635/20 звернув увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Позивачем до суду надано: ордер №1193222; договір №329/2 від 14.08.2024 про надання правової допомоги; акт №1 прийому-передачі виконаних робіт за договором №329/2 від 14.08.2024 (згідно з яким вартість послуг щодо складання позову про стягнення одноразової грошової допомоги становить 5000 грн); квитанцію №1 про сплату послуг за договором №329/2 від 14.08.2024 (виписана адвокатом).

Суд ураховує, що адвокатом за договором виконано роботу з надання правової допомоги: підготовку та направлення позовної заяви, проте суд вважає, що розмір суми витрат на правничу допомогу є не співмірним зі складністю цієї справи.

Ураховуючи, що за вказаним договором адвокатом подано два позови (справа №200/6062/24, № 200/2735/24) суд вважає спів мірною у цій справі компенсацією вартості витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Керуючись статтями 32, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Плужника Максима Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні,- задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ (місцезнаходження: Донецька обл., Краматорський р-н, м. Слов`янськ, вул. Поштова, б. 20, код ЄДРПОУ 07652214) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу при звільненні, виходячи з розрахунку 25% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ (місцезнаходження: Донецька обл., Краматорський р-н, м. Слов`янськ, вул. Поштова, б. 20, код ЄДРПОУ 07652214) внести зміни до наказу начальника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (по стройовій частині) від 01.03.2023 № 34 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ (місцезнаходження: Донецька обл., Краматорський р-н, м. Слов`янськ, вул. Поштова, б. 20, код ЄДРПОУ 07652214) на користь Плужника Максима Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв