Постанова

від 08.05.2025 по справі 520/35554/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 р. Справа № 520/35554/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТРЗ РЕММАШ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2024, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/35554/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТРЗ РЕММАШ"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТРЗ РЕММАШ" (далі по тексту ТОВ "ІТРЗ РЕММАШ", позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту ГУ ДПС в Харківській області, відповідач), у якому, з урахуванням уточнень, просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 00/9553/0416 та №00/9555/0416 від 26.04.2023 року, винесені Головним управлінням ДПС у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначило про протиправність податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС в Харківській області від 26.04.2023 про застосування до позивача фінансових санкцій за несвоєчасне подання податкових декларацій з ПДВ, оскільки протягом 2022 року через постійну загрозу життю і здоров`ю працівників підприємства, яке розміщено в м. Харків , позивач був змушений з 01.03.2022 прийняти рішення про призупинення діяльності підприємства, що в свою чергу позбавило ТОВ "ІТРЗ РЕММАШ" можливості виконувати своєчасно податкові зобов`язання.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 у справі № 520/355541/24 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 у справі № 520/35554/24 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував на те, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки обставинам щодо не розгляду відповідачем заперечень ТОВ "ІТРЗ РЕММАШ" на акт перевірки, на підставі висновків якого складено спірні податкові повідомлення-рішення, а також, поданої належним чином скарги позивача до ДПС України.

Крім того, зауважує, що судом належним чином не проаналізовано обставин, якими позивач аргументує неможливість вчасного виконання податкових зобов`язань у 2022 році, а саме щодо призупинення з 01.03.2022 діяльності підприємства через загрозу життю та здоров`ю працівників підприємства, яке знаходиться в м. Харків. Вказує, що суд не був позбавлений можливості на підставі наданих документів, переконатись у тому, що позивач зробив все від нього залежне, щоб не допустити порушення строків виконання податкових зобов`язань, проте цього не зробив, обмежившись посиланням на чинність рішення відповідача від 09.11.2022 № 2300/20-40-18-04-25.

Відповідач, у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Наполягає на відсутності підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень вiд 26.04.2023, оскільки підставами для їх прийняття слугувало встановлення за результатами камеральної перевірки несвоєчасності сплати узгоджених грошових зобов`язань з ПДВ, за що передбачена відповідальність п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Підстави для звільнення позивача від сплати вказаного податкового зобов`язання відсутні, оскільки ГУ ДПС в Харківській області за результатами розгляду поданої позивачем заяви та доданих до неї документів було прийнято рішення від 09.11.2022 № 2300/20-40-18-04-25 щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку, яке не було оскаржено позивачем в судовому порядку.

Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТРЗ РЕММАШ", код ЄДРПОУ 43302923, зареєстроване як суб`єкт господарювання.

Посадовою особою ГУ ДПС у Харківській області було проведено камеральну перевірку позивача з питання дотримання термінів сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість по: податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2021 року, податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2022 року, податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2022 року, податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2022 року, податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2022 року, за результатами якої складено акт від 27.03.2023 року №7053/20-40-04-16-03/43302923.

Згідно з висновками проведеної камеральної перевірки, викладеними в акті від 27.03.2023 року №7053/20-40-04-16-03/43302923, встановлено, що ТОВ «ІТРЗ РЕММАШ» у порушення пункту 57.1 статті 57 ПК України несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість по податкова декларація з податку на додану вартість від 17.02.2022 № 9033891345 за січень 2022 року, податкова декларація з податку на додану вартість від 19.07.2022 № 9132463962 за березень 2022 року, податкова декларація з податку на додану вартість від 19.07.2022 № 9132541545 за травень 2022 року, податкова декларація з податку на додану вартість від 19.08.2022 № 9162537660 за липень 2022 року, податкова декларація з податку на додану вартість від 20.12.2021 № 9387177634 за листопад 2021 року.

Так зі змісту акту перевірки від 27.03.2023 №7053/20-40-04-16-03/43302923 вбачається, що позивачем сплату узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість здійснено з порушенням граничних строків, а саме: податкова декларація з податку на додану вартість №9033891345 від 17.02.2022, дата сплати 19.09.2022, кількість днів 50, сума погашеного боргу 40922,00 грн; податкова декларація з податку на додану вартість №9033891345 від 17.02.2022, дата сплати 15.09.2022, кількість днів 46, сума погашеного боргу 100000,00 грн; податкова декларація з податку на додану вартість №9033891345 від 17.02.2022, дата сплати 14.09.2022, кількість днів 45, сума погашеного боргу 50000,00 грн; податкова декларація з податку на додану вартість №9033891345 від 17.02.2022, дата сплати 14.09.2022, кількість днів 45, сума погашеного боргу 50000,00 грн; податкова декларація з податку на додану вартість №9132463962 від 19.07.2022, дата сплати 19.09.2022, кількість днів 50, сума погашеного боргу 112191,00 грн; податкова декларація з податку на додану вартість №9132541545 від 19.07.2022, дата сплати 26.10.2022, кількість днів 87, сума погашеного боргу 366366,00 грн; податкова декларація з податку на додану вартість №9132541545 від 19.07.2022 року, дата сплати 26.10.2022, кількість днів 87, сума погашеного боргу 223317,00 грн; податкова декларація з податку на додану вартість №9132541545 від 19.07.2022, дата сплати 19.09.2022, кількість днів 50, сума погашеного боргу 5965,00 грн; податкова декларація з податку на додану вартість №9132463962 від 19.07.2022, дата сплати 19.09.2022, кількість днів 50, сума погашеного боргу 40922,00 грн; податкова декларація з податку на додану вартість №9162537660 від 19.08.2022, дата сплати 28.10.2022, кількість днів 59, сума погашеного боргу 16000,00 грн; податкова декларація з податку на додану вартість №9162537660 від 19.08.2022, дата сплати 26.10.2022, кількість днів 57, сума погашеного боргу 223317,00 грн; податкова декларація з податку на додану вартість №9162537660 від 19.08.2022, дата сплати 09.11.2022, кількість днів 71, сума погашеного боргу 106519,00 грн; податкова декларація з податку на додану вартість №9387177634 від 20.12.2021, дата сплати 19.01.2022, кількість днів 20, сума погашеного боргу 26367,25 грн.

Позивач, не погодившись із висновками акту перевірки, подав до податкового органу заперечення до акту перевірки.

В подальшому, на підставі висновків камеральної перевірки контролюючим органом було складено податкові повідомлення-рішення від 26.04.2023:

- № 00/9553/0416, яким за встановлене порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) визначеного пунктом 50.1 статті 50 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI за період фінансового господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої встановлено ці порушення: січень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року за затримку на 45, 46, 50, 57, 59, 71, 87 календарних днів сплати грошового зобов`язання у сумі 1335519,00 грн зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10%, що становить 133551,90 грн;

- №00/9555/0416, яким за встановлене порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) визначеного пунктом 50.1 статті 50 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI за період фінансового господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої встановлено ці порушення: листопад 2021 року за затримку сплати грошового зобов`язання у сумі 26367,25 грн зобов`язано сплатити штраф у розмірі 5%, що становить 1318,36 грн.

Листом відповідача від 05.06.2023 №30660/6/20-40-04-16-11 на адресу позивача було направлено копії податкових повідомлень-рішень від 26.04.2023 року №00/9553/0416 та №00/9555/0416.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 26.04.2023, як таких, що складені з дотриманням, встановленого законом порядку та за наявності доказів вчинення позивачем порушення вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України, підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України.

Цим Кодексом передбачено функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 ПК України).

Зокрема, як встановлено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У розумінні підпункту 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

З аналізу вказаних положень ПК України слідує, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання фіскально зобов`язаною особою податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.

Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу, а відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності поданні платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Виходячи з наведених норм ПК України, предметом камеральної перевірки є лише податкова звітність, тобто відомості, зазначені у відповідній податковій звітності та їх відповідність інформації, яка міститься в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Тобто, під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку з питання дотримання ТОВ «ІТРЗ РЕММАШ» термінів сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість за листопад 2021 року, за січень 2022 року, за березень 2022 року, за травень 2022 року, за липень 2022 року.

За результатами проведеної перевірки встановлено несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість від 17.02.2022 № 9033891345 за січень 2022 року, податковій декларації з податку на додану вартість від 19.07.2022 № 9132463962 за березень 2022 року, податковій декларації з податку на додану вартість від 19.07.2022 № 9132541545 за травень 2022 року, податковій декларації з податку на додану вартість від 19.08.2022 № 9162537660 за липень 2022 року, податковій декларації з податку на додану вартість від 20.12.2021 № 9387177634 за листопад 2021 року.

З огляду на висновки контролюючого органу про несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість, відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення № 00/9553/0416 та №00/9555/0416 від 26.04.2023 про застосування штрафних санкцій у розмірі 133 551,90 грн та 1318,36 грн відповідно.

Колегія суддів зауважує, що на виконання приписів підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

На виконання приписів підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За змістом положень статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Пунктом 31.1 статті 31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За визначенням, наведеним у пункті 137.4 статті 137 ПК України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

49.18.1. календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

49.18.2. календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

49.18.3. календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом 49.18.4 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

49.18.4. календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб, - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Пункт 54.1 статті 54 ПК України встановлює, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 203.2 ст. 203 ПК України, сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що контролюючим органом застосовано до позивача штрафні санкції за порушення підпункту 57.1 статті 57 ПК України.

Позивач, заперечуючи правомірність податкових повідомлень-рішень вiд 26.04.2023, стверджує, що з огляду на те, що протягом 2022 року існувала загроза життю і здоров`ю працівників, оскільки приміщення підприємства, яке знаходиться у м. Харків, не передбачає надійного укриття, було прийнято рішення з 01.03.2022 тимчасово призупинити діяльність підприємства, що підтверджується наказом по підприємству «Про тимчасове призупинення діяльності підприємства» від 01.03.2022 № 1-ВС. Таким чином, вказує, що у підприємства не було можливостей виконувати своєчасно податкові зобов`язання, зокрема, зі сплати податків та зборів, граничні строки сплати яких припадають на податкові періоди з 24.02.2022 до відновлення можливостей сплати податків (відновлення діяльності підприємства). Відтак, зауважує, що затримка зі сплати узгоджених податкових зобов`язнь відбулась виключно у зв`язку із тим, що суб`єкт господарювання не мав об`єктивної можливості зробити це своєчасно.

Крім того позивач вказує, що 29.09.2022 товариством було направлено до ГУ ДПС у Харківській області заяву про відсутність можливості своєчасно виконувати податкові зобов`язання під час дії воєнного стану.

З приводу наведеного, колегія суддів зазначає наступне.

Так, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану" від 3 березня 2022 року № 2118-IX, який набрав чинності 7 березня 2022 року.

Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

В подальшому Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" від 12 травня 2022 року № 2260-IX.

Законом № 2260-ІХ, який набрав чинності 27.05.2022, внесено зміни до підпункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, установлено особливості для справляння податків і зборів.

Так, відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу «Перехідні положення» ПК України (підлягає застосуванню з 27.05.2022) у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

На виконання підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України з метою тимчасового, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, підтвердження платниками податків можливості чи неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 глави 2 розділу II Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі по тексту Порядок № 225).

Відповідно до пункту 3 розділу 2 Порядку № 225 до платників податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, які на дату набрання чинності цим Порядком мають можливість подати до контролюючого органу заяву та документи (копії документів), інформацію про відсутність можливості виконання податкових обов`язків, застосовуються такі правила.

У разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, платник податків подає не пізніше 30 вересня 2022 року заяву про відсутність такої можливості разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, які передбачені Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 або Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 (далі - Переліки документів) до контролюючого органу в порядку передбаченому пунктом 8 цього розділу.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 розділу 3 Порядку № 225 у разі прийняття контролюючим органом рішення про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку, визначеного цим Порядком, до такого платника податків не застосовується відповідальність, передбачена Кодексом або іншим законодавством, контроль за яким покладено на контролюючі органи, за його невиконання / несвоєчасне виконання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «ІТРЗ РЕММАШ» 29.09.2022 було подано до ГУ ДПС у Харківській області заяву №1/29.09.22 про відсутність можливостей своєчасно виконувати податкові зобов`язання під час воєнного стану, в якій останнє просило прийняти рішення щодо неможливості своєчаного виконання ТОВ «ІТРЗ РЕММАШ» податкових зобов»'язань, граничні строки виконання яких припадають на період з 24.02.2022 до відновлення можливостей їх виконання (а.с. 12-13).

14.10.2022 ГУ ДПС у Харківський області було винесено попереднє рішення № 819/20-40-18-04-25 щодо можливості чи не можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку, в якому викладено пропозицію надати додаткові документи для підтвердження неможливості ТОВ «ІТРЗ РЕММАШ» своєчасно виконати свій податковий обов`язок (74-75).

Як вказує відповідач та не заперечує позивач, ТОВ «ІТРЗ РЕММАШ» не було надано відповідачу у встановлений законодавством строк додаткових документів, у зв`язку з чим, 09.11.2022 ГУ ДПС у Харківський області прийнято рішення № 2300/20-40-18-04-25 стосовно ТОВ «ІТРЗ РЕММАШ» щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку(72-73).

Вказане рішення ГУ ДПС у Харківській області є чинним, в судовому порядку позивачем оскаржено не було, про що останній безпосередньо вказує в апеляційній скарзі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення ТОВ «ІТРЗ РЕММАШ» від відповідальності за порушення вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, що в свою чергу свідчить про правомірність застосування контролюючим органом штрафних санкцій та відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень № 00/9553/0416 та №00/9555/0416 від 26.04.2023.

Посилання позивача на не розгляд Державною податковою службою України, поданої ним скарги на оскаржувані податкові повідомлення-рішення колегія суддів відхиляє, оскільки, по-перше, у позовній заяві ТОВ «ІТРЗ РЕММАШ» відсутні будь-які вимоги, звернуті до ДПС України, по-друге, ДПС України не визначена позивачем в якості другого відповідача по даній справі, по-третє, надана до матеріалів справи копія скарги не містить доказів отримання такої скарги ДПС України.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТРЗ РЕММАШ" - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року по справі №520/35554/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін