Постанова від 08.05.2025 по справі 520/18997/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 р. Справа № 520/18997/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/18997/23

за позовом Державного підприємства "Південна залізниця"

до Державної податкової служби України

про визнання недійсною індивідуальну податкову консультацію та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Південна залізниця" (далі по тексту ДП "Південна залізниця", позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України (далі по тексту ДПС України, відповідач, контролюючий орган), в якому просило суд:

- визнати недійсною надану ДПС України індивідуальну податкову консультацію від 01.06.2023 № 1347/ІПК/99-04-01-04- 06 в частині обчислення податкових зобов`язань з плати за землю за земельні ділянки, оцінку яких не проведено;

- зобов`язати ДПС України надати державному підприємству «Південна залізниця» податкову консультацію з урахуванням висновків суду;

- стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 адміністративний позов ДП "Південна залізниця" задоволено.

Скасовано індивідуальну податкову консультацію ДПС України від 01.06.2023 № 1347/ІПК/99-04-01-04- 06.

Зобов`язано ДПС України надати ДП «Південна залізниця» податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач наполягає на тому, що надана позивачу індивідуальна податкова консультація не суперечить нормам ПК України та не порушує право платника податків, тому не є протиправною та не може бути скасована. Зауважує, що позивачу було повідомлено про те, що у разі якщо рішенням органу місцевого самоврядування затверджена нова нормативна грошова оцінки землі, яка є чинною на дату звернення, то податкові зобов`язання з плати за землю за 2023 рік обчислюються із застосуванням такої оцінки з урахуванням всіх коефіцієнтів індексації, визначених відповідно до законодавства та не врахованих при виконанні нової оцінки. З огляду на викладене, стверджує, що висновки спірної індивідуальної податкової консультації з порушеного позивачем питання цілком узгоджуються із закріпленим статтею 19 Конституції України принципу імперативності права та приписами ч. 2 ст. 2 КАС України.

Позивач, у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Доводи наведені у відзиві дублюють зміст позовної заяви.

Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.

ДП «Південна залізниця» на підставі ст. 17 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та керуючись п. 52.1 ст.52 ПК України, 11.01.2023 звернулось до ДПС України із заявою № НГ-35/01 про надання індивідуальної податкової консультації стосовно розрахунку земельного податку, а саме чи необхідно застосовувати відповідний коефіцієнт індексації до нормативно грошової оцінки землі одиниці площі ріллі по області при обчисленні податкових зобов`язань із земельного податку на 2023 рік.

ДПС України на адресу підприємства сформована відповідь від 01.06.2023 № 1347/ІПК/99-00-04-01-04-06, в якій вказано, що оскільки земельні ділянки підприємства, оцінку яких не виконано, не належить до сільськогосподарських угідь (земель транспорту), то податкові зобов`язання з плати за 2022 рік обчислюється з використанням розміру оцінки одиниці площі ріллі по області та кумулятивної величини коефіцієнта індексації, визначеної з дати останньої затвердженої оцінки (у тому числі, з урахуванням коефіцієнта індексації за 2021 рік - 1,1). Для визначення податкових зобов`язань з плати для кожної окремої земельної ділянки за 2023 рік підприємство має керуватися величиною оцінки зазначеної у формі (витязі) про оцінку, яка прийнята рішенням про затвердження технічної документації з оцінки відповідної земельної ділянки, із застосуванням до такої величини оцінки з дати затвердження останньої оцінки кумулятивного коефіцієнта індексації (у тому числі коефіцієнти індексації за 2022 рік).

Позивач, вважаючи, що надана ДПС України податкова консультація від 01.06.2023 № 1347/ІПК/99-00-04-01-04-06 надана з порушенням норм податкового законодавства в частині необхідності застосування відповідного коефіцієнта індексації при обчисленні податкових зобов`язань із земельного податку за 2023 рік у разі відсутності нормативної грошової оцінки земельної ділянки, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки спірну податкову консультацію сформовано відповідачем не по суті конкретно запитуваної платником податків ситуації, що вказує на неповне з`ясування податковим органом змісту поставленого заявником питання, з огляду на що дійшов висновку про наявність підстав для скасування індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України від 01.06.2023 № 1347/ІПК/99-04-01-04- 06 та зобов`язання Державної податкової служби України надати Державному підприємству «Південна залізниця» податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За приписами підпункту 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Згідно з пунктом 52.1 статті 52 ПК України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПК України).

Пунктом 52.3 статті 52 ПК України передбачено, що за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов`язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Індивідуальні податкові консультації надаються: в усній формі - контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також державними податковими інспекціями; у паперовій та електронній формах - контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, крім державних податкових інспекцій (пункт 52.4 статті 52 ПК України).

Відповідно до пункту 53.1 статті 53 ПК України у разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.

Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов`язку сплати податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

За приписами пункту 53.2 статті 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

Отже, індивідуальна податкова консультація, як методична й практична допомога платнику при виконанні ним податкового обов`язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо): 1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності; 2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана; 3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування; 4) має мету - викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

При цьому, платнику надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, й скасування судом такої податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Обов`язковими ж складовими письмової податкової консультації є опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03 грудня 2020 року у справі № 805/112/16-а, від 13 серпня 2021 року у справі № 816/1510/16, від 12.06.2024 у справі № 200/3060/22.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ДП «Південна залізниця» 11.01.2023 звернулося до податкового органу із запитом щодо надання індивідуальної податкової консультації щодо розрахунку земельного податку. Повідомило, що Південна залізниця має право постійного користування на земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, цільове призначення для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту. При розрахунку сум земельного податку у 2022 році враховувалась нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по області, проіндексована на величину коефіцієнта 1,1. У зв`язку з викладеним, поставлено питання: чи необхідно застосовувати відповідний коефіцієнт індексації до нормативно грошової оцінки землі одиниці площі ріллі по області при обчисленні податкових зобов`язань із земельного податку на 2023 рік.

У відповідь на вказане звернення відповідачем було надано індивідуальну податкову консультацію від 01.06.2023 № 1347/ІПК/99-04-01-04- 06, в якій, серед іншого, було зазначено про те, що підприємство, посилаючись на положення наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 24.06.2022 № 376 «Про затвердження усереднених показників нормативної грошової оцінки земель» (далі - Наказ № 376), запитує про порядок визначення бази оподаткування для земельних ділянок, оцінку яких не виконано, та про правомірність застосування величин оцінки на одиницю площі для земель сільськогосподарського призначення, визначених Наказом № 376, для обчислення податкових зобов`язань у порядку передбаченому ст. 277 Кодексу.

Зазначено, що оскільки, земельні ділянки підприємства, оцінку яких не виконано, не належать до сільськогосподарських угідь (землі транспорту), то податкові зобов`язання з плати за 2022 рік обчислюються з використанням розміру оцінки одиниці площі ріллі по області та кумулятивної величини коефіцієнта індексації, визначеної з дати останньої затвердженої оцінки (у тому числі з урахуванням коефіцієнта індексації за 2021 рік - 1,1).

Вказано, що у разі не набрання у звітному податковому періоді чинності Рішення щодо затвердження технічної документації з Оцінки відповідної земельної ділянки, у платників Плати для цілей обчислення та декларування податкових зобов`язань з Плати відсутній обов`язок щодо отримання витягів про Оцінку. Таким чином, для визначення податкових зобов`язань з Плати для кожної окремої земельної ділянки за 2023 рік Підприємство має керуватися величиною Оцінки зазначеної у формі (витязі) про Оцінку, яка прийнята Рішенням про затвердження технічної документації з Оцінки відповідної земельної ділянки, із застосуванням до такої величини Оцінки дати затвердження останньої Оцінки кумулятивного коефіцієнта індексації (у тому числі коефіцієнта індексації за 2022 рік).

Щодо суті порушеного позивачем питання колегія суддів зазначає таке.

Так, відповідно до п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: платники земельного податку: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Об`єктами оподаткування платою за землю є: об`єкти оподаткування земельним податком: земельні ділянки, які перебувають у власності, земельні частки (паї), які перебувають у власності, земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування; об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди (ст. 270 Податкового кодексу України).

Відтак, обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно ч.1. ст.79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до п. 271.1. ст. 271 ПК України базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом або площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно ч. 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку землі» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до ч.3 ст. 23 вказаного Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки дається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру

Таким чином, об`єктом оподаткування земельного податку є конкретна земельна ділянка (з певним місцем розташування), яка перебуває у власності або користуванні платника податку (з визначеними щодо неї правами), базою оподаткування відповідної конкретної земельної ділянки є її нормативно-грошова оцінка (або її площа, якщо нормативно-грошову оцінку цієї ділянки не проведено).

Відтак, відповідно до положень статті 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Тобто, правова конструкція норми статті 271 ПК України не передбачає використання коефіцієнта індексації при визначення бази оподаткування щодо земельних ділянок, нормативно - грошова оцінка яких не проведена.

У свою чергу, приписами пункту 277.1. статті 277 ПК України встановлено ставки земельного податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Так, ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Таким чином, нормами податкового законодавства передбачено, що у разі розташування земельної ділянки за межами населених пунктів, нормативно грошову оцінку яких не проведено, ставка податку за земельні ділянки, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі, а для сільськогосподарських угідь не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

З огляду на викладене, згідно пункту 277.1. статті 277 ПК України, для земельних ділянок, оцінку яких не проведено, у тому числі для земельних ділянок за межами населених пунктів, які не є землями сільськогосподарського призначення, визначальним показником бази оподаткування є одиниця площі ріллі по області, а для визначення податкових зобов`язань для таких ділянок застосовується відсоткові розміри ставок земельного податку, граничні межі яких визначено статтею 277 ПК України.

Отже, для обчислення земельного податку стосовно земельних ділянок, нормативно - грошову оцінку яких не проведено та які не відносяться до сільськогосподарських земель (у даному випадку - землі транспорту) та розташовані за межами населених пунктів використовуються такі складові як одиниця площі ріллі по області (база оподаткування) та відсоткові розміри ставок земельного податку, граничні межі яких визначено статтею 277 ПК України.

Водночас, використанням коефіцієнт індексації у такому випадку не передбачено в силу правової конструкції ст. 271 ПК України, а ставка земельного податку у даному випадку має бути визначена з урахуванням особливостей правової конструкції ст.ст. 271, 277 ПК України.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що функція податкової консультації полягає у допомозі платнику податку стосовно практичного використання конкретної норми закону або іншого нормативно-правового акту, який стосується оподаткування.

Разом з цим, як вірно зазначив суд першої інстанції, наведені вище обставини не були досліджені податковим органом під час надання податкової консультації від 01.06.2023 № 1347/ІПК/99-04-01-04- 06, що свідчить про те, що спірна індивідуальна податкова консультація не відповідає вимогам, встановленим у пункті 52.4 статті 52 ПК України, оскільки при її складанні не дотримано обов`язкових вимог, зокрема, ІПК не містить висновку з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства та роз`яснення з поставленого позивачем питання. Вказане відповідачем не спростовано.

Надавши неякісну та/або незаконну консультацію податковий орган порушив право платника податку на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства та відповідного блага, передбаченого пунктом 53.1 статті 53 ПК України, у вигляді отримання консультації, яка могла б дозволити платнику податків застосувати норму податкового законодавства певним чином без ризику притягнення до відповідальності.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17.04.2018 у справі № 826/2032/16, від 22.10.2019 у справі № 520/10111/18, від 28.01.2020 у справі № 804/8131/16, від 24.04.2020 у справі № 805/1461/17-а, від 18.05.2020 у справі № 810/2842/16.

Доповнюючи відповідну правову позицію, Верховний Суд у постанові від 31.01.2023 у справі № 160/4350/22 відзначив, що метою податкової консультації є викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння податковим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в силу частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Разом з цим, контролюючий орган, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності власних дій, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не довів належними та допустимими доказами відповідність наданої податкової консультації вимогам, встановленим у пункті 52.4 статті 52 ПК України.

Враховуючи, що відповідач надав необґрунтовану та неякісну відповідь на поставлене позивачем питання, оскаржувана індивідуальна податкова консультація ДПС України від 01.06.2023 № 1347/ІПК/99-04-01-04- 06 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом скасування індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України від 01.06.2023 № 1347/ІПК/99-04-01-04- 06 та зобов`язання Державної податкової служби України надати Державному підприємству «Південна залізниця» податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року по справі №520/18997/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк