Ухвала

від 01.05.2025 по справі 757/10422/25-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 березня 2025 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05.03.2025 задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, вилучене під час проведення обшуку 26.02.2025 за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на грошові кошти в іноземній валюті 148 купюр номіналом по 100 доларів США, в загальній кількості 14 800 доларів США.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Апелянт зазначала, що розгляд клопотання прокурора був проведений без участі власника майна ОСОБА_7 , який в судове засідання не викликався та копія оскаржуваного рішення йому не направлялася, а про існування ухвали слідчого судді стало відомо після її опублікування у Єдиному державному реєстрі судових рішень та фактично отримала її копію 26.03.2025.

---

Справа № 757/10422/25-к Слідчий суддя - ОСОБА_8

Апеляційне провадження № 11-сс/824/3092/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказувала про відсутність правових підстав для накладення арешту на належне ОСОБА_7 майно.

Слідчим суддею не встановлено, яким саме критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, відповідають грошові кошти, та як їх можна використати у якості речового доказу.

На даний час відносно ОСОБА_7 не здійснюється досудове розслідування і йому не пред`явлено підозру.

Жодних відомостей, які б підтверджували причетність ОСОБА_7 до обставин, які розслідуються органом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні та жодного підтвердження незаконності походження вилучених у ОСОБА_7 грошових коштів, не встановлено.

Відповідно до щорічних декларацій, поданих ОСОБА_7 починаючи з 2021 року, останній кожного року декларував валютні заощадження, що підтверджує той факт, що грошові кошти є офіційними, були набуті законним шляхом та не мають жодного відношення до обставин, які розслідуються у даному кримінальному провадженні.

Також апелянт зазначала, що вилучення під час обшуку 26.02.2025 грошових коштів було незаконним, оскільки в ухвалі слідчого судді, якою надано дозвіл на обшук, чітко зазначено про відмову у задоволенні клопотання в частині вилучення органом досудового розслідування готівкових коштів.

Проте, незважаючи на пряму заборону слідчого судді в частині вилучення вищезазначених речей і документів, відсутність ознак, передбачених ч. 2 ст. 167 КПК, слідчий під час обшуку вилучив грошові кошти на загальну суму 14 800 доларів США.

Крім того, всупереч вимог ч. 1 ст. 174 КПК України, розгляд клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення та участі власника цього майна або його представника, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто без повідомлення та у відсутності власника майна або його представника.

Дані про направлення учасникам судового провадження копії оскаржуваної ухвали, у справі відсутні.

Як зазначила апелянт, та підтверджується даними наявної у матеріалах провадження розписки, копію оскаржуваної ухвали вручено представнику 26.03.2025, тоді як подано апеляційну скаргу 31.03.2025, тобто в строк, передбачений абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а відтак колегія суддів не убачає підстав для розгляду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023250000000432 від 20.11.2023 за фактом вчинення кримінальних правопорушень передбачених за ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України КК України.

Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням установлено, що на даний час невстановлені службові особи Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», з метою отримання неправомірної вигоди залучили ОСОБА_9 , який зареєстрував фіктивні підприємства, а саме: ТОВ Форреста (ЄДРПОУ 45202043), ТОВ Ламберс (ЄДРПОУ 45402728), ТОВ Ламберс 2 (ЄДРПОУ 45272959), ТОВ Вальд-Капітал (ЄДРПОУ 45397740), ТОВ Вальд-Інвест (ЄДРПОУ 45393242), ТОВ Вальд-Капітал2 (ЄДРПОУ 45340599), ТОВ Вальд-Актив (ЄДРПОУ 45332284), ТОВ Вальд-Комфорт (ЄДРПОУ 45231158), ПП Вальд Комфорт (ЄДРПОУ 44783340), ПП Вальд Актив (ЄДРПОУ 44648283), ПП Вальд Інвест (ЄДРПОУ 44469650) та ФОП ОСОБА_9 , які використовуються для виконання підрядних робіт з Філіями Центрального лісового офісу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», які знаходяться в Черкаській, Вінницькій та Кіровоградській областях.

Невстановлені службові особи Центрального лісового офісу ДП «Ліси України», з метою незаконного заволодіння державними коштами, сприяють в укладенні фіктивних договорів з надання послуг Філіям, після чого підписують акти виконаних робіт, послуг, які фактично не здійснюються, на підставі яких Філії ДП «Ліси України» здійснюють зарахування державних коштів на рахунки афілійованих підприємств ОСОБА_9 , з подальшим виведенням їх у готівкову форму та розподіленням між всіма учасниками злочинної схеми.

Зокрема встановлено, що ОСОБА_9 залучив ряд осіб до протиправної схеми по розкраданню бюджетних коштів, а саме: ОСОБА_10 , яка фактично працює в туристичному агентстві та виконує роль бухгалтера по контролю за фінансовими документами афілійованих підприємств та приймає участь в державних закупівлях по виконанню лісозаготівельних робіт від новостворених ТОВ «Ламберс» та ТОВ «Ламберс-2» де остання є директором.

Окрім цього, ОСОБА_9 використовує за попередньою домовленістю з службовими особами Філій ДП «Ліси України» підконтрольні підприємства, а саме: ТОВ «Ламберс», ТОВ «Ламберс-2», ФОП ОСОБА_11 , ТОВ Форреста, ТОВ Вальд-Капітал, ТОВ Вальд-Інвест, ТОВ Вальд-Капітал2, ТОВ Вальд-Актив, ТОВ Вальд-Комфорт, ПП Вальд Комфорт, ПП Вальд Актив, ПП ОСОБА_12 , в якості 3-х учасників для подання комерційних пропозицій, з метою уникнення конкуренції та подальшого підписання договорів з Філіями ДП «Ліси України».

Також, встановлено, що ОСОБА_9 налагодив злочинну схему по розкраданню бюджетних коштів, з службовими особами Філіями Центрального лісового офісу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», а саме: з ОСОБА_13 , який є директором Філії «Золотоніське лісове господарство» ДП «Ліси України», ОСОБА_14 , який є лісничим Філії «Золотоніське лісове господарство» ДП «Ліси України», ОСОБА_15 , яка є економістом Філії «Золотоніське лісове господарство» ДП «Ліси України», ОСОБА_16 , який є майстром лісу Філії «Черкаське лісове господарство» ДП «Ліси України», ОСОБА_17 , який є лісничим Філії «Черкаське лісове господарство» ДП «Ліси України», ОСОБА_18 , який є лісничим Філії «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» ДП «Ліси України», ОСОБА_19 , який є лісничим Філії «Черкаське лісове господарство» ДП «Ліси України», ОСОБА_20 , який є директором Філії «Звенигородського лісового господарства» ДП «Ліси України», ОСОБА_21 , який є лісничим Філії «Звенигородського лісового господарства» ДП «Ліси України», ОСОБА_7 , який є лісничим Філії «Чорноліського лісового господарства» ДП «Ліси України», ОСОБА_22 , який є лісничим Філії «Чорноліського лісового господарства» ДП «Ліси України», ОСОБА_23 , який є водієм Філії «Чорноліського лісового господарства» ДП «Ліси України», ОСОБА_24 , який є директором Філії «Чорноліського лісового господарства» ДП «Ліси України» та ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , які є лісничими Філії «Тульчинського лісового господарства» ДП «Ліси України», ОСОБА_29 , яка працює в Центральному офісі ДП «Ліси України» та в подальшому за попередньою домовленістю з вищевказаними службовими особами ОСОБА_9 підписує договори з філіями ДП «Ліси України» на виконання лісозаготівельних робіт, які фактично виконують працівники Філій ДП «Ліси України» в Черкаській, Вінницькій, Кіровоградських областях та в подальшому подають акти виконаних робіт до бухгалтерій, які перераховують на афілійовані та підконтрольні підприємства ОСОБА_9 грошові кошти. Окрім цього, ОСОБА_9 , легалізуючи грошові кошти, одержанні злочинним шляхом, придбав рухоме та нерухоме майно.

Зазначені грошові кошти, що передавались службовим особам філій ДП Ліси України, легалізовувались та переводились в готівку через підконтрольних ОСОБА_9 ФОП, а саме: ФОП ОСОБА_30 , яка фактично працює в Чигиринській міській раді, ФОП ОСОБА_31 , який фактично працює в Департаменті освіти Черкаської міської ради, ФОП ОСОБА_32 , який фактично працює в ТОВ «Компанія Землероб», ФОП ОСОБА_33 , яка фактично працює в Філії «Корсунь-Шевченківського лісового господарства» ДП «Ліси України», ФОП ОСОБА_34 , ФОП ОСОБА_35 , який фактично працює в Департаменті освіти Черкаської міської ради, ФОП ОСОБА_36 , який фактично працює в ТОВ «Техноніколь», ФОП ОСОБА_10 , яка є директором ТОВ «Ламберс» та ТОВ «Ламберс-2», ФОП ОСОБА_37 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_38 , ФОП ОСОБА_39 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_15 , ФОП ОСОБА_40 , ФОП ОСОБА_41 , ФОП ОСОБА_42 шляхом зарахування їм на розрахунковий рахунок грошових коштів від підрядної організації за фіктивні операції з надання тих чи інших послуг.

У подальшому, грошові кошти, що передавались службовим особам філій ДП Ліси України легалізовувались та переводились в готівку через підконтрольних ОСОБА_9 ФОП, з КВЕДОМ «Лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві», а саме: ФОП ОСОБА_30 , яка фактично працює в Чигиринській міській раді, ФОП ОСОБА_31 , який фактично працює в Департаменті освіти Черкаської міської ради, ФОП ОСОБА_32 , який фактично працює в ТОВ «Компанія Землероб», ФОП ОСОБА_33 , яка фактично працює в Філії «Корсунь-Шевченківського лісового господарства» ДП «Ліси України», ФОП ОСОБА_34 , ФОП ОСОБА_35 , який фактично працює в Департаменті освіти Черкаської міської ради, ФОП ОСОБА_36 , який фактично працює в ТОВ «Техноніколь», ФОП ОСОБА_10 , яка є директором ТОВ «Ламберс» та ТОВ «Ламберс-2», ФОП ОСОБА_37 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_38 , ФОП ОСОБА_39 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_15 , ФОП ОСОБА_40 , ФОП ОСОБА_41 , ФОП ОСОБА_42 які здійснюють їх обготівкування та передають грошові кошти ОСОБА_9 .

Після обготівкування перерахованих грошових коштів, ОСОБА_9 при особистій зустрічі передає грошові кошти «відсоток» за виконану роботу службовим особам філій Золотоніського, Чорноліського, Черкаського, Тульчинського, Звенигородського, Корсунь-Шевченківського лісових господарств, Центральний лісовий офіс ДП «Ліси України».

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.02.2025 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_43 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно даних протоколу обшуку від 26.02.2025, цього ж дня проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено речі, документи, та грошові кошти в кількості 148 купюр номіналом по 100 доларів США, в загальній кількості 14 800 доларів США.

Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах ГСУ ДБР ОСОБА_44 від 27.02.2025 вищевказані грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

05.03.2025 прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернулась до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, вилучене під час проведення обшуку 26.02.2025 за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на грошові кошти в іноземній валюті 148 купюр номіналом по 100 доларів США, в загальній кількості 14 800 доларів США.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05.03.2025 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, вилучене під час проведення обшуку 26.02.2025 за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на грошові кошти в іноземній валюті 148 купюр номіналом по 100 доларів США, в загальній кількості 14 800 доларів США.

Постановляючи вказану ухвалу, слідчий суддя послався на необхідність арешту грошових коштів з метою їх збереження як речових доказів у кримінальному провадженні.

З такими висновками колегія суддів не погоджується.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, у порушення вимог п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт вказаного у клопотанні майна, належним чином не перевірив та не обгрунтував в ухвалі мету та правову підставу для такого арешту, обмежившись лише переліком норм кримінального процесуального закону, які регулюють порядок накладення арешту на майно з підстав збереження речових доказів.

Не зважаючи на те, що органом досудового розслідування визнано речовими доказами вилучені за місцем проживання ОСОБА_7 грошові кошти, прокурором у клопотанні не доведено таку мету арешту грошових коштів, як збереження речових доказів.

Як клопотання прокурора, так і постанова старшого слідчого в особливо важливих справах ГСУ ДБР ОСОБА_44 від 27.02.2025 про визнання грошових коштів речовими доказами, містять лише опис встановлених органом досудового розслідування обставин вчинення кримінальних правопорушень та перелік норм КПК України щодо арешту майна з метою збереження речових доказів, без належного обгрунтування висновку про відповідність вилучених грошових коштів ознакам речових доказів у кримінальному провадженні.

Не містить такого обгрунтування і ухвала слідчого судді.

Надані суду матеріали, з урахуванням відомостей, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні, не містять даних, які б давали розумні підстави вважати, що грошові кошти, вилучені за місцем проживання ОСОБА_43 можуть бути знаряддям вчинення кримінальних правопорушень, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об`єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень.

У клопотанні не вказано, у який спосіб та для з`ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні, можливе використання вилучених грошових коштів в якості речових доказів.

Крім того, в порушення вимог п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для власників і працівників вказаного товариства.

З матеріалів судового провадження вбачається, що накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_7 , за викладених у клопотанні прокурора обставин, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи зазначеної особи потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на таке майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

На думку колегії суддів, орган досудового розслідування в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Наведене дає колегії суддів підстави вважати, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді обмеження права власності ОСОБА_7 здійснено в порушення вимог закону, а отже втручання в право на мирне володіння майном зазначеної особи здійснено без законних на те підстав.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді у частині накладення арешту на грошові кошти постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на вилучені грошові кошти.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 квітня 2023 року, -скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про накладення арешту на грошові кошти в іноземній валюті 148 купюр номіналом по 100 доларів США, в загальній кількості 14 800 доларів США

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3