Ухвала

від 01.05.2025 по справі 759/6643/25

НЕ ВКАЗАНО

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

підозрюваної ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 02 квітня 2025 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 02.04.2025 задоволено клопотання старшого детектива відділу детективів з розслідування кримінальних проваджень у інвестиційній сфері Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене з прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , та застосовано до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 31.05.2025 включно.

Цією ж ухвалою визначено підозрюваній ОСОБА_6 заставу у розмірі 1 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 3 028 000 гривень.

У разі внесення застави покладено на підозрювану ОСОБА_6 , у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

---

Справа № 759/6643/25 Слідчий суддя - ОСОБА_10

Апеляційне провадження № 11-сс/824/3148/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними та свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України до органу міграційної служби.

Визначено термін дії обов`язків, покладених на підозрювану у разі внесення застави - в межах строку досудового розслідування, а саме: з дня внесення застави до 31.05.2025.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого, посилаючись на те, що слідчим суддею застосовано до підозрюваної найсуворіший запобіжний захід за відсутності доведення прокурором обгрунтованості підозри та наявності реального існування хоча б одного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України.

14.04.2025 від захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких вона зазначала, що долучені до клопотання матеріали не містять доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_6 інкримінованих їй складів злочинів. Серед матеріалів клопотання відсутні докази, які б доводили факт того, що вона здійснювала бухгалтерське обслуговування бодай якогось суб`єкта господарювання.

Що стосується суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, то як в клопотанні так і в ухвалі слідчого судді описано про нібито умисел на його вчинення саме ОСОБА_6 , тоді як про ОСОБА_6 навіть не згадується.

Зазначені в оскаржуваній ухвалі ризики, передбачені п.п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК не мають належного підтвердження та нічим не доводяться, що ставить під сумнів їх існування.

Прокурор не навів жодного конкретного факту, що свідчив би про ймовірність переховування ОСОБА_6 від слідства чи суду, знищення або спотворення речових доказів, або незаконного впливу на свідків.

ОСОБА_6 з самого початку після повідомлення їй про підозру добросовісно дотримувалася усіх процесуальних обов`язків і не мала жодного наміру ухилятися від слідства чи суду.

ОСОБА_6 має міцні соціальні зв`язки, до кримінальної відповідальності не притягувалась, судимостей не має, в інших кримінальних провадженнях статусу підозрюваної не набувала. Дані обставини додатково засвідчують правосвідомість підозрюваної та її репутацію у правовому контексті.

Всі ключові речові докази, які могли перебувати у розпорядженні ОСОБА_6 і ОСОБА_6 та становили інтерес для органу досудового розслідування, вже були вилучені та наразі перебувають у сторони обвинувачення, що виключає можливість на них жодного впливу шляхом знищення, підміни тощо з боку ОСОБА_6 .

Про відсутність ризику впливу на свідків свідчить та обставина, що серед долучених до клопотання матеріалів міститься виключно протокол допиту свідка ОСОБА_11 , у показаннях яких не згадується ОСОБА_6 , та прокурором не надано доказів того, що ОСОБА_6 намагалася якимось чином з нею контактувати.

Апелянт просила врахувати, що підозрювана зареєстрована та постійно проживає у м. Києві, одружена, проживає разом зі своїм чоловіком ОСОБА_6 , має доньку, та двоє онуків, отримує невеликий але стабільний щомісячний дохід (8 000 гривень), тривалий час не виїжджала за кордон через свідому патріотичну позицію, має проблеми із здоров`ям у зв`язку із рядом захворювань, має належну процесуальну поведінку.

Визначений судом розмір застави для ОСОБА_6 та її родини є непідйомним та надмірним для неї, ураховуючи рівень її доходів (дохід ФОП - 8 000 грн) та пенсії чоловіка (6 098, 78 грн).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваної ОСОБА_6 в режимі відеоконференцзв`язку з Державною установою «Київський слідчий ізолятор» та її захисника ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу з доповненнями, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та апеляційні доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненнями захисника ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів судового провадження, відділом Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023100100001635 від 26.04.2023 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. ч. 1, 2 ст. 205-1, ч. 1, 4 ст. 358, ч. 3 ст. 357 КК України, за підозрою ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. ч. 1, 2 ст. 205-1, ч. ч. 1, 3, 4 ст. 358, ч. 3 ст. 357 КК України, за підозрою ОСОБА_6 , ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України, за підозрою ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України.

31.03.2025 у межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру в заволодінні чужим майном (шахрайство), вчиненого повторно, в особливо великих розмірах, організованою групою, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону № 2617-V-ІІІ від 22.11.2018); у закінченому замаху на заволодіння чужим майном (шахрайство), вчиненого повторно, в особливо великому розмірі, організованою групою, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України; у набутті, володінні, використанні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, здійснення фінансових операцій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна та володіння ним, джерела його походження, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала, що таке майно (грошові кошти) прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом, вчиненого в особливо великому розмірі у складі організованої групи, повторно, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 209 КК України.

01.04.2025 старший детектив відділу Відділу детективів з розслідування кримінальних проваджень у інвестиційній сфері Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у м. Києві ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , в якому просив застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, із визначенням підозрюваній застави в розмірі понад 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме у розмірі завданої матеріальної шкоди кримінальним правопорушенням, у якому підозрюється ОСОБА_6 - 55 274 712 гривень.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 02.04.2025 задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 31.05.2025 включно.

Цією ж ухвалою визначено підозрюваній заставу в розмірі 1 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 028 000 гривень, та покладено на неї обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Застосовуючи щодо підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України, що повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які додані до клопотання.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_6 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про наявність обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їй злочинів.

Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, враховуючи обставини, тяжкість та конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , дані про особу підозрюваної, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваної переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, змінити, спотворити, або приховати речові докази які можуть доводити її причетність до вчинення кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_6 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування, не забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків та не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При цьому, на переконання колегії суддів, слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4, ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, дійшов обґрунтованого висновку про визначення підозрюваній застави в розмірі 1 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 3 028 000 гривень.

Всупереч доводам апеляційної скарги, вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_6 . Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваної колегія суддів не вбачає.

З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини кримінального провадження в сукупності з даними про особу підозрюваної, які вказують на можливість останньої вчиняти дії, передбачені п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв`язку з чим відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, даними про особу підозрюваної, тяжкістю та суспільною небезпекою інкримінованих їй кримінальних правопорушень є обґрунтованим, та підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваної запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.

Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , аніж тримання під вартою із визначенням застави, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.

Викладені в апеляційній скарзі з доповненнями доводи про необґрунтованість підозри та відсутність доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_6 складів інкримінованих їй кримінальних правопорушень, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону № 2617-VIIIвід 22.11.2018), ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України.

Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій, доведеність її винуватості, у тому числі правильність кваліфікації її дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

З наведених підстав, доводи захисника у доповненнях до апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_6 складу інкримінованих їй кримінальних правопорушень, зокрема недоведеність здійснення нею бухгалтерського обслуговування будь-якого суб`єкта господарювання, а також відсутність умислу, тобто суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.

Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.

У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Зважаючи на викладене, а також, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень та дані про особу підозрюваної ОСОБА_6 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваної переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.

Також, не виключена ймовірність того, що підозрювана, перебуваючи на волі, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Оцінюючи наявність ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.

Враховуючи конкретні обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, не виключена ймовірність того, що остання у разі, якщо не буде обмежена у спілкуванні зі свідками та іншими підозрюваними, може здійснювати на них вплив з метою перешкоджання надання ними повних та достовірних показань або їх спонукання до зміни або відмови їх від раніше наданих показань.

Крім того, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, Ризик того, що затриманий, якщо його звільнять, може чинити тиск на свідків чи інших підозрюваних або іншим чином перешкоджати провадженню часто є особливо високим у справах, що стосуються організованої злочинної діяльності чи злочинних угруповань («Штвртецький проти Словаччини» (Stvrtecky v. Slovakia), § 61; «Подескі проти Сан Маріно» (Podeschi v. San Marino), § 149).

Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_6 після повідомлення їй про підозру добросовісно дотримувалася усіх процесуальних обов`язків і не мала наміру ухилятися від слідства та суду, а також те, що підозрювана має міцні соціальні зв`язки, раніше не судима та не притягувалася до кримінальної відповідальності, зареєстрована та постійно проживає в місті Києві разом зі своїм чоловіком, має доньку та онуків, не спростовують висновків слідчого судді про можливість підозрюваного вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого.

Доводи апеляційної скарги про те, що визначений слідчим суддею розмір застави є завідомо непомірним для підозрюваної ОСОБА_6 є необґрунтованими, оскільки з урахуванням загальної суми матеріальної шкоди - 55 274 712 грн, заподіяння якої інкриміновано ОСОБА_6 разом з іншими особами, та даних про особу підозрюваної, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що застава саме у виді 1 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 028 000 гривень, здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, з чим погоджується і колегія суддів.

На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_6 і підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваної колегія суддів не вбачає.

Матеріали провадження не містять, а стороною захисту не надано належних медичних документів, які б свідчили про неможливість тримання ОСОБА_6 під вартою за станом її здоров`я або неможливість, у разі необхідності, отримання нею належної медичної допомоги, а відтак доводи апелянта в цій частині не є самостійною підставою для застосування щодо підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу.

Інші доводи апеляційної скарги з доповненнями висновків слідчого судді не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 02 квітня 2025 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3