Рішення від 21.03.2025 по справі 361/7081/24

Справа № 361/7081/24

Провадження № 2/361/4534/24

21.03.2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

21 березня 2025 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Гізатуліної Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Охріменко Є.І.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 25вересня 2018 року між нею та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб у якому народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З часом вона з відповідачем перестала підтримувати шлюбні стосунки та вести спільне господарство, у зв`язку з чим звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 13 грудня 2021 року шлюб розірвано.

До розірвання шлюбу відповідач, окремо від неї із сином, проживав у м. Бровари у квартирі, яка належить її матері. Після розірвання шлюбу деякий час перебував на території України, згодом виїхав закордон.

Фактично з народження відповідач не приймав участі ані у вихованні сина, ані у його матеріальному забезпеченні.

Солом`янський районний суд м. Києва рішенням від 11 серпня 2022 року частково задовольнив її позов до відповідача та стягнув з нього на її користь аліменти на утримання сина, щомісячно, у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з 03 серпня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Оскільки відповідач не виконував рішення суду добровільно, вона звернулась до відділу державної виконавчої служби із заявою про його примусове виконання. У примусовому порядку ОСОБА_3 рішення суду про стягнення аліментів не виконує, у зв`язку з чим станом на 01 травня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 130119,10 грн.

Враховуючи, що відповідач не цікавиться життям сина, не проявляє бажання брати участь уйого вихованні, матеріальному забезпеченні, вважає, що в інтересах дитини його необхідно позбавити батьківських прав.

Ухвалою суду від 16 серпня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 12 вересня 2024 року о 11 год. 30 хв., зобов`язано Службу у справах дітей та сім`ї Калинівської селищної ради Броварського району Київської області надати висновок про доцільність або недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 22 жовтня 2024 року замінено третю особу із Служби у справах дітей та сім`ї Калинівської селищної ради Броварського району Київської області на Орган опіки тапіклування Виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Розгляд справи відкладався неодноразово з різних підстав.

У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали вимоги позовної заяви, просили їх задовольнити. Позивачка, зазначила, що відповідач з дня народження сина, відносився до нього незадовільно, за час їх спільного проживання постійно ставив під сумнів своє батьківство, любові та турботи не проявляв, як у шлюбі, так і після його розірвання не брав участь у вихованні дитини, не цікавиться здоров`ям, навчанням, не надає жодної матеріальної допомоги, не виявляє бажання бачитись із сином. Під час їх спільного проживання постійні сварки, погрози закарбувалися у пам`яті сина, що призвело до того, що він не асоціює відповідача, як свого рідного батька. У лютому 2022 року, на початку повномасштабної агресії російської федерації в Україну, коли окупанти були за декілька кілометрів від їх дому, на території Броварського району відбувалися активні бойові дії, вона звернулась до відповідача з проханням допомогти евакуюватися їй та сину закордон, натомість він побажав прильоту ракети у їх дім, будь-яких дій щодо евакуації дитини на безпечну територію, не вчинив і не намагався вчинити. Згодом у сина, виявили проблеми зі здоров`ям, вона звернулась до відповідача за матеріальною допомогою та отримала відмову. Враховуючи, що вона фактично з народження виховує та забезпечує сина самостійно, відповідач ухиляється від батьківських обов`язків, не намагається проявляти турботу про сина, брати участь у його вихованні, матеріальному забезпеченні, враховуючи найкращі інтереси дитини, вважає за необхідне позбавити його батьківських прав.

Відповідач, у судове засідання не з`явився, враховуючи відсутність даних щодо перетину кордону України у 2019 2024 роках, суд повідомляв його про час, місце та дату розгляду справи шляхом направлення судових повісток та розміщення оголошення на сайті Судової влади України.

Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області подав заяву про розгляд справи без участі його представника, при вирішенні спору покладається на розсуд суду, на виконання ухвали суду надано висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

В установлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 ст. 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Позивач та її представник не заперечували проти заочного розгляду справи, а тому суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом упередбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд, заслухавши пояснення позивачки та її представника, свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що 25 вересня 2018 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у м. Києві зареєстрований шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , актовий запис № 2367, свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 . Після реєстрації прізвище дружини « ОСОБА_6 » (а. с. 10).

У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 , свідоцтво про народження видане 15 березня 2019 року Солом`янським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, серія НОМЕР_2 (а. с. 11).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набув громадянство України на підставі ч.1 ст. 7 Закону України «Про громадянство України», що підтверджується Довідкою про реєстрацію особи громадянином України, форма 44, виданою ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області від 29січня 2021 року № 156/2021 (а. с. 12).

Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 13 грудня 2021 року у справі №760/20580/21 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований 25вересня 2018 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 2367, розірваний (а. с. 13).

Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 11 серпня 2022 року у справі №760/20877/21 частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів ОСОБА_3 , але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 03серпня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 16, 17).

Відповідно до постанови державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Таракан Ю.І. від 08 листопада 2023 року відкрито виконавче провадження № 73219802 з виконання виконавчого листа Солом`янського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2023 року № 760/20877/21 про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 18).

За даними Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08 травня 2024 року заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_3 із серпня 202року до квітня 2024 року, станом на 01 травня 2024 року становить 130119,10 грн (а.с.19).

Як вбачається із довідки виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області від 19 січня 2024 року № 41 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та її син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 20).

ОСОБА_4 , 2019 року народження, з 10 квітня 2023 року і на даний час відвідує Дитячий садочок «МАЛЕНЬКА КРАЇНА», який знаходиться за адресою: Київська область, м.Бровари, вул. Благодатна, 47 (а. с. 21).

Як вбачається із характеристики виданої керівником Дитячого садочку «МАЛЕНЬКА КРАЇНА» ОСОБА_4 , 2019 року народження, вихованням дитини займається мати ОСОБА_1 , з батьком адміністрація закладу не знайома, в садочку він не з`являвся. Тамерлан завжди доглянутий, охайний. Між матір`ю та сином турботливі та люблячі стосунки (а. с. 22).

Рішенням Калинівської селищної ради Броварського району Київської області від 27 вересня 2024 року № 304 затверджено висновок Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 .

Як вбачається із зазначеного висновку, представник комісії через застосунок WhatApp, провела розмову із ОСОБА_3 , який повідомив, що із України депортований у2020році, сина бачив останній раз у листопаді 2020 року, і з того часу з дитиною не спілкувався, фінансово не допомагав. Повідомив, що з колишньою дружиною перебуває уконфліктних стосунках, вона перешкоджає йому спілкуватися із сином. Наразі проживає вАзербайджанській Республіці в Україну приїздити не планує. Заперечує проти позбавлення його батьківських прав, погоджується платити аліменти. До посольства України вАзербайджанській Республіці з питань участі у вихованні дитини у зв`язку з перешкодами з боку матері не звертався.

До Служби у справах дітей та сім`ї Калинівської селищної ради Броварського району Київської області прав ОСОБА_3 щодо визначення порядку участі у вихованні дитини не звертався (а. с. 70 74).

Допитана, як свідок ОСОБА_7 , повідомила суд, що позивачка є її сусідкою, зачаспроживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 неодноразово була свідком того, як ОСОБА_3 знущався із сина та дружини. Дружині по догляду, тоді ще немовля, недопомагав, а навпаки застосовував психологічне та фізичне насильство, на зауваження збоку сусідів не реагував, що було підставою для викликів поліції. Тривалий час ОСОБА_3 не проживає з родиною. Вихованням та забезпеченням сина займалась і займається ОСОБА_1 .

Допитана, як свідок ОСОБА_8 , повідомила суд, що є хрещеною мамою ОСОБА_4 . Вонаособисто не знайома з ОСОБА_3 . Із ОСОБА_1 познайомилась тоді, коли вона була вагітна. На даний час вони дуже тісно спілкуються. Їй відомо, що коли у ОСОБА_9 були проблеми із здоров`ям ОСОБА_1 звернулася за матеріальною допомогою до його батька, проте він у наданні допомоги відмовив, посилаючись на те, що вона та її батьки можуть самостійно оплатити лікування. ОСОБА_3 має багато друзів, які проживають в Україні, про те, ніколи навіть не намагався через них привітати сина із Днем народження чи іншими святами. На початку повномасштабної агресії російської федерації в Україну будь-яких дій щодо евакуації дитини на безпечну територію, не вчинив і не намагався вчинити, натомість побажав смерті від ракети. Тривала байдужість до сина, небажання його дбати про нього, займатися його вихованням, призвели до того, що ОСОБА_9 , як батька ОСОБА_3 не асоціює.

Статтею 51 Конституції України, ч. 2, 3 ст. 5 Сімейного кодексу України (далі СК України) передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, щозаймаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чизаконодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні дляїїблагополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, яківідповідають за неї за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки абоособи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися проїїздоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст. 141 СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені ст. 150 СК України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (ч. 1 ст. 155 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право насудовий захист (ч. ч. 910 ст. 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, п.2ч.1ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.

Повторна та тривала нездатність виконувати батьківські обов`язки, нехтування ними, призводить до того, що дитина залишається без батьківського піклування, контролю чи допомоги, необхідних для її фізичного чи психічного благополуччя, а умови та причини нездатності виконувати батьківські обов`язки чи їх нехтування неможливо усунути. На підтвердження цього заявником мають бути надані належні, достовірні та достатні докази.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідно зробити все можливе, щоб зберегти особисті стосунки та, якщо це доречно, відновити сімейні стосунки.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява №37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Водночас, якщо з моменту проживання дитини з одним із батьків пройшов значний період часу, інтереси дитини в такому разі можуть превалювати над інтересом того з батьків, який бажає відновити сімейні відносини зі своєю дитиною.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Враховуючи викладене, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні усправі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані у справі докази кожен окремо на їх достовірність тадопустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, установивши, що ОСОБА_3 самоусунувся від виховання сина, стосунків із ним не підтримує, не піклується як батько про свою дитину, не цікавиться станом його здоров`я, не піклується про фізичний, духовний і моральний розвиток, будь-якої матеріальної допомоги на утримання, лікування та розвиток не надає, не виконує своїх батьківських обов`язків суд дійшов висновку про доцільність позбавлення його батьківських прав, оскільки це буде відповідати інтересам дитини.

Відтак, позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Разом з цим, суд роз`яснює відповідачу, що у разі зміни свого ставлення до дитини, зміни обставин, що стали підставою для позбавлення батьківських прав, відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду в загальному порядку з підстав, передбачених ст. 169 СК України, з позовом про поновлення батьківських прав.

Керуючись ст. ст. 150, 164-169, 180, 181 Сімейного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 6-13, 19, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-283, 289, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.М. Гізатуліна