Постанова від 07.05.2025 по справі 205/16123/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4248/25 Справа № 205/16123/24 Суддя у 1-й інстанції - Приходченко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Ткаченко І.Ю.,

суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В.,

за участю секретаря: Кошари О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу

за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Лівобережний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Маріуполь Маріупольського району Донецької області про оголошення фізичної особи померлою

за апеляційною скаргою адвоката Одуда Андрія Андрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2025 року, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді2024року ОСОБА_1 звернуласядо судуз заявоюпро оголошенняфізичної особипомерлою.Заінтересованою особоювизначила Лівобережнийвідділ державноїреєстрації актівцивільного стануу містіМаріуполь Маріупольськогорайону Донецькоїобласті. В обґрунтування заяви посилалася на те, що 21 лютого 2014 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , від якого вони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У березні 2022 року через повномасштабне військове вторгнення РФ до України вона разом з сином виїхала з м. Маріуполя. 01 березня 2022 року її чоловік, ОСОБА_2 , звернувся до підрозділу управління патрульної поліції в Донецькій області з проханням прийняти його до лав поліції для надання домедичної допомоги постраждалим внаслідок воєнних дій, евакуації постраждалих і недопущення кримінальних правопорушень та мародерства на території міста. 02 березня 2022 року, за погодженням начальника управління патрульної поліції в Донецькій області старшого лейтенанта Вершиніна М.О., та представників СБУ, які на той час залишилися у місті, погоджено вступ ОСОБА_2 до підрозділу УПП в Донецькій області. У період часу з 02 березня 2022 року по 15 березня 2022 року її чоловік, ОСОБА_2 виконував обов`язки з порятунку осіб, постраждалих від воєнних дій, охорону адміністративної будівлі ППД, яка знаходилася за адресою: АДРЕСА_1 , а також інші завдання, визначені керівництвом оборони м. Маріуполя. З 15 березня 2022 року зв`язок з ним було втрачено, і більше вони не спілкувалися, будь-якого іншого зв`язку не мають, його місцезнаходження невідомо. 27 серпня 2024 року вона звернулася до ГУНП в Кіровоградській області із заявою про зникнення її чоловіка, за результатами розгляду якої до ЄРДР було внесено відомості за № 120241200000000925 про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України. Станом на теперішній час жодних результатів у досудовому розслідуванні не досягнуто, чоловіка не знайдено. Про місце перебування ОСОБА_2 відомостей немає тривалий час. Вона самостійно виховує їх спільного малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово проживають на території Республіки Польща. Згідно з відомостями з Єдиного реєстру зниклих безвісти за особливих обставин, ОСОБА_2 вважається зниклим безвісти за особливих обставин на території бойових дій. Минуло понад 2 роки після зникнення безвісті ОСОБА_2 . Оголошення її чоловіка, ОСОБА_2 , померлим необхідно заявниці для реєстрації факту його смерті в органах РАЦС. Останнім відомим місцем перебування ОСОБА_2 є кв. АДРЕСА_2 . У зв`язку з викладеним, просила суд ухвалити рішення, яким оголосити ОСОБА_2 померлим, місцем смерті вважати м. Маріуполь, датою смерті день набрання рішенням законної сили.

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2025 року в задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат Одуд А.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким заяву про оголошення фізичної особи померлою задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оголошення ОСОБА_2 померлим необхідно його дружині для державної реєстрації смерті її чоловіка, оскільки пройшло вже більше двох років після того, як він безвісно зник. Вказував, що громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. Зазначав, що у відповідності до ст.46 ЦК України якщо особа пропала безвісті у зв`язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 21 лютого 2014 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, від якого мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до відповіді № 940418 від 03 грудня 2024 року ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

27 серпня 2024 року за фактом зникнення безвісті у зоні бойових дій у м. Маріуполі ОСОБА_2 ГУНП у Кіровоградській обл. відомості було внесено до ЄРДР за № 12024120000000925.

Відомості про зникнення ОСОБА_2 внесені до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 у заяві не вказує день вірогідної смерті ОСОБА_2 . До матеріалів заяви не долучено доказів, які б вказували на вірогідну смерть ОСОБА_2 , заявник не вказує жодної обставини, яка б свідчила про вірогідну смерть її чоловіка, а виклад обставин передбачає лише втрату зв`язку з ОСОБА_2 , що перебував в м. Маріуполі у березні 2022 року, що обумовлює можливість вважати ОСОБА_2 таким, що зник безвісти.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 305 ЦПК України передбачено, що заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (ч.ч. 2, 3 ст. 46 ЦК України).

Район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії (стаття 1 ЗУ «Про оборону України»).

Бойові дії це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22 грудня 2022 року, вся територія Маріупольського району відноситься до тимчасово окупованої території з 05 березня 2022 року.

ОСОБА_1 у заяві не вказує день вірогідної смерті ОСОБА_2 . До матеріалів заяви не долучено доказів, які б вказували на вірогідну смерть ОСОБА_2 , заявниця не вказує жодної обставини, яка б свідчила про вірогідну смерть її чоловіка, а виклад обставин передбачає лише втрату зв`язку з ОСОБА_2 , що перебував в м. Маріуполі у березні 2022 року, що обумовлює можливість вважати ОСОБА_2 таким, що зник безвісти.

З огляду на вказане, обставини справи не дають підстав колегії суддів для висновку про можливість оголошення ОСОБА_2 померлим до спливу строків вказаних у ч. 2 ст. 46 ЦК України.

Крім цього, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки за наданими у заяві поясненнями, ОСОБА_2 зник безвісти в районі проведення воєнних дій, які до теперішнього часу не припинені, вказана заява про оголошення його померлим не може бути задоволена.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Посилання апеляційної скарги на ст.46 ЦК України не може бути прийнято колегією суддів до уваги, оскільки підстави, які б давали змогу почати відлік строку для оголошення особи померлою в зоні бойових дій, не перестали існувати, місто Маріуполь знаходиться в стані окупації військами агресора та вважається місцем проведення бойових дій.

Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвоката Одуда Андрія Андрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Вступна та резолютивна частини проголошені 07 травня 2025 року.

Повний текст постанови складено 08 травня 2025 року.

Судді: