Рішення

від 30.04.2025 по справі 341/1727/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 341/1727/24

Номер провадження 2/341/69/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року м.Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Куценка М. О.,

за участю секретаря судового засідання: Сегін І. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Галич Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Більшівцівської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом про визнання права власності по частки на домоволодіння в порядку спадкування.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 . Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 були його дружина - ОСОБА_4 та син - ОСОБА_1 , які прийняли спадщину, проте своїх спадкових прав на спірне домоволодіння не оформили. 11.10.2013 ОСОБА_5 склала заповіт, яким все своє майно заповіла сину ОСОБА_1 .. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, у зв`язку чим відкрилася спадщина на частину будинковолодіння АДРЕСА_1 . Син померлої ОСОБА_1 від прийняття спадщини за заповітом після смерті своєї матері відмовився на користь своєї дочки ОСОБА_2 ..12.04.2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав, нотаріус відмовив їм у видачі свідоцтв про право на спадщину через відсутність правовстановлюючогодокумента на спадкове майно, що позбавляє позивачів можливості оформити спадкові права в нотаріальному порядку. Оскільки позивачі в інший спосіб, окрім як за зверненням до суду, не можуть підтвердити своє право власності на успадковане домоволодіння, тому просять суд визнати за ними право власності по частки на спірне домоволодіння в порядку спадкування.

Ухвалою суду від 22.08.2024 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначене підготовче судове засідання (а.с. 49).

17.09.2024 року до суду від представника відповідача Більшівцівської селищної ради надійшла заява, в якій вона не заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача (а. с. 54).

03.12.2024 року від представника позивачів адвоката Падучак І. І. надійшло клопотання про витребування від приватного нотаріуса Івано-Франківського районного нотаріального округу Данилюк Х. Я. копій спадкових справ, заведених після смерті ОСОБА_3 та після смерті ОСОБА_4 , розгляд справи просила здійснювати без її участі (а. с. 62).

Ухвалою суду від 03.12.2024 року витребувано копії спадкових справ, заведених після смерті ОСОБА_3 та після смерті ОСОБА_4 , закрито підготовче провадження (а. с. 64).

23.01.2025 року до суду надійшли копії спадкових справ, заведених після смерті ОСОБА_3 та після смерті ОСОБА_4 (а. с. 75-125).

Ухвалою суду від 24.01.2025 року за клопотанням сторони позивача витребувано від Державного архіву Івано-Франківської області рішення виконкому Галицької районної ради від 12.10.1988 р. № 155 та від ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації»- копії інвентаризаційної справи № 40 (а. с. 135).

01.04.2025 року до суду від Державного архіву Івано-Франківської області надійшла копія рішення виконавчого комітету Галицької районної Ради народних депутатів Івано-Франківської області від 12 жовтня 1988 року № 155 (а. с. 155-177).

15.04.2025 року до суду від ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» надійшла копія інвентаризаційної справи № 40 на домоволодіння по АДРЕСА_1 (а. с.182-212).

У судове засідання учасники справи не з`явилися.

Сторона позивача просила розгляд справи здійснювати без їхньої участі (а. с. 74).

Представник відповідача просила розгляд справи здійснювати без участі представника Більшівцівської селищної ради (а. с. 70).

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд у порядку загального позовного провадження, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, установив наступні обставини справи.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Галицької районної Ради народних депутатів Івано-Франківської області № 155 від 12.10.1988 року та доданого до нього Списку громадян власників житлових будинків по АДРЕСА_2 передано у власність ОСОБА_3 (а. с. 157, 170-174). Крім цього, вказаним рішенням Обласному бюро технічної інвентаризації разом з Кінашівською сільською Радою народних депутатів надано розпорядження видати свідоцтва про право власності згідно цього рішення (а. с. 156).

Відповідно до витребуваної судом копії інвентаризаційної справи № 40 на домоволодіння по АДРЕСА_1 , зокрема, свідоцтва про право власності на жилий будинок, виданого виконавчим комітетом Кінашівської сільської Ради народних депутатів УРСР від 13.11.1988 року, вказаний жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами належить членам колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_3 , на праві особистої власності. Свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Галицької районної Ради народних депутатів № 155 від 12.10.1988 року (а. с. 196).

Відповідно до виписки з погосподарської книги членами господарства (колгоспного двору), яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , були ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (а. с. 25-27).

З копії свідоцтва про одруження вбачається, що ОСОБА_4 є дружиною ОСОБА_3 (а. с.18).

З копії свідоцтва про народження вбачається, що батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_3 (батько) та ОСОБА_4 (матір) (а. с. 117).

Відповідно до довідки ОКП Івано-Франківської обласної ради «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» від 20.12.2023 № 241, згідно архівних даних від 13.11.1988 року за членами колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_3 , зареєстроване право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 . Підставою для реєстрації права власності зазначене свідоцтво про право власності, видане 13.11.1988 виконавчим комітетом Кінашівської сільської ради народних депутатів на підставі рішення виконкому Галицької районної ради від 12.10.1988 р. № 155. Рішення про реєстрацію права власності прийняте 13.11.1988 року, реєстровий запис № 97, книга № 1. Переходів права власності на даний об`єкт в ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» не реєструвалось (а. с. 36).

Відповідно до інформаційної довідки № 374130361 від 12.04.2024 відомості щодо будинку АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні (а. с.112 зворот).

Відповідно до наявної у справі копії технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , довідки, виданої Івано-Франківським ОБТІ від 20.12.2023 № 241, станом на 20.12.2023 року до складу цього домоволодіння входять: житловий будинок загальною площею 88,8 кв. м., розмір житлової площі - 43,7 кв. м., літня кухня - 29,5 кв. м., стодола - 31,3 кв. м., стайня - 39,7 кв. м., стайня - 15,1 кв. м., огорожа - 41,0кв. м., ворота - 6,2 кв. м., криниця 10.0 м/п (а. с. 32-35, 212).

Відповідно до висновку про вартість об`єкта оцінки ринкова вартість домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , без врахування вартості земельної ділянки, станом на 19.07.2024 року (дату оцінки) становить 81700 гривень (а. с. 37).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 115 зворот).

Відповідно до копії довідки, виданої Кінашівським старостинським округом Більшівцівської селищної ради від 20.03.2024 № 68, на день смерті ОСОБА_3 з ним були зареєстровані та проживали ОСОБА_4 (дружина) та ОСОБА_1 (син) (а. с. 116).

Відповідно до копії довідки, виданої Кінашівським старостинським округом Більшівцівської селищної ради від 20.03.2024 № 69, в Кінашівському старостинському окрузі від імені ОСОБА_3 заповіт не складався і не посвідчувався (а. с. 116 зворот).

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 76566697 від 11.04.2024 інформація про заповіти/спадкові договори, складених ОСОБА_3 , у Спадковому реєстрі відсутня (а. с.120).

Приватним нотаріусом Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Данилюк Х. Я. після смерті ОСОБА_3 відкрита спадкова справа № 55/2024 (а. с. 115-125).

Постановою нотаріуса від 12.04.2024 № 209/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті його батька ОСОБА_6 на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа (а. с. 125).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 17).

11.10.2013 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений виконкомом Жалиборівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області, відповідно до змісту якого усе своє майно заповіла сину ОСОБА_1 (а. с. 21, 77).

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 75010343 від 05.12.2023 заповіт (номер у спадковому реєстрі № 56597841), посвідчений 11.10.2013 Жалиборівською сільською радою Галицького району, - чинний (а. с. 98 зворот).

Відповідно до заяви про відмову від прийняття спадщини № 405/2023 від 09.11.2023 року ОСОБА_1 відмовився від прийняття спадщини за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_4 (а. с. 76). Відповідно до заяви про відмову від прийняття спадщини № 406/2023 від 09.11.2023 року ОСОБА_1 відмовився від прийняття спадщини за законом після смерті своєї матері ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 (а. с. 92).

Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_1 (а. с. 15) та відповідно - онукою ОСОБА_4 ..

Відповідно до заяви про прийняття спадщини № 407/2023 від 09.11.2023 року ОСОБА_2 прийняла спадщину, яка залишилась після смерті її баби ОСОБА_4 (а. с. 93).

Приватним нотаріусом Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської областіДанилюк Х. Я. після смерті ОСОБА_4 заведена спадкова справа № 122/2023 (а. с. 76-114).

Постановою нотаріуса від 12.04.2024 № 210/02-31 ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті її баби ОСОБА_4 на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа (а.с.114).

Крім цього, у вказаній постанові нотаріуса зазначено, що єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_4 є її онука ОСОБА_2 (а. с. 114).

З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_2 було видане Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на земельну ділянку, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,2984 га, кадастровий № 2621283000:02:001:0072 (а. с. 110 зворот).

Надаючи правову оцінку установленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до абзацу 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Відповідно до п. 1 Перехідних положень ЦПК України набирає чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідно до п. 2 Перехідних положень ЦПК України Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року із змінами, внесеними до нього, втратив чинність з 1 січня 2004 року.

Відповідно до п. 4 Перехідних положень ЦПК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 120 ЦК Української РСР (у редакції від 1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ст. 123 ЦК Української РСР частка члена колгоспного двору в майні двору визначається: 1) при виході його з складу двору без утворення нового двору (виділ); 2) при утворенні з одного двору двох і більше дворів (поділ); 3) при зверненні стягнення по особистих зобов`язаннях члена двору. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіхчленівдвору, включаючинеповнолітніх інепрацездатних.

Відповідно до ст. 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, колиіоскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до ст. 527 ЦК Української РСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Відповідно до ст. 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першоїчергиє,врівнихчастках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до ст. 548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. ст. 1216-1218 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У відповідності до ч. 1 ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ч. 4 ст. 1236 ЦК України чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Ч. 1 статті 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Ч. 1 статті 1265 ЦК України передбачено, що у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Відповідно до ч. 5 ст. 1275 ЦК України відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Відповідно до Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У відповідності до ч. 1 ч. 2 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що обґрунтовується на загальному, повному, об`єктивному та зовнішньому дослідженні наявних у справі доказів.

Спірний жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами належав ОСОБА_3 на підставі свідоцтвапро право власності на жилий будинок, виданого виконавчим комітетом Кінашівської сільської Ради народних депутатів УРСР від 13.11.1988 року. Спірне домоволодіння з приналежними до нього будівлями та спорудами мало статус колгоспного двору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР (у редакції 1963 року) усе майно цього колгоспного двору належалойого членам у рівних частках на засадах спільної сумісної власності. До ІНФОРМАЦІЯ_1 у спірному домоволодінні проживали ОСОБА_3 - голова двору, його дружина ОСОБА_4 , їхній син ОСОБА_1 , а тому усім членам цього двору належала частка у розмірі 1/3 у праві власності.

Після смерті ОСОБА_3 02.02.1991 року його частку у розмірі 1/3 (спадщину) фактично прийняли його дружина та син, оскільки обоє на час відкриття спадщини постійно проживали разом із спадкодавцем, в результаті чого ОСОБА_4 та ОСОБА_1 стали співвласниками спірного домоволодіння у розмірі по частини.

Після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 право на спадкування її частки у розмірі у праві власності на спірне домоволодіння відповідно до складеного нею заповіту мав її син ОСОБА_1 .. Проте останній у строк, передбачений законодавством, 09.11.2023 року заявив про відмову від прийняття спадщини за заповітом, посвідченого 11.10.2013 року виконавчим комітетом Жалиборівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області. Крім цього, 09.11.2023 року ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом, заявив про відмову від прийняття спадщини за законом після смерті своєї матері на користь іншого спадкоємця за законом - ОСОБА_2 ..Остання, як спадкоємець п`ятої черги за законом, відповідно до заяви про прийняття спадщини № 407/2023 від 09.11.2023 прийняла спадщину, яка залишилась після смерті її баби ОСОБА_4 , в тому числі право на частку в розмірі у праві власності на спірне домоволодінняз приналежними до нього будівлями та спорудами.

Відмова нотаріуса у видачі свідоцтв про право на спадщину через відсутність правовстановлюючого документа на спадкове майно позбавляє позивачів можливості оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку.

Відповідно до ч. 3ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР Міністерства комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року (станом на зараз втратила чинність), Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002. Вказані нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від їхньої державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У разі відсутності державної реєстрації право власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, з огляду на те, що у судовому засіданні доведені належними та допустимими доказами всі обставини, на які позивачі посилаються як на підставу заявлених вимог, беручи до уваги те, що право на вказане домоволодіння з приналежними до нього будівлями та спорудами спадкодавці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набули правомірно, враховуючи те, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 , враховуючи позицію відповідача у справі, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 10-13, 77-80, 89, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Більшівцівської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителем с. Жалибори Івано-Франківського району Івано-Франківської області, право власності на частку домоволодіння з приналежними до нього будівлями та спорудами, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , жительки с. Жалибори Івано-Франківського району Івано-Франківської області, право власності на частку домоволодіння з приналежними до нього будівлями та спорудами, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті її баби ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Учасник справи має право оскаржити рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 09.05.2025.

СуддяМихайло КУЦЕНКО