Рішення

від 25.11.2010 по справі 7/199-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/199-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31  http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

25 листопада 2010 р.           Справа 7/199-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ролшип"   вул. Барона Штейнгеля  88А, с. Городок, Рівненський р-н.   

до: Приватного підприємтсва "Приват Петрол"    вул. Лебединського 7, оф. 31, м. Вінниця.  

про стягнення 19515,72 грн. заборгованості

Головуючий суддя     Банасько О.О.     

Cекретар судового засідання Матущак О.В.

Представники

      позивача :  Ворог І.А.- представник, довіреність б/н від 07.09.2010 року.

      відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ролшип" заявлено позов до Приватного підприємства "Приват Петрол" про стягнення заборгованості в розмірі 19515,72 грн..

Ухвалою від 12.10.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі             № 7/199-10 та призначено до розгляду на 28.10.2010 року.

Проте сторони вимог ухвали суду від 12.10.2010 року про явку в судове засідання представників, надання додаткових доказів не виконали. Причин невиконання вимог ухвали суду не повідомили.

Ухвалою від 28.10.2010 року судове засідання відкладено до 10.11.2010 року.

Ухвалою від 10.11.2010 року  в зв'язку з неявкою представника відповідача, з огляду на необхідність витребування додаткових доказів та з метою надання нових документів  розгляд справи відкладено до  25.11.2010 року.

Відповідач в судове засідання 25.11.2010 року не з'явився, документів витребуваних ухвалою суду не надав, причин неявки та неподання документів не повідомив.

Стосовно неявки в судове засідання відповідача суд зауважує, що в позовній заяві та доданих до неї документах зазначено поштову адресу відповідача - вул. Лебединського, б. 7, оф. 31, м. Вінниця, 21034 за якою і надсилались ухвали у справі.

Вказана адреса відповідача ідентична адресі, яка вказана в довідці з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АД № 7369597.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України  ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено безпосередньо на юридичну особу.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Окрім того суд зазначає, що відповідачем отримувались ухвали суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи,  її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.    

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України,   розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За відсутності поданого представником позивача відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

25.11.2010 року до суду надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог згідно якої останній просить стягнути з відповідача 19515,70 грн..

Вказана заява прийнята судом до розгляду, як така, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю "Ролшип" та  покупцем Приватним підприємством "Приват-Петрол" 06.08.2007 року укладено договір постачання № 608/09-1П.

Згідно п.2.1 Договору постачальник  ТОВ "Ролшип" протягом строку дії цього договору зобов'язується поставляти та передавати через мережу АГНКС у власність покупця стиснений природний газ(метан), що відповідає державним   стандартам, в кількості,   визначеній відповідно до накладних, які є і невід'ємними частинами цього договору, а покупець зобов'язується приймати товар на і АГНКС та оплачувати його на умовах цього договору.                                                   |

У відповідності до умов договору ПП "Приват-Петрол" зобов'язалося вести облік спожитого клієнтами пального, контролювати своєчасність платежів засобами обчислювальної техніки за допомогою програмного забезпечення інформаційної бази та статистичних даних (п.4.1.1 договору), проводити визначення та фінансові розрахунки між сторонами відповідно до показників ОР (п.4.1.6 договору), своєчасно здійснювати розрахунок за відпущене своїм клієнтам паливо згідно п. 7.1 договору (п.4.1.9 договору).

Згідно з п 7.1 договору оплата за паливо здійснюється шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок продавця.

Продавець щопонеділка виставляє покупцю рахунок за паливо спожите (вибране) покупцем за попередній тиждень. Покупець зобов'язаний проплатити даний рахунок на протязі трьох банківських днів (п. 7.2 договору).

У відповідності до умов укладеного договору позивач  через мережу АГНКС передав відповідачу за період з 19.11.2007 року по 24.11.2010 року паливо на загальну суму 402946,22 грн..

Однак відповідач не у повному обсязі провів розрахунок за отримане паливо та сплатив за період з 19.11.2007 року по 25.11.2010 року лише 383430,50 грн..

Наведені вище обставини щодо поставки товару та сплати грошових коштів за поставлений товар підтверджуються банківськими виписками, видатковими накладними, довідкою щодо руху коштів виданою ПАТ "Банк Кліринговий Дім" від 12.11.2010 року                    № 11/10-428, довідкою ПАТ "ВТБ Банк" відділення "Рівненська регіональна дирекція" від 12.11.2010 року № 750/12000-08-02, довідкою позивача за підписом головного бухгалтера та директора від 25.11.2010 року № 153, актами здачі прийняття робіт (надання послуг), звітами за зміну тощо.

Окрім того 31.10.2009 року, 30.11.2009 року та 01.12.2009 року між сторонами підписувались акти звірки взаєморозрахунків в яких сторонами відображено хронологію господарських операцій по поставці продукції та погашенні існуючого боргу.

При цьому із вказаних актів звірок вбачається, що останні підписувались відповідачем із розбіжністю між даними позивача в 0,02 грн..

Як вказувалось вище. позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог на 0,02 грн..

У зв'язку з тим, що відповідач в подальшому не погашав заборгованість позивач звернувся до суду.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог враховуючи наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару по актам та дії  відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать  про те, що у боржника (відповідача)  виникло зобов'язання  по оплаті  за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору поставки 06.08.2007 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ч.1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 19515,70 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин позовні вимоги підлягають повному задоволенню в стягнені боргу.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78  "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Крім того судом взято до уваги на п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6  інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року " в яких наголошено зокрема на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Таким чином розподіл судових витрат здійснюється виходячи з того, що нова ціна позову з врахуванням змісту поданої позивачем заяви від 25.11.2010 року складає 19515,70 грн..

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 78, 82, 84, 85,87, 115, 116  ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Приват-Петрол", вул. Лебединського, 7, оф. 31, м. Вінниця, 21034 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 34588160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ролшип", вул. Барона Штейнгеля  88А, с. Городок, Рівненський р-н, Рівненська область 35331 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 32347066) - 19515 грн. 70 коп. основного боргу, 195 грн. 16 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.  

Суддя                                             Банасько О.О.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  30 листопада 2010 р.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу - ПП "Приват Петрол",  вул. Лебединського 7, оф. 31, м. Вінниця.