Ухвала

від 05.05.2025 по справі 405/6292/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

№ провадження 11-сс/4809/195/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2025 року. м. Кропивницький Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.04.2025, стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кривій Ріг, Дніпропетровської області, українки, громадянки України, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.3 ст.332 КК України

продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з 10.04.2025 до 08.06.2025. Визначено заставу у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 605 600 грн.

інші учасники судового розгляду:

прокурор ОСОБА_8 ,

захисник-адвокат ОСОБА_6 ,

підозрювана ОСОБА_7

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Ленінського районногосуду м.Кіровограда від 10.04.2025відносно підозрюваної ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою з 10.37 год. 10.04.2025 року до 10.37 год. 08.06.2025 року.

Визначено заставу у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 605 600 грн.

Приймаючи вказане рішення, слідчий суддя прийшов до висновку, що встановлена достатня кількість доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.332 КК України, який кваліфікується як незакінчений замах на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, шляхом надання порад, вказівок та засобів, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Підозра ОСОБА_7 , підтверджується зібраними під час проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню доказами, а саме: заявою про вчинене кримінальне правопорушення; протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій; протоколами обшуків місць проживання та незаконної діяльності підозрюваних; протоколами огляду предметів вилучених під час проведення обшуків; протоколами допиту свідків; висновками судових технічних експертиз документів; іншими матеріалами кримінального провадження.

Слідчий суддя прийшов до висновку, що необхідність в раніше обраному щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою не відпала, оскільки заявлені раніше ризики до вчинення ОСОБА_7 дій, а саме передбачені п.п.1 та 3 ч.1 ст.177 КПК України не зменшилися та не перестали існувати. Достатні підстави вважати, що підозрювана при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, у подальшому може переховуватись від слідства та суду, а також впливати на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні.

В апеляційнійскарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого суду скасувати, постановити нову ухвалу, про застосування запобіжного заходу не пов`язаного з її триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт та визначити заставу у розмірі від 20 до 80 ПМ.

Підозрювана не вчиняла жодних дій спрямованих на надання вказівок, порад, засобів для незаконного переплавлення осіб через кордон, не надавала нікому медичних документів, які б давали право особі в подальшому безперешкодно перетнути державний кордон України.

Підозрювана під час розмови з ОСОБА_9 повідомляла хибну інформацію/, достеменно неправду, жодного наміру на виготовлення, а в подальшому на передачу будь-яких медичних документів не мала, тим с самим вводила останнього в оману, з метою заволодіння грошовими коштами останнього.

В матеріалах кримінальної справи не міститься жодного доказу, вилученого медичного документу, який би надавав підстави стороні обвинувачення кваліфікувати дії підозрюваної за ст.332 КК України, а не за ст.190 КК України.

Вказує, що жодних ризиків визначених ст.177 КПК України не існує та не підтверджений належними доказами.

Гонта- ОСОБА_10 має сталі соціальні зв`язки, а саме: має сина ОСОБА_11 , який є здобувачем вищої освіти в Запорізькому Національному університеті, мати пенсійного віку ОСОБА_12 , що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 , рідного дядька ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому Гонта-Кобець допомагає після перенесених хірургічних втручань внаслідок гострого задньодіафрагментального, задньобазального інфаркту міокарда, цукрового діабету, стенакардії напруги II ФГ, після інфарктного кардіосклерозу, атеросклеротичний кардіосклерозу,стенозуючогокардіосклерозу, гіпертонічна хвороба, ризик дуже високий, жовчнокам`яної хвороби, кісти правої нирки, конкремент лівої нирки.

Має чоловіка ОСОБА_14 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , який є діючим військовослужбовцем.

Має бабусю, ОСОБА_15 , 88 років, за якою здійснює догляд, так як остання в силу свого похилого віку має стійкі розлади здоров`я та потребує стороннього догляду, що підтверджується висновком ЛКК №66 від 25.01.2024 року.

Гонта- ОСОБА_10 характеризується виключно позитивно, раніше до кримінальної чи іншого виду відповідальності - не притягалась. Вчинення кримінального правопорушення для неї носило виключно виняткових характер.

Сторона захисту, виходячи навіть з тих матеріалів, що були надані слідчому судді, з особи заявника, не виключає провокацію злочину з боку правоохоронних органів.

ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , їй повних 44 рік; має родину, постійне місце проживання та постійне місце роботи, позитивну репутацію, не судима, дотримується умов: застосованого до неї запобіжного заходу; майнова шкода як результат протиправних дій, відсутня; будь-які ризики продовження чи повторення протиправної поведінки відсутні. Інше не доведено стороною обвинувачення.

Гонта- ОСОБА_10 є вагітною, на першому триместрі, що підтверджується консультативним висновком спеціаліста, потребує постійного нагляду лікаря гінеколога-акушера, проте в ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» медичних фахівців, які мають відповідні знання та вміння відсутні, що ставить під загрозу життя матері та дитини. Окрім того, умови в яких перебуває ОСОБА_7 не відповідають належним, для перебування там вагітної жінки, а саме постійний холод, сирість, відсутність належного медичного піклування, в приміщенні постійно курять.

Посилається на те, що, в даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру ще двом особам, про те, до вказаних осіб обрано запобіжний захід не пов`язаний з обмеженням прав осіб вільно пересуватись. Всі фігуранти підозрюються у вчиненні одного кримінального правопорушення за однакових обставин. Вважає, що продовження тримання під вартою виключно ОСОБА_7 суперечить принципу на справедливий суд, та підриває рівень довіри населення до держави в лиці суду.

Оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину який віднесено до тяжких, відповідно до ст.12 КК України, просять визначити розмір застави в межах визначених КПК України, від 20 до 80 ПМ врахувавши матеріальне становище підозрюваної ОСОБА_7 , а також покладені на неї обов`язки по піклуванню та утримуванню її дідька та бабусі.

Визначений розмір застави виходить за межі чітких критеріїв визначених в положенні ст.182 КПК України, є явно не спів мірним з інкримінованим діянням, є неосяжним для підозрюваної враховуючи її майновий стан, що як наслідок є фактично неможливою для внесення. Визначивши розмір застави в 200 ПМ слідчий суддя фактично штучно створив умови невнесення її підозрюваною, тим самим унеможливив реалізувати це право.

Заслухавши доповідача, підозрювану ОСОБА_7 та в її інтересах захисника - адвоката ОСОБА_6 , які просили ухвалу слідчого судді скасувати, апеляційну скаргу прокурора задовольнити; думку прокурора, який просив залишити без зміни ухвалу слідчого судді, перевіривши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Згідно зі ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішеннясуду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканість.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Колегія суддів за результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановила, що зазначені вимоги кримінального закону судом першої інстанції належно дотримані.

З наданих до апеляційного суду матеріалів убачається, що відділом розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СУ ГУНП в Кіровоградській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№12024120000000582 від 21.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.332 КК України, відповідно до якого 24.02.2022 згідно з Указом Президента України 64/2022''Про введення воєнного стану в Україні", який затверджений Законом №2102-ІХ від 24.02.2022, на території України у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб.

Встановлена достатня кількість доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.332 КК України, який кваліфікується як незакінчений замах на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, шляхом надання порад, вказівок та засобів, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

У вчиненні вказаного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, українка, громадянка України, маюча вищу освіту, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працююча, не маюча на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, заміжня, раніше не судима.

13.02.2025 о 16 годині 46 хвилин ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України. 14.02.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст 332 КК України.

15.02.2025 ОСОБА_7 на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 16:46 год. 13.04.2025, з визначенням застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 605606грн., з визначеними обов`язками.

Слідчим суддею зазначалося, що необхідність в раніше обраному щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою не відпала, оскільки заявлені раніше ризики до вчинення ОСОБА_7 дій, а саме передбачені п.п.1 та 3 ч.1 ст.177 КПК України не зменшилися та не перестали існувати.

Слідчий суддя прийшов до висновку, що достатні підстави вважати, що підозрювана при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, у подальшому може переховуватись від слідства та суду, а також впливати на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні.

Оцінивши ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України та обставини визначені ст.178 КПК України в сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання підозрюваної під вартою належним чином мотивувавши своє рішення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що обставин, які б свідчили на користь зменшення раніше встановлених ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваної, не встановлено, а тому висновок суду першої інстанції, що менш суворі види запобіжних заходів не здатні забезпечити ризики передбачені ст.177 КПК України та належне виконання покладених на підозрювану процесуальних обов`язків є обґрунтований.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи обставини вчинення злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , дані про її особу, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів зауважує, що апеляційні доводи захисника про недоведеність ризиків є безпідставними, оскільки не спростовують висновок суду першої інстанції, а окрім того кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрювана обов`язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому, про що судом наведено відповідні мотиви в оскаржуваному рішенні.

Даних щодо неможливості перебування підозрюваної в умовах слідчого ізолятора, стороною захисту суду не надано, а тому наразі вказане не може бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Апеляційні доводи сторони захисту, що підозрювана вагітна не приймаються апеляційним судом, оскільки належного підтвердження цих обставин суду не було надано, а окрім того не спростовують висновок суду першої інстанції щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України

Колегія апеляційного суду враховує, що ОСОБА_7 , протягом тривалого терміну утримується під вартою; встановлені судовими рішеннями ризики, передбачені ст.177 КПК України, протягом часу перебування під вартою суттєво не зменшилися. Фактично, тримання під вартою виправдовується, крім встановлених ризиків - тяжкістю злочину у вчиненні якого вона підозрюється.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає доречним з`ясувати питання щодо визначення належного розміру застави. Якщо ж притримуватись тієї думки, що під час вирішення питання про продовження строку тримання особи під вартою суд не має права розглядати питання щодо розміру застави, визначеного раніше як альтернативний запобіжний захід для підозрюваного, необхідно буде визнати, що таке тримання під вартою особи перетворюється для неї на безальтернативний запобіжний захід.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово своїх рішеннях наголошував на тому, що таке питання є основним правом на свободу, гарантованим ст.5 Конвенції, тому органи влади повинні докладати максимум зусиль для встановлення належного розміру застави, в т.ч. під час вирішення питання про необхідність продовження тримання особи під вартою.

За приписами ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Застосовані загальні принципи щодо обґрунтування тримання підозрюваного під вартою та визначення розміру застави наведені, зокрема, в рішенні у справі «Корбан проти України» від 04 липня 2019 року, де йдеться про те, що гарантія, передбаченап.3ст.5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти. Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим ст.5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Тяжкість обвинувачень, пред`явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави.

Також у рішенні у справі «Істоміна проти України» від 13.01.2022 (заява 23312/15)Суд вважав, що, зосереджуючись на розмірі шкоди, не здійснивши ретельної оцінки всіх відповідних факторів, у тому числі її спроможність сплатити визначений розмір застави, і відсутність задовільного пояснення, чому застава була визначена у такому надзвичайно великому розмірі, національні суди не дотрималися зобов`язання навести відповідне та достатнє обґрунтування для своїх рішень про визначення розміру застави, як вимагаєпункт 3статті 5 Конвенції.

Проте, як убачається з оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції взагалі не мотивував необхідність визначення підозрюваній ОСОБА_7 застави, що становить 605600 грн., а тому таке рішення не може вважатись законним та обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що під час застосування альтернативного запобіжного заходу застави є очевидним про неможливість підозрюваної та членів її родини внести визначену слідчим суддею заставу у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Апеляційний суд враховуючи викладені вище обставини, вважає за необхідне встановити заставу у відповідності до вимог п.2 ч.5 ст.182 КПК України в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у грошовому виразі становить 242 240 грн., та дозволить стримати підозрювану від втечі та з такою ж вірогідністю дозволить забезпечити виконання нею своїх процесуальних обов`язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки саме це є основною метою застосування запобіжного заходу, а не покарання особи, вина якої не встановлена вироком суду.

У разі внесення застави, з врахуванням встановлених ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадження, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення, існує необхідність контролю дій та процесуальної поведінки підозрюваної, у зв`язку з чим обґрунтованим є покладення обов`язків на ОСОБА_7 , передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати за викликом до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із свідками.

Підсумовуючи досліджені в ході апеляційного розгляду факти та обставини, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність часткового задоволення клопотання прокурора, зменшивши при цьому розмір застави, визначеної підозрюваній ОСОБА_7 тим самим задовольнити апеляційну скаргу захисника.

Керуючись ст.ст. 182, 183, 193, 194, 376 ч.2, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.04.2025 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави ОСОБА_7 скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшогослідчого в ОВС ВРЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_16 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_7 по 08.06.2025 року.

Визначити розмір застави підозрюваній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в якості застави, що в грошовому еквіваленті становить 242 240 гривень, яка нею або заставодавцем може бути внесена на депозитний рахунок UA928201720355299001000086310, отримувач коштів Держказначейська Служба України м.Київ ЄДРПОУ 42265404 , банк отримувача Держказначейська Служба України м.Київ; код банку отримувача МФО 820172 , призначення платежу: «застава за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у справі № 12024120000000582 від 21.05.2024 року, Кропивницький апеляційний суд, із зазначенням анкетних даних особи, яка вносить заставу».

У разі внесення заставодавцем визначеної в ухвалі суми застави, зобов`язати підозрювану ОСОБА_7 - прибувати до слідчого у кримінальному провадженні, прокурора у кримінальному провадженні та слідчого судді та суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідного територіального органуЦентрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної службипаспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Попередити підозрювану ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі невиконання покладених на неї зобов`язань внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: ( підписи )

Згідно з оригіналом:

Суддя Кропивницького

апеляційного суду ОСОБА_2