Постанова

від 29.04.2025 по справі 921/110/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2025 р. Справа №921/110/23(921/93/24)

Західний апеляційний господарський суду у складі колегії:

Головуючий суддяПанова І.Ю.,

СуддіМалех І.Б.,

Зварич О.В.

Секретар судового засідання:Фарина Х.І.

за участю представників сторін:

від скаржника: Марчук Г.В.;

від відповідача: Яворський А.В.;

арбітражний керуючий: не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА" б/н від 21.11.2024 (вх. №01-05/3372/24 від 21.10.2024 та вх. №01-05/3373/24 від 21.10.2024)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.10.2024 (повний текст рішення складено 01.11.2024) та на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 07.10.2024

у справі №921/110/23(921/93/24) (суддя Руденко О.В.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА"

до відповідача: ОСОБА_1

про стягнення 2 772 470,00 грн безпідставно набутих коштів

в межах справи №921/110/23 про банкрутство ТОВ "ТІЕРРА"

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви, ухвали та рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.03.2023 відкрито провадження у справі № 921/110/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіерра", 46008, м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 30, ідентифікаційний код 42486103; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистикс", 36014, м. Полтава, вул. Європейська, 2, офіс 209, ідентифікаційний код 42044752 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіерра", 46008, м. Тернопіль, вул. Танцорова, 14, ідентифікаційний код 42486103 в сумі 1 301 563,52 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіерра" строком до 170 календарних днів; призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіерра" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №1732 від 11.11.2015; 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.16/108, оф.17; оприлюднено на офіційному веб - порталі судової влади України повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіерра", 46008, м. Тернопіль, вул. Танцорова, 14, ідентифікаційний код 42486103; призначено попереднє засідання суду на 16.05.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21.07.23 у справі № 921/110/23 припинено повноваження керівника ТОВ «Тіерра», виконання обов`язків керівника ТОВ «Тіерра» покладено на розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Демчана О.І.

Постановою господарського суду від 25.06.2024 ТОВ "Тіерра" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Демчана О.І. На даний час провадження у справі №921/110/23 перебуває на стадії ліквідаційної процедури.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тіерра" у лютому 2024 року звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Балабана В.А. про стягнення заборгованості в сумі 2 772 470,00 грн безпідставно набутих коштів.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих в судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на не повернення відповідачем коштів в сумі 2 772 470,00 грн, які ТОВ "Тіерра" йому перерахувала без належної правової підстави.

13.05.2024 позивачем до Господарського суду Тернопільської області подано клопотання про призначення експертизи. Клопотання обґрунтоване тим, що з`ясування давності виконання підписів на наданих відповідачем квитанціях до прибуткових касових ордерів мають важливе значення для вирішення справи №902/1115/22(902/115/24), оскільки у випадку встановлення судом ознак фальсифікації зазначених документів, обставини, на які посилається відповідач як на докази відсутності у нього заборгованості, будуть остаточно спростовані.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 07.10.2024 у справі №921/110/23(921/93/24) відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіерра" про призначення судової технічної експертизи. Закрито підготовче провадження по даній справі та призначено її до розгляду по суті на 21.10.2024.

Ухвала мотивована тим, що факт укладення договорів про поворотну фінансову допомогу, їх дійсність, справжність підписів відповідача та відтиску печатки ТОВ "Тіерра" на спірних квитанціях позивачем не оспорюється. Інших доказів, окрім висловлених сумнівів позивача, щодо виготовлення квитанцій пізніше від дати, котра у них зазначена, матеріали справи не містять

Місцевий господарський суд зазначив, що самі лише припущення одного з учасників судового процесу не можуть слугувати достатньою правовою підставою для призначення судової експертизи по справі

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.10.2024 №921/110/23(921/93/24) відмовлено у задоволенні позову.

Рішення зокрема мотивовано тим, що доказів втрати підприємством позивача печатки та доказів наявності звернення до правоохоронних органів за фактом незаконного використання його печатки матеріали справи не містять, а також матеріали справи не містять жодного доказу, який би вказував на те, що громадянин Балабан В.А. мав можливість використовувати печатку позивача та її фактично використав без відома Товариства.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА" оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 22.11.2024.

В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 07.10.2024 в частині відмови у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіерра" про призначення судової технічної експертизи та скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.10.2024 у справі №921/110/23(921/93/24) та прийняти нове рішення, яким задоволити позов.

Зазначає, що у випадку реального внесення ОСОБА_1 готівкових коштів в касу ТОВ «ТІЕРРА», такі кошти мали бути здані до відповідної фінансової установи уповноваженою особою боржника для зарахування на один з відкритих підприємством рахунків не пізніше ніж на наступний день після отримання коштів від відповідача. В той же час, як вбачається із виписок по всіх рахунках ТОВ «ТІЕРРА», відкритих на той час (рахунки в АТ КБ «Приватбанк», АТ «КОМІНБАНК» та АТ «РВС Банк»), будь-які операції із зарахування власних (готівкових) коштів боржника на його рахунки у період з 03.10.2018 по 15.05.2023 не здійснювались.

Також, звертає увагу на те, що оригінал печатки ТОВ «ТІЕРРА» ліквідатору не передавався та залишився у володінні колишніх посадових осіб банкрута та реальних кінцевих бенефіціарних власників ТОВ «ТІЕРРА», що не виключає використання такими особами цієї печатки у період після подання ліквідатором позовної заяви для фальсифікації доказів, що, на думку скаржника, свідчить про невідповідність висновків суду щодо достовірності поданих документів з причин наявності на них печатки ТОВ «ТІЕРРА».

19.12.2024 від ОСОБА_1 надійшов відзив б/н від 19.12.2024 (вх. №01-04/8803/24) на апеляційну скаргу в якому він зазначає, що кошти набуті відповідачем за наявності відповідних на те правових підстав, за наслідками взаємних розрахунків, що проводилися між контрагентами на виконання договірних умов та з метою відшкодування коштів у якості виплати підзвітних сум за 2018-2019 роки, а також звертає увагу на те, що долучені звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та квитанції спростовують факт безпідставності набутих коштів.

Щодо оскарження позивачем ухвали від 07.10.2024 вказує, що клопотання про призначення експертизи ґрунтуються виключно на припущеннях ТОВ ТІЕРРА щодо фальсифікації квитанцій до касових ордерів, при цьому матеріали справи не містять жодних обґрунтованих заперечень, які вказували б на такі обставини. Зокрема, позивачем не долучено жодних письмових заяв щодо не підписання спірного документа, не долучено жодної заяви в правоохоронні органи щодо вчинення кримінального правопорушення, а саме підроблення документів.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2025 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Малех І.Б. та Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА" б/н від 21.11.2024 (вх. №01-05/3372/24 від 21.10.2024 та вх. №01-05/3373/24 від 21.10.2024) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.10.2024 та на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 07.10.2024 у справі №921/110/23(921/93/24).

Ухвалою суду від 20.12.2024 призначено розгляд справи на 28.01.2025.

Ухвалою суду від 29.12.2025 призначено розгляд справи на 18.03.2025.

Ухвалою суду від 18.03.2025 розгляд справи відкладено на 29.04.2025.

Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2025 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Малех І.Б. та Зварич О.В.

В судовому засіданні 29.04.2025 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній. Представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, і визначеними відповідно до них правовідносинами, вбачається, що:

Між громадянином ОСОБА_1 (Позичальник) та ТОВ "Тіерра" (Позикодавець) 15.10.2018, 27.02.2019, 04.03.2019, 23.07.2019, 25.07.2019, 21.08.2019, 30.09.2019, 18.12.2019, 07.08.2020 були укладені договори №№27/02/2019, 04/03/2019, 30.09.2019, 18.12.2019, 07.08.2020, 20/05/21, 21/05/21, 24/05/21, 03/06/21, 01/06/21, 30/06/21, 06/07/21, 15/07/21, 20/07/21 про надання поворотної фінансової допомоги (далі - Договори), згідно із п.1.1 яких ОСОБА_1 надає Товариству поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цими Договорами.

У розділі 2 укладених правочинів сторони погодили умови та строк надання поворотної фінансової допомоги. Так, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України у загальному розмірі 1 494 540,00 грн. Поворотна фінансова допомога надається Позичальнику без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами. Поворотна фінансова допомога надається на строки обумовлені в п. 2.3 даних правочинів.

Згідно із п.3.1 спірних угод поворотна фінансова допомога підлягає достроковому поверненню за вимогою Позикодавця протягом 15 календарних днів, починаючи з дня вимоги.

Повернення грошових коштів проводиться шляхом видачі грошових коштів Позикодавцю з каси Позичальника або шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок Позикодавця (п. 3.2. Договорів).

Відповідно до п.8.1 дані Договори вступають в силу з моменту їх підписання та діють у строки обумовлені у кожному правочині включно, але в будь-якому випадку до остаточного виконання Сторонами своїх зобов`язань, що виникли по цих Договорах.

Позивач стверджує, що в ході здійснення процедури розпорядження майном ТОВ "Тіерра", арбітражним керуючим Демчаном О.І. за даними виписок по всіх поточних рахунках Товариства встановлено, що у період з 09.09.2020 по 11.06.2021 ТОВ "Тіерра" перерахувало на користь відповідача (ідент. код 3478703038) грошові кошти у загальному розмірі 3 470 040,00 грн, із наступним призначенням платежів:

- " ... часткове повернення поворотної фінансової допомоги" на суму 1 494 540,00 грн;

- "... виплата підзвітних сум згідно авансових звітів за 2018 р. без ПДВ" на суму 561 000,00 грн;

- "... виплата підзвітних сум згідно авансових звітів за 2019 р. без ПДВ" на суму 1 414 500,00 грн.

На час здійснення вказаних платежів ОСОБА_1 був керівником Товариства (з 20.09.2018 по 07.10.2021), що підтверджується листом ГУ ДПС у Тернопільській області №6602/6/19-00-04-05-06 від 04.04.2023 та витягами з ЄДР №470230215075 від 02.01.2024 і №81850204813 від 13.02.2024.

Разом з тим, арбітражний керуючий зазначає, що проаналізувавши рух коштів по рахунках Товариства, ним встановлено, що ОСОБА_1 перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ "Тіерра" грошові кошти з призначенням "поворотна фінансова допомога" лише в сумі 697 570,00 грн. Натомість, ТОВ "Тіерра" було повернуто відповідачу 1 494 540,00 грн. Таким чином, як вважає позивач, грошові кошти на загальну суму 796 970,00 грн перераховані відповідачу без належної правової підстави, як і 1 975 500,00 грн у якості виплат підзвітних сум згідно авансових звітів за 2018-2019 роки.

Невиконання відповідачем вимоги Товариства №02-115/63 від 06.09.2023 про повернення боргу слугувало підставою для звернення останнього з позовом до господарського суду.

При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 527 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За загальним правилом зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно із матеріалами справи, між ОСОБА_1 (Позичальник) та ТОВ "Тіерра" (Позикодавець) 15.10.2018, 27.02.2019, 04.03.2019, 23.07.2019, 25.07.2019, 21.08.2019, 30.09.2019, 18.12.2019, 07.08.2020 були укладені договори №№27/02/2019, 04/03/2019, 30.09.2019, 18.12.2019, 07.08.2020, 20/05/21, 21/05/21, 24/05/21, 03/06/21, 01/06/21, 30/06/21, 06/07/21, 15/07/21, 20/07/21 про надання поворотної фінансової допомоги.

Згідно із п.1.1 яких ОСОБА_1 надає Товариству поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цими Договорами.

Пунктом 2.2 Договорів сторони передбачили, що поворотна фінансова допомога надається Позичальнику без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З аналізу ч. 2 ст. 1046 ЦК України випливає, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Названа норма є імперативною, а тому сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передання грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей. Наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №924/1049/17.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Факт укладення між сторонами цієї справи Договорів жодним із учасників цього спору не заперечується. Відтак останні є чинними та слугують підставою для виникнення у їхніх контрагентів взаємних прав та обов`язків.

В свою чергу, надання фінансової допомоги ОСОБА_1 . Товариству шляхом внесення готівкових грошових коштів у касу позивача в сумі 796 970,00 грн підтверджується копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів, а саме: №1 від 15.10.2018, №2 від 16.10.2018, №3 від 17.10.2018, №4 від 18.10.2018, №5 від 19.10.2018, №6 від 22.10.2018, №7 від 23.10.2018, №8 від 24.10.2018, №9 від 25.10.2018, №10 від 26.10.2018, №11 від 29.10.2018, №12 від 28.10.2018, №13 від 31.10.2018, №14 від 01.11.2018, №15 від 02.11.2018 на суми 50 000,00 грн та №16 від 05.11.2018 на суму 46 970,00 грн.

Окрім цього, надання фінансової допомоги відповідачем Позичальнику в сумі 697 570,00 грн на розрахунковий рахунок останнього засвідчується банківськими виписками по рахунку ТОВ "Тіерра" за період з 01.01.2019 по 15.05.2023, зокрема : 27.02.2019 - 67 000, 00 грн, 04.03.0219 1 470,00 грн, 01.04.2019 3 000,00 грн, 23.07.2019 1 500,00 грн, 26.07.2019 296 000,00 грн, 21.08.2019 104 000,00 грн, 11.09.2019 203 000,00 грн, 25.11.2019 1 500,00 грн, 18.12.2019 5 000,00 грн, 22.01.2020 2 100,00 грн, 22.01.2020 3 000,00 грн та 07.09.2020 10 000,00 грн із призначенням платежу: " ... фінансова допомога поворотна згідно договору".

Отже, загальна сума поворотної фінансової допомоги надана відповідачем за умовами укладених Договорів своєму Позичальнику становила 1 494 540,00 грн.

В свою чергу, у період з 09.09.2020 по 11.06.2021 ТОВ "Тіерра" повернуло ці кошти Балабану В.А. в повному обсязі, що у свою чергу спростовує твердження арбітражного керуючого на те, що зазначені кошти перераховані відповідачу без належної правової підстави оцінюється судом критично, оскільки, у даному випадку, такою правовою підставою слугували укладені між сторонами цієї справи Договори.

Окрім цього, як правомірно звернув увагу суд першої інстанції формулювання, що зазначалося Товариством у платіжних документах у графі "призначення платежу", а саме "... повернення поворотної фінансової допомоги", що дає обґрунтовані підстави для висновку про те, що зазначена допомога попередньо товариством була отримана.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (далі Положення № 637), що підлягає застосуванню до спірних правовідносин з урахуванням дат квитанцій до прибуткових касових ордерів.

Відповідно до пункту 1.2 Положення касовий ордер це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси; касові операції це операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку; готівка (готівкові кошти) грошові знаки національної валюти України банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам`ятні монети, які є дійсними платіжними засобами.

Пунктом 4.1 Положення № 637 визначено, що з метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу, а їх керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній.

Згідно із пунктом 2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Отже, про факт отримання та повернення коштів можуть свідчити також прибуткові та видаткові касові ордери в разі внесення грошей до каси підприємства (див. висновок, викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 169/506/17, від 12.04.2022 у справі № 191/4508/19).

Постановою Правління Національного банку України від 06.06.2013 № 210 "Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою", чинною на час видачі долучених відповідачем 1 квитанцій до прибуткових касових ордерів, встановлено такі обмеження щодо готівкових розрахунків протягом дня:

- для підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня в розмірі 10 000,00 грн;

- для фізичної особи з підприємством (підприємцем) протягом одного дня за товари (роботи, послуги) у розмірі 150 000,00 грн;

- для фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі 150 000 грн.

Відповідно до пункту 2.8 Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов`язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв`язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку. Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів. Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Аналіз змісту пункту 2.8 Положення свідчить, що готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов`язково здається підприємством до банків для її зарахування на банківські рахунки (за відсутності банків до операторів поштового зв`язку та небанківських фінансових установ для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця)).

Тобто здавання готівки в банк є частиною господарської діяльності будь-якого суб`єкта господарювання, яка здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Такий обов`язок покладається на сам суб`єкт господарювання, який зобов`язується здавати надмірну готівку в банк, а форма (порядок) здавання обирається ним у довільному порядку.

Пунктом 3.3 Положення визначено, що приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

За пунктом 3.12 Положення під час одержання касових ордерів або видаткових відомостей касир зобов`язаний перевірити: наявність і справжність на документах відповідних підписів, а на видатковій відомості дозвільного напису керівника підприємства або осіб, які ним уповноважені; правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів; наявність перелічених у документах додатків. У разі невиконання хоча б однієї із зазначених вимог касир повертає документи для відповідного оформлення. Касові ордери або видаткові відомості одразу ж після одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах ставиться відбиток штампа або напис "Оплачено" із зазначенням дати (число, місяць, рік).

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній з урахуванням дати видачі долучених відповідачем 1 квитанцій до прибуткових касових ордерів) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинний документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній з урахуванням дати видачі долучених відповідачем 1 квитанцій до прибуткових касових ордерів).

Отже, оформлення прибуткового касового ордеру як первинного документу, який підтверджує приймання готівки в касу підприємства та складання на підтвердження такого факту квитанції обов`язковими реквізитами передбачає, зокрема, наявність підпису особи, уповноваженої на їх складання та видачу відповідно, а квитанція до прибуткового касового ордеру також засвідчення її відбитком печатки цього підприємства.

Частиною другою статті 8 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній з урахуванням дати видачі долучених відповідачем 1 квитанцій до прибуткових касових ордерів) визначено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

За частиною шостою статті 8 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній з урахуванням дати видачі долучених відповідачем 1 квитанцій до прибуткових касових ордерів) керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Частиною третьою статті 8 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній з урахуванням дати видачі долучених відповідачем 1 квитанцій до прибуткових касових ордерів) визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Системний аналіз положень статей 8, 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" у взаємозв`язку з пунктами 1.2, 3.3, 3.12 Положення про проведення касових операцій № 637 свідчить, що саме на уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власника відповідно до законодавства та установчих документів покладається відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, до яких відносяться прибуткові касові ордери як документи, що підтверджують факт надходження (видачі) готівки з каси підприємства.

Тому наявність недоліків (дефектів) відображення (невідображення) касових операцій з надходження готівки до каси підприємства у бухгалтерському обліку цього підприємства, в тому числі щодо фіксування факту здійснення такої операції підприємством не може нести негативних наслідків для особи за умови фактичного внесення останньою коштів до каси цього підприємства, оскільки така особа не несе відповідальність за невиконання її контрагентом своїх зобов`язань з організації і введення бухгалтерського обліку на підприємстві, адже чинне законодавство не передбачає виникнення у неї обов`язку з контролю за дотриманням наведених вимог, в тому числі наявність у неї можливості володіти інформацією щодо виконання підприємством цих вимог.

Тож очевидно, що підтвердження факту внесення особою коштів до каси підприємства безпосередньо не залежить від того чи відображено підприємством відповідну касову операцію у бухгалтерському обліку цього підприємства, оскільки такий обов`язок покладено саме на уповноважених осіб підприємства, відповідальних за організацію ведення бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій на підприємстві.

За таких умов, недоліки відображення (не відображення) підприємством (стороною договору) касових операцій з надходження готівки до каси підприємства у його бухгалтерському обліку, в тому числі щодо фіксування факту здійснення такої операції, не є безумовним підтвердженням факту невнесення особою (контрагентом) коштів до каси такого підприємства.

Згідно із матеріалами справи, відповідачем у суд першої інстанції надано Звіти про використання грошових коштів, виданих на відрядження або під звіт та квитанції до них, а саме: № 1 від 21.09.2018 року та 4 квитанції; № 2 від 02.10.2018 року та 2 квитанції; № 3 від 04.10.2018 року та 1 квитанція; № 4 від 04.10.2018 року та 9 квитанцій; № 5 від 05.10.2018 року та 14 квитанцій; № 6 від 16.10.2018 року та 6 квитанцій; № 7 від 17.10.2018 року та 6 квитанцій; № 8 від 17.10.2018 року та 10 квитанцій; № 9 від 22.10.2018 року та 5 квитанцій; № 10 від 22.10.2018 року та 4 квитанції; № 11 від 22.10.2018 року та 14 квитанцій; №12 від 22.10.2018 року та 8 квитанцій; № 13 від 23.10.2018 року та 6 квитанцій; № 14 від 25.10.2018 року та 1 квитанція; № 15 від 29.10.2018 року та 8 квитанцій; № 16 від 31.10.2018 року та 12 квитанцій; № 17 від 05.11.2018 року та 4 квитанції; № 18 від 06.11.2018 року та 6 квитанцій; № 19 від 08.11.2018 року та 6 квитанцій; № 20 від 12.11.2018 року та 4 квитанції; № 21 від 16.11.2018 року та 24 квитанції; № 22 від 19.11.2018 року та 4 квитанції; № 23 від 19.11.2018 року та 3 квитанції; № 24 від 20.11.2018 року та 2 квитанції; № 25 від 29.11.2018 року та 3 квитанції; № 26 від 29.11.2018 року та 3 квитанції; № 27 від 29.11.2018 року та 3 квитанції; № 28 від 29.11.2018 року та 3 квитанції; № 29 від 29.11.2018 року та 3 квитанції; № 30 від 29.11.2018 року та 3 квитанції; № 31 від 29.11.2018 року та 3 квитанції; № 32 від 29.11.2018 року та 3 квитанції; № 33 від 29.11.2018 року та 3 квитанції; № 34 від 29.11.2018 року та 3 квитанції; № 35 від 29.11.2018 року та 3 квитанції; № 36 від 29.11.2018 року та 3 квитанції; № 37 від 29.11.2018 року та 3 квитанції; № 38 від 03.12.2018 року та 4 квитанції; № 39 від 17.12.2018 року та 4 квитанції; № 40 від 22.12.2018 року та 3 квитанції; № 41 від 27.12.2018 року та 4 квитанції; № 42 від 27.12.2018 року та 4 квитанції; № 43 від 28.12.2018 року та 4 квитанції; № 1 від 14.01.2019 року та 1 квитанція; № 2 від 04.03.2019 року та 2 квитанції; № 3 від 04.03.2019 року та 2 квитанції; № 4 від 04.03.2019 року та 2 квитанції; № 5 від 04.03.2019 року та 2 квитанції; № 6 від 04.03.2019 року та 2 квитанції; № 7 від 04.03.2019 року та 2 квитанції; № 8 від 04.03.2019 року та 2 квитанції; № 9 від 04.03.2019 року та 2 квитанції; № 10 від 15.03.2019 року та 5 квитанцій; № 11 від 18.03.2019 року та 4 квитанції; № 12 від 03.04.2019 року та 8 квитанцій; № 13 від 03.04.2019 року та 2 квитанції; № 14 від 03.04.2019 року та 2 квитанції; № 15 від 03.04.2019 року та 2 квитанції; № 16 від 03.04.2019 року та 2 квитанції; № 17 від 03.04.2019 року та 2 квитанції; № 18 від 16.04.2019 року та 7 квитанцій; № 19 від 16.04.2019 року та 6 квитанцій; № 20 від 16.04.2019 року та 6 квитанцій; № 21 від 06.05.2019 року та 2 квитанції; № 22 від 15.05.2019 року та 2 квитанції; № 23 від 15.07.2019 року та 18 квитанцій; № 24 від 24.07.2019 року та 2 квитанції; № 25 від 31.07.2019 року та 7 квитанцій; № 26 від 05.08.2019 року та 6 квитанцій; № 27 від 12.08.2019 року та 6 квитанцій; № 28 від 14.08.2019 року та 4 квитанції; № 29 від 14.08.2019 року та 2 квитанції; № 30 від 14.08.2019 року та 11 квитанцій; № 31 від 19.08.2019 року та 7 квитанцій; № 32 від 19.08.2019 року та 4 квитанції; № 33 від 19.08.2019 року та 7 квитанції; № 34 від 20.08.2019 року та 2 квитанції; № 35 від 20.08.2019 року та 2 квитанції; № 36 від 20.08.2019 року та 2 квитанції; № 37 від 20.08.2019 року та 2 квитанції; № 38 від 20.08.2019 року та 8 квитанцій; № 39 від 27.08.2019 року та 4 квитанції; № 40 від 27.08.2019 року та 4 квитанції; № 41 від 27.08.2019 року та 6 квитанцій; № 42 від 27.08.2019 року та 3 квитанції; № 43 від 27.08.2019 року та 7 квитанцій; № 44 від 27.08.2019 року та 3 квитанції; № 45 від 30.08.2019 року та 11 квитанції; № 46 від 30.08.2019 року та 14 квитанцій; № 47 від 03.09.2019 року та 4 квитанції; № 48 від 03.09.2019 року та 2 квитанції; № 49 від 03.09.2019 року та 2 квитанції; № 50 від 03.09.2019 року та 2 квитанції; № 51 від 11.09.2019 року та 27 квитанцій; № 52 від 13.09.2019 року та 13 квитанцій; № 53 від 19.09.2019 року та 20 квитанцій.

В свою чергу, колегія суддів констатує, що порядок видачі готівкових коштів під звіт або на відрядження та строки подання Звіту про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт, встановлено нормами п. 170.9 ПКУ та п. 19 розд. ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.12.2017 №148 із змінами та доповненнями. Звіт складається та подається у строки, визначені пп. 170.9.3 ПКУ, платником податку (у паперовій або електронній формі).

У разі придбання працівником товарів для потреб підприємства, використання коштів (у тому числі власних) у відрядженні подається у визначені законодавством строки до бухгалтерської служби Звіт за формою, затвердженою наказом Мінфіну від 28.09.2015 №841 "Про затвердження форми Звіту про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання", а також підтверджуючі документи, що засвідчують суму таких витрат.

Тобто, відповідно до поданого Звіту суб`єкт господарювання повинен відшкодувати витрати, понесені працівником на господарські потреби підприємства або у відрядженні.

При цьому питання відшкодування витрат, понесених працівником при придбанні товарів для підприємства, та інші питання правомірності використання власних готівкових коштів працівниками підприємства для вирішення виробничих (господарських) питань належать до майнових відносин між суб`єктом господарювання та працівником та регулюються ЦКУ.

У спірних правовідносинах апеляційний господарський суд звертає увагу не лише на Звіти про використання грошових коштів, виданих на відрядження або під звіт, але й на долучені до них квитанції із банківських установ, де у графі призначення платежу зазначено: "винагорода виконавця земельних торгів від ТОВ "Тіерра" ч/з Балабан В.А.; витрати на підготовку лота від ТОВ "Тіерра" ч/з Балабан В.А,; орендна плата з юридичних осіб, ТОВ "Тіерра" ч/з Балабан В.А.; оплата реєстраційного внеску ТОВ "Тіерра" ч/з Балабан В.А.; оплата гарантійного внеску від ТОВ "Тіерра" ч/з Балабан В.А.", тощо. Тобто, платіжні документи, що видані банківськими установами безумовно вказують на те що у 2018-2019 роках Балабан А.В., будучи посадовою особою позивача, використовував власні грошові кошти на проведення розрахунків на ті чи інші потреби ТОВ "Тіерра".

Спростовуючи заперечення Балабана В.А., позивач у своїх доводах посилається не на факт не оприбуткування цих операцій у бухгалтерському обліку позивача, а лише на відсутність у нього доказів належного оприбуткування відповідних витрат.

Проте, з даного приводу колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що законодавець, як у наказі Мінфіну від 28.09.2015 №841, так і відповідних положеннях цивільного законодавства, на відповідача покладав обов`язок надати звіт про використання коштів та виправдні документи позивачу. В свою чергу, оригінали цих документів мали б знаходитися виключно у позивача, оскільки саме останній мав би відобразити результати правовідносин із своїм працівником у власному податковому та бухгалтерському обліку.

До того ж неналежне ведення бухгалтерського та податкового обліку Товариством, як і не передача його посадовими особами документів арбітражному керуючому, у жодному разі не може свідчити про безпідставність відшкодування витрат, фактично понесених працівником на господарські потреби підприємства.

Отже, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо безпідставних доводів позивача про відсутність у нього правових підстав для перерахування відповідачу у 2021 році коштів в сумі 1 277 930,00 грн.

Окрім цього, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів втрати підприємством позивача печатки та доказів наявності звернення до правоохоронних органів за фактом незаконного використання його печатки матеріали справи не містять, а також матеріали справи не містять доказів, які би вказували на те, що громадянин Заверуха В.Г. мав можливість використовувати печатку позивача та її фактично використав без відома Товариства.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволені позовних вимог.

Щодо оскарження ухвали Господарського суду Тернопільської області від 07.10.2024 в частині відмови у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіерра" про призначення судової технічної експертизи.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано нормами статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі, в тому числі, у випадку призначення судом експертизи (п.3 ст.228).

Відповідно до приписів ч.1 ст.99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Отже, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто, у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №910/18570/17, від 14.12.2021 у справі № 910/9564/20, від 24.11.2021 у справі № 914/1396/20, від 17.12.2020 у справі № 910/7426/17.

Призначення судової експертизи віднесено до компетенції суду за наявності умов, передбачених частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України, і таке призначення не може розцінюватися як порушення норм процесуального права.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві викликана тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних досліджень.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" від 01.06.2006, яке відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судом як джерело права, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строки для їх отримання.

Отже, підставою для призначення судової експертизи є необхідність з`ясування обставин, що мають значення для справи, для такого з`ясування необхідні спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Зі змісту ст.41 ГПК України випливає, що саме суд визначає при розгляді справи наявність таких питань та, відповідно, вирішує питання необхідності призначення певного виду судової експертизи у справі. Також, слід зазначити, що згідно положень чинного законодавства та вказаної статті, зокрема, суд має право, на його розсуд, призначити експертизу у разі такої необхідності, проте, не обов`язок.

За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В обґрунтування клопотання позивач вказував на наявні у нього сумніви щодо періоду складення квитанцій до прибуткових касових ордерів, у яких відображено внесення відповідачем коштів у 2018 році в касу Товариства та припускає, що останні складалися не в ході господарської діяльності позивача, а після подання арбітражним керуючим позову до суду про стягнення коштів із відповідача, тобто у 2024 році.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що факт укладення договорів про поворотну фінансову допомогу, їх дійсність, справжність підписів відповідача та відтиску печатки ТОВ "Тіерра" на спірних квитанціях позивачем не оспорюється та інших доказів, окрім висловлених сумнівів позивача, щодо виготовлення квитанцій пізніше від дати , котра у них зазначена , матеріали справи не містять.

На переконання колегії суддів, самі лише припущення одного з учасників судового процесу не можуть слугувати достатньою правовою підставою для призначення судової експертизи по справі та апеляційний господарський суд не вбачає причинно-наслідкового зв`язку між не наданням ТОВ "Тіерра" розпоряднику майна бухгалтерської та іншої документації боржника і твердженням останнього про фальсифікацією касових ордерів Балабаном В.А. Адже на спірних квитанціях містяться підписи Балабана В.А. як посадової особи ТОВ "Тіерра", що перебувала у трудових відносинах з Товариством ще у 2018-2021 роках, а не підписи директора Білика О.В., чи інших невстановлених осіб.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у задоволені клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіерра" про призначення судової технічної експертизи документів.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.10.2024 та ухвала Господарського суду Тернопільської області від 07.10.2024 у справі №921/110/23(921/93/24) ґрунтуються на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстави для їх скасування відсутні, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути достатньою підставою для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА" б/н від 21.11.2024 (вх. №01-05/3372/24 від 21.10.2024 та вх. №01-05/3373/24 від 21.10.2024) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.10.2024 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 07.10.2024 у справі №921/110/23(921/93/24) - залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 08.05.2025.

Головуючий суддяПанова І.Ю.,

СуддяЗварич О.В.,

Малех І.Б.