Окрема думка від 16.04.2025 по справі 910/10549/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ОКРЕМА ДУМКА

від "16" квітня 2025 р. у справі № 910/10549/24

Судді Корсака В.А. щодо прийнятої Північним апеляційним господарським судом постанови від 16.04.2025 за результатами розгляду апеляційної скарги Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024

у справі № 910/10549/24 (суддя Демидов В.О.)

за позовом заступника керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДБІЛДІНГ"

про стягнення коштів пайової участі для створення і розвитку інфраструктури міста,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП-13057-7»

про стягнення 18 578 941,72 грн

Обставини справи

У серпні 2024 року заступник керівника Оболонської окружної прокуратури м. Києва (далі -Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі Департамент) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДБІЛДІНГ» (далі - Відповідач) в якому просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДБІЛДІНГ» до бюджету міста Києва 18 578 941,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач, всупереч вимог законодавства не виконав свій обов`язок замовника будівництва щодо сплати коштів пайової участі для створення і розвитку інфраструктури міста Києва при будівництві житлового комплексу з об`єктами торговельного та соціально-побутового призначення за адресою: вул. Бережанська, 15, в Оболонському районі м. Києва у розмірі 18 578 941,72 грн. Обов`язок сплати коштів пайової участі у Відповідача виник на підставі договору № 1 від 08.07.2016 про будівництво та купівлю-продаж майнових прав (в редакції додаткового договору про внесення змін та доповнень від 14.05.2017) (далі по тексту Договір), укладеного між ТОВ «АТП-13057-7» (далі - Титульний замовник) та Відповідачем про будівництво та купівлю-продаж майнових прав.

Матеріально-правовою підставою позову обрано статтю 1212 ЦК України, частину 1 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», підпункт 2 пункту 1 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні»).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/10549/24 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що:

- згідно з інформацією, наведеною у дозволі та сертифікатах готовності, які наявні у матеріалах справи, замовником зазначеного об`єкта будівництва є ТОВ «АТП-13057-7». Будь-яких доказів зміни замовника або ж передачі його функцій іншій особі з належним повідомленням про такі зміни органу державного архітектурно-будівельного контролю сторонами не надано;

- матеріали справи не містять жодних договорів, укладених між позивачем, відповідачем та третьою особою, про сплату коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, де було б передбачено додаткову відповідальність відповідача.

Короткий зміст доводів апеляційної скарги Прокурора

Прокурор просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що суди надали неналежну оцінку договору, що був укладений між Відповідачем та Титульним замовником- ТОВ «АТП-13057-7», а також обставинам справи, пов`язаним з фактичним виконанням Відповідачем цього договору та введення об`єкту будівництва в експлуатацію.

Правова позиція Департаменту

Департамент підтримав апеляційну скаргу прокурора посилаючись на те, що:

- суд не врахував умови договору № 1 від 08.07.2016 про будівництво та купівлю-продаж майнових прав (в редакції додаткового договору про внесення змін та доповнень від 14.05.2017), які свідчать про безпосередню участь ТОВ «БУДБІЛДІНГ» у статусі замовника будівництва у будівництві 5 черг, з яких ІІ (1, 2 п.к.) та IV (1 п.к.) черги вже збудовані на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:018:0010 за адресою: вул. Бережанська, 15, м. Київ, тобто повноваження із забудови та обов`язок зі сплати пайової участі наявні саме у ТОВ «БУДБІЛДІНГ»;

- Департамент наголошує, що умовами зазначеного Договору покладено на Відповідача обов`язок не тільки компенсувати титульному замовнику - ТОВ «АТП-13057-7», а й сплатити пайову участь у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Короткий зміст доводів відповідача

Відповідач з апеляційною скаргою не погодився посилаючись на те, що:

- заявлена Прокурором вимога до ТОВ «БУДБІЛДІНГ, як начебто замовника будівництва є необґрунтованою, оскільки відповідач не є замовником будівництва, а також відсутня пряма вказівка в законі про додаткову (субсидіарну) відповідальність Відповідача щодо оплати пайової участі;

- Договір про пайову участь між Відповідачем та Департаментом не укладався;

- Департамент не є стороною договору № 1 від 08.07.2016 про будівництво та купівлю-продаж майнових прав (в редакції додаткового договору про внесення змін та доповнень від 14.05.2017), що був укладений Відповідачем з ТОВ «АТП-13057-7»;

- у цьому договорі відсутні положення, що передбачають право Департаменту вимагати у Відповідача сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту;

- Прокурор заявив позов до неналежного відповідача.

Короткий зміст правової позиції третьої особи

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП-13057-7» зазначила, що усі повноваження замовника, у тому числі щодо оплати пайової участі були передані ним Відповідачу на підставі договору № 1 від 08.07.2016 про будівництво та купівлю-продаж майнових прав (в редакції додаткового договору про внесення змін та доповнень від 14.05.2017).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції та мотиви її прийняття

В апеляційному провадженні справа переглядалася колегією у складі: головуючий суддя - Алданова С.О., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.

За результатами апеляційного перегляду, Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 ухвалено:

« 1. Апеляційну скаргу Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/10549/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/10549/24 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/10549/24 залишити без змін.».

Постанова мотивована тим, що:

- місцевий господарський суд дійшов передчасних висновків про дотримання Прокурором вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та подання позовної заяви до господарського суду в інтересах Департаменту як компетентного органу, оскільки у даному випадку порушенні інтереси саме Київської міської ради, а тому позов мав бути поданий саме в її інтересах, а не Департаменту, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у відповідному позові;

- повноваження Департаменту щодо неукладених договорів обмежуються лише направленням вимоги про укладення договору про пайову участь та, за наявності обґрунтованих підстав, зверненням з відповідних питань до суду. В той же час прямої правосуб`єктності Департаменту у разі не укладення договору та щодо стягнення заборгованості відповідний Порядок, що регламентує його діяльність не містить, тому відповідні дії у межах певних повноважень мають вчинятися Департаментом за дорученням, доказів надання якого не надано.

Мотиви окремої думки та джерела права, які підлягають застосуванню

Щодо дотримання вимог процесуального закону

У мотивувальній частині постанови від 16.04.2025 зазначено висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у Прокурора повноважень заявляти позов в інтересах держави в особі Департаменту, оскільки останній не є уповноваженим органом у спірних правовідносинах.

Цей висновок вважаю помилковим, адже дійшовши такого висновку суд мав би залишити позов Прокурора без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України, яким передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності. Незважаючи на такі вимоги процесуального закону суд апеляційної інстанції розглянув справу по суті, залишивши без змін рішення місцевого суду про відмову у позові, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Таким чином, склалася процесуальна ситуація, відповідно до якої суд фактично розглянув по суті судовий спір за позовом особи, яка, за висновком цього ж суду, не має процесуальної дієздатності у спірних правовідносинах, що не відповідає положенням чинного законодавства, а саме принципу верховенства права, одним з основних аспектів якого є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву (рішення ЄСПЛ "Брумареску проти Румунії").

Посилання на правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 26.06.2024 у справі № 918/743/23 та від 23.07.2024 у справі № 918/536/23 є помилковими, оскільки ці справи не є релевантними по змістовному та суб`єктивному критеріям.

Так, у справі що розглядається № 910/10549/24 Прокурор заявив позов в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), отже цей Департамент набув статус Позивача.

Водночас у справах № 918/743/23 та № 918/536/23, що розглядалися Верховним Судом, Прокурор самостійно виступав Позивачем у справі, а процесуальний статус органу державної влади (Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях) був визначений як - Відповідач. Отже у зазначених справах мова йде про неналежного Відповідача, а це питання немає ніякого відношення до правової ситуації у справі № 910/10549/24.

Вважаю помилковими посилання на постанови Верховного Суду від 20.02.2024 у справі № 916/1042/22, від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, 22.03.2023 у справі № 910/5958/20, оскільки перелічені справи не мають жодного відношення до справи № 910/10549/24 з точки зору поняття "подібні правовідносини". Це поняття полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Водночас, у цьому випадку відсутні будь-які спільні риси у порівнюваних ситуаціях за суб`єктним та об`єктним критеріями, а також щодо правозастосування.

Також вважаю помилковими викладені у постанові від 16.04.2025 висновки:

- про процесуальну дієздатність Департаменту бути позивачем у справі;

- про повноваження Прокурора заявляти позов в інтересах держави в особі Департаменту;

- стосовно рішення по суті спору про відмову у позові.

Щодо повноважень Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) бути позивачем у справах щодо стягнення коштів пайової участі

У постанові зазначено, що Департаменту, як єдиному органу, уповноваженому здійснювати розрахунок пайової участі та укладати, змінювати та розривати договори про пайову участь, не надано конкретних повноважень саме щодо стягнення коштів пайової участі.

Цей висновок є помилковим, суперечить обставинам справи, чинному законодавству та численним висновкам Верховного Суду в аналогічних справах.

Вважаю, що Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) має необхідний обсяг процесуальної дієздатності у правах щодо стягнення сум пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва враховуючи таке.

Відповідно ст.ст. 1, 2, 5, 10, 11, 18-1, 26, 27, 28, 31, 54 Закону України «Місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи рад - це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Рішенням Київської міської ради від 2 березня 2023 року № 6025/6066 затверджено Положення про Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за приписами якого Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), утворений відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у структурі виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за рішенням Київської міської ради від 20.06.2002 № 28/28 "Про утворення виконавчого органу Київської міської ради та затвердження його структури і загальної чисельності".

Департамент підзвітний та підконтрольний Київській міській раді, підпорядковується Київському міському голові, входить до структури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), виконує функції органу місцевого самоврядування та, у визначених законодавством України випадках, виконує функції державної виконавчої влади.

Департамент готує договори про пайову участь фізичних та юридичних осіб у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста та оформлює розрахунки розмірів пайової участі (внесків) замовників (інвесторів) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.

Департамент, для здійснення повноважень та виконання завдань, серед іншого має право здійснювати представництво (самопредставництво) інтересів Київського міського голови, Київської міської ради, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту, їх посадових осіб у судах України на всіх стадіях судового процесу через посадових осіб юридичної служби Департаменту, які без окремого доручення беруть участь у справах з усіма правами, крім відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди, що надані законодавством про адміністративне, господарське, цивільне судочинство, Кодексом України з процедур банкрутства, та на стадії примусового виконання рішень судів позивачу, відповідачу, третій особі, учаснику судового провадження, учаснику виконавчого провадження, стягувачу, боржнику, представнику.

Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку).

Отже в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Вважаю що у справі № 910/10549/24 слід врахувати висновки, викладені зокрема у постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21.

Ця справа є повністю релевантною до справи № 910/18540/23, щодо суб`єктного складу, фактичних та юридичних обставин справи, а також щодо застосування норм матеріального та процесуального права які регулюють спірні правовідносини, у тому числі в частині визначення процесуальної дієздатності Департаменту бути належним позивачем за позовами про стягнення пайової участі за відсутності укладеного договору про пайову участь на підставі ст. 1212 ЦК України.

Зокрема, у пунктах 43-46 зазначеної постанови Верховний Суд зазначив, що Рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 за №411/1415 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033) (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 3.1 розділу ІІІ Порядку пайова участь є обов`язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком.

Згідно з пунктом 3.3 розділу ІІІ Порядку в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Пунктом 3.4 розділу ІІІ Порядку визначено, що Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку).

За результатами касаційного перегляду справи №910/21307/21 Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 (головуючий суддя - Алданова С.О., судді: Зубець Л.П., Пашкіна С.А.), та залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 року щодо стягнення з відповідача на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 1 899 288 грн 00 коп. - заборгованості щодо сплати пайової участі.

В контексті викладеного, щодо матеріально-правової підстави позову вважаю помилковим висновок про те, що Департамент позбавлений процесуальної дієздатності заявляти позов про стягнення пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України у разі, коли між Департаментом та відповідачем не укладався відповідний договір про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури міста Києва.

Об`єм наданих Департаменту повноважень свідчить про те, що в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Контроль за дотриманням замовниками встановлених укладеними договорами про пайову участь строків та обсягів сплати пайової участі, а також проведення претензійно-позовної роботи здійснюється Департаментом в межах повноважень та в порядку, передбаченому законодавством України.

Обрання Департаментом матеріально-правовою підставою позову статтю 1212 ЦК України жодним чином не впливає на його процесуальну дієздатність бути позивачем за таким позовом, та не вимагає від нього отримання від Київської міської ради окремих, додаткових чи спеціальних повноважень.

У цьому правовому питанні також слід враховувати висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21.

У пункті 59 своєї постанови Верховний Суд виснував, що: «Суд першої інстанції загалом дійшовши правильного висновку про наявність обов`язку у Відповідача сплатити Позивачу пайову участь, помилково застосував до спірних правовідносин норми статей, на які посилався Позивач у позовній заяві, а саме: ст.ст. 526, 530 та 610 ЦК України замість частини першої статті 1212 ЦК України, яка підлягала застосуванню».

Отже, за результатами проведеного мною аналізу судової практики Верховного Суду слід констатувати, що наявність процесуальної дієздатності у Департаменту бути позивачем у позовах про стягнення з замовників будівництва коштів пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, у тому числі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, неодноразово була підтверджена зокрема у постановах Верховного Суду від 03.12.2024 №910/6226/23, від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 20.02.2024 у справі №910/20216/21, ухвалі від 10.04.2025 у справі № 910/2987/24.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Щодо повноважень Прокурора заявляти позов в інтересах держави в особі Департаменту

Абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У справі, що розглядається, Департамент, відповідно до Положення про його діяльність, яке затверджено Рішенням Київської міської ради від 2 березня 2023 року № 6025/6066, є саме тим іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, про який йдеться в абзаці 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", адже у цьому положенні прямо заначено, що Департамент виконує функції органу місцевого самоврядування та, у визначених законодавством України випадках, виконує функції державної виконавчої влади.

Створення Київською міською радою цього Департаменту відповідає вимогам ст.ст. 1, 2, 5, 10, 11, 18-1, 26, 27, 28, 31, 54 Закону України «Місцеве самоврядування в Україні», з яких вбачається, що виконавчі органи рад - це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Таким чином, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) має необхідний обсяг процесуальної дієздатності у правах щодо стягнення сум пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, виконує функції органу місцевого самоврядування та, у визначених законодавством України випадках, виконує функції державної виконавчої влади, в свою чергу Прокурор має відповідну процесуальну дієздатність подати позов в інтересах держави в особі цього Департаменту, щодо стягнення коштів пайової участі до відповідного місцевого бюджету для створення і розвитку інфраструктури міста Києва у порядку, визначеному абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

У викладеному контексті слід враховувати висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, яка є релевантною.

У цій справі розглядався позов першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Луол" про стягнення коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва у розмірі 1 527 152,79 грн. За результатами касаційного розгляду Верховний Суд задовольнив частково касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 у справі №910/9548/21 скасував. Справу передав на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Щодо вирішення спору по суті

Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2017 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України ТОВ «АТП-13057-7» видано дозвіл № ІУ113173632120 на виконання будівельних робіт із будівництва житлового комплексу з об`єктами торговельного та соціально-побутового призначення за адресою: вул. Бережанська, 15, в Оболонському районі м. Києва.

В подальшому Державною архітектурно-будівельною інспекцією України зареєстровано та видано сертифікати про готовність до експлуатації закінчених будівництвом об`єктів:

- № ІУ123210721769 від 05.09.2021 (ІІ черга, 2-й пусковий комплекс);

- № ІУ123210906783 від 14.09.2021 (ІІ черга, 1-й пусковий комплекс);

- № ІУ123210907694 від 14.09.2021 (ІV черга, 1-й пусковий комплекс).

Згідно з інформацією, наведеною у вказаному дозволі та сертифікатах готовності, замовником будівництва є ТОВ «АТП-13057-7».

08.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТП-13057-7» (Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДБІЛДІНГ» (Сторона-2) укладено договір № 1 про будівництво та купівлю-продаж майнових прав (надалі - Договір), який викладений у новій редакції додатковим договором про внесення змін та доповнень до договору № 1 від 08.07.2016 від 14.05.2017 (далі - Додатковий договір).

Як вбачається з преамбули Додаткового договору, сторони уклали цей договір у зв`язку з наявністю наміру реалізувати проект забудови земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:018:0010 за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Бережанська, 15.

Відповідно до п. 3.1 Договору (тут і далі в редакції Додаткового договору) предметом цього договору є надання Стороною-1 виключних повноважень (функцій замовника будівництва) Стороні-2 на виконання всіх дій, в тому числі на вчинення правочинів щодо закупівель товарів, робіт та послуг, укладання відповідних договорів та контролю за їх виконанням, що стосуються проектування, отримання дозвільних документів, будівництва та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом всіх об`єктів будівництва на земельній ділянці для реалізації проекту забудови, для набуття кожною із сторін у свою власність майнових прав на об`єкти нерухомого майна в об`єктах будівництва та об`єктів нерухомого майна відповідно до умов цього договору.

Укладанням цього договору Сторона-1 надала повноваження Стороні-2 здійснювати за власний рахунок функції замовника будівництва об`єкту, які визначені законодавством і належать стороні-1, а саме вчиняти інші дії, які замовник проектування та/або будівництва об`єктів будівництва зобов`язаний чи вправі вчинити відповідно до законодавства України, нормативних документів, договорів, інших правочинів чи на іншій підставі з метою належного проектування, будівництва та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів будівництва, в т.ч. компенсувати стороні-1 грошові кошти, які та сплатила або зобов`язана сплатити за договором про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту (п. 5.1.23 Договору).

Пунктом 5.1 сторони передбачили, що укладанням цього договору первісний замовник - ТОВ «АТП-13057-7» надав повноваження відповідачу - ТОВ «БУДБІЛДІНГ» здійснювати за власний рахунок функції замовника будівництва об`єкту, які визначені законодавством і належать ТОВ «АТП-13057-7». (т.1 а.с.78)

Згідно з п. 9.3.5 Договору Сторона-2 зобов`язана нести всі витрати, які має понести сторона-1 в зв`язку із пайовою участю Сторони-1 у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури, зокрема, але не виключно, у зв`язку із будівництвом дитячих садків, навчальних закладів, закладів надання медичної допомоги, доріг загального користування, під`їзних доріг, облаштування дитячих майданчиків тощо, як цього вимагатиме законодавство України та буде закріплено у відповідному договорі.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що титульний замовник будівництва - ТОВ «АТП-13057-7», на підставі договору передав Відповідачу- ТОВ «БУДБІЛДІНГ» всі функції замовника. Цей договір фактично виконувався сторонами. Об`єкт будівництва введений в експлуатацію. Сторони отримали право набути у власність свої частки по договору ТОВ «АТП-13057-7» - 14,5 %, а ТОВ «БУДБІЛДІНГ» - 85,5 % від загальної площі всіх об`єктів побудованого нерухомого майна (7.1. та 7.2. договору). Водночас Відповідач ухилився від сплати коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, незважаючи на неодноразові вимоги Департаменту їх сплатити.

Частиною 7 статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що у разі якщо право на будівництво об`єкта передано іншому замовникові або змінено генерального підрядника чи підрядника (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), а також у разі коригування проектної документації замовник протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю з поданням засвідчених у встановленому порядку копій документів, що підтверджують зазначені зміни. Продовження виконання будівельних робіт без такого повідомлення забороняється.

Матеріали справи свідчать про те, що Відповідач, взявши на себе усі функції замовника та повний фінансовий обов`язок щодо оплати пайової участі, не виконав зазначені вимоги Закону, не повідомив про зміни відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю, незважаючи на встановлену Законом заборону будівництва продовжив будівельні роботи, фактично виконував функції замовника із введенням об`єкту будівництва в експлуатацію, отримав від цієї діяльності позитивний для себе результат та ухилився від спати пайового внеску.

В діях Відповідача вбачаються ознаки суперечливої поведінки, водночас Суд зобов`язаний уникати формального підходу.

Вважаю що у справі підлягає застосуванню доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесніи? діловіи? практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаноі? палати Касаціи?ного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).

В сенсі наведеного необхідно зазначити, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20).

Поведінка Відповідача не відповідає принципам добросовісності та чесній? діловій? практиці, адже ухилившись від сплати пайового внеску він поклав додатковий фінансовий тягар на громаду міста Києва для забезпечення розвитку відповідної інфраструктури, водночас експлуатація та обслуговування побудованого нерухомого майна безумовно спричиняє додаткове навантаження на сукупність систем, споруд, будівель, необхідних для функціонування міста, адже міська інфраструктура має критичне значення для забезпечення життєдіяльності містян.

Щодо інших доводів, викладених у постанові

Вважаю що та обставина, що Департамент не був залучений стороною договору № 1 від 08.07.2016 укладеного ТОВ «АТП-13057-7» з ТОВ «БУДБІЛДІНГ» не є підставою для звільнення Відповідача від взятого ним на себе зобов`язання сплатити кошти пайової участі для розвитку інфраструктури міста Києва, адже сплата пайової участі має безпосередній і нерозривний зв`язок з будівництвом певного об`єкту будівництва, адже саме будівництво об`єкту породжує обов`язок сплатити пайовий внесок замовником, а ці зобов`язання взяв на себе саме Відповідач.

Щодо посилання на практику Верховного Суду

Посилання на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13 лютого 2025 року у справі № 910/3935/24 вважаю помилковими, оскільки ця справа не є релевантною з точки зору змістовного та об`єктного критеріїв.

Так у справі № 910/3935/24 суд стягнув кошти пайової участі з титульного замовника та відмовив у солідарному стягненні пайової участі з нового замовника, оскільки у переліку делегованих новому замовнику повноважень була відсутня така функція замовника як - сплата пайового внеску. Отже титульний замовник делегував новому окремі функції замовника, окрім сплати спірного пайового внеску.

Водночас, на відміну від цієї справи, у справі № 910/10549/24, титульний замовник передав новому усі повноваження та обов`язки замовника, у тому числі щодо повної оплати коштів пайової участі, при цьому на титульного замовника, відповідно до умов договору, не покладаються фінансові витрати на пайову участь.

Так, сторони у договорі № 1 від 08.07.2016 (з урахуванням доповнень) передбачили, що укладанням цього договору Сторона-1 (титульний замовник), надав Стороні- 2 (новий замовник) свої повноваження здійснювати за власний рахунок функції замовника будівництва об`єкту, які визначені законодавством і належать Стороні - 1 (титульному замовнику) (п. 5.1 договору).

Згідно з п. 9.3.5 Договору Сторона-2 (новий замовник) зобов`язана нести всі витрати, які має понести Сторона -1 (титульний замовник) в зв`язку із пайовою участю сторони-1 у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури, зокрема, але не виключно, у зв`язку із будівництвом дитячих садків, навчальних закладів, закладів надання медичної допомоги, доріг загального користування, під`їзних доріг, облаштування дитячих майданчиків тощо, як цього вимагатиме законодавство України та буде закріплено у відповідному договорі.

Відповідно до п. 6.2.5 Договору, до витрат Сторони-2 належать у тому числі, але не виключно, сплата або компенсація Стороні-1 пайової участі в розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту в розмірі, передбаченому договором про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Більш того, у пункті 5.9 сторони домовилися, що виконання Стороною - 2 функцій замовника в жодному випадку не створює фінансових зобов`язань та відповідальності для Сторони-1 (титульного замовника) перед третіми особами. (т.1 а.с. 80)

Цей пункт договору прямо вказує на те, що з моменту укладання договору саме Відповідач повинен повністю оплатити пайову участь при здійсненні ним функцій замовника, Сторона-1 до такого фінансування не залучається.

В рішенні суду першої інстанції, так само й у постанові суду апеляційної інстанції не наведено правової оцінки пункту 5.9 договору. Водночас, правовий аналіз умов цього договору, у їх сукупності, однозначно свідчить про те, що Відповідач взяв на себе усі функції Замовника, у тому числі щодо повної оплати пайового внеску за свій рахунок. У подальшому, він безпідставно ухилися від виконання цього обов`язку незважаючи на те, що після введення Об`єкту будівництва отримав право 85, 5 % від загальної площі всіх об`єктів нерухомого майна у побудованому Об`єкті.

Отже ТОВ «БУДБІЛДІНГ» є належним відповідачем у справі, а висновки суду першої та апеляційної інстанції у цій частині є помилковими.

Та обставина, що Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту з Департаментом не укладався, жодним чином не впливає на обов`язок замовника сплатити пайовий внесок. З цього питання Верховний Суд неодноразово надавав правові висновки, зокрема й у справі № 910/3935/24, на яку у постанові від 16.04.2025 у справі 910/10549/24 міститься посилання в іншій частині.

Отже, неукладання договору про пайову участь, без надання належного правового аналізу переліку повноважень, які титульний замовник фактично делегував новому замовнику, не може вважатися обґрунтованою підставою для відмови у позові.

Висновок окремої думки

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатом апеляційного перегляду справи, вважаю, що при прийнятті оскарженого рішення мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, помилкове застосування норм матеріального права, тому оскаржене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі на підставі ст. 1212 ЦК України.

Суддя

Північного апеляційного

господарського суду В.А. Корсак

"16" квітня 2025 р.