Постанова від 06.05.2025 по справі 918/1007/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року Справа № 918/1007/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Верещук А.В.

за участю представників сторін:

заявника: Грищенка О. М., адвоката за довіреністю від 21.06.2024

скаржника: Сокотуна В.А. , адвоката, ордер Серія ВК №1150588 від 29.04.2025

боржника: не з`явився

арбітражного керуючого: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Рівненської області, постановлену 13.02.25р. суддею Мовчуном А.І. о 16:13 у м.Рівному, повний текст складено 13.02.25р. у справі № 918/1007/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс"

до боржника Сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13.02.2025 у справі №918/1007/24 залишено без розгляду заяву про визнання ТОВ "Компанія "Нотапс" кредитором із додатковими грошовими вимогами в частині додаткових кредиторських вимог: 68 303,66 грн заборгованості згідно договору №7/05 від 08.05.2008, 86 892,00 грн заборгованості згідно договору №8/05-З від 08.05.2008; 490 028,04 грн дооцінки вартості товару (курсова різниця) згідно договору №7/05 від 08.05.2008; 73 268,61 грн пені; 316 648,56 грн 28% річних, нарахованих згідно договору №7/05 від 08.05.2008; 1 203 073,79 грн інфляційних втрат; 62 277,10 грн 3% річних.

Визнано додаткові грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс" до боржника Сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка" з включенням їх до реєстру вимог кредиторів у розмірі: - 352 369,51 грн - четверта черга реєстру вимог кредиторів; - 4 844,80 грн - перша черга реєстру вимог кредиторів.

Зобов`язано розпорядника майна включити вимоги кредитора до реєстру вимог кредиторів Сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка".

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання грошових вимог у розмірі 717 515,18 грн відмовлено.

Не погодившись із винесеною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 13.02.2025 у частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до СГПП Зірка у розмірі 717 515,18 грн.

Вказує, що його вимоги підтверджені наступними документами.

-Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 16.07.2012 у справі №2/1713/471/11 яким стягнуто з сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка" на користь ОСОБА_1 176 327,09 грн боргу за договором про надання фінансової допомоги на зворотній основі, 126 933,40 грн процентів за договором про надання фінансової допомоги на зворотній основі, 197 161,28 грн в рахунок 28% річних від простроченої суми, 144 288,20 грн пені, 67 574,12 грн інфляційних втрат. Стягнуто з Сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка" на користь ОСОБА_1 1700,00 грн витрат по сплаті судового збору та 120,00 грн витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

-Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 27.08.2012 у справі №2/1713/471/11, якою внесено виправлення в рішення Острозького районного суду від 16.07.2012 по справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка" про стягнення заборгованості за договором про надання фінансової допомоги на зворотній основі, вказавши в мотивувальній та резолютивній частині рішення суму 124 288,49 грн, як таку, що підлягає стягненню з Сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка" на користь ОСОБА_1 в рахунок процентів за договором про надання фінансової допомоги на зворотній основі. Також, в ухвалі зазначено, на виконання вказаного рішення (з урахуванням ухвали від 27.08.2012) державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області Велесик Т.М. 24.10.2012 відкрите виконавче провадження №34220713 (яке міститься у вільному доступі в Єдиному Державному реєстрі виконавчих проваджень).

Крім того, посилається на те, що його заява про визнання кредитором була подана 14.12.2024, тобто до набрання чинності змінами до Закону № 4114- ІХ від 04.12.2024.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нотапс» наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на Ухвалу Господарського суду Рівненської області по справі №918/1007/24 від 13 лютого 2025 року в частині щодо відмови ОСОБА_1 у задоволенні його кредиторських вимог в межах справи №918/1007/24 та визнанні кредитором із грошовими вимогами до боржника та включення його до реєстру кредиторів Боржника, залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 13 лютого 2025 року по справі №918/1007/24 в частині щодо відмови ОСОБА_1 у задоволенні його кредиторських вимог в межах справи №918/1007/24 та визнанні кредитором із грошовими вимогами до боржника та включення його до реєстру кредиторів боржника, залишити без змін.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи викладені в своїй апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просив її задоволити

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс" заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Крім того, 05.05.2025 від представника скаржника надійшло клопотання про долучення до справи листа Острозького відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №10850 від 30.04.2025, яким підтверджує наявність невиконаного виконавчого провадження за рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 27.08.2012 у справі №2/1713/471/11 та врахувати його при прийнятті рішення.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс" заперечив проти задоволення вказаного клопотання та долучення відповідного листа, оскільки такий документ не було подано до суду першої інстанції.

Боржник та арбітражний керуючий не з`явилися, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь та належним чином, ухвалу про відкладення розгляду справи надіслано до електронного кабінету арбітражного керуючого та на поштову адресу боржника.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду арбітражного керуючого та боржника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.

Щодо долучених до скарги доказів суд апеляційної інстанції зауважує таке.

Згідно із ч. 3 ст. 269 ГПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до правових позицій ВС КГС, викладених у постановах від 13.04.2021 у справі 909/722/14 та від 1 липня 2021 року по справі 46/603, положення ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи" і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Недоведеність таких обставин виключає процесуальні підстави для дослідження апеляційним судом таких додаткових доказів. Положення статті 269 ГПК України є універсальними і застосовуються судом апеляційної інстанції у всіх категоріях спорів.

У висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 зі справи 916/3130/17 та від 18.06.2020 зі справи 909/965/16, від 26.02.2019 зі справи 913/632/17 єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Скаржник на підтвердження кредиторських вимог до суду апеляційної інстанції надав копію листа Острозького відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №10850 від 30.04.2025, у якому повідомлено, що на виконанні в Острозькому відділі державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства перебуває зведене виконавче провадження АСВП № 57161837 про стягнення з СГПП «Зірка" на користь юридичних та фізичних осіб боргу, в складі якого перебувають виконавчі документи про стягнення на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 878 049,17 грн. Станом на 30.04.2025 заборгованість не сплачена.

Разом з тим, звертаючись із заявою із кредиторськими вимогами до боржника не вказував про існування такого листа Острозького відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №10850 від 30.04.2025 та не долучав його до справи, оскільки такий лист було ним отримано вже на стадії апеляційного розгляду.

Отже, поданий документ, який заявник просить долучити, судом першої інстанції не досліджувався.

Одночасно суд бере до уваги висновок Верховного Суду викладений в постанові від 30.03.2018 у справі № 910/24486/16 за яким неналежне виконання стороною свого процесуального обов`язку з доведення у суді першої інстанції обставин, на які остання (сторона) посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не може бути компенсоване цим учасником судового процесу на наступних етапах розгляду справи (у судах апеляційної чи касаційної інстанцій). В іншому випадку зазначене могло б призвести до безпідставного скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

За наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що скаржник не надав доказів неможливості подання відповідного документу до суду першої інстанції, не обґрунтовував поважність причини пропуску на подачу такого документа, а тому суд апеляційної інстанції не бере до уваги поданий додатковий доказ.

Заслухавши пояснення представників кредитора та скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду від 13.02.2025, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

До Господарського суду Рівненської області 30.10.2024 звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс" із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, в якій просить: відкрити провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка".

Ухвалою суду від 04.11.2024 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс" про відкриття провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка" до розгляду. Підготовче засідання призначено на 18.11.2024.

Ухвалою суду від 18.11.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка"; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс" у розмірі 465 367,54 грн, як вимоги четвертої черги; включено до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про банкрутство, витрати на оплату судового збору Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс" в розмірі 24 224,00 грн, як вимоги першої черги; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка"; призначено розпорядником майна Сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка" ОСОБА_2 ; встановлено основну грошову винагороду розпоряднику майна боржника - арбітражному керуючому Заріцькому Юрію Миколайовичу (розпоряднику майна) у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень розпорядника майна Сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка" згідно з умовами визначеними угодою про надання послуг розпорядника майна від 17.10.2024; оприлюднено на офіційному веб - порталі судової влади України повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка"; вжито заходи щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави; встановлено розпоряднику майна боржника строк до 03.01.2025 для подачі до Господарського суду Рівненської області відомостей про результати розгляду вимог кредиторів (письмові нормативно-обґрунтовані пояснення щодо складеного реєстру, витяги з державних реєстрів заборон щодо майна боржника, а також, при наявності, письмові заперечення боржника щодо вимог кредиторів); зобов`язано розпорядника майна у строк до 16.01.2025 провести інвентаризацію майна боржника; попереднє засідання суду призначено на 23.01.2025.

19.12.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява від 14.12.2024 (надіслана поштовим зв`язком 16.12.2024) з грошовими вимогами до боржника.

Ухвалою суду від 20.12.2024 прийнято заяву ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника Сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка" до розгляду. Призначено розгляд заяви у попередньому засіданні на 23.01.2025.

06.02.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника боржника надійшов відзив на заяву ОСОБА_1 з грошовими вимогами, в якому вказує, що борг не погашено, а відтак є підстави для включення вимог ОСОБА_1 у сумі 711 459,18 грн до реєстру вимог кредиторів, відповідно визнає вказані вимоги в повному обсязі (а.м.о.у. 152-153).

06.02.2025 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс" надійшли пояснення на відзив боржника та заперечення щодо кредиторських вимог ОСОБА_1 .

Від арбітражного керуючого надійшов звіт про результати розгляду, зокрема, грошових вимог ОСОБА_1 , у яких вказує, що ОСОБА_1 не долучено будь-які інші належні та допустимі докази дійсності/реальності власних кредиторських вимог, крім рішення Острозького районного суду Рівненської області від 16.07.2012 у справі №2/1713/471/11 та ухвали Острозького районного суду Рівненської області від 27.08.2012. За наведеного розпорядник майна пропонує ОСОБА_1 надати всі інші наявні належні та допустимі докази/документи необхідні для належного розгляду вимог ОСОБА_1 (а.м.о.у. 127-129)

Крім того, арбітражним керуючим було долучено лист від 27.12.2024 №930/24 адресований Рудику О.В. "Щодо розгляду вимог кредиторів", у якому також вказано про необхідність долучення ним додаткових доказів необхідних для належного розгляду вимог ОСОБА_1 (а.м. о.у. 132-133).

Ухвалою суду від 06.02.2025 відкладено попереднє судове засідання та розгляд клопотання розпорядника майна (арбітражного керуючого) Заріцького Юрія Миколайовича про зобов`язання вчинити певні дії на 13.02.2025.

Як зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13.02.2025 у справі №918/1007/24 зокрема, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання грошових вимог у розмірі 717 515,18 грн відмовлено.

У вказаній справі ОСОБА_1 оскаржує вказану ухвалу лише в частині відмови у визнанні його кредиторських вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів переглядає ухвалу Господарського суду Рівненської області від 13.02.2025 у справі №918/1007/24 лише в оскарженій частині.

Приймаючи вказане рішення про відмову суд виходив із такого.

- Кредитором всупереч обов`язку доказування кредитором обґрунтованості своїх грошових вимог до боржника сукупністю необхідних та достатніх доказів, до матеріалів справи не надано належного документального підтвердження існування зобов`язання, обумовленого договором про надання фінансової допомоги на зворотній основі від 01.07.2008, відсутні докази видачі виконавчого листа на виконання рішення, докази його перебування на виконанні тощо.

- ОСОБА_1 є заінтересованою особою стосовно боржника, що впливає на його правовий статус як кредитора у справі про банкрутство.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

За правилами ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

У відповідності до ст. 1 КУзПБ, кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Отже, у строк, встановлений ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, до господарського суду Рівненської області надійшла заява ОСОБА_1 з грошовими вимогами до Сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка" у розмірі 717 515,18 грн.

Згідно із ч. 4 ст. 45 КУзПБ визначено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.

За приписами ч. 5 ст. 45 КУзПБ розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів (ч.6 ст. 45 КУзПБ).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 47 КУзПБ, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.

Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.

Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу.

Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі.

Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).

Ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.

Крім того, суд у цій справі враховує усталені правові висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство.

Так, за змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 у справі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 Кодексу України з процедур банкрутства має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі №913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Отже, як убачається із матеріалів справи, вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані наступними обставинами.

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 16.07.2012 у справі №2/1713/471/11 стягнуто з Сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка" на користь ОСОБА_1 176 327,09 грн боргу за договором про надання фінансової допомоги на зворотній основі, 126 933,40 грн процентів за договором про надання фінансової допомоги на зворотній основі, 197 161,28 грн в рахунок 28% річних від простроченої суми, 144 288,20 грн пені, 67 574,12 грн інфляційних втрат. Стягнуто з Сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка" на користь ОСОБА_1 1700,00 грн витрат по сплаті судового збору та 120,00 грн витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 27.08.2012 у справі № 2/1713/471/11 внесено виправлення в рішення Острозького районного суду від 16.07.2012 по справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка" про стягнення заборгованості за договором про надання фінансової допомоги на зворотній основі, вказавши в мотивувальній та резолютивній частині рішення суму 124 288,49 грн, як таку, що підлягає стягненню з Сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка" на користь ОСОБА_1 в рахунок процентів за договором про надання фінансової допомоги на зворотній основі.

Як зазначає у своїй заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_1 , на виконання вказано рішення (з урахуванням ухвали від 27.08.2012) державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області Велесик Т.М. 24.10.2012 відкрите виконавче провадження №34220713.

За твердженням заявника, станом на день звернення із заявою про грошові вимоги до боржника борг не погашено, а відтак є підстави для включення даних сум до реєстру вимог кредиторів.

Таким чином, ОСОБА_1 просить визнати грошові вимоги та включити їх до реєстру вимог кредиторів у наступному вигляді: 567170,98 грн як вимоги четвертої черги, 144288,20 грн як вимоги шостої черги, 6056,00 грн як вимоги першої черги.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів зауважує, що наявність заборгованості в сумі 711459,18 грн Сільськогосподарського приватного підприємства "Зірка" перед ОСОБА_1 за договором про надання фінансової допомоги на зворотній основі встановлено судовим рішенням, яке є чинним, а тому вказані обставини не потребують доказування.

Матеріали справи не містять доказів того, що вказане рішення Острозького районного суду Рівненської області від 16.07.2012 у справі №2/1713/471/11 було виконане повністю або частково.

При цьому, за результатами пошуку виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчого провадження, яке знаходиться у відкритому доступі, як станом на момент звернення із апеляційною скаргою, так і на момент подачі заяви із грошовими вимогами до суду першої інстанції убачається, що виконавче провадження №34220713 відкрите 11.09.2012 та станом на 28.04.2025 (день пошуку) значиться, що ВП відкрито, боржником вказано СГПП "Зірка" ЄДРПОУ 30716452, стягувач фізична особа ОСОБА_1 .

Разом з тим, як убачається із матеріалів справи, судом першої інстанції проігноровано вищевказане рішення Острозького районного суду Рівненської області від 16.07.2012 у справі №2/1713/471/11, яке набрало законної сили. При цьому, слід звернути увагу, що суд першої інстанції, у разі виникнення в нього сумнівів щодо поданого рішення та суми боргу які за ним стягнуті міг витребувати ухвалою суду у заявника будь - які додаткові докази на підтвердження того, що з 2012 року не відбулося погашення вказаної заборгованості, що місцевим господарським судом зроблено не було та підтверджується матеріалами справи.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на постанови Верховного Суду від 28.07.2020 у справі №904/2104/19 та від 23.04.2019 у справі №910/21939/15 щодо обґрунтованості відмови у визнанні грошових вимог внаслідок неподання заявником належних і достатніх документальних доказів відповідного зобов`язання, оскільки обставини встановлені у вказаних справах не є тотожними до даної справи, так як у постановах Верховного Суду від 28.07.2020 у справі №904/2104/19 та від 23.04.2019 у справі №910/21939/15 судами першої інстанції спочатку було витребувано у кредитора документи на підтвердження своїх кредиторських вимог, та в подальшому при їх не поданні було відмовлено у визнанні кредиторських вимог заявника, що в даній справі, як зазначалося вище, судом першої інстанції зроблено не було.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що як зазначалося вище, сам боржник у своєму відзиві від 05.02.2025 визнав вимоги ОСОБА_1 та арбітражний керуючий у своєму звіті про результати розгляду грошових вимог від 27.12.2024 №932/24 та листі від 27.12.2024 №930/24 Щодо розгляду вимог кредиторів не відхилив вимоги ОСОБА_1 , а зазначив про необхідність долучення ним додаткових доказів необхідних для належного розгляду його вимог.

Крім того, судом першої інстанції, також, вказано, що ОСОБА_1 є заінтересованою особою стосовно боржника, що впливає на його правовий статус як кредитора у справі про банкрутство, а отже, грошові вимоги ОСОБА_1 підлягають відхиленню. При цьому колегія суддів не погоджується із вказаним твердження суду першої інстанції, оскільки наявність заінтересованості чи незаінтересованості не впливає на визнання чи відмову у визнанні грошових вимог до боржника.

Разом з тим, з приводу заяви ТОВ "Компанія "Нотапс" про застосування строків позовної давності, то колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її застосування, оскільки вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, кредиторські вимоги були заявлені вчасно, а тому в даному випадку позовна давність не застосовується.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 та визнання грошових вимог на загальну суму 711459,18 грн, з яких 176 327 грн 09 коп. боргу за договором про надання фінансової допомоги на зворотній основі, 124 288 грн 49 коп. процентів за договором про надання фінансової допомоги на зворотній основі, 197 161 грн 28 коп. в рахунок 28% річних від простроченої суми, 144 288 грн 20 коп. пені, 67 574 грн 12 коп. інфляційних втрат, 1700 грн витрат по сплаті судового збору та 120 грн витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 6056,00 грн у наступній черговості: 6056 грн вимоги першої черги; 567 170,98 грн вимоги четвертої черги; 144 288,20 грн вимоги шостої черги.

За змістом частини 1 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому:

1) у першу чергу задовольняються: вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України; вимоги кредиторів за договорами страхування; витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;

2) у другу чергу задовольняються: вимоги із зобов`язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов`язань із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб`єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються: вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів); вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;

5) у п`яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Отже, ухвалу суду від 13.02.2025 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_1 слід скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про визнання грошових вимог ОСОБА_1 у розмірі 717515,18 грн.

Згідно із п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Рівненської області від 13.02.25 у справі № 918/1007/24 задоволити.

2. П. 4 ухвали господарського суду Рівненської області від 13.02.25 у справі №918/1007/24 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_1 скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення про визнання грошових вимог ОСОБА_1 у розмірі 717 515,18 грн.

3. П.4. ухвали від 13.02.2025 викласти у наступній редакції:

« 1.5. Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на загальну суму 711 459,18 грн, з яких 176 327 грн 09 коп. боргу за договором про надання фінансової допомоги на зворотній основі, 124 288 грн 49 коп. процентів за договором про надання фінансової допомоги на зворотній основі, 197 161 грн 28 коп. в рахунок 28% річних від простроченої суми, 144 288 грн 20 коп. пені, 67 574 грн 12 коп. інфляційних втрат, 1700 грн витрат по сплаті судового збору та 120 грн витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 056,00 грн у наступній черговості:

- 6056 грн вимоги першої черги;

- 567 170,98 грн вимоги четвертої черги;

- 144 288,20 грн вимоги шостої черги.»

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, встановленому ст. 286-291 ГПК України.

5. Справу № 918/1007/24 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "09" травня 2025 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.