Рішення від 29.04.2025 по справі 904/667/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2025м. ДніпроСправа № 904/667/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Цибульської К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакерта", м. Київ

про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 1 068 906 грн 79 коп.

Представники:

від позивача: Люта О.В., витяг з ЄДР, самопредставництво;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Криворізька міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом від 13.02.2025 № 47, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакерта" безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:055:0170, за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Саксоганський р-н, вул. Івана Авраменка (колишня Корнійчука), 27в у розмірі 1 068 906 грн 79 коп. за період з 01.01.2023 року по 04.03.2024 рік.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позивач зазначає, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:055:0170, без достатньої правової підстави за рахунок міської ради зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею на рівні орендної плати. Відтак відповідач зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Ухвалою господарського суду від 21.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 20.03.2025.

Ухвалою суду від 20.03.2025 підготовче засідання відкладено на 08.04.2025, з його проведенням в режимі відеоконференції.

У підготовче засідання 08.04.2025 відповідач явку повноважного представника не забезпечив, будучи належним чином повідомленим; витребувані судом документи не надав.

У судовому засіданні 08.04.2025 представник позивача не заперечувала щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 08.04.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 29.04.2025.

У судове засідання, що відбулося 29.04.2025 представник відповідача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставляння ухвал суду в електронний кабінет останнього (а.с. 59, 64, 68, 71), про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 29.04.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено скорочене рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування в даній справі є встановлення обставин фактичного користування земельною ділянкою, сума, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, що залежить від вартості цієї ділянки (її нормативної грошової оцінки), період користування земельною ділянкою комунальної власності без належних правових підстав.

Земельна ділянка площею 0,9655 га з кадастровим номером 1211000000:06:055:0170, яка розташована по вул. Івана Авраменка, 27в, в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області є сформованою з 26.11.2013, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.02.2025 № НВ-0000212942025 (а.с. 19-22).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчужень об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відповідач з 2012 є власником нежитлової будівлі розміщеної на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:06:055:0170, яка розташована по вул. Івана Авраменка, 27в, в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (а.с. 16-18).

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лакерта" є фактичним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:055:0170 з моменту набуття права власності на нерухоме майно, розміщене на вказаній земельній ділянці 30.08.2012, та відповідно повинен був належним чином оформити таке право користування протягом всього строку її користування.

Водночас, протягом заявленого періоду з 01.01.2023 по 04.03.2024 між Криворізькою міською радою та відповідачем не існувало договірних правовідносин щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:055:0170.

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, лист №54785/5/04-36-04-15-14 від 28.11.2024, за користування земельною ділянкою відповідач за період з 01.01.2023 по 04.03.2024 ТОВ "Лакерта" сплатило лише 277 633 грн 10 коп. з необхідних 1 346 539 грн 89 коп.

Позивач в позові зазначає, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:055:0170, що без достатньої правової підстави за рахунок Криворізької міської ради зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею на рівні орендної плати за період з 01.01.2023 по 04.03.2024, зобов`язаний повернути ці кошти у розмірі 1 068 906 грн 79 коп. власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Таким чином, предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача, як власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій об`єкт розміщено.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини 1 статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18) зробила правовий висновок, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Тобто, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту "д" статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із приписами статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За змістом пункту 4 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 цього Кодексу застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Частиною 2 статті 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Плата за землю вноситься не залежно від вини особи щодо оформлення правовстановлюючих документів, а за сам факт користування земельною ділянкою.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів Позивача щодо виникнення у Відповідача обов`язку зі сплати коштів за використання земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Згідно ст. 284 Податкового кодексу України, органи місцевого самоврядування уповноважено встановлювати ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

В силу статті 143 Конституції України, статті 12 ПК України, частини першої статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Криворізька міська рада наділена повноваженнями самостійно встановлювати місцеві податки та збори у порядку, визначеному Податковим кодексом України, чим забезпечується реалізація принципу правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування, під яким розуміється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

До місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого входить плата за землю - обов`язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (ст. 10, пп. 14.1.147. п. 14.1 ст. 14 ПК України).

За умовами підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5. статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523, яке набрало чинності 01.01.2022, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області 21.03.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:055:0170 з урахуванням локальних факторів та інформації КП «Кривбасводоканал» про забезпеченість земельної ділянки централізованим водопостачанням та централізованим водовідведенням, у 2024 становить 103 464 814 грн 45 коп.

Для 2023 року розмір НГО підлягає перерахунку у бік зменшення шляхом застосування коефіцієнта індексації за 2023 рік у зворотному напрямку.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, на виконання пункту 289.3 статті 289 ПК України, на своєму офіційному сайті публікує коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель за попередні роки, згідно яких для земель населених пунктів вони становлять: за 2022 рік - 1,15 для земель та земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь), за 2023 - 1,051.

Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506 встановлено ставки плати за землю та пільги із земельного податку на території м. Кривого Рогу, яке набрало чинності з 01.01.2022, та в якому ставка орендної плати для тієї ж секції 11.02 встановлено у розмірі - 3 % від нормативної грошової оцінки земель міста.

З урахуванням наведених даних, позивач здійснив розрахунок безпідставно збережених коштів (10-13), згідно якого сума плати за 2023 рік становить 98 444 164 грн 18 коп., за 2024 рік 165 209 грн 94 коп.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю зі стягненням з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:055:0170, за період з 01.01.2023 по 04.03.2024 у розмірі 1 068 906 грн 79 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 185, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакерта" (04053, м. Київ, вул.. Січових Стрільців, 23-А, код ЄДРПОУ 36994063) на користь Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, буд. 1, код ЄДРПОУ 33874388) безпідставно збережені коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:055:0170 за період з 01.01.2023 по 04.03.2024 у розмірі 1 068 906 грн 79 коп. та 16 033 грн 60 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 09.05.2025.

Суддя І.А. Рудь