Господарський суд дніпропетровської області
Новинка
Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.
РеєстраціяГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.05.2025р. Справа № 904/124/25
За позовом: Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради, м. Дніпро
До: Обслуговуючого кооператива «Житлово-будівельний кооператив №72 «Придніпровський», м Дніпро
Про: про стягнення 487 532,08грн.
та
За зустрічним позовом: Обслуговуючого кооператива «Житлово-будівельний кооператив №72 «Придніпровський», м Дніпро
До: Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради, м. Дніпро
Про: визнання договору недійсним
Суддя Васильєв О.Ю.
секретар судового засідання БуханецьІ.П.
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від КП «Теплоенерго» ДМР: Горяніна А.О.;
Від ОК «ЖБК №72 «Придніпровський»: Усенко А.О.
СУТЬ СПОРУ:
КП «Теплоенерго» ДМР (позивач) звернулось до суду з позовом до ОК «ЖБК №72 «Придніпровський» (відповідач) про стягнення 487 532,08грн. (в т. ч.: 297 500,00грн. - основна заборгованість, 157 681,17грн. - інфляційні збитки та 32 350,91грн. - 3% річних).Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання теплової енергії №599 від 01.02.2010р. в частині своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг з теплопостачання.
Ухвалою суду від 20.01.25р. було відкрите провадження у справі №904/124/25 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами. ОК «ЖБК №72 «Придніпровський» (відповідач) відзив на позов не надав , а 04.02.25р. через систему «Електронний суд» від ОК «ЖБК №72 «Придніпровський» надійшла зустрічний позов до КП «Теплоенерго» ДМР про визнання договору постачання теплової енергії №599 від 01.02.2010р. недійсним. Позовні вимоги обґрунтовані твердженнями про те , що спірний договір не підписувався головою правління ОК «ЖБК №72 «Придніпровський» - ОСОБА_1. Одночасно відповідач клопотав про призначення почеркознавчої експертизи підпису на спірному договорі .
Ухвалою суду від 10.02.25р. зустрічну позовну заяву прийнято для спільного розгляду з первісним позовом та здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.03.25р.
КП «Теплоенерго» ДМР заперечує проти задоволення зустрічних позовних вимог, посилаючись на те, що ОК «ЖБК №72 «Придніпровський» не надано належних та допустимих доказів того, що спірний договір не було підписано діючою на час укладення договору головою правління ОК «ЖБК №72 «Придніпровський» - ОСОБА_1 . Окрім того, КП «Теплоенерго» ДМР зазначає, що договір скріплений печаткою ОК «ЖБК №72 «Придніпровський», що також є доказом того, що зазначений договір було укладено позивачем за зустрічним позовом, оскільки КП «Теплоенерго» не може мати печатки своїх контрагентів. КП «Теплоенерго» вказує, шо від ОК «ЖБК №72 «Придніпровський» за період з листопада 2020р. по квітень 2021р. не надходили скарги про ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг з постачання теплової енергії.
13.03.25р. через систему «Електронний суд» від ОК «ЖБК №72 «Придніпровський» надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_1 . Заява обґрунтована тим, що у зустрічній позовній заяві зазначається, що позивач за зустрічним позовом в особі голови правління, який діяв на час укладення договору, а саме ОСОБА_1., спірний договір не підписувала, а підпис, поставлений у договорі, не належить представнику позивача за зустрічним позовом, що є підставою для визнання такого договору недійсним. Враховуючи наведене, заявник вважає за необхідне залучити гр. ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом , оскільки рішення у справі може вплинути на її права або обов`язки.
Ухвалою суду від 18.03.25р. відмовлено у задоволенні клопотання ОК «ЖБК №72 «Придніпровський» про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог; підготовче засідання відкладено на 08.04.25р.
Ухвалою суду від 24.04.25р. відмовлено в задоволенні клопотання ОК «ЖБК №72 «Придніпровський» про призначення почеркознавчої експертизи; закрито підготовче провадження та справу №904/124/25 призначено до судового розгляду по суті на 08.05.25р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
01.02.10р. між КП «Теплоенерго» ДМР (теплопостачальне підприємство) та ОК «ЖБК №72 «Придніпровський» (споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії №599, за цим договором теплопостачальне підприємство бере на себе зобов`язання виробляти та постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов`язується одержати теплову енергію та сплатити теплопостачальному підприємству її вартість, за встановленими (тарифами (цінами) в терміни та на умовах передбаченими цим договором (п. 2.1.). Теплова енергія постачається споживачу в обсягах визначених додатком №1 договору для задоволення наступних потреб: опалення - в опалювальний період (175 діб); вентиляції - в опалювальний період (175 діб); гарячого водопостачання - протягом року (350 діб); технологічних потреб відповідно з виробничою програмою споживача. (п. 3.1.). Фактично отриманий обсяг теплової енергії споживачем від теплопостачального підприємства фіксується сторонами актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, за формою визначеною сторонами в додатку №3 договору. (п. 3.3.).
Споживач теплової енергії зобов`язується:
- до 01 (першого) числа місяця, наступного за розрахунковим, отримати від теплопостачального підприємства рахунок разом з актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та розглянувши останній, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, підписати та направити поштою (або іншим засобом) один екземпляр на адресу теплопостачального підприємства. В разі не згоди з зазначеним в акті здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, визначеним теплопостачальним підприємством обсягом поставленої теплової енергії, споживач зобов`язаний надати на адресу теплопостачального підприємства мотивоване заперечення (з контррозрахунком спожитої теплової енергії, або з відповідним актом, про встановлення факту, складеного за участю теплопостачального підприємства) в письмовому вигляді протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту одержання акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період (п. 4.2.2.).
- виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені умовами цього договору. У термін не пізніше одного місяця з моменту закінчення опалювального періоду провести звіряння розрахунків з теплопостачальним підприємством (п. 4.2.4.).
Пунктом 6.2 договору встановлено, що облік споживання теплової енергії споживачем здійснюється розрахунковим способом за адресою: вул. Ушакова, буд. 17а.
Споживач, що має комерційні прилади обліку, щомісячно, в термін не пізніше 01 (першого) числа місяця наступного за розрахунковим, подає до теплопостачального підприємства звіт про фактичне споживання теплової енергії. В разі несвоєчасного надання звіту про фактичне споживання теплової енергії за показниками комерційних приладів обліку, або виходу з ладу комерційних приладів обліку, кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається теплопостачальним підприємством у відповідності до теплового навантаження, визначеного додатком №1 договору з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості діб роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. (п. 6.5.).
Розрахунки між теплопостачальним підприємством та споживачем за договором проводяться виключно у безготівковій формі у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів, вказаних у відповідних платіжних документах, на поточні рахунки, зазначені сторонами у розділі 15 договору. (п. 6.6). Розрахунковим періодом є календарний місяць, за результатами якого підписується акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період (в 2-х примірниках), за формою визначеною сторонами в додатку №3 договору. Підписаний акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, або його відсутність в порядку п.п. 4.2.2, 6.10 договору, є підтвердженням відсутності претензій з боку споживача в частині фактично отриманої кількості теплової енергії (п. 6.7.).
Споживач зобов`язаний не пізніше 15 числа розрахункового періоду здійснити теплопостачальному підприємству авансовий платіж у розмірі 80 % від вартості теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою додатком №1 до цього договору, за власним платіжним дорученням з вказаним періодом, за який він сплачується. (п. 6.8.). Споживач здійснює остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію в продовж 5 (п`яти) календарних діб після одержання рахунку від теплопостачального підприємства, яке зобов`язане направити його споживачу не пізніше 10 (десяти) календарних діб місяця, наступного за розрахунковим разом з актом здачі-приймання поставленої теплової енергії за відповідний розрахунковий, період. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів. (п. 6.9.).
Сторони, підписавши цей договір, домовились, що факт отримання споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та подальшого неотримання теплопостачальним підприємством протягом 5 (п`яти) календарних діб, з моменту отримання, підписаного споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, є підставою для теплопостачального підприємства вважати акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період підписаним з боку споживача (п. 6.10.). Тарифи на теплову енергію, що споживається згідно з цим договором затверджені Рішенням виконавчого комітету ДМР від 27.10.08р. за №3363. (п. 7.1.). Тариф для розрахунків за цим договором складає: Теплова енергія (1Гкал) (без ПДВ) - 265,00грн. Про зміну тарифів споживач повідомляється в порядку, визначеному пунктом 5.2.3 договору. (п. 7.2.).
В разі прострочення споживачем виконання грошового зобов`язання за цим договором споживач на вимогу теплопостачального підприємства зобов`язаний виплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох відсотків річних, а також пеню за весь час прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (п. 9.5.4.).
Цей договір набуває юридичної сили з моменту його підписання та діє до 01.02.2013р., а в частині проведення розрахунків за теплову енергію до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. (п. 11.1.). У разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору за один місяць до закінчення терміну дії договору, договір вважається продовженим на той самий строк (кількість місяців/днів, визначених у пункті 11.1 договору) і на тих самих умовах. Кількість пролонгацій по цьому договору необмежена. (п. 11.2.).
На виконання умов договору позивач в період з листопада 2020р. по квітень 2021р. надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 297 500,00грн. на підтвердження чого позивачем було складено акти прийому-передачі теплової енергії:
- №090599 від 30.11.20р., згідно якого поставлено 20,49284Гкал теплової енергії на суму 29 703,96грн. з ПДВ;
- №090599 від 31.12.20р., поставлено 45,05926Гкал теплової енергії на суму 74 079,23грн. з ПДВ;
- №090599 від 31.01.21р., поставлено 45,52997Гкал теплової енергії на суму 79 282,25грн. з ПДВ;
- №090599 від 28.02.21р., поставлено 54,1939Гкал теплової енергії на суму 94 368,92грн. з ПДВ;
- №090599 від 31.03.21р., поставлено 44,90926Гкал теплової енергії на суму 78 201,40грн. з ПДВ;
- №090599 від 31.04.21р, поставлено 13,99106Гкал теплової енергії на суму 24 362,92грн. з ПДВ.
Окрім того, на виконання умов договору, КП «Теплоенерго» ДМР виставив ОК «ЖБК №72 «Придніпровський» рахунки:
- №090599 від 30.11.20р. на суму 29 703,96грн. з ПДВ;
- №090599 від 31.12.20р. - 74 079,23грн. з ПДВ;
- №090599 від 31.01.21р. - 79 282,25грн. з ПДВ;
- №090599 від 28.02.21р. - 94 368,92грн. з ПДВ;
- №090599 від 31.03.21р. - 78 201,40грн. з ПДВ;
- №090599 від 31.04.21р. - 24 362,92грн. з ПДВ (зв.б.а.с. 24-27).
Матеріали справи не містять доказів незгоди ОК «ЖБК №72 «Придніпровський» із обсягами поставленої йому теплової енергії з листопада 2020р. по квітень 2021р., вартість яких включена до актів прийому-передачі теплової енергії та рахунків за відповідні місяці. При цьому, у відповідності до умов договору підставою для здійснення оплати за відпущену теплову енергію є саме рахунок енергопостачальної організації.
Позивач зазначає, що вищезазначені акти прийому-передачі та рахунки направлялись на адресу ОК «ЖБК №72 «Придніпровський» поштою, на підтвердження чого надав опис вкладення, накладну Укрпошти та фіскальний чек. Також, направлявся акт звіряння та досудова вимога на 297 500,00грн.
КП «Теплоенерго» ДМР зазначає, що ОК «ЖБК №72 «Придніпровський» здійснило часткову оплату у сумі 82 498,68грн., що підтверджується випискою про рух коштів . У зв`язку з частковою оплатою у ОК «ЖБК №72 «Придніпровський» виникла заборгованість у сумі 297 500,00грн., що і стало причиною звернення до суду.
До того ж, на підставі заяви ОК «ЖБК №72 «Придніпровський» від 06.07.23р. між КП «Теплоенерго» ДМР (кредитор) та ОК «ЖБК №72 «Придніпровський» (боржник) 29.07.23р. укладено договір про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію №599, відповідно до п. 1 договору, кредитор та боржник домовилися про реструктуризацію дебіторської заборгованості за спожиту теплову енергію, використану боржником за договором про постачання теплової енергії №599 від 01.02.2010р., що виникла у боржника перед кредитором станом на 30.06.21р. у розмірі 340 000,00 грн.
Згідно п. 2 договору, боржник зобов`язується сплатити зазначену у п. 1 договору про реструктуризацію суму протягом 12 місяців, відповідно до п. 2.1. договору про реструктуризацію заборгованості останнім днем погашення заборгованості мало би бути 20.07.22р. Пунктом 7 договору про реструктуризацію зазначено, що у разі порушення боржником умов цього договору він втрачає чинність з причини прострочення боржником оплати заборгованості понад 30 календарних днів.
У зв`язку з невиконанням ОК «ЖБК №72 «Придніпровський» своїх зобов`язань вже і за договором про реструктуризацію, він втратив чинність. Але факт укладання цього договору свідчить про те, що ОК «ЖБК №72 «Придніпровський» погоджується із сумою основного боргу за теплопостачання за період з листопада 2020р. по квітень 2020р., за договором про постачання теплової енергії №599 від 01.02.10р. у розмірі 340 000,00 грн.
Матеріали справи містять підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками акт звіряння взаємних розрахунків за період : жовтень 2018р. - червень 2021р., із якого вбачається заборгованість ОК «ЖБК №72 «Придніпровський» перед КП «Теплоенерго» ДМР в сумі 340 000,00грн. станом на 30.06.21р.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає про те, що відповідач покладені на нього зобов`язання за договором в частині оплати за надані послуги виконав неналежним чином, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість за спожиту теплову енергію за період з листопада 2020р. по квітень 2021р. в сумі 297 500,00грн., що і стало причиною виникнення спору у даній справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 ГК України).
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Частиною 6 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Пунктом 6.9 договору передбачено, що остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію в продовж 5 (п`яти) календарних діб після одержання рахунку від теплопостачального підприємства, яке зобов`язане направити його споживачу не пізніше 10 (десяти) календарних діб місяця, наступного за розрахунковим разом з актом здачі-приймання поставленої теплової енергії за відповідний розрахунковий, період. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.
З огляду на положення укладеного сторонами договору та дати отримання ОК «ЖБК №72 «Придніпровський» рахунків на оплату, строк виконання ним зобов`язань з оплати вартості спожитої теплової енергії є таким, що настав.
Між тим, в установлений договором строк ОК «ЖБК №72 «Придніпровський» свої зобов`язання з оплати вартості поставленої теплової енергії виконав лише частково, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед КП «Теплоенерго» ДМР у розмірі 297 500,00грн. за період листопад 2020р. - квітень 2021р.
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої КП «Теплоенерго» ДМР до стягнення заборгованості у сумі 297 500,00грн. ОК «ЖБК №72 «Придніпровський» під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
Таким чином, залишок основної заборгованості ОК «ЖБК №72 «Придніпровський» за договором становить 297 500,00грн.
Перевіривши розрахунок, наданий КП «Теплоенерго» ДМР, господарський суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 297 500,00грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За приписом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 9.5.4 договору в разі прострочення споживачем виконання грошового зобов`язання за цим договором споживач на вимогу Теплопостачального підприємства зобов`язаний виплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох відсотків річних, а також пеню за весь час прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У зв`язку з несвоєчасною оплатою ОК «ЖБК №72 «Придніпровський» вартості спожитої ним теплової енергії за період: листопад 2020р. - квітень 2021р., КП «Теплоенерго» ДМР заявило вимогу про стягнення інфляційних витрат у розмірі 157 681,17грн. за загальний період з 13.07.21р. по 06.01.25р. та 3% річних у розмірі 32 350,91грн. за той самий період.
Суд звертає увагу сторін, що відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», якими на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
11.03.20р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до якої, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.20р. установлено карантин на всій території України з 12.03.20р.
У подальшому дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.20р. № 211, продовжувалася.
Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.20р. року № 1236 (з урахуванням внесених до неї змін) дія карантину на всій території України, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.20р. № 211 продовжена до 30.06.23р.
Отже, з наведеного вбачається, що карантин діяв на всій території України з 12.03.20р. по 30.06.23р. включно
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» № 206 від 05.03.22р. установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.
Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.22р.
Відповідно до приписів ст. ст. 2, 3 Закону України «Про кооперацію» кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.
КП «Теплоенерго» ДМР, поставляючи за договором №599 від 01.02.2010р. теплову енергію, надавав саме житлово-комунальну послугу, оскільки вищезазначений договір має своїм предметом споживання теплової енергії саме для забезпечення умов проживання мешканців будинку.
Доказів того, що споживання за спірним договором відбувалося не лише мешканцями будинку, а і суб`єктами господарювання матеріали справи не містять.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.22р., затвердженого Законом України від 24.02.22р. № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської федерації проти України.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України і станом на дату ухвалення даного рішення встановлений до 06.08.25р.
Відтак, із врахуванням зазначеного, нарахування КП «Теплоенерго» ДМР 3 % річних та інфляційних витрат починаючи з 24.02.22р. до 30.12.23р. є неправомірним та такими, що не підлягають задоволенню.
Передбачена постановою КМУ «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05.03.22р. № 206 заборона нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат щодо спірних правовідносин знята постановою КМУ від 29.12.23р. № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала законної сили 30.12.23р.
Отже правомірними нарахуваннями є нарахування 3% річних та інфляційних витрат здійснені КП «Теплоенерго» ДМР до 23.02.22р. (включно) та з 30.12.23р. За підрахунками суду, обґрунтованою та правомірною сумою, яка підлягаю стягненню на користь КП «Теплоенерго» ДМР є сума 3 % річних у розмірі 14 646,78грн. та інфляційні втрати у розмірі 54 867,99грн., у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині належить задовольнити частково.
Щодо зустрічного позову.
ОК «ЖБК №72 «Придніпровський» просить суд визнати недійсним договір постачання теплової енергії №599 від 01.02.2010р., укладений між КП «Теплоенерго» та ОК «ЖБК №72 «Придніпровський». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір підписаний від імені ОК «ЖБК №72 «Придніпровський» не уповноваженою на те особою.
За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 16 ЦК України (надалі - ЦК України) та статтею 20 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Одним із таких способів, як указано у п. 2 ч. 1 ст. 16 ЦК Цкраїни, є визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України України).
У ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч. 2). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст. 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Суд зауважує, що визнання договору недійсним згідно зі ст. ст. 203, 215 ЦК України у зв`язку з підписанням договору особою, яка не має на це повноважень, та відсутністю волевиявлення власника, можливе лише у тому випадку, якщо власник у подальшому не схвалив такого правочину.
Настання передбачених ст. 241 ЦК України наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів та ін.).
Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.18р. у справі № 910/11079/17, від 02.04.19р. у справі № 904/2178/18, від 19.06.19р. у справі № 904/9795/16 та від 01.10.19р. у справі № 910/8287/18.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).
До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки виконання двостороннього недійсного правочину охоплюють собою двосторонню реституцію; законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків визначених в ст. 216 ЦК України або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Отже наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони.
Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб`єктами - учасниками недійсного правочину.
Реституція - це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.
Таким чином, відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.11.19р. у справі № 918/204/18 виснувала, що при вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
У постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.20р. у справі № 910/12787/17 викладено правову позицію, за змістом якої під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права; судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).
Позовна вимога про визнання недійсним виконаного договору без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 ЦК України, є належним способом захисту, який передбачений законом.
Оскільки оспорюваний правочин виконувався сторонами (ОК «ЖБК №72 «Придніпровський» - частково, шляхом підписання актів здачі-приймання наданих послуг, часткової сплати вартості наданих послуг, підписання актів звірки розрахунків, укладання договору про реструктуризацію заборгованості) - отже був погоджений цими конклюдентними діями, у суду відсутні достатні правові підстави для визнання його недійсним.
Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та приписи чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та доведеність первісного позову, який підлягає задоволенню в повному обсязі. В той же час, зустрічний позов не підлягає задоволенню .
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст. ст. 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1.Первісні позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з відповідача - Обслуговуючого кооператива «Житлово-будівельний кооператив №72 «Придніпровський» (49061, м. Дніпро, вул. Ушакова, 17А; код ЄДРПОУ 23642391) на користь позивача - Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, пр-т Слобожанський, буд. 29, оф. 504; код ЄДРПОУ 32688148): 297 500,00грн. - заборгованості; 14 646,78грн. - 3% річних; 54 867,99грн. - інфляційних втрат та 4 404,17грн. - витрат на сплату судового збору.
3.В задоволенні іншої частини первісних позовних вимог відмовити, судові витрати в цій частині покласти на Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпровської міської ради
4.В задоволенні зустрічного позову Обслуговуючого кооператива «Житлово-будівельний кооператив №72 «Придніпровський» до Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради про визнання правочину недійсним відмовити у повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача за зустрічним позовом.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 08.05.25р.
Суддя Васильєв О.Ю.
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 08.05.2025 |
Оприлюднено | 13.05.2025 |
Номер документу | 127223653 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі купівлі-продажу, з них поставки товарів, робіт, послуг, з них енергоносіїв |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Васильєв Олег Юрійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні