Рішення від 08.05.2025 по справі 904/42/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2025м. ДніпроСправа № 904/42/25

за заявою Приватного науково-виробничого підприємства "Теплокомунсервіс"

про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Зарічанського ліцею Черкаської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області, селище Зарічне Дніпропетровська область

до Приватного науково-виробничого підприємства "Теплокомунсервіс", м. Новомосковськ Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Східний офіс Держаудитслужби, м. Дніпро

про стягнення 3 826 728,98 грн, -

Суддя Бажанова Ю.А.

Секретар судового засідання Григорчук М.І.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Зарічанський ліцей Черкаської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства "Теплокомунсервіс" матеріальну шкоду (збитки) у розмірі 3 826 728 грн 98 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2025 закрито провадження у справі в частині стягнення з Приватного науково-виробничого підприємства "Теплокомунсервіс" на користь Зарічанського ліцею Черкаської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області 146 787,01 грн; у задоволенні позову Зарічанського ліцею Черкаської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області в частині стягнення з Приватного науково-виробничого підприємства "Теплокомунсервіс" на користь Зарічанського ліцею Черкаської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області 3 679 941,97 грн відмовлено.

28.04.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від Приватного науково-виробничого підприємства "Теплокомунсервіс" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в якому просить суд стягнути з Зарічанського ліцею Черкаської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської на користь Приватного науково-виробничого підприємства "Теплокомунсервіс" витрати, пов`язані з розглядом справи №904/42/25, в розмірі 100 000,00 грн, в тому числі:

- 40 000,00 грн. витрати за послуги професійної правничої допомоги, сплаченої Адвокатському об`єднанню "Консул";

- 60 000,00 грн. витрати з надання висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №14-01-25 для подання до суду.

Приватне науково-виробниче підприємство "Теплокомунсервіс" просило розглядати заяву про ухвалення додаткового рішення без участі представника.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2025 прийнято заяву Приватного науково-виробничого підприємства "Теплокомунсервіс" про ухвалення додаткового рішення та призначено її до розгляду в засіданні на 08.05.2025.

01.05.2025 від Східного офісу Держаудитслужби надійшло клопотання про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без участі представника третьої особи.

05.05.2025 від Зарічанського ліцею Черкаської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області надійшло клопотання про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без участі представника позивача.

У судове засідання, яке відбулося 08.05.2025, представник сторін не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, подали клопотання про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без участі їх представників.

Згідно з частинами 3, 4, 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У судовому засіданні 08.05.2025 ухвалено додаткового рішення.

Дослідивши та оцінивши надані докази у сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Приватне науково-виробниче підприємство "Теплокомунсервіс" просить стягнути з Зарічанського ліцею Черкаської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської на користь Приватного науково-виробничого підприємства "Теплокомунсервіс" витрати, пов`язані з розглядом справи №904/42/25, в розмірі 100 000,00 грн, в тому числі: 40 000,00 грн. витрати за послуги професійної правничої допомоги, сплаченої Адвокатському об`єднанню "Консул"; 60 000,00 грн. витрати з надання висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №14-01-25 для подання до суду.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частинами 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано: копію договору про надання професійної правничої допомоги №05/08/24 від 05.08.2024 укладеного між Приватним науково-виробничим підприємством "Теплокомунсервіс" як замовником та адвокатським об`єднанням "Консул" як виконавцем.

Відповідно до пунктів 1.1.-1.2. договору замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором надає доручення, а виконавець зобов`язується відповідно до доручення замовника надати йому за плату адвокатські послуги (професійну правничу допомогу) в обсязі і на умовах, визначених цим договором. На підтвердження факту надання виконавцем замовнику адвокатських послуг відповідно до умов цього договору складається акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно із пунктами 4.1.-4.4. договору сторонами можуть укладатися протоколи визначення договірної ціни на виконання певних робіт (надання послуг) з надання професійної правничої допомоги. Обсяг фактично наданих послуг та вартість послуг з надання професійної правничої допомоги зазначаються сторонами у актах приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). За надані адвокатські послуги (професійну правничу допомогу) замовник сплачує виконавцю суми протягом п`яти календарних днів з дати підписання актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Для забезпечення надання адвокатських послуг виконавець має право вимагати від замовника здійснити передплату в розмірі 100% від орієнтовної вартості робіт (послуг) з професійної правничої допомоги у випадку, якщо сторонами підписано протокол (протоколи) узгодження договірної ціни.

Відповідно до протоколу №1 узгодження договірної ціни за договором № 05/08/24 про надання професійної правничої допомоги від 05.08.2024р., у відповідності до пунктів 1.1,2.1 договору № 05/08/24 про надання професійної правничої допомоги від 05.08.2024 р. виконавець зобов`язується надати наступний комплекс послуг з метою захисту інтересів замовника :

- відповідь на вимогу відшкодувати шкоду - 4 000,00грн;

- представництво в господарському суді Дніпропетровської області за позовом Ліцею. У вартість включено: підготовка процесуальних документів (відзив, заперечення, пояснення з окремих питань, заяви та клопотання які стосуються або не стосуються предмету спору); - участь у судових засідання в режимі відеоконференції - 40 000,00/ кожна інстанція.

В матеріалах справи містяться копії рахунків на оплату за професійну правничу допомогу №21/01/25 від 21.01.2025 року на суму 20 000,00грн та № 24.03.2025 від 24.03.2025 на суму 20 000,00грн.

На підтвердження оплати наданих послуг за професійну правничу допомогу надані копії платіжних інструкцій № 1212 від 23.01.2025 на суму 20 000,00грн та №31069937 від 25.03.2025 на суму 20 000,00грн.

Також, на підтвердження витрат з надання висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №14-01-25 для подання до суду відповідачем надано наступні докази: копія договору №14-01-2025 від 14.01.2025 року; копія рахунку №14-01- 025 від 14.01.2025 року на суму 60000,00грн; копія платіжної інструкції від 15.01.2025 року за надання висновку судової економічної експертизи №14/01-25 на суму 60 000,00грн.

Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв`язку з обставинами кожного конкретного випадку.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Стосовно вимог позивача про стягнення з позивача витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.

Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.

Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення Господарського процесуального кодексу України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.

Право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовувати.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20.

Зарічанський ліцей Черкаської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області не подавав заяву про зменшення розміру витрат на правничу допомогу (ухвалою господарського суду від 29.04.2025 судом запропоновано позивачу подати письмові пояснення / заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення).

У справі, що розглядається, за відсутності клопотання позивача про зменшення витрат відповідача на професійну правничу допомогу суд, керуючись, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також ураховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати відповідачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, що заявлені до стягнення.

Господарський суд, здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі під час розгляду справи, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу; кількість судових засідань, господарський суд дійшов до висновку не розподіляти всю суму заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі №904/42/25 в розмірі 40 000,00 грн. та вважає, що прийнятною сумою за надання адвокатом у цій справі професійної правничої допомоги у суді першої інстанції, яка підлягає стягненню з позивача, є 20 000,00 грн.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (позивача у справі).

Щодо стягнення з Зарічанського ліцею Черкаської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської на користь Приватного науково-виробничого підприємства "Теплокомунсервіс" 60 000,00 грн. витрат з надання висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №14-01-25 для подання до суду, господарський суд зазначає таке.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Так, підставою звернення позивача з позовом до суду стали результати проведеної головним державним аудитором відділу контролю у сфері будівництва Східного офісу Держаудитслужби Алексєєвою С.Г. перевірки, за результатами якої складено Акт перевірки закупівлі Гвардійського ліцею Черкаської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 040417-25/39, у розділі 6 якого зазначено, що з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та взаємних розрахунків за договором від 01.11.2023 № 72/23 з Ліцеєм в ході перевірки проведено зустрічну перевірку з ПНВП "Теплокомунсервіс".

За результатами зустрічної звірки в ПНВП "Теплокомунсервіс" встановлено завищення вартості виконаних будівельних робіт, які в повному обсязі оплачено Ліцеєм за рахунок бюджетних коштів, на загальну суму 3 826 728,98 грн.

Як зазначено позивачем у позові, 12.09.2024 Гвардійським ліцеєм Черкаської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області отримано лист Східного офісу Держаудитслужби № 040417-15/5342-2024 від 12.09.2024 "Про усунення виявлених порушень", у якому зазначено про те, що на порушення вимог ч. 3 ст. 843 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 321 Господарського кодексу України, п. 4.10, п. 4.13, п. 6.2 Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої Наказом Мінрегіону від 01.11.2021 № 281 "Про затвердження кошторисних норм України у будівництві", ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, Ліцеєм у грудні 2023 року підписано та прийнято у ПНВП "Теплокомунсервіс" акти виконаних робіт ф. № КБ-2в за грудень 2023 року, які сплачено за рахунок коштів місцевого бюджету, чим завдано збитків місцевому бюджету на суму 3 826 728, 98 гривень з ПДВ, внаслідок не підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку підприємства ПНВП "Теплокомунсервіс" транспортних, заготівельно-складських витрат, придбання та списання будівельних матеріалів. На підставі п.1 ч.1 ст. 8, п. 7 ст. 10, ч. 2 ст. 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 року № 2939-XIІ, пп. 7 п. 4 Положення про Східний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України від 02.06.2016 № 23, п. 46, 49, 50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, Східний офіс Держаудитслужби вимагає, зокрема: відповідно до норм ст. 193, 199, 217, 218 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV та ст. 611, 631, 883 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV забезпечити відшкодування шкоди (збитків) заподіяних місцевому бюджету на загальну суму 3 826 728, 98 гривень з ПДВ, внаслідок прийнятих та оплачених обсягів виконаних будівельних робіт ПНВП "Теплокомунсервіс".

Під час розгляду справи відповідач стверджував, що не було завищення вартості робіт за спірним договором, мала місце неточності у веденні бухгалтерського / товарного обліку.

З метою спростування висновків щодо завищення вартості робіт за спірним договором, які зафіксовано в акті перевірки, Приватне науково-виробниче підприємство "Теплокомунсервіс" звернулося до судового експерта Лисенко Алли Миколаївни для проведення судової економічної експертизи для подання до Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/42/25.

За результатами проведених досліджень документально не підтверджуються висновки Акту перевірки закупівлі Гвардійського ліцею Черкаської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 040417-25/39 від 05.08.2024, складеної Східним офісом Держаудитслужби, щодо завищення Приватним науково-виробничим підприємством "Теплокомунсервіс" вартості виконаних будівельних робіт за договором від 01.11.2023 №72/23 на загальну суму 3 679 941,61 грн. з ПДВ, та відповідно щодо завдання матеріальної шкоди (збитків) на зазначену суму 3 679 941,61 грн.

За результатами проведених досліджень документально підтверджуються Висновки Акту перевірки закупівлі Гвардійського ліцею Черкаської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 040417-25/39 від 05.08.2024, складеної Східним офісом Держаудитслужби щодо завищення в актах приймання виконаних будівельних робіт №1, 2 від 22.12.2023 заготівельно-складських витрат, які враховані в вартості будівельних матеріалів на суму 146 787,01 грн. з ПДВ. Але, вказати, чи завдано місцевому бюджету матеріальної шкоди (збитків) на зазначену суму 146 787,01 грн. не надається за можливе з причин, наведених у дослідницькій частині.

Суд звертає увагу, що спір виник фактично внаслідок неправильних дій відповідача щодо правильності ведення товарного обліку, що стало наслідком зазначення головним державним аудитором відділу контролю у сфері будівництва Східного офісу Держаудитслужби Алексєєвою С.Г. в Акті перевірки закупівлі Гвардійського ліцею Черкаської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 040417-25/39 завищення ПНВП "Теплокомунсервіс" вартості виконаних будівельних робіт за договором від 01.11.2023 № 72/23 на загальну суму 3 826 728,98 грн.

З урахуванням викладеного, господарський суд покладає витрати за проведення експертизи у розмірі 60 000,00 грн. на Приватне науково-виробниче підприємство "Теплокомунсервіс".

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву Приватного науково-виробничого підприємства "Теплокомунсервіс" про ухвалення додаткового рішення у справі №904/42/25 задовольнити частково.

Стягнути з Зарічанського ліцею Черкаської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області (51270, Дніпропетровська область, Самарівський районн, с-ще Зарічне, вулиця Молодіжна, будинок 12; ідентифікаційний код 26367956) на користь Приватного науково-виробничого підприємства "Теплокомунсервіс" (51206, Дніпропетровська обл., Самарівський район, м. Самар, вул. Калнишевського, 24/28, ідентифікаційний код 31968793) 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу

Відмовити у решті стягнення витрат на правничу допомогу.

Витрати за проведення експертизи у розмірі 60 000,00 грн. покласти на Приватне науково-виробниче підприємство "Теплокомунсервіс".

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне додаткове рішення складено 09.05.2025.

Суддя Ю.А. Бажанова