Рішення від 10.04.2025 по справі 910/1295/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.04.2025Справа №910/1295/25

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будін-Сервіс"доАкціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача -1. Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області (філія ГСЦ МВС) 2. Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС)провизнання права власності на транспортний засіб Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М.Представники учасників справи: від позивача:Сахончик О.О.від відповідача:не з`явивсявід третьої особи-1:не з`явивсявід третьої особи-2:не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будін-Сервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", в якому просить суд визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Будін-Сервіс" право власності на автомобіль марки Renault моделі Express Van Zen, серійний номерНОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Будін-Сервіс" вказує, що ним належним чином виконано свої зобов`язання за укладеним з відповідачем Договором фінансового лізингу №DNIHFLOWWNOE4-4 від 17.02.2022 та відповідно набуто право власності на автомобіль Renault Express Van Zen, серійний номерНОМЕР_1.

Як стверджує позивач, вказаний автомобіль перебуває у його користуванні і володінні, але розпоряджатись цим майном, незважаючи на виконання своїх зобов`язань за вказаним договором, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будін-Сервіс" не може, оскільки Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Дніпропетровській області (філія ГСЦ МВС) в особі територіального сервісного центру МВС №1242 (ТСЦ МВС №1242) відмовлено у перереєстрації автомобіля на ім`я позивача з посиланням на те, що в Єдиному реєстрі боржників міститься запис про боржника - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", як попереднього власника транспортного засобу.

У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Будін-Сервіс" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у орієнтовному розмірі 13 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 (постановленою після усунення позивачем недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду від 10.02.2025) відкрито провадження у справі №910/1295/25; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Дніпропетровській області (філія ГСЦ МВС) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; встановлено учасникам справи строки на подання заяв по суті спору; призначено підготовче засідання на 13.03.2025.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 відкладено підготовче засідання на 27.03.2025.

20.03.2025 на електронну скриньку inbox@ki.arbitr.gov.ua від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) надійшла заява про виправлення технічної помилки внесення учасника процесу у справі №910/1295/25, а саме: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) (49041, м. Дніпро, проспект Праці, буд. 16; код ідентифікаційний код ВП 45291657).

Також 20.03.2025 на електронну скриньку inbox@ki.arbitr.gov.ua від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) надійшла заява про надання можливості його представнику брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 повернуто Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) заяву про виправлення технічної помилки (описки) без розгляду; повернуто Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) заяву про надання можливості представнику брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду без розгляду; залучено до участі у справі Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

25.03.2025 на електронну скриньку inbox@ki.arbitr.gov.ua від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) надійшли пояснення третьої особи, в яких третя особа-2 вказує, що на підставі п.п. 15, 41 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, позивачеві було надано відмову у перереєстрації спірного транспортного засобу, оскільки на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Будін-Сервіс", власником даного транспортного засобу був і є відповідач, запис про якого міститься в Єдиному державному реєстрі боржників.

26.03.2025 Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" в системі "Електронний суд" було сформовано заяву, в якій відповідач зазначає, що проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі. Відзив і пояснення по справі підтримує. Також відповідач просив підготовче судове засідання провести у за його відсутності і призначити справу до розгляду по суті. Крім того відповідач просив суд забезпечити можливість його присутності у всіх судових засіданнях по справі при розгляді її по суті шляхом забезпечення проведення відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Також 26.03.2025 Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" в системі "Електронний суд" було сформовано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором та розрахувався з банком в повному обсязі. 19.12.2024 між сторонами укладено Акти звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу. Після складання та підписання акту звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу було оформлено акт прийому-передачі транспортного засобу, а також надано пакет документів для переоформлення автомобіля на позивача. Таким чином відповідач вважає, що зі сторони банку виконані всі істотні умови та вимоги Договору фінансового лізингу №DNIHFLOWWNOE4-4 від 17.02.2022, а на момент передачі транспортного засобу не існувало жодних претензій до банку. Таким чином позивач не заперечує, що підписав акт приймання-передачі авто. Банком не заперечується право власності позивача на транспортний засіб, всі документи, які були необхідні для перереєстрації автомобілю з боку банку було підписано і передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Будін-Сервіс". При цьому Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" вказує, що судова практика стосовно моменту переходу права власності на автомобіль сформована в тій частині, що право власності на транспортний засіб виникає з моменту передачі майна від відчужувача до набувача, що в даній справі мало місце 19.12.2024 і не заперечується сторонами по справі. Відтак, оскільки відповідно до закону Товариство з обмеженою відповідальністю "Будін-Сервіс" вже є власником транспортного засобу починаючи з 19.12.2024, то обраний позивачем спосіб захисту прав не є ефективним. Зокрема банк акцентує увагу на тому, що підстава для відмови, яка зазначена в листі РСЦ ГСЦ МВС, навіть після винесення судом рішення, - не відпаде. Банк не припинить перебувати в реєстрі боржників за результатом з розгляду цієї справи. Також відповідач звертає увагу суду на помилковість визначення позивачем належного відповідача, оскільки між ними відсутній предмет спору, відповідач (банк) прав позивача не порушував, не оспорював, в реєстрації не відмовляв, станом на сьогодні відсутні будь-які обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна стосовно транспортного засобу, який потрібно перереєструвати. Інформація, надана позивачем, стосується лише перебування АТ КБ "Приватбанк" в Єдиному державному реєстрі боржників. Внесена реєстрація в якості боржника АТ КБ "Приватбанк" в Єдиному реєстрі боржників не має негативно впливати на здійснення перереєстрації транспортного засобу, який був спочатку придбаний банком для клієнта (позивача), а потім борг за договором фінансового лізингу був виплачений в повному обсязі лізингоодержувачем. Щодо заявлених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, то банк просив суд зменшити розмір заявлених витрат на правничу допомогу шляхом відмови у їх задоволенні, оскільки останні документально не підтверджені.

26.03.2025 Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) в системі "Електронний суд" було сформовано пояснення третьої особи, в яких третя особа-2 вказує, що на підставі п.п. 15, 41 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, позивачеві було надано відмову у перереєстрації спірного транспортного засобу, оскільки на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Будін-Сервіс", власником даного транспортного засобу був і є відповідач, запис про якого міститься в Єдиному державному реєстрі боржників.

Крім того 26.03.2025 через систему "Електронний суд" від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) надійшла заява про здійснення розгляду справи за відсутності його представника.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2025 закрито підготовче провадження у справі №910/1295/25; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення у матеріалах справи; призначено розгляд справи №910/1295/25 по суті на 10.04.2025.

31.03.2025 через систему "Електронний суд" від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) надійшла заява про здійснення розгляду справи за відсутності його представника.

10.04.2025 Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" в системі "Електронний суд" було сформовано заяву, в якій відповідач зазначає, що проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі. Відзив і пояснення по справі підтримує. Також відповідач просив розглянути справу за його відсутності і винести рішення.

В судове засідання 10.04.2025 з`явилась представник позивача, надала пояснення по суті спору, за змістом яких позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач та треті особи явку своїх представників в призначене на 10.04.2025 судове засідання не забезпечили, третя особа-1 про причини неявки суд не повідомила, в той час як Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" та Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) просили суд здійснювати розгляд справи без участі їх представників.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вказані приписи господарського процесуального закону та враховуючи відсутність від третьої особи-1 повідомлень щодо неможливості забезпечити явку свого представника у засідання, в той час як відповідач та третя особа-2 просили суд здійснювати розгляд справи без участі їх представників, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області (філія ГСЦ МВС) та Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській та Запорізькій областях.

В судовому засіданні 10.04.2025 судом завершено розгляд справи №910/1295/25 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.02.2022 між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будін-Сервіс" (лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №DNIHFLOWWN0Е4-4 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого банк зобов`язався набути у власність у ТОВ "Атлант Моторз Харків" майно, спеціально придбане у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем Специфікації(-й) (Додаток №l) та умов, та передати його у володіння та користування лізингоодержувачу на визначений строк (строк лізингу), а лізингоодержувач зобов`язався прийняти майно та сплатити банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим Договором.

Згідно п. 1.2 Договору строк лізингу - 24 місяці, що обчислюється з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі майна, та який не може бути меншим одного року з моменту передачі майна лізингоодержувачу.

Вартість майна за цим Договором становить 410 750,00 грн, ПДВ 82 150,00 грн, усього 492 900,00 грн (п. 2.1 Договору).

У пункті 2.2 Договору вказано, що розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються цим Договором і Додатком №2 до нього.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що з моменту фактичного отримання лізингоодержувачем майна і до моменту підписання Акту прийому-передачі, майно знаходиться на відповідальному зберіганні у лізингоодержувача. Лізингоодержувач несе повну матеріальну відповідальність за збереження майна, прийнятого чим на відповідальне зберігання. Факт прийому майна на відповідальне зберігання підтверджується підписанням Акта прийому майна на відповідальне зберігання (Додаток №5). Повернення майна з відповідального зберігання здійснюється згідно з Актом прийому-передачі майна (Додаток №4), що оформлюється під час передачі майна лізингоодержувачу безпосередньо в лізинг.

У пункті 4.1 Договору вказано, що протягом усього строку цього Договору майно є власністю банка. Майно переходить у власність лізингоодержувача після сплати банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим Договором, але не раніше одного року з моменту передачі майна лізингоодержувачу.

За умовами п. 4.2 Договору цей Договір є належною і достатньою підставою для переходу майна (його відповідної частини) у власність лізингоодержувача після сплати на користь банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим Договором. Укладення додаткових договорів тощо для переходу майна у власність лізингоодержувача не вимагається. Разом з цим, за домовленістю сторін можуть оформлюватись (виготовлятись, складатись) відповідні документи, що підтверджуватимуть перехід до лізингоодержувача права власності на майно / його відповідну частину.

Відповідно п.п. 6.2.1, 6.2.3 Договору банк зобов`язується придбати у зазначеного лізингоодержувачем продавця у власність майно, передати його в платне користування лізингоодержувачу на умовах цього Договору відповідно до Додатку №1, в обумовлені цим Договором строки, а також після сплати всієї суми лізингових та інших платежів, передбачених цим Договором, передати майно у власність лізингоодержувача з урахуванням умов, передбачених п. 4.1 цього Договору; за необхідності зареєструвати майно в органах державної реєстрації в строк та у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами всіх зобов`язань за ним (п. 10.1 Договору).

У Специфікації майна (Додаток №1 в редакції Договору про внесення змін від 11.04.2022 до Договору) викладено характеристики предмету лізингу, а саме - визначено, що таким майном є автомобіль марки Renault моделі Express Van Zen, серійний номер НОМЕР_1 , 2022 року виробництва, вартістю 491 400,00 грн з ПДВ.

У Додатку №2 До Договору (в редакції Договору про внесення змін від 11.04.2022 до Договору) сторонами було погоджено Графік лізингових платежів, у відповідності до якого лізингоодержувач зобов`язався щомісячно до 11 числа місяця сплачувати лізингові платежі на суму 20 430,59 грн (крім останнього платежу на суму 20 511,49 грн) у період з травня 2022 року по квітень 2024 року.

22.04.2022 сторонами було складено акт прийому-передачі майна, у відповідності до якого Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" було передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Будін-Сервіс" було прийнято у лізинг автомобіль марки Renault моделі Express Van Zen, серійний номер НОМЕР_1 , 2022 року виробництва, вартістю 491 400,00 грн з ПДВ, а також послуги з реєстрації цього майна в органах державної реєстрації на суму 1 500,00 грн.

19.12.2024 сторонами було складено акт прийому-передачі майна, у відповідності до якого Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" було передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Будін-Сервіс" було прийнято транспортний засіб Renault Express Van Zen, серійний номер НОМЕР_1 , та свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) серії НОМЕР_2 , видане TSC 1241.

Також 19.12.2024 Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будін-Сервіс" було складено акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу, в якому зазначено, що лізингоодержувач сплатив всі належні до сплати платежі за Договором, а предмет лізингу - автомобіль марки Renault моделі Express Van Zen, серійний номер НОМЕР_1 , разом із документами передано у власність лізингоодержувачу.

19.12.2024 Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" було видано директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Будін-Сервіс" Полякову Олегу Олеговичу Довіреність №DNIHFLOWWN0Е4-4 від 19.12.2024 із терміном дії до 19.03.2025 для перереєстрації у сервісному центрі МВС транспортного засобу Renault Express Van Zen, серійний номер НОМЕР_1 , та відповідно для отримання транспортних номерів.

Директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Будін-Сервіс" Поляков Олег Олегович звернувся до сервісного центру МВС із заявою про проведення перереєстрації належній організації транспортного засобу Renault Express Van Zen, серійний номер НОМЕР_1 .

Як стверджує позивач та підтверджується третьою особою-2 у поясненнях, Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) в особі територіального сервісного центру МВС №1242 було відмовлено в перереєстрації транспортного засобу Renault Express Van Zen, серійний номер НОМЕР_1, оскільки на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Будін-Сервіс" власником даного транспортного засобу було і є Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", запис про якого міститься в Єдиному державному реєстрі боржників.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що його право власності (розпорядження) на автомобіль Renault Express Van Zen, серійний номер НОМЕР_1 , є порушеним, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Будін-Сервіс" не може зареєструвати даний автомобіль на себе та відповідно розпоряджатись ним.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 Цивільного кодексу України, слід враховувати, що за змістом цієї норми судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого доказами права власності на майно та порушення (невизнання або оспорювання) зазначеного права іншою особою. Схожі висновки викладені в пунктах 78, 79 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №909/337/19.

Відповідно до частини першої та четвертої статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Ураховуючи, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи права власності на окремі об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу. Схожі правові висновки викладені в пункті 44 постанови Великої Палати Верховного Суду 14.09.2021 у справі №359/5719/17.

Для набуття права власності на майно передбачена наявність таких складових: укладення договору (в передбачених статтями 208, 209 Цивільного кодексу України випадках - нотаріальне посвідчення або письмова форма); виконання договору та у визначених законом випадках - державна реєстрація.

Сторони договору вправі встановити додаткові (відкладальні або скасувальні) умови, а при переході права власності на рухомі речі - самостійно визначати момент переходу права власності.

Велика Палата Верховного Суду постановою у справі №911/1278/20 від 05.04.2023 задовольнила касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" і ухвалила в цій справі нове рішення, яким відмовила в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт мобіл переробка плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр" та Банку про визнання права власності на гусеничні екскаватори Caterpillar і зняття з них арешту, накладеного 30.09.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем.

Мотивуючи це рішення, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що як положеннями частини першої статті 334 Цивільного кодексу України щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Порушення приписів про державну реєстрацію великотоннажного та технологічного транспортного засобу має наслідком заборону його експлуатації (користування рухомим майном). Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 Цивільного кодексу України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності в конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.

Разом із цим Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновком, викладеним у постанові КЦС ВС від 16.12.2020 у справі №278/3640/18, в якій, аналізуючи положення статті 334 Цивільного кодексу України та статті 34 Закону України від 30.06.1993 №3353-XII "Про дорожній рух", суд зазначив: "…правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір комісії транспортного засобу та договір купівлі-продажу транспортного засобу. Видане за результатами проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не породжує". Подібні правові висновки щодо застосування положень статті 34 Закону №3353-XII викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду також у постановах від 13.12.2018 у справі №910/11266/17, від 21.05.2019 у справі №912/1426/18 та від 30.07.2019 у справі №905/1053/18.

Відповідно до умов Договору (п. 6.2.1) банк зобов`язаний передати об`єкт лізингу у власність лізингоодержувача з урахуванням п. 4.1 Договору.

У пункті 4.1 Договору вказано, що протягом усього строку цього Договору майно є власністю банка. Майно переходить у власність лізингоодержувача після сплати банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим Договором, але не раніше одного року з моменту передачі майна лізингоодержувачу.

19.12.2024 Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будін-Сервіс" було складено акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу, в якому зазначено, що лізингоодержувач сплатив всі належні до сплати платежі за Договором.

Таким чином 19.12.2024 право власності на автомобіль перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будін-Сервіс".

Сторонами не заперечується, що через знаходження Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" у Єдиному державному реєстрі боржників, зняття автомобіля з обліку та перереєстрація за позивачем не є можливою.

Разом із цим Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" вказує про визнання ним права власності на авто за позивачем та відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оспорення або не визнання права на майно може полягати не тільки у претензіях, заснованих на твердженні, що майно не належить позивачу, а й вчиненні будь-яких дій (у певних випадках бездіяльності), якщо такі дії / бездіяльність перешкоджають власнику у повній мірі реалізовувати власні правомочності власника.

Вирішуючи питання наявності обставин перешкоджання Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" у реалізації позивача набутого права власності на автомобіль, суд враховує порядок та наслідки вчинення державної реєстрації транспортних засобів.

Так, правила реєстрації та обліку транспортних засобів визначені статтею 34 Закону України "Про дорожній рух", частини перша та друга якої передбачають, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передання інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. У разі наявності обтяжень реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів здійснюється за наявності згоди обтяжувача (обтяжувачів), справжність підпису (підписів) якого (яких) засвідчено нотаріусом. Порядок здійснення відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України (частини дев`ята та одинадцята статті 34 Закону України "Про дорожній рух").

Статтею 34-1 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що інформація про зареєстровані транспортні засоби та їх власників, належних користувачів, що міститься у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України, є відкритою та загальнодоступною.

Таким чином, в силу зазначених норм закону перереєстрація автомобіля повинна здійснюватись у відповідності до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (надалі - Порядок №1388).

Згідно п. 27 Порядку №1388 транспортні засоби, що придбаваються юридичною особою - лізингодавцем з метою подальшої передачі їх лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу, реєструються за лізингодавцем. Після виконання договору фінансового лізингу транспортні засоби перереєстровуються за лізингоодержувачем на підставі зазначеного договору після повного розрахунку або зазначеного в договорі фінансового лізингу окремого договору купівлі-продажу (викупу) предмета лізингу або іншого договору, визначеного договором фінансового лізингу.

Пунктом 7 Порядку №1388 визначено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Перехід права власності за договором лізингу є саме підставою для внесення змін до реєстраційних документів (перереєстрацією транспортного засобу).

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають вимогам, установленим МВС, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Пунктом 15 Порядку №1388 визначено, що у разі надходження до сервісного центру МВС звернення щодо транспортного засобу, відомості про власника якого містяться в Єдиному реєстрі боржників, перереєстрація транспортного засобу не здійснюється, крім випадків, який не пов`язаний із набуттям майна за договором лізингу.

Таким чином, відповідно до Порядку №1388 позивач зобов`язаний зареєструвати автомобіль за собою, а до такої перереєстрації його експлуатація ним заборонена, а знаходження Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" у реєстрі боржників виключає можливість такої перереєстрації та як наслідок правомірності експлуатації транспортного засобу. Тимчасове продовження допустимого строку експлуатації транспортного засобу без перереєстрації на час воєнного стану не змінює стану речей щодо обмеження прав власника автомобіля.

Повертаючись до призначення автомобіля, яке полягає в його експлуатації шляхом переміщення людей / товарів автодорогами, то заборона експлуатації транспортного засобу (через порушення обов`язку із перереєстрації) є обставиною, яка унеможливлює повну реалізацію прав власника таким майно.

Знаходження особи (продавця автомобіля) в Єдиному реєстрі боржників є наслідком дій такої особи та не знаходиться в полі впливу позивача, а відтак знаходженням у такому реєстрі банк обмежує право власності позивача на автомобіль, що полягає у неможливості виконати вимоги нормативно-правових актів щодо перереєстрації транспортного засобу для правомірної експлуатації автомобіля.

Судом перевірено, що записи у Єдиному реєстрі боржників не стосуються арешту вказаного транспортного засобу.

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" надало пояснення щодо постійного перебування у такому реєстрі через наявність двох причин а) поточні виконавчі провадження великого банку та б) судові рішення, які не можливо виконати через нечіткість, що, на думку відповідача, виключає умисні винні дії банку щодо обмеження прав позивача.

За змістом Закону №3353-XII та Порядку №1388 саме відчужувач автомобіля (банк) має забезпечити такі умови, які б не перешкоджали набувачу майна (позивачу) здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу за собою.

Оскільки, судом встановлені зумовлені саме банком обставини, які перешкоджають позивачу здійснити перереєстрацію транспортного засобу за собою (що є складовою його права власності на автомобіль), то існують підстави для визнання права власності на такий автомобіль за позивачем.

За таких обставин позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будін-Сервіс" підлягає задоволенню повністю.

Щодо судового збору, який підлягав сплаті позивачем за звернення до суду із даним позивом, - 5 896,80 грн, то відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України вказана сума судового збору покладається на відповідача з огляду на задоволення позову повністю.

Щодо розподілу витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача у якості судових витрат витрати на правову допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Будін-Сервіс" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у орієнтовному розмірі 13 000,00 грн.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Будін-Сервіс" в межах справи №910/1295/25 здійснювалось адвокатом Сахончик Ольгою Олександрівною (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №3564 від 15.12.2017) на підставі ордеру серії АЕ №1341149 від 01.01.2025 та Договору про надання правничої допомоги від 01.01.2025.

Згідно п. 1.1 Договору про надання правничої допомоги від 01.01.2025, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будін-Сервіс" (клієнт) та адвокатом Сахончик Ольгою Олександрівною (адвокат), клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відзиві на позов Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" виклало клопотання про зменшення розміру судових витрат.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Зокрема обсяг доказів, необхідних для вирішення даного спору, був незначним, відтак їх вивчення та аналіз, а також формування правової позиції не повинно було зайняти багато часу.

Також з огляду на спірні правовідносини вбачається, що у даному спорі не здійснювались будь-які розрахунки (суми боргу, 3% річних та інфляційних втрат тощо), а відтак підготовка позову не потребувала витрати значного часу адвокатом, тим більше із досвідом роботи у сфері надання професійної правничої допомоги на дату подання позову більшим ніж сім років.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування судові витрати на правову допомогу у загальному розмірі 13 000,00 грн не відповідають критеріям розумності, співмірності, з огляду на нескладність справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, у зв`язку з чим суд, враховуючи подання відповідачем клопотання про зменшення розміру судових витрат, дійшов висновку про необхідність покладення на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" відшкодування витрат позивача на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 79, 86, 126, 129, 145, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будін-Сервіс" задовольнити повністю.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Будін-Сервіс" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Плеханова, буд. 16, офіс 87; ідентифікаційний код 40045639) право власності на транспортний засіб марки Renault моделі Express Van Zen, серійний номер НОМЕР_1 , 2022 року виробництва.

3. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будін-Сервіс" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Плеханова, буд. 16, офіс 87; ідентифікаційний код 40045639) судовий збір у розмірі 5 896 (п`ять тисяч вісімсот дев`яносто шість) грн 80 коп. та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп. Видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08.05.2025.

Суддя Р.В. Бойко