Рішення

від 09.05.2025 по справі 910/1417/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.05.2025Справа № 910/1417/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар Лоджистікс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротерра"

про стягнення 654 769,78 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Піллар Лоджистікс" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротерра" (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 654 769,78 грн., з яких: 574 000,00 грн. - основний борг за укладеним між сторонами 22.06.2023 року договором № 26ТЕО/23; 80 769,79 грн. - пеня, нарахована внаслідок несвоєчасного проведення відповідачем розрахунків.

Ухвалою від 10.02.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/1417/25, вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також встановив відповідачу строк на подання відзиву - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, враховуючи відсутність у відповідача електронного кабінету, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України копія ухвали від 10.02.2025 року про відкриття провадження у справі № 910/1417/25 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03148, місто Київ, вулиця Героїв Космосу, будинок, 2-Б.

Проте, вищевказане відправлення з трек-номером 0610229632429 підприємством поштового зв`язку вручене відповідачу не було та повернулося на адресу суду.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення терміну зберігання тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2025 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.06.2023 року між позивачем (експедитор) та відповідачем (замовник) було укладено договір № 26ТЕО/23 (далі - Договір), за умовами якого експедитор за плату надає замовнику транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів у залізничному рухомому складі (далі - послуги ТЕО), а замовник приймає та сплачує надані експедитором послуги на умовах цього Договору.

Означений правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін.

Згідно з пунктами 2.3.3, 2.3.4 Договору замовник зобов`язався своєчасно проводити розрахунки з експедитором; приймати і затверджувати акти наданих послуг протягом 3 банківських днів з моменту отримання від експедитора такого акту. У разі виникнення розбіжностей за актом наданих послуг, замовник зобов`язаний затвердити (підписати) акт наданих послуг протягом 3 банківських днів з моменту одержання акту з розбіжностями і обов`язковим письмовим обґрунтуванням розбіжностей. У разі не підписання та не передачі замовником експедитору наданого акту послуги, що були зазначені в такому акті наданих послуг, вважаються наданими належним чином і в повному обсязі та прийняті замовником без зауважень. Такий акт наданих послуг вважається затвердженим (підписаним) замовником без розбіжностей та зауважень, у повному обсязі. При цьому, датою затвердження (підписання) замовником акту наданих послуг є останній день триденного терміну після отримання акту наданих послуг.

В силу пункту 3.2 Договору вартість здійснення ТЕО та плата послуг експедитора з організації перевезень вантажів узгоджується сторонами шляхом підписання відповідних додаткових угод до Договору. Розмір вартості здійснення ТЕО, плати послуг експедитора та порядок їх сплати замовником може змінюватись з ініціативи експедитора, шляхом оформлення відповідних додаткових угод до цього договору.

Відповідно до пункту 3.4 Договору факт надання послуг експедитором замовнику підтверджується актом наданих послуг. За підсумками роботи за місяць сторони не пізніше останнього дня звітного місяця оформляють акт наданих послуг, який є первинним документом для відображення операцій в бухгалтерському та податковому обліку. За ініціативою експедитора можуть оформлюватися декілька актів на місяць за підсумками роботи в період, який вказано в акті наданих послуг.

У пункті 3.5 Договору сторони визначили, що замовник здійснює попередню оплату вартості здійсненню ТЕО та плати послуг експедитора шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок експедитора в розмірі 100 % від розрахункової вартості на підставі рахунку експедитора. Замовник у будь-якому випадку повинен здійснити оплату вартості здійснення ТЕО та плати послуг експедитора не пізніше 3 банківських днів з дати подачі вагонів на під`їзну колію замовника (вантажовідправника). Сторонами може бути узгоджений інший порядок оплати вартості здійснення ТЕО та плати послуг експедитора. Замовник здійснює остаточні розрахунки з експедитором згідно з рахунками, виставленими останнім протягом 3-х банківських днів з дати отримання рахунку.

При надходженні коштів від замовника в першу чергу погашається існуюча заборгованість, залишок грошових коштів зараховується в рахунок передплати наступних послуг (пункт 3.6 Договору).

Згідно з пунктом 3.7 Договору датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок експедитора.

Відповідно до пункту 4.2 Договору при простроченні платежів у встановлені Договором строки, замовник виплачує експедитору пеню, розраховану виходячи з розміру подвійної облікової ставки, встановленої НБУ, що діє на період прострочення платежу, від суми несвоєчасно перерахованих коштів за кожен день прострочення платежу.

У пункті 8.1 Договору сторони погодили, що останній набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2023 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо будь-яка із сторін не заявить про його розірвання не пізніше 30 (тридцяти) робочих днів до закінчення терміну його дії.

У подальшому сторонами також були підписані додаткові угоди до Договору, у тому числі від 03.06.2024 № 3, від 01.07.2024 № 4, від 01.08.2024 № 5, в яких позивач та відповідач погоджували вартість послуг експедитора з організації перевезення вантажів замовника.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 1 843 043,16 грн., зокрема за актами від 31.07.2024 року № 194 на суму 369 240,00 грн., від 31.10.2024 року № 264 на суму 254 583,84 грн., від 31.08.2025 року № 210 на суму 249 519,96 грн. та від 30.09.2024 року № 237 на суму 325 026,00 грн. Вказані акти наданих послуг отримані та підписані замовником у сервісі "Вчасно".

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення експедитором умов цієї угоди.

У той же час з матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов`язання по сплаті вартості наданих позивачем послуг за вищевказаними актами надання послуг від 31.07.2024 року № 194, від 31.10.2024 року № 264, від 31.08.2025 року № 210 та від 30.09.2024 року № 237 виконав частково, оплативши на користь позивача лише частину вартості означених послуг та заборгувавши таким чином останньому 574 000,00 грн.

Враховуючи наведені обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю "Піллар Лоджистікс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача вищевказаної заборгованості, а також 80 769,79 грн. пені, нарахованої внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором транспортного експедирування.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

За умовами частини 1 статті 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з частиною 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи те, що загальна сума заборгованості відповідача за Договором, яка складає 574 000,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд, враховуючи, зокрема положення пункту 3.6 Договору, а також наявні у справі докази в їх сукупності, дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар Лоджистікс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротерра" про стягнення вказаної суми боргу, в зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, зважаючи на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором, позивач також просив суд стягнути із замовника 80 769,78 грн. пені, нарахованої із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ на відповідні суми заборгованості у період з 01.08.2024 року по 03.02.2025 року згідно з наданим позивачем розрахунком.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами пункту 4.2 Договору при простроченні платежів у встановлені Договором строки, замовник виплачує експедитору пеню, розраховану виходячи з розміру подвійної облікової ставки, встановленої НБУ, що діє на період прострочення платежу, від суми несвоєчасно перерахованих коштів за кожен день прострочення платежу.

У той же час, дослідивши матеріали справи та перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротерра" пені у розмірі 80 769,79 грн. з огляду на таке.

Як було зазначено вище, у позовній заяві позивач посилався на надання ним відповідачу послуг за актами від 31.07.2024 року № 194 на суму 369 240,00 грн., від 31.10.2024 року № 264 на суму 254 583,84 грн., від 31.08.2025 року № 210 на суму 249 519,96 грн., від 30.09.2024 року № 237 на суму 325 026,00 грн. У матеріалах справи наявні копії таких актів за підписами уповноважених представників сторін.

Разом із тим, нарахування суми пені згідно з наданим Товариством з обмеженою відповідальністю "Піллар Лоджистікс" розрахунком було здійснено на суми заборгованості, що виникли у тому числі за актами наданих послуг за попередні періоди (до 31.07.2024 року), оригінали чи копії яких у матеріалах даної справи відсутні.

Так, позивач здійснив нарахування пені, починаючи з 01.08.2024 року на суму заборгованості у розмірі 490 553,40 грн., що на 121 313,40 грн. перевищує заборгованість відповідача за актом наданих послуг від 31.07.2024 року № 194.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчать про факт та момент виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем на суму 121 313,40 грн. до 31.07.2024 року.

Враховуючи наведені обставини, суд здійснив власний розрахунок пені та дійшов висновку, що обґрунтованою та такою, що підлягає до стягнення з відповідача сумою пені, нарахованої на підтверджені матеріалами справи суми заборгованості відповідача, є 61 313,05 грн.

Відтак, стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар Лоджистікс" підлягає 61 313,05 грн. пені, тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротерра" 19 456,73 грн. цієї штрафної санкції слід відмовити.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження повної та вчасної сплати спірної суми заборгованості за Договором.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротерра" (03148, місто Київ, вулиця Героїв Космоса, будинок 2-Б; код ЄДРПОУ 41451394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар Лоджистікс" (01054, місто Київ, вулиця Рейтарська, будинок 6-А; код ЄДРПОУ 43956964) 574 000 (п`ятсот сімдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 61 313 (шістдесят одну тисячу триста тринадцять) грн. 05 коп. пені та 7 623 (сім тисяч шістсот двадцять три) грн. 76 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 09.05.2025 року.

Суддя В.С. Ломака