Постанова від 07.05.2025 по справі 141/843/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року

м. Київ

справа № 141/843/20

провадження № 61-3527 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Коломієць Г. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , відділ з питань організації надання адміністративних послуг Оратівської селищної ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Неживка Ігоря Вікторовича на рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 20 квітня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 08 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Медвецького С. К. Копаничук С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , сектору з питань державної реєстрації Оратівської районної державної адміністрації про скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Позов обґрунтований тим, що з 1992 року до дня смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , її чоловік ОСОБА_3 користувався земельною ділянкою, площею 0, 5427 га, яка знаходиться за межами с. Якимівка в полі IV - 5 (ферма 1).

Рішенням сесії Якимівської сільської ради від 06 лютого 2003 року затверджено технічну документацію і погоджено надати у власність, зокрема ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку.

Розпорядженням Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області від 09 квітня 2008 року № 206 надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для надання у власність та виготовлення державних актів на право власності на землю для ведення особистих селянських господарств, зокрема ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 0, 5427 га.

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у лютому 2012 року виготовили державні акти на земельні ділянки, які рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 16 березня 2016 року у справі № 141/552/15-ц, яке набрало законної сили 13 червня 2016 року, визнані недійсними і скасовані.

Вказувала, що ОСОБА_3 за життя не встиг виготовити державний акт на земельну ділянку, площею 0, 5427 га, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, а вона є єдиним спадкоємцем за законом на майно, належне ОСОБА_3 .

Незважаючи на те, що державний акт на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку, площею 0, 9839 га, кадастровий номер 0523180200:02:002:0241, скасований судовим рішенням у справі № 141/552/15-ц, 19 квітня 2018 року вона незаконно подарувала цю земельну ділянку ОСОБА_2

19 квітня 2018 року приватний нотаріус незаконно провів державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 0, 9839 га, кадастровий номер 0523180200:02:002:0241, за ОСОБА_2 , частина якої знаходиться в межах спірної земельної ділянки, площею 0, 5427 га.

ОСОБА_6 , а пізніше і ОСОБА_2 , відмовлялися добровільно скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 0, 9839 га, кадастровий номер 0523180200:02:002:0241, у зв`язку з чим вона позбавлена можливості реалізувати законне право на нотаріальне посвідчення спадщини, що й стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд скасувати державну реєстрацію права власності, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 квітня 2018 року № 25795041, проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвиненко О. М., на земельну ділянку, розташовану на території Якимівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, кадастровий номер 0523180200:02:002:0241, за ОСОБА_2 .

У заяві від 15 лютого 2022 року ОСОБА_1 просила позов у частині позовних вимог до відділу з питань організації надання адміністративних послуг Оратівської селищної ради залишити без розгляду.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 20 травня 2021 року за клопотанням позивачки було замінено первісного відповідача - сектор з питань державної реєстрації Оратівської районної державної адміністрації на відділ з питань організації надання адміністративних послуг Оратівської селищної ради (а. с. 41).

Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 20 квітня 2022 року заяву ОСОБА_1 від 15 лютого 2022 року задоволено.

Позов ОСОБА_1 про скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку в частині позовних вимог до відділу з питань організації надання адміністративних послуг Оратівської селищної ради залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено.

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0, 9839 га, кадастровий номер 0523180200:02:002:0241, що розташована на території Якимівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, належну ОСОБА_2 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов до ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 набуто право власності на земельну ділянку, площею 0, 9839 га, кадастровий номер 0523180200:02:002:0241, яку в подальшому подаровано відповідачці ОСОБА_2 , частина якої на законних підставах перебувала у власності померлого чоловіка позивачки ОСОБА_3 , оскільки у 2003 році виділена йому у власність на підставі рішення Якимівської сільської ради, спадкоємцем майна якого є позивачка ОСОБА_1 .

Суд врахував, що на земельну ділянку, площею 0, 9839 га, кадастровий номер 0523180200:02:002:0241, розроблено та затверджено технічну документацію, яка в подальшому рішенням суду визнана недійсною, а державний акт від 06 лютого 2012 року серія ЯК № 022241 на право власності на цю земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_6 , скасований.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 28 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 20 квітня 2022 року в частині задоволення позову до ОСОБА_2 скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову до ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції не звернув уваги і не дав належної правової оцінки тому факту, що договір дарування, за яким ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку, площею 0, 9839 га, кадастровий номер 0523180200:02:002:0241, в судовому порядку не був визнаний недійсним, на час розгляду справи є дійсним та не є предметом цього спору.

Суд першої інстанції не звернув увагу, що ОСОБА_6 не брала участі у справі як сторона, питання про її залучення до участі у розгляді справи суд не вирішував.

Скасувавши державну реєстрацію права власності, проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвиненко О. М., суд першої інстанції фактично вирішив питання про права і обов`язки нотаріуса як особи, яка не брала участі у справі.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на час звернення до суду з позовом позивачка не була власником спірної земельної ділянки, площею 0, 5427 га, а набула таке право тільки під час розгляду справи № 141/282/21.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що частина земельної ділянки, площею 0, 5427 га, перебуває у власності ОСОБА_2 .

Постановою Верховного Суду від 08 листопада 2023 рокукасаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Вінницького апеляційного суду від 28 червня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 прийняла, але не оформила, спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_3 , а тому на час звернення до суду з цим позовом мала право на захист свого права власності на спадкове майно, незалежно від того, чи отримала вона свідоцтво про право на спадщину та чи зареєстроване за нею як спадкоємцем ОСОБА_3 право власності на це майно.

Верховний Суд також зауважив, що у матеріалах справи відсутні беззаперечні докази того, що земельні ділянки сторін накладаються, водночас суд апеляційної інстанції не взяв до уваги ті обставини, що ОСОБА_2 в суді першої інстанції погоджувалась із частковим накладенням земельних ділянок сторін, а в суді апеляційної інстанції заперечувала проти цього, що вказує на її непослідовну та суперечливу поведінку.

Крім того, апеляційний суд не врахував, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2022 року № 564 «Деякі питання ведення та функціонування Державного земельного кадастру в умовах воєнного стану», яка набрала чинності 14 травня 2022 року, відновлено роботу автоматизованої системи Державного земельного кадастру, зокрема доступ кадастрових реєстраторів до Національної кадастрової систем, та безпідставно ухвалою від 09 червня 2022 року відмовив ОСОБА_2 у задоволенні її клопотання про витребування із ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області відомостей про накладення земельних ділянок.

Суд апеляційної інстанції також не врахував, що відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 17 січня 2022 року № 64/25-22 позивачка зверталась щодо спірної земельної ділянки та її оформлення, проте їй було відмовлено у зв`язку з тим, що вказана земельна ділянка не була сформована (не присвоєно кадастровий номер), водночас згідно з довідкою відділу земельних ресурсів у Оратівському районі Вінницької області Державного агентства земельних ресурсів України від 02 квітня 2008 року № 425 земельній ділянці, площею 0, 5427 га, присвоєно кадастровий номер 0523180200:02:002:0257.

Отже, недобросовісна, суперечлива поведінка ОСОБА_2 , не врахована судом апеляційної інстанції, неможливість з об`єктивних причин в суді першої інстанції отримати відомості з Державного земельного кадастру, помилкова відмова суду апеляційної інстанції у витребуванні інформації про накладення земельних ділянок призвели до неможливості встановити, чи були порушені права позивачки у цій справі, зокрема, чи мало місце накладення земельної ділянки,площею 0, 5427 га, на земельну ділянкуплощею 0, 9839 га, кадастровий номер 0523180200:02:002:0241 (державний акт на яку скасований судовим рішенням).

Верховний Суд також зауважив, що відповідно до сталої практики нотаріус, який вчинив реєстраційну дію, не є належним відповідачем у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій, вчинених щодо третьої особи, а належним відповідачем є особа, щодо якої були здійснені ці дії (записи). Отже, з урахуванням предмета та підстав позову, ОСОБА_2 є належним відповідачем у цій справі, а незалучення нотаріуса як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не впливає на вирішення спору.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 08 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 20 квітня 2022 року змінено й викладено його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що із витребуваної апеляційним судом у ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області інформації встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 0523180200:02:002:0241 здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в тому числі при поділі чи об`єднанні земельних ділянок, 10 серпня 2011 року ДІ «Поділлягеодезкартографія». На підставі наданих сторонами доказів суд апеляційної інстанції зробив висновок, що державна реєстрація вказаної земельної ділянки була проведена, у тому числі на підставі виданого на ім`я ОСОБА_6 державного акту на право власності на землю серії ЯЖ № 764773 від 08 вересня 2008 року (який в подальшому було скасований судовим рішенням), вже зі зміщеним місцем розташування земельної ділянки порівняно із тим розташуванням, яке було на час її виділення у користування в 1992 році.

Апеляційний суд також зауважив, що відсутність на кадастровій карті земельної ділянки з кадастровим номером 0523180200:02:002:0257 є послідовною, адже технічна документація на неї у межах, визначених для користування у 1992 році, не могла бути виготовлена після виготовлення технічної документації ОСОБА_6 після зміни розташування земельних ділянок на підставі скасованих в подальшому розпоряджень Оратівської районної державної адміністрації.

Відтак, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що у результаті набуття ОСОБА_6 права власності на земельну ділянку та в подальшому дарування її ОСОБА_2 , були порушені права позивачки, адже унаслідок цього за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на частину земельної ділянки, яка належала чоловіку позивачки ОСОБА_3 на законних підставах, на яку позивачка отримала право власності у порядку спадкування.

При цьому апеляційний суд врахував недобросовісну та суперечливу поведінку ОСОБА_2 , яка у суді першої інстанції визнавала факт накладення земельних ділянок та підтверджувала, що позивачці було виділено іншу земельну ділянку на цьому полі ніж ту, яка була у користуванні її чоловіка раніше, а в суді апеляційної інстанції заперечувала проти цього.

Скасування судом першої інстанції державної реєстрації земельної ділянки, площею 0, 9839 га, кадастровий номер 0523180200:02:002:0241, що розташована на території Якимівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, належну ОСОБА_2 , відповідає змісту заявлених позовних вимог та належному способу захисту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Неживок І. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 20 квітня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 08 лютого 2024 року й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Об`єднаної Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідження зібраних у справі доказів, ненадання їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 141/843/20, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У квітні 2024 року матеріали цивільної справи № 141/843/20 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2025 року задоволено заяву про самовідвід судді Білоконь О. В.; відведено суддю Білоконь О. В. від участі у справі, справу передано на повторний автоматизований перерозподіл.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 квітня 2025 року справу призначено судді-доповідачеві Осіяну О. М.; судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Сакара Н. Ю., Синельников Є. В., Шипович В. В.

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2025 року задоволено заяву про самовідвід судді : Гулейкова І. Ю.; відведено суддю : Гулейкова І. Ю. від участі у справі, справу передано на повторний автоматизований перерозподіл.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2025 року справу призначено судді-доповідачеві Осіяну О. М.; судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Сакара Н. Ю., Синельников Є. В., Шипович В. В.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Неживка І. В. мотивована тим, що суди попередніх інстанції не дослідили належним чином докази у справі, не врахували, що належна відповідачці земельна ділянка, площею 0, 9839 га, кадастровий номер 0523180200:02:002:0241, та належна позивачці земельна ділянка, площею 0, 5427 га, кадастровий номер 0523180200:02:002:0257, жодним чином не накладаються, що підтверджується інформацією, наданою ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, а тому відсутні підстави вважати, що реєстрацією за відповідачкою земельної ділянки з кадастровим номером 0523180200:02:002:0241 порушуються права та інтереси позивачки на належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 0523180200:02:002:0257.

Крім того, позивачка не надала належних та допустимих доказів неможливості оформлення права власності на фактично успадковану нею земельну ділянку з кадастровим номером 0523180200:02:002:0257.

З приводу недобросовісності дій відповідачки та не послідовності її позиції зазначив, що відповідачка не досліджувала проєктну документацію позивачки щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 0523180200:02:002:0257, а навпаки клопотала про її витребування, тому припущення відповідачки щодо накладення земельних ділянок, висловлені під час розгляду справи в суді першої інстанції, не свідчать про її недобросовісність та не спростовують того факту, що земельні ділянки не накладаються; її позиція, висловлена в суді першої інстанції, не є доказом по суті справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2024 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому посилається на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням 6 сесії 4 скликання Якимівської сільської ради Оратівського району Вінницької області від 06 лютого 2003 року «Про затвердження технічної документації і погодження надання у власність для розширення особистих селянських господарств та видачу державних актів на право приватної власності на землю громадянам с. Якимівка» затверджено технічну документацію зі складання державних актів на право власності на землю громадянам с. Якимівка, внесено часткові зміни у земельно-кадастрові документи відповідно до фактичних розмірів, визначених в натурі (на місцевості), надано у власність ділянки для ведення особистих селянських господарств і вирішено видати державні акти на право власності на землю громадянам с. Якимівка згідно з додатком (а. с. 56, т. 1).

У списку землекористувачів, доданому до рішення Якимівської сільської ради від 06 лютого 2003 року, під порядковим номером 11 щодо земельної ділянки-1 вказано ОСОБА_3 , під порядковим номером 18 - ОСОБА_7 (а. с. 57, т. 1).

Відповідно до довідки відділу земельних ресурсів у Оратівському району Вінницької області від 02 квітня 2008 року № 425, земельній ділянці № НОМЕР_1 , площею 0, 5427 га, поле IV-5 (ферма-1), яка розташована за межами населеного пункту с. Якимівка на території Якимівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, присвоєно кадастровий номер 0523180200:02:002:0257 (а. с. 60, 84, т. 1).

Розпорядженням Оратівської районної державної адміністрації від 09 квітня 2008 року № 206 надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для надання у власність та виготовлення державних актів на право власності на землю для ведення особистих селянських господарств із земель запасу на території Якимівської сільської ради згідно з додатком. Рекомендовано громадянам, вказаним у додатку до розпорядження, замовити у землевпорядній організації, що має ліцензію на проведення землевпорядних робіт, розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для надання у власність та виготовлення державних актів на право власності на землю для ведення особистого селянського господарства. Визнано такими, що втратили чинність, розпорядження голови районної державної адміністрації від 02 червня 2003 року № 162 і від 20 липня 2005 року № 252 (а. с. 58, т. 1).

На підставі розпорядження голови Оратівської районної державної адміністрації від 08 вересня 2008 року № 483 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам с. Якимівка для ведення особистих селянських господарств на території Якимівської сільської ради» ОСОБА_6 отримала державний акт серії ЯЖ № 764773 на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0, 9839 га, кадастровий номер 0523180200:02:002:0241, яка розташована на території Якимівської сільської ради Оратівського району Вінницької області (а. с. 116, том 1).

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2009 року у справі № 2-а-1860/09/0270 визнано протиправним вказане розпорядження голови Оратівської районної державної адміністрації від 08 вересня 2008 року № 483.

Під час судового розгляду вказаної справи судом було встановлено, що оскаржуваним рішенням від 08 вересня 2008 року № 483 земельні ділянки були передані у власність громадянам із земель запасу Якимівської сільської ради, які одночасно перебувають у постійному користуванні інших осіб, без вирішення питання про їх вилучення. Встановивши, що відповідачем не дотриманий порядок передачі у власність земель, що знаходяться у користуванні, суд дійшов висновку, що розпорядження Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області від 08 вересня 2008 року № 483 є протиправним (а. с. 113-115, т. 1).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2010 року постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2009 року у справі № 2-а-1860/09/0270 залишена без змін.

06 лютого 2012 року ОСОБА_6 повторно отримала державний акт на право власності на землю серії ЯК № 022241.

Рішеннями судів першої та апеляційної інстанції у справі № 141/552/15-ц, які були залишені без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року, вказаний державний акт на право власності на землю серії ЯК № 022241 від 06 лютого 2012 року визнано недійсним та скасовано (а. с. 10-11, т. 1).

Вирішуючи спір, суди виходили із того, що державні акти на право власності на земельні ділянки, зокрема, ОСОБА_6 , серії ЯК № 022241 від 06 лютого 2012 року, підлягають скасуванню, оскільки підставою їх видачі є визнане постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2009 року протиправним розпорядження Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області від 08 вересня 2008 року № 483 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам с. Якимівка для ведення особистих селянських господарств на території Якимівської сільської ради» та визнане постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року протиправним розпорядження Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області № 399 від 03 жовтня 2011 року «Про надання дозволу на повторне виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки» (а. с. 104-107, т. 1).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 набула право приватної власності на земельну ділянку, площею 0, 9839 га, кадастровий номер 0523180200:02:002:0241, яка розташована на території Якимівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, на підставі договору дарування від 19 квітня 2018 року № 458 (а. с. 12, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Спадкоємцем його майна є ОСОБА_1 (а. с. 8, 9, т. 1).

Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 26 серпня 2021 року у справі № 141/282/21, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну, площею 0, 5427 га, яка знаходиться за межами с. Якимівка Оратівського району Вінницької області в полі IV-5 (ферма-1), кадастровий номер 0523180200:02:002:0257, порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 117-119, т. 1).

Відповідно до листа від 17 січня 2022 року відділу № 2 управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, встановлено, що вказану земельну ділянку неможливо зареєструвати в Державному земельному кадастрі земельну ділянку-1 у зв`язку з тим, що вона не є сформованою, технічна документація із землеустрою на неї не виготовлялась (а. с. 82, т. 1).

Згідно із викопіюванням із схеми землекористування Якимівської сільської ради Оратівського району Вінницької області та ситуаційного плану сільської ради, земельна ділянка, орієнтованою площею 0, 54 га, із земель запасу (рілля) Якимівської сільської ради, яка розташована за межами населеного пункту с. Якимівка, відводиться у власність відповідно до рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 16 березня 2016 року та апеляційного суду Вінницької області від 13 червня 2016 року, пропонується до відведення у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_3 . У національній кадастровій системі дана земельна ділянка закріплена за попереднім власником. Зміни до НКС не вносились. Категорія земель, зазначених у викопіюванні, - землі сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля), цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. Кадастрове зонування 0523180200:01:001 (а. с. 62, т. 1).

На виконання ухвали Оратівського районного суду вінницької області від 15 лютого 2022 року листом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 12 квітня 2022 року було повідомлено про неможливість надання інформації про земельні ділянки з кадастровими номерами 0523180200:02:002:0257 та 0523180200:02:002:0241 у зв`язку з відсутністю доступу до Національної кадастрової системи на період дії воєнного стану в Україні (а. с. 101, т. 1).

На виконання ухвали Вінницького апеляційного суду від 18 січня 2024 року, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області у листі від 31 січня 2024 року № 0-2-0.6-945/2-24 повідомило, що за даними Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 0523180200:02:002:0241 знаходиться за адресою: Вінницька область, Оратівський район, Якимівська сільська рада. Відомості про державну реєстрацію земельної ділянки внесені 03 листопада 2015 року; державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в тому числі при поділі чи об`єднанні земельних ділянок, 10 серпня 2011 року ДІ «Поділлягеодезкартографія»; інформація про земельну ділянку з кадастровим номером 0523180200:02:002:0257 в Державному земельному кадастрі відсутня (за пошуком даного кадастрового номера не знайдено геометрію земельної ділянки); згідно кадастрової карти Національної кадастрової системи (базового шару «ортофотоплани») не візуалізується накладення на земельну ділянку з кадастровим номером 0523180200:02:002:0241 (а. с. 157, т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Неживка І. В. задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначено у статті 16 ЦК України.

Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками.

Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України (частина перша статті 153 ЗК України).

Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (частина друга статті 90 ЗК України).

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до частин другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки відповідно до статей 125, 126 ЗК України виникають із моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

У частині першій статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено перелік об`єктів щодо яких проводиться державна реєстрація речових прав. Зокрема, до таких Закон відносить речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до частин першої-третьої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Згідно частиною третьою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначала, що набувши право власності на земельну ділянку, площею 0, 5427 га, яка знаходиться за межами с. Якимівка Оратівського району Вінницької області, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона не може виготовити державний акт на вказану земельну ділянку, оскільки ОСОБА_6 , а в подальшому і ОСОБА_2 , в добровільному порядку не скасовано державну реєстрацію на земельну ділянку, площею 0, 9839 га, кадастровий номер 0523180200:02:002:0241, державний акт серії ЯК № 022241 від 06 лютого 2012 року на право власності на яку визнано недійсним та скасовано відповідним рішенням суду, та в межах якої знаходиться її земельна ділянка.

При повторному розгляді справи судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_6 двічі отримувала державні акти на право власності на земельну ділянку, площею 0, 9839 га, кадастровий номер 0523180200:02:002:0241, яка розташована на території Якимівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, а саме: серії ЯЖ № 764773 від 08 вересня 2008 року та серії ЯК № 022241 від 06 лютого 2012 року, отриманню яких передувала розробка та виготовлення технічної документації.

Водночас постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2009 року у справі № 2-а-1860/09/0270, яка набрала законної сили, було визнано протиправним розпорядження голови Оратівської районної державної адміністрації «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам с. Якимівка для ведення особистих селянських господарств на території Якимівської сільської ради» від 08 вересня 2008 року № 483, на підставі якого ОСОБА_6 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 764773 від 08 вересня 2008 року. Вказаним судовим рішенням, зокрема встановлено, що оскаржуваним розпорядженням від 08 вересня 2008 року № 483 земельні ділянки були передані у власність громадянам із земель запасу Якимівської сільської ради, які одночасно перебували у постійному користуванні інших осіб, без вирішення питання про їх вилучення, отже передані у власність громадянам з порушенням порядку передачі земель у власність. При цьому при передачі земельних ділянок їх розташування на місцевості було змінено порівняно із тим розташуванням, яке було на час їх виділення у користування в 1992 році, що призвело до накладення земельних ділянок.

Вказані обставини не підлягають доказуванню в силу частини четвертої статті 82 ЦПК України.

Крім того, рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 16 березня 2016 року, яке набрало законної сили у справі № 141/552/15-ц, було скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 022241 від 06 лютого 2012 року, виданий на ім`я ОСОБА_6 , оскільки підставою його видачі було визнане постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2009 року у справі № 2-а-1860/09/0270 протиправним розпорядження Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам с. Якимівка для ведення особистих селянських господарств на території Якимівської сільської ради» від 08 вересня 2008 року № 483 та визнане протиправним постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року у справі № 2а/0270/880/12 розпорядження Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області № 399 від 03 жовтня 2011 року «Про надання дозволу на повторне виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки».

Таким чином видані на ім`я ОСОБА_6 державні акти на право власності на земельну ділянку, площею 0, 9839 га, кадастровий номер 0523180200:02:002:0241, серії ЯЖ № 764773 від 08 вересня 2008 року та серії ЯК № 022241 від 06 лютого 2012 року, яку вона в подальшому відчужила на підставі договору дарування від 19 квітня 2018 року ОСОБА_2 , скасовані вищезазначеними судовими рішеннями, які набрали законної сили.

На виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 08 листопада 2023 року, ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 січня 2024 року за клопотанням ОСОБА_2 було витребувано відомості із ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області для встановлення обставин щодо накладення земельних ділянок з кадастровими номерами 0523180200:02:002:0241 та 0523180200:02:002:0257.

Відповідно до наданої ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області інформації державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 0523180200:02:002:0241 здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в тому числі при поділі чи об`єднанні земельних ділянок, 10 серпня 2011 року ДІ «Поділлягеодезкартографія».

Дослідивши надані сторонами докази, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 0523180200:02:002:0241 була проведена, у тому числі на підставі виданого на ім`я ОСОБА_6 державного акту на право власності на землю серії ЯЖ № 764773 від 08 вересня 2008 року (який в подальшому було скасований судовим рішенням), вже зі зміщеним місцем розташування земельної ділянки порівняно із тим розташуванням, яке було на час її виділення у користування в 1992 році.

Апеляційний суд також зауважив, що відсутність на кадастровій карті земельної ділянки з кадастровим номером 0523180200:02:002:0257 є послідовною, адже технічна документація на неї у межах, визначених для користування у 1992 році, не могла бути виготовлена після виготовлення технічної документації ОСОБА_6 після зміни розташування земельних ділянок на підставі скасованих в подальшому розпоряджень Оратівської районної державної адміністрації.

При цьому апеляційний суд врахував, що у суді першої інстанції відповідачка визнавала факт накладення земельних ділянок та підтверджувала, що позивачці було виділено іншу земельну ділянку на цьому полі ніж ту, яка була у користуванні її чоловіка раніше, а в суді апеляційної інстанції заперечувала проти цього.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, провадження № 61-22315сво18, зазначено, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з доктриною venire contra factum proprium ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Сторона, яка вчиняє дії або робить заяви у спорі, що суперечать тій позиції, яку вона займала раніше, не повинна отримати перевагу від своєї непослідовної поведінки. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц, провадження № 14-175цс20.

Отже, позиція відповідачки в суді апеляційної інстанції є непослідовною та свідчить виключно про незгоду із рішенням суду першої інстанції, на що правильно звернув увагу суд апеляціної інстанції.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що у результаті набуття ОСОБА_6 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523180200:02:002:0241 на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку, які було визнано недійсними та скасовано судовими рішеннями, які набрали законної сили, та подальшого відчуження її на підставі договору дарування ОСОБА_2 , були порушені права позивачки ОСОБА_1 , оскільки за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на частину земельної ділянки, яка належала чоловіку позивачки на законних підставах та на яку вона отримала право власності у порядку спадкування.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що скасування за ОСОБА_2 державної реєстрації земельної ділянки, площею 0, 9839 га, кадастровий номер 0523180200:02:002:0241, що розташована на території Якимівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, відповідає належному способу захисту порушених прав ОСОБА_1 та узгоджується з вимогами частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Посилання в касаційній скарзі на те, що позивачка не надала належних та допустимих доказів неможливості оформлення права власності на фактично успадковану нею земельну ділянку з кадастровим номером 0523180200:02:002:0257 спростовується листом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 17 січня 2022 року № 64/25-22, яким позивачці відмовлено в оформленні зазначеної земельної ділянки (а. с. 82, т. 1).

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, зводяться до незгоди з ними, необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України) та тлумачення норм права на власний розсуд.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновку Верховного Суду, на який містяться посилання в касаційній скарзі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Неживка Ігоря Вікторовича залишити без задоволення.

Рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 20 квітня 2022 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Вінницького апеляційного суду від 08 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: Г. В. Коломієць

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович