Рішення від 09.05.2025 по справі 160/5765/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2025 рокуСправа №160/5765/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруталія» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний Суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруталія» (далі позивач, ТОВ «Фруталія») до Дніпровської митниці (далі відповідач, митниця), в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000321/1 від 11.10.2024, №UA110130/2024/000330/1 від 21.10.2024, №UA110130/2024/000388/1 від 03.12.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підприємством з метою митного оформлення товарів подано до митного органу декларації та документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Під час декларування товарів позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України. Позивач вказує, що в оскаржуваних рішеннях митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у підприємства та надані під час митного оформлення товарів. З огляду на викладене позивач вважає, що оскаржувані ним рішення про коригування митної вартості товарів є безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 10.03.2025 відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представником відповідача подано до суду відзив, в якому останній проти адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. У відзиві зазначено, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки в документах, які надані позивачем до митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, водночас декларантом не подано всіх додаткових документів, які витребувані контролюючим органом згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останнім викладено позицію, аналогічну заявленій ним у позовній заяві з зазначенням тотожних аргументів та доводів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15.09.2023 між ТОВ «Фруталія» та компанією BIBERCILER ІС DIS GIDA MAD PAZ. TIC. LTD. STI. (Туреччина) було укладено зовнішньоекономічний контракт №1509-24 (далі Контракт), відповідно до пункту 1.1 якого BIBERCILER ІС DIS GIDA MAD PAZ. TIC. LTD. STI. (постачальник) приймає на себе зобов`язання поставляти і передавати у власність ТОВ «Фруталія» (покупець) свіжі овочі та фрукти (далі товар), а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар в порядку та на умовах, визначених даним Контрактом.

Відповідно до пункту 4.2 Контракту відвантаження товару здійснюється на умовах FCA відповідно до правил Incoterms-2020 у строк, погоджений сторонами.

Згідно пункту 5.1 Контракту ціна товару встановлюється на умовах FCA та погоджується між продавцем та покупцем, встановлюється на кожну партію окремо та відображається у специфікації та виставленому рахунку продавця.

У відповідності до пункту 6.1 Контракту оплата за замовлений товар проводиться безготівковим розрахунком, валюта платежу погоджується у Специфікації на кожну поставку.

Згідно п. 6.2 Контракту розрахунок покупцем за товар здійснюється на наступних умовах: 100% вартості товару сплачується покупцем у якості попередньої оплати за товар, узгоджений сторонами у специфікації на поставку такої партії товару.

Сторонами укладено Додаткову угоду №1 від 14.12.2023 до Контракту, якою, зокрема, змінено умови поставки на FCA або CPT.

Сторонами укладено Додаткову угоду №2 від 27.09.2024 до Контракту, якою, зокрема, змінено умови поставки та розрахунків між сторонами, зокрема, зазначено про регулювання даних умов специфікаціями до Контракту.

У відповідності до інвойсу №IHR2024000001239 від 04.10.2024 (специфікація №14 від 04.10.2024) до Контракту сторони визначили до поставки товар: «Лимон свіжий», вага нетто 13400 кг, ціною 0,90 дол. США за 1 кг; «Мандарин свіжий», вага нетто 6500 кг, ціна 0,90 дол. США за 1 кг. Загальна вартість товарів за інвойсом склала 17910,00 дол. США. Умови поставки FCA (Інкотермс-2020), Мерсін, Туреччина.

У відповідності до інвойсу №IHR2024000001282 від 12.10.2024 (специфікація №15 від 12.10.2024) до Контракту сторони визначили до поставки товар: «Лимон свіжий», вага нетто 9950 кг, ціною 0,90 дол. США за 1 кг; «Мандарин свіжий», вага нетто 9950 кг, ціна 0,90 дол. США за 1 кг. Загальна вартість товарів за інвойсом склала 17910,00 дол. США. Умови поставки FCA (Інкотермс-2020), Мерсін, Туреччина.

У відповідності до інвойсу №IHR2024000001589 від 21.11.2024 (специфікація №18 від 21.101.2024) до Контракту сторони визначили до поставки товар: «Мандарин свіжий», вага нетто 15200 кг, ціна 0,90 дол. США за 1 кг; «Лимон свіжий», вага нетто 4600 кг, ціною 0,85 дол. США за 1 кг. Загальна вартість товарів за інвойсом склала 17590,00 дол. США. Умови поставки FCA (Інкотермс-2020), Мерсін, Туреччина.

З метою митного оформлення поставленого товару декларантом позивача подано до Дніпровської митниці наступні митні декларації, в яких митна вартість товарів визначена за основним методом за ціною договору (контракту), разом з пакетами товаросупровідних документів:

- №24UA110130023148U1 від 11.10.2024, сертифікат якості №04-10/2024 від 04.10.2024, пакувальний лист №04-10/2024 від 04.10.2024, рахунок-фактура (інвойс) №IHR2024000001239 від 04.10.2024, автотранспортна накладна №771769 від 04.10.2024, супровідний документ №24TR33010001919913 від 04.10.2024, фітосанітарний сертифікат №EC/TR А 5775408 від 04.10.2024, сертифікат походження товару №В1945660 від 04.10.2024, довідка про транспортні витрати №10/10 від 10.10.2024, специфікація №14 від 04.10.2024, доповнення до зовнішньоекономічного контракту №1 від 14.12.2023, доповнення до зовнішньоекономічного контракту №2 від 27.09.2024, зовнішньоекономічний контракт №1509-24 від 15.09.2023, договір про надання послуг митного брокера №11/12/2023-1 від 11.12.2023, договір про перевезення №04/10 від 04.10.2024, заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів№04-10/2024 від 04.10.2024, інформація про позитивні результати державних видів контролю №11992203 від 09.10.2024, копія митної декларації країни відправлення №24330100ЕХ00188512 від 04.10.2024;

- №24UA110130024106U9 від 21.10.2024, сертифікат якості №12-10/2024 від 12.10.2024, пакувальний лист №12-10/2024 від 12.10.2024, рахунок-фактура (інвойс) №IHR2024000001282 від 12.10.2024, автотранспортна накладна №100124 від 12.10.2024, супровідний документ №24TR33010001974344 від 12.10.2024, фітосанітарний сертифікат №EC/TR А 5777692 від 12.10.2024, сертифікат походження товару №В1945645 від 12.10.2024, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №379 від 21.10.2024, довідка про транспортні витрати б/н від 21.10.2024, специфікація №15 від 12.10.2024, доповнення до зовнішньоекономічного контракту №1 від 14.12.2023, доповнення до зовнішньоекономічного контракту №2 від 27.09.2024, зовнішньоекономічний контракт №1509-24 від 15.09.2023, договір про надання послуг митного брокера №11/12/2023-1 від 11.12.2023, договір про перевезення №13/10 від 13.10.2024, інформація про позитивні результати державних видів контролю №12037091 від 20.10.2024, копія митної декларації країни відправлення №24330100ЕХ00194180 від 12.10.2024;

- №24UA110130027880U2 від 03.12.2024, сертифікат якості №21-10/2024 від 21.11.2024, пакувальний лист №21-10/2024 від 21.11.2024, рахунок-фактура (інвойс) №IHR2024000001589 від 21.11.2024, автотранспортна накладна №4511 від 23.11.2024, супровідний документ №24TR330100002682K8 від 23.11.2024, фітосанітарний сертифікат №EC/TR А 5912326 від 21.11.2024, сертифікат походження товару №С1230475 від 23.11.2024, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 03.12.2024, довідка про транспортні витрати №03/12 від 03.12.2024, специфікація №18 від 21.11.2024, доповнення до зовнішньоекономічного контракту №1 від 14.12.2023, доповнення до зовнішньоекономічного контракту №2 від 27.09.2024, зовнішньоекономічний контракт №1509-24 від 15.09.2023, договір про надання послуг митного брокера №11/12/2023-1 від 11.12.2023, договір про перевезення №22/11 від 22.11.2024, інформація про позитивні результати державних видів контролю №12201326 від 30.11.2024, копія митної декларації країни відправлення №24330100ЕХ00223822 від 23.11.2024.

За наслідками опрацювання наданих документів у Дніпровської митниці виникли сумніви стосовно заявленої митної вартості товарів. У зв`язку з цим, за результатами перевірки зазначених вище електронних митних декларацій, Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000321/1 від 11.10.2024, №UA110130/2024/000330/1 від 21.10.2024, №UA110130/2024/000388/1 від 03.12.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2024/000716 від 11.10.2024, №UA110130/2024/000738 від 21.10.2024, №UA110130/2024/000840 від 03.12.2024.

Вищезазначений товар був випущений у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною Дніпровською митницею, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Не погодившись зі спірними рішеннями про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (ч. 2 ст. 1 МК України).

Згідно ч. 1 ст. 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Митний контроль сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 МК України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 МК України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. ч. 2-8 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 7 статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами ч. ч. 1, 2 ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень МК України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 у справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК України.

Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Відмовляючи у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю, відповідач посилається на невідповідність умов оплати, зазначених у Контракті, інвойсі та специфікації.

Так, як зазначає Дніпровська митниця, в інвойсі міститься посилання на Контракт. При цьому, Контрактом передбачено 100% передплату за товар. Проте, специфікація містить інші відомості щодо оплати.

Суд вважає за необхідне зазначити, що питання умов виконання контрактних обов`язків декларанта, з огляду на вимоги ст. 53 МК України, не стосуються питань підтвердження числових значень митної вартості товарів.

Наведене підтверджується також правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.07.2020 у справі №420/1709/19: «Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються».

В даному випадку порядок оплати товару жодним чином не стосується визначення митної вартості товару за Контрактом. Відповідач не зазначив обґрунтовані доводи про вплив таких умов на числові значення митної вартості товарів.

З наданих для митного оформлення документів вбачається, що вартість товарів за інвойсами було належним чином включено до митної вартості останніх згідно наданих до митного оформлення митних декларацій.

Стосовно посилань митниці на відмінності між інвойсами, сертифікатами якості, фіто-санітарними сертифікатами, суд зазначає наступне

Митним органом не зазначається, яким чином це впливає на визначення митної вартості оцінюваних товарів, тому такий аргумент суд вважає не обґрунтованим.

Щодо доводів відповідача про те, що в митній декларації країни відправлення зазначено умови оплати передплата, суд зазначає наступне.

Запис у митній декларації країни відправлення mal mukabili і перекладаються як «оплата проти товарів». Це означає, що оплата за товар здійснюється безпосередньо при відвантаженні без відстрочення такого платежу. Зазначене не може тлумачитись як «передплата».

Також суд зазначає, що декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, вичерпний перелік яких наведено у ч. 1 ст. 53 МК України. Копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 02.03.2018 у справі №804/2997/17.

При цьому сама по собі розбіжність у способі оплати за товар не впливає на митну вартість товару, сам відповідач не вбачав розбіжності у зазначених митних вартостях, адресувавши зауваження лише до способу оплати, а не до суми постачання. При цьому позивач не має вплив на оформлення продавцем документів та не має обов`язку перевіряти правильність їх складання.

Щодо висновків відповідача про те, що «митна декларація країни відправлення в гр.31 опису товару також містить відомості щодо числових значень, проте відомості щодо числового значення не є зрозумілими, оскільки переклад документу відсутній, а здійснення перекладу за допомогою сервісів мережі інтернет неможливе, оскільки дане числове значення супроводжується абревіатурами ADDR, суд зазначає, що останні є необґрунтованими і протиправними, оскільки такі доводи відповідача є безпідставними та які ґрунтуються на самостійному трактуванні змісту декларації країни відправлення, без врахування місцевого законодавства.

Відповідачем як підставу для відмови у митному оформленні товару зазначено, що транзитний документ містить відомості щодо маршруту перевезення товару через країни Турція, Болгарія, Румунія, Україна, проте, відповідні відмітки на товаросупровідних документах відсутні (окрім відміток Румунії на CMR), декларантом не підтверджено здійснення перевезення товару за даним маршрутом або ж не надано документи, що дійсно супроводжували товар та мають містити відповідні відмітки. Згідно п. 4.2 Контракту умовами поставки є FCA. До митного контролю заявлено умови FCA Mersin.

Суд критично оцінює зазначене зауваження митниці, оскільки відповідач у спірних рішеннях не зазначає яким чином непроставлення певних відміток вплинуло на цифрові значення митної вартості товарів.

Щодо розподілення і підтвердження транспортних витрат суд зазначає, що довідка перевізника щодо вартості транспортних витрат є належним доказом на підтвердження розміру витрат на перевезення. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 виклав наступний правовий висновок: «Надаючи оцінку доводам Митниці щодо невключения до митної вартості витрат на транспортування, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем під час митного оформлення довідки про транспортні витрати не є первинними документами відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а отже не можуть підтверджувати дійсність даної господарської операції.

Суд зазначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(- ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».

Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно вказав на недоліки, наявні у довідках щодо вартості транспортних витрат.

Щодо тверджень митниці про те, що позивачем не забезпечено переклад документів, поданих до митного оформлення, та необхідності забезпечення декларантом перекладу документів українською мовою для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідач не повідомив, які конкретно документи необхідно перекласти та не обґрунтовано необхідність здійснення такого перекладу.

Офіційними мовами СОТ, до якого приєдналася Україна 16.05.2008, є англійська, французька, іспанська. Зі змісту статті 254 Митного кодексу України вбачається, що для митного оформлення можуть подаватися документи українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування та не передбачено обов`язку подання документів саме українською мовою.

Разом з тим, ця стаття надає право митному органу вимагати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, однак тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

При цьому, статтею 254 МК України передбачено три варіанти мови подання документів: українська мова; офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна; інша іноземна мова міжнародного спілкування.

Обов`язок надати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, виникає у декларанта тільки у разі відповідної вимоги митного органу, мотивованої тим, що дані, які містяться в таких документах, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Суд також вказує, що інші наведені відповідачем зауваження до поданих позивачем до митного оформлення документів не беруться судом до уваги, оскільки мають надмірно формальний характер, подані декларантом документи в цілому дають змогу встановити не лише ціну товару, а й всі аспекти господарської операції з придбання та доставки товару, а також ці аргументи відповідача не були покладені в основу рішення про коригування митної вартості.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах є базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, а тому вказані відповідачем в оспорюваному рішенні обставини не можуть бути підставами для коригування такої митної вартості.

Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору

Відтак, підстави для незастосування першого методу визначення митної вартості судом не встановлені, наявність підстав для коригування митної вартості товару відповідачем не доведена.

Щодо інших зауважень митного органу щодо неточностей у документах, які були надані до контролюючого органу задля митного оформлення, суд зазначає про таке.

Надаючи оцінку таким доводам митного органу, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити і про таке.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі №818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Інші підстави, зазначені у спірних рішеннях про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МК України.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

З огляду на викладене, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд приходить до висновку про протиправність спірного рішення митниці про коригування митної вартості товарів та наявність підстав для його скасування.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Водночас, відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття спірного рішення.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруталія» (код ЄДРПОУ 42424288, 49000, м. Дніпро, вул. Старочумацька, 6-Я) до Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371, 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22) про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000321/1 від 11.10.2024, №UA110130/2024/000330/1 від 21.10.2024, №UA110130/2024/000388/1 від 03.12.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруталія» (код ЄДРПОУ 42424288) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 9084 (дев`ять тисяч вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 09.05.2025 року.

Суддя О.М. Неклеса