Рішення

від 09.05.2025 по справі 300/342/25

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" травня 2025 р. справа № 300/342/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 доВідділу з питань ветеранської політики Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ), 17.01.2025 звернулася в суд із адміністративним позовом до Відділу з питань ветеранської політики Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (далі також відповідач, Відділ) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є особою з інвалідністю війни III групи, у відповідності до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". На звернення до відповідача про встановлення статусу особи з інвалідністю та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідач відмовив у наданні вказаного статусу та видачі посвідчення. Підставами для відмови визначено, що у довідці до акта огляду МСЕК №2 Запорізької області від 02.09.2024 серії 12 ААГ №480764 причину інвалідності зазначено, що захворювання пов`язане з проходженням військової служби. Вважає таку відмову необґрунтованою та такою, що порушує його право на одержання вказаного статусу та пов`язаного з ним соціального захисту.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) (а.с. 27-28).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, в якому щодо заявлених позовних вимог відповідач заперечив, зокрема зазначив, що позивач звернувся із заявою про надання йому статусу інваліда 3 групи внаслідок війни та видачу відповідного посвідчення, з переліком документів, відповідно до зазначеної постанови. Відповідач відмовив у наданні статусу інваліда 3 групи внаслідок війни та видачі посвідчення, оскільки в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії №2 Запорізької області від 02.09.2024, серія 12 ААГ №480764, зазначено, що "захворювання так пов`язане з проходженням військової служби". Також позивач надав довідку військово-лікарської комісії від 02.07.2024 №5233, в якій зазначено, що захворювання пов`язане з проходженням військової служби. Однак право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни мають особи, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи заходах, пов`язаних із забезпеченням оборони України, відповідно до зазначеної постанови. Просив суд в задоволенні позову відмовити (а.с.38-40).

Представник позивача скористалася своїм правом на подання відповіді на відзив, у якій з посиланням на постанову Верховного Суду у справі №0540/9350/18 від 02.04.2021 зазначила, що визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до "осіб з інвалідністю внаслідок війни", є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав (а.с.42-43).

Відповідач скористався своїм правом на подання заперечення на відповідь на відзив, у якому проти задоволення позову заперечив, зокрема зазначив, що відповідно до пункту 11 статті 7 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать військовослужбовці, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Виходячи з наведеного, зазначає, що інвалідність третьої групи "Захворювання ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" відповідає вимогам, які дають право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, вважає відмову відповідача у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення правомірною. Просив відмовити у задоволенні позову (а.с.46).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги та відповідь на відзив, встановив такі обставини.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 02.07.2024 №5233 за результатом проведеного медичного огляду ВЛК в/ч НОМЕР_1 від 02.07.2024 старшому солдату за мобілізацією ОСОБА_1 , 1967 р.н., в/ч НОМЕР_2 , призваного у липні 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , водію, встановлено діагноз та постанову ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Гіпертонічна хвороба II ст. гіпертензивне серце (гіпертрофія лівого шлуночка), СН 0 ст. (III). Стан після перенесеного ішемічного інсульту (07.08.2023) у ВБС (стовбурі головного мозку) у вигляді цефалгічного, вестибу-атактичного та астено-невротичного синдромів з помірним порушенням функцій (I63.2). Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість при середній втраті слуху 35дБ на праве та 43 дБ на ліве вухо (М90.3). Стан після операції (04.08.2023) гемороїдектомії з приводу хронічного комбінованого геморою III ст. у вигляді зміцнілих рубців з незначним порушенням функцій (I84). Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби. Гіпертонічний ангіосклероз сітківки обох очей. Пресбіопія (Н52.4). Захворювання, Ні, не пов`язані з проходженням військової служби (а.с. 19).

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААГ №480764 від 02.09.2024 ОСОБА_1 , 1967 р.н, при первинному огляді встановлена третя група інвалідності з 02.09.2025, Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби. Група інвалідності встановлена на строк до 01.10.2025 (а.с. 17).

Військовою частиною НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 від 19.08.2023 видано ОСОБА_1 посвідчення для ветерана війни учасника бойових дій (а.с.18).

Позивач звернувся до Відділу з питань ветеранської політики Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області із заявою щодо встановлення статусу особи з інвалідністю 3 групи внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення.

Листом Відділу з питань ветеранської політики Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області за вих. №1/02-29/14 від 02.01.2025 відмовлено у видачі відповідного посвідчення, оскільки у довідці до акта огляду МСЕК №2 Запорізької області від 02.09.2024 серії 12 ААГ №480764 причину інвалідності зазначено, що захворювання пов`язані з проходженням військової служби (а.с.21-24).

Вважаючи протиправними дії щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі також - Закон №3551, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 2 Закону № 3551 передбачено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 7 Закону № 3551 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю, зокрема, з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначається Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (далі - Порядок № 302, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 Положення № 302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно з абзацом третім пункту 3 Положення №302 особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".

Абзацом другим пункту 7 Положення №302 встановлено, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно до пункту 10 Положення №302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Таким чином, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тому у разі закінчення терміну дії посвідчення та продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності, вклеюванню нового бланку із відповідними записами, передує встановлення, чи особа має право на статус ветерана війни.

За приписами частин 1, 2 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Згідно з частиною 3 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Таким чином, старший солдат ОСОБА_1 , який на час отримання захворювання проходив військову службу, мав статус військовослужбовця.

Відповідно до статті 4 Закону №3551 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Статтею 7 Закону №3551 визначено осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 7 Закону №3551 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Зважаючи на наведене, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 7 Закону №3551 для визначення права на встановлення статусу "особа з інвалідністю внаслідок війни" підлягає встановленню те, що, по-перше: особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, та, по-друге: такі особи стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 7 Закону №3551 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону №3551 для визначення права на встановлення статусу "особа з інвалідністю внаслідок війни" підлягає встановленню те, що, по-перше, особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, та, по-друге, те, що такій особі встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Віднесення особи до особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону №3551 безпосередньо пов`язане з визначенням самого поняття "ветеран війни", яке міститься у статті 4 цього Закону, згідно з частиною першою якої ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Зважаючи на викладене, визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до "осіб з інвалідністю внаслідок війни", є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Оскільки захворювання, які отримав позивач та внаслідок яких встановлено інвалідність, не пов`язана із участю позивача у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 02.04.2021 у справі №0540/9350/18-а, від 30.09.2019 у справі №824/32/19-а та від 18.11.2020 у справі №1140/2362/18, які підлягають обов`язковому врахуванню судом першої інстанції в силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За відсутності підстав для встановлення позивачу статусу ветерана війни у відповідача відсутні підстави для видачі ОСОБА_2 посвідчення на підтвердження такого статусу.

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відмова Відділу з питань ветеранської політики Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області у встановленні ОСОБА_2 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та у видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ґрунтується на вимогах Закону, підстави для визнання оскаржуваних дій відповідача протиправними відсутні.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Отже, з урахуванням вищезазначеного, суд на підставі наданих учасниками справи письмових доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) доВідділу з питань ветеранської політики Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ - 20568352, вул. І. Франка, 3, смт. Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78700) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, - відмовити.

Сторонам рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Микитюк Р.В.